Ухвала суду № 40700739, 29.09.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/5481/14 Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.М. Суддя-доповідач: Мєзєнцев Є.І.

У Х В А Л А

Іменем України

29 вересня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Старової Н.Е., Файдюка В.В., при секретарі - Войтковській Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "А Логістик" на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 червня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "А Логістик" до державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "А Логістик" звернулося з позовом до державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 28 листопада 2013 року № 0010002203, № 0010012203, № 0010022203 та від 11 лютого 2014 року № 0001332203.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 червня 2014 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

29 вересня 2014 року представником позивача було надано клопотання про виклик свідка та клопотання про призначення економічної експертизи.

Якщо сторонами наводяться нові докази, які не були надані суду першої інстанції, то зазначається причина з якої ці докази не були надані.

Враховуючи, що 07 травня 2014 представник позивача вже заявляв клопотання про виклик свідка до суду першої інстанції, однак йому булу відмовлено у зв'язку з відсутністю обґрунтованих підстав, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про виклик свідка.

Відповідно до статті 81 КАС України для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд може призначити експертизу.

Зважаючи на те, що в справі достатньо матеріалів для повного і всебічного встановлення обставин для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд відмовляє у задоволенні клопотання про призначення експертизи у даній справі.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, суд дійшов наступного висновку.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем у період з 12 вересня по 23 жовтня 2013 року проведено перевірку позивача, за результатами якої 30 жовтня 2013 року складено акт № 640/26-54-22-03/31112217 про результати документальної планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період із 01 січня по 31 грудня 2012 року, валютного та іншого законодавства (далі - Акт перевірки).

Відповідно до Акту перевірки позивачем занижено податок на прибуток у загальному розмірі 3 591 368,00 грн., у тому числі за: 2012 рік - 3 364 718,00 грн., а також завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток у загальному розмірі 1 625 625,00 грн., у тому числі за І квартал 2012 року - 67410,00 грн.; ІІ квартал 2012 року - 446 531,00 грн.; ІІІ квартал 2012 року - 1 111 684,00 грн., чим порушено пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п.п. 16.1, 16.3, пп. 16.4.9 п. 16.4 ст. 16, пп. 20.1.2, 20.1.5 п. 20.1 ст. 20, пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.3, 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 144.1 ст. 144, п. 145.1 ст. 145, ст. 146 Податкового кодексу України; занижено податок на додану вартість (далі - ПДВ) у загальному розмірі 1 174 463,00 грн., у тому числі за: січень 2012 року - 123 956,00 грн.; лютий 2012 року - 118 595,00 грн.; березень 2012 року -

100 106,00 грн.; квітень 2012 року - 126 982,00 грн.; травень 2012 року - 99 343,00 грн.; червень 2012 року - 132 171,00 грн.; липень 2012 року - 95 465,00 грн.; серпень 2012 року - 106 620,00 грн.; вересень 2012 року - 70 358,00 грн.; жовтень 2012 року - 81127,00 грн.; листопад 2012 року - 46 630,00 грн.; грудень 2012 року - 73 110,00 грн., чим порушено пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, п.п. 200.1, 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України.

На підставі акту перевірки, 28 листопада 2013 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0009992203, яким позивачу зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1 625 625,00 грн., а також оскаржувані рішення: № 0010002203, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з ПДВ у розмірі 1 174 463,00 грн. за основним платежем та у розмірі 587 231,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0010012203, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 3 910 490,00 грн. за основним платежем та у розмірі 1 955 245,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0010022203, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 131 424,66 грн.

За результатами адміністративного (досудового) оскарження, податкове повідомлення-рішення № 0009992203 скасовано, а оскаржувані рішення залишені без змін.

У зв'язку з викладеним, 11 лютого 2014 року відповідачем прийнято оскаржуване рішення № 0001332203 (форма "П"), яким позивачу зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1 625 625,00 грн.

Відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Актом перевірки встановлено, що позивачем у ході перевірки не надано у повному обсязі первинних документів на підтвердження задекларованих сум доходів та витрат, що враховувались при визначенні об'єкта оподаткування та відображались у податковій звітності, а також податкового зобов'язання і податкового кредиту, суми яких відображені у податкових деклараціях з ПДВ за період із 01 січня по 31 грудня 2012 року.

Відповідачем на адресу позивача направлялись письмові запити:

- від 17 вересня 2013 року № 7060/10/26-54-22-03-19 про надання переліку пов'язаних осіб позивача у розумінні п. 1.26 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та пп. 14.1.159 п. 14.1 ст. 14 ПК України, а також інформації щодо питань дотримання позивачем податкового, валютного та іншого законодавства у відносинах із пов'язаними особами за період з 01 січня по 31 грудня 2012 року. За результатами розгляду вказаного запиту позивач листом від 07 жовтня 2013 № 9022/10 повідомив відповідача, що ліквідаційна комісія не має ні інформації, ні документів про перелік пов'язаних осіб позивача та взаємовідносин з ними;

- від 17 вересня 2013 року № 7061/10/26-54-22-03-19 про проведення у ході планової перевірки інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів, на який позивачем листом від 07 жовтня 2013 року № 9024/10 повідомлено, що товарно-матеріальні цінності, які належать позивачу, зберігаються у складських приміщеннях, що розташовані за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, село Софіївська Борщагівка, вулиця Леніна, 114, літери Б, В, Г, загальною площею 10689,15 кв.м. (далі - складські приміщення). У вказаному листі також зазначено, що товариство з обмеженою відповідальністю "СНВК Юпітер" (далі - ТОВ "СНВК Юпітер"), яке є орендодавцем складських приміщень, перешкоджає співробітникам позивача доступу до таких приміщень як орендаря.

У зв'язку з викладеним, на адресу TOB "СНВК Юпітер" направлено письмовий запит щодо підтвердження взаємовідносин із позивачем, на який вказаним товариством надано відповідь від 10 жовтня 2013 року № 9376/10, у якій зазначено про те, що до складських приміщень, які орендує позивач, TOB "СНВК Юпітер" надає вільний доступ, а також повідомлено, що 18 вересня 2013 року складські приміщення, які орендуються позивачем, відвідали голова ліквідаційної комісії позивача та інші уповноважені позивачем особи, які винесли з приміщень майно позивача;

- від 30 вересня 2013 року № 8452/10/26-54-22-03-19 про надання у повному обсязі первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, якими підтверджується фінансово-господарська діяльність позивача за період із 01 січня по 31 грудня 2012 року;

- від 08 жовтня 2013 року № б/н про надання письмових пояснень та їх документального підтвердження щодо виявлених у ході перевірки порушень, відповідно до ст.ст. 16, 20 ПК України. Від отримання письмового запиту голова ліквідаційної комісії позивача відмовився, про що складено акт від 09 жовтня 2013 року, у зв'язку з чим такий запит направлено на адресу голови ліквідаційної комісії рекомендованим листом із повідомленням про вручення;

- від 10 жовтня 2013 року № 9796/10/26-54-22-03-19 про надання письмових пояснень та їх документального підтвердження щодо виявлених у ході перевірки порушень вимог податкового законодавства;

- від 10 жовтня 2013 року № 9797/10/26-54-22-03-19 про повторне надання у повному обсязі первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, якими підтверджується фінансово-господарська діяльність позивача за період із 01 січня по 31 грудня 2012 року;

- від 11 жовтня 2013 року № 9882/10/26-54-22-03-19 про надання письмових пояснень та їх документального підтвердження щодо здійснення операцій купівлі-продажу меблів.

Однак, як встановлено судом першої інстанції, незважаючи на вище перелічені запити, позивачем у ході перевірки не надано пояснень та їх документального підтвердження щодо фінансово-господарської діяльності та копій первинних документів в повному обсязі.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат, зокрема, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України)

Відповідно до ч.ч. 1 - 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Питання, пов'язані з формуванням платником податку на додану вартість податкового кредиту, врегульовано ст. 198 Податкового кодексу України. Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

За змістом наведених правових норм податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином оформленими податковими накладними та складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

Під час перевірки відповідачем виявлено, що позивачем у складі витрат відображено витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, з отримання транспортно-експедиційних послуг, які не підтверджені належним чином оформленими первинними документами, зокрема, товарно-транспортними накладними, які пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва та продажем продукції (робіт, послуг).

Фактично протягом перевіряємого періоду позивач надавав складські логістичні послуги (відповідного зберігання, послуги перевезення, послуги по перевантаженню та обробці вантажу замовників) на території України.

Вказані послуги позивач надавав на території складських приміщень.

Надання позивачем складських логістичних послуг оформлялось шляхом укладання договорів.

Розрахунки здійснювались на підставі рахунків-фактур, актів приймання-передачі, податкових накладних.

Позивач користувався послугами суб'єктів підприємницької діяльності для перевезення товарів контрагентів, які знаходяться у складських приміщеннях.

До перевірки позивачем надано заявки-договори, відповідно до яких відбувалось пакування, завантаження та перевезення товарів. Однак, на підставі таких договорів не можливо встановити власників товару, який перевезено зі складських приміщень, а також у якій кількості та у якому обсязі перевезено товар.

Враховуючи те, що позивачем не надано пояснень щодо використання у власній фінансово-господарській діяльності послуг транспортних-експедиційних перевезень товарів, які не є його власністю, у ході перевірки не виявлено факту укладання позивачем із третіми особами договорів товарно-транспортних перевезень, які надають право позивачу на перевезення товарів.

Під час перевірки відповідачем також виявлено, що у складі валових витрат позивачем відображено витрати, пов'язані з отриманням послуг оренди нежитлового приміщення, сервісного обслуговування та сплати комунальних послуг у товариства з обмеженою відповідальністю "Юта Сервіс" (далі - ТОВ "Юта Сервіс"), які не підтверджені первинними документами.

Зокрема, 25 липня 2011 року між позивачем та ТОВ "Юта Сервіс" укладено договір № 2507/1 оренди нежитлового приміщення, за умовами якого загальна площа складських приміщень - 1215,0 кв.м., технічні приміщення - 44,7 кв.м., остаточна загальна площа приміщень визначається в акті приймання-передачі приміщень.

Крім того, 17 серпня 2012 року між позивачем та ТОВ "Юта Сервіс" укладено договір оренди нежитлового приміщення № 1708/1/СЕ.МР.12.08.002, за умовами якого загальна площа складських приміщень - 2579,0 кв.м., остаточна загальна площа приміщень визначається в акті приймання-передачі приміщень.

На підтвердження понесених витрат на послуги з оренди нежитлового приміщення та компенсації комунальних послуг, у ході перевірки позивачем надано акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг).

Разом з тим, до перевірки позивачем не надано акта приймання-передачі складських приміщень площею 1215 кв.м. та технічних приміщень, загальною площею 44,7 кв.м, у зв'язку з чим не підтверджено фактичного отримання складського приміщення для ведення фінансово-господарської діяльності.

Позивачем у складі витрат відображено витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування (рядок 05.1 "Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)") за період із 01 січня по 31 грудня 2012 року.

Під час перевірки позивач не надавав у повному обсязі первинних документів на підтвердження задекларованих сум доходів та витрат, що враховувались при визначенні об'єкту оподаткування.

Позивачем у складі валових витрат відображено витрати, пов'язані з отриманням інформаційно-консультаційних послуг, юридичних послуг, послуг планування поставок юридичним особам, контроль за правильністю оформлення документів, ведення реєстрів поставок, консультування по внутрішньогосподарським операціям, які не пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг), тобто з веденням господарської діяльності позивача.

Разом з тим, позивачем до перевірки не надано первинних документів щодо підтвердження використання у господарській діяльності отриманих інформаційно-консультаційних послуг, а саме договору на отримання інформаційно-консультаційних послуг, заявки замовника з переліком необхідних інформаційно-консультаційних послуг та місця їх надання, звіту від виконавця про перелік наданих інформаційно-консультаційних послуг, додаткових угод тощо.

Крім того, позивачем не надано первинної документації на підтвердження використання у господарській діяльності отриманих юридичних послуг, а саме заявки замовника з переліком необхідних юридичних послуг, звіту від виконавця про перелік наданих юридичних послуг.

У ході перевірки позивачем також не надано прибуткових накладних на придбання основних фондів, актів введення в експлуатацію, інвентарних карток обліку основних засобів, у зв'язку з чим неможливо підтвердити наявність на балансі позивача основних фондів, товарно-матеріальних цінностей та нематеріальних активів.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом 1 цього пункту.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суд України від 02 червня 2011 року (06 травня 2011 року) № 742/11/13-11 зазначено, що якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатись первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені у разі фактичного здійснення господарської операції.

У ході перевірки відповідачем також виявлено, що позивач веде касову книгу підприємства, яка пронумерована, прошнурована та скріплена печаткою підприємства.

До перевірки надано прибуткові і видаткові касові ордери, відомості на виплату заробітної плати, авансові звіти. За перевіряємий період, відповідно до вимог чинного законодавства, ліміт залишку готівки у касі підприємства дорівнює нулю.

Під час перевірки відповідачем також виявлено, що у відомостях на виплату грошей за 11 травня 2012 року № 79, від 08 червня 2012 року № 103 та від 10 жовтня 2012 року № 164 відсутні підписи одержувачів готівкових коштів, що свідчить про перевищення встановленого ліміту залишку готівки у касі позивача.

Враховуючи вищевикладене, а також зважаючи, що представниками позивача не надано суду первинних документів, які б спростували зроблені під час судового розгляду висновки, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

За правилами ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 160, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "А Логістик" залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 червня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев

суддя Н.Е.Старова

суддя В.В.Файдюк

Головуючий суддя Мєзєнцев Є.І.

Судді: Файдюк В.В.

Старова Н.Е.