Постанова № 40700523, 29.09.2014, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2014 року Житомир справа № 806/3998/14

категорія 8.3.1

Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Сичова О.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

Державного підприємства "Ємільчинське лісове господарство" до Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08.08.2014 р. №0000701500,-

встановив:

Державне підприємство "Ємільчинське лісове господарство" звернулося до Житомирського окружного адміністративного суду з вказаним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Житомирській області від 08.08.2014 р. №0000701500. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що підприємством своєчасно, у відповідності до положень статті 57 Податкового кодексу, сплачувались авансові платежі з податку на прибуток на бюджетний рахунок.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав зазначених в позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не прибув. Надіслав клопотання про розгляд справи без його участі.

Оскільки немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, але прибули не всі сторони, які беруть участь у справі, суд відповідно до ч.6 ст.128 КАС України розглядає дану справу у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Державне підприємство "Ємільчинське лісове господарство" перебуває на податковому обліку в Новоград-Волинській об'єднаній державній податковій інспекції.

24 липня 2014 року посадовою особою Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Житомирській області проведено камеральну перевірку строків сплати податкового зобов’язання - авансового внеску з податку на прибуток, за результатами якої складено акт від 24.07.2014 року №45/15/00991829.

Як вбачається з Акта перевірки податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем термінів сплати авансового внеску з податку на прибуток, визначених пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, а саме авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі 43749,30 грн. сплачено 17.06.2014 року, в той час як граничний термін сплати складав 02.06.2014 року та авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі 16623,00 грн. сплачено 04.06.2014 року, в той час як граничний термін сплати складав 02.06.2014 року.

За результатами перевірки Новоград-Волинською об'єднаною державною податковою інспекції Головного управління Міндоходів в Житомирській області прийняте податкове повідомлення-рішення від 08.08.2014 року №0000701500, якими позивача зобов’язано сплатити штраф у сумі 6037,23 грн.

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

За приписами пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують 10 мільйонів гривень) щомісяця сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без подання податкової декларації.

У складі річної податкової декларації платником податку подається розрахунок щомісячних авансових внесків, які мають сплачуватися у наступні дванадцять місяців. Визначена в розрахунку сума авансових внесків вважається узгодженою сумою грошових зобов'язань.

Згідно із пунктом 87.1 статті 87 Податкового кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

Відповідно до пункту 6.1 статті 6 Податкового кодексу України податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 14.1.115 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України надміру сплачені грошові зобов'язання - суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

З матеріалів справи вбачається, що Державним підприємством "Ємільчинське лісове господарство" платіжним дорученням від 29.05.2014 року №1543 сплачено авансовий платіж з податку на прибуток в сумі 60453,00 грн. При цьому, відповідачем не заперечується, що розрахунковий рахунок на якій позивачем сплачено авансові внески з податку на прибуток призначений для сплати податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності.

Суд зазначає, що авансовий внесок з податку на прибуток є складовою частиною самого податку на прибуток, а тому контролюючий орган в силу приписів пункту 87.1 статті 87 Податкового кодексу України і наявності переплати у позивача з податку на прибуток мав зарахувати грошове зобов'язання із авансових внесків за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника).

Враховуючи, що граничним строком сплати грошового зобов'язання із авансових внесків з податку на прибуток за травень 2014 року було 02 червня 2014 року, позивачем сплачено авансовий внесок в сумі 60453,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 29.05.2014 року №1543, то порушення приписів пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України судом не встановлено. В платіжному дорученні від 29.05.2014 року №1543 в призначенні платежу позивачем зазначено, що сплачує авансовий платіж по податку на прибуток за травень 2014 року.

Суд звертає увагу, що податок на прибуток підприємств, як і авансовий внесок з податку на прибуток належить до доходів загального фонду Державного бюджету України, тобто має єдиного одержувача - Державний бюджет України. Оскільки платник податку своєчасно й у встановленому розмірі сплатив суму грошового зобов'язання з авансового внеску з податку на прибуток за травень 2014 року до Державного бюджету України, у податкового органу були відсутні підстави для застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату узгоджених сум податкового зобов'язання, оскільки норми законодавства в сфері оподаткування не передбачають застосування штрафу в разі сплати податку з помилкою у рахунках.

Зарахування коштів на той чи інший рахунок державного бюджету є заходом в межах державного бюджету з метою врегулювання питань формування та використання бюджетних коштів. Порядок сплачених до бюджету податків (а саме таким порядком обліку є як облік надходжень до бюджету, який ведеться органами Держказначейства, так і облік платежів, який ведеться податковим органом) не може впливати на сплату податків до бюджету та свідчити про виконання або невиконання платниками своїх обов'язків по сплаті податків.

Аналогічна позиція викладена в ухвалах Харківського апеляційного адміністративного суду № 19/375, Одеського апеляційного господарського суду у справі № 13/112-06-3637А та Вищого адміністративного суду України №24401/06, ухвалах Київського апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2014 року у справі № 826/15973/13-а, від 17 грудня 2013 року у справі № 826/16124/13-а.

Судом також враховано, що позивачем чітко було визначено намір перерахувати відповідну суму в рахунок погашення податкового зобов'язання з авансового платежу по податку на прибуток та чітко зазначено призначення платежу, а також сплаченого його в межах встановленого чинним податковим законодавством строк погашення відповідного податкового зобов'язання, при цьому кошти до Державного бюджету надійшли своєчасно, тобто Державному бюджету України не спричинено будь-яких негативних наслідків або збитків.

Отже перебування коштів на некоректному бюджетному рахунку є формальною обставиною та не може бути підставою для висновків про порушення граничних строків сплати податків та застосування штрафних санкцій.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що фактична сплата позивачем авансового внеску з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності здійснена в межах граничного строку їх сплати, в зв'язку з чим висновки відповідача викладені в акті перевірки є помилковими, а податкове повідомлення-рішення від 08.08.2014 р. №0000701500 про застосування штрафних санкцій до позивача, протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

постановив:

Позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Житомирській області від 08 серпня 2014 року №0000701500.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.П. Сичова