Ухвала суду № 40698802, 24.09.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2014 р.

м.Одеса

Справа № 814/2475/13-а

Категорія: 8.3.1

Головуючий в 1 інстанції: Біоносенко В. В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: судді доповідача - головуючого - Шляхтицького О.І.,

суддів: Жука С.І., Лук'янчук О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Профінструмент-Україна" на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Профінструмент-Україна" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про скасування податкових повідомлень-рішень, –

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2013 року ТОВ "Профінструмент-Україна" звернулось з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, якими йому визначено грошові зобов’язання з податку на додану вартість та прибутку.

В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що товариство має всі необхідні первинні документи, але податковий орган безпідставно не врахував це та позбавив права на витрати та податковий кредит.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2013 року у задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Не погоджуючись з даною постановою суду ТОВ "Профінструмент-Україна" подало апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв’язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «Профінструмент-Україна» зареєстроване як юридична особа 19.04.06 виконавчим комітетом Миколаївської міської ради. Основним видом діяльності підприємства є роздрібна торгівля побутовими електротоварами, радіо- та телеапаратурою та ін.

В січні-лютому 2013 року податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Профінструмент-Україна», за результатами якої було складено Акт №492/22-200/34319308 від 25.05.13.

В ході перевірки ревізори дійшли висновку про необґрунтоване формування позивачем своїх валових витрат та податкового кредиту за рахунок коштів, сплачених на користь підприємств ТОВ «МТО-Групп» та ТОВ «Лилиана Грей». Оскільки, на думку ревізорів, реальних господарських операцій між позивачем та зазначеними підприємствами не було, а відбувся лише обмін первинними документами з метою штучного нарощування податкових показників.

13.03.13 уповноваженою особою податкового органу прийняті податкові повідомлення-рішення №00002202 про визначення ТОВ «Профінструмент-Україна» грошового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 29341,50 гривень, №0000212202 про визначення грошового зобов’язання з податку на прибуток в сумі 328996,50 гривень.

16.05.13 уповноваженою особою податкового органу за наслідками оскарження в адміністративному порядку прийнято податкове повідомлення-рішення №0000832202 про визначення ТОВ «Профінструмент-Україна» грошового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 274163,75 гривень.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що господарських операцій з поставки промислових товарів фактично не було, а показники податкового кредиту сформовані в порушення ст.198 ПК України.

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України, Податкового кодексу України.

За змістом ст.185 Податкового кодексу України об’єктом оподаткування є господарська операція з постачання товарів, постачання послуг, ввезення товарів (послуг) на митну територію України, вивезення товарів (послуг) у митному режимі експорту.

На підставі ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Тобто, податковий кредит та податкове зобов’язання у платників податків виникають внаслідок здійснення реальної операції, а податкова накладна лише складається для її документального підтвердження. Податкова накладна є вторинною по відношенню до господарської операції, та сама по собі, без здійснення операції, не дає право на податковий кредит. Без здійснення реальної господарської операції не може бути ні податкового зобов’язання, ні податкового кредиту.

При цьому податок на прибуток підприємств регулюється таким же чином.

В ході судового розгляду були досліджені взаємовідносини ТОВ «Профінструмент-Україна» з ТОВ «МТО-Групп» та ТОВ «Лилиана Грей» та встановлено, що господарських операцій з поставки промислових товарів фактично не було, а показники податкового кредиту сформовані в порушення ст.198 ПК України.

Так, в ході судового розгляду встановлено, що ТОВ «МТО-Групп» та ТОВ «Лилиана Грей» підприємства з сумнівною репутацією, яке не має основних засобів та трудових ресурсів для виконання зобов’язань за договорами з позивачем

Податковий кредит самих ТОВ «МТО-Групп» та ТОВ «Лилиана Грей» сформований виключено за рахунок фіктивних підприємств, зареєстрованих на осіб, які заперечують свою участь у господарській діяльності.

При цьому постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 12.10.12 по справі №2а-4832/12/1470 визнано недійсними документи ТОВ «МТО-Групп» з підстав фіктивності, постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 02.08.12 по справі №2а-2702/12/1470 визнано недійсними документи ТОВ «Лилиана Грей» з підстав фіктивності, засновника ТОВ «МТО-Групп» притягнуто до кримінальної відповідальності за створення фіктивного підприємства за ч.1 ст.205 КК України, що підтверджується ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва.

Також, надані документи про сплату на користь ТОВ «Ліліана Грей» готівкою 120000 гривень, кожного дня рівними частинами по 10000 гривень є непереконливими. Більше того, відмова від безготівкових розрахунків у цьому випадку та обрання порядку розрахунків за допомогою прибуткових ордерів свідчить про неприродність зазначеної господарської операції та розрахунків по ній.

Слід зазначити, що податкові накладні які стали підставою для формування податкового кредиту позивача, підписані невідомими особами, від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності підприємства, що начебто видавали ці накладні, а отже, зазначені податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку, навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Аналогічна позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 05.03.12 по справі №21-421а11.

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході розгляду справи позивач не довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Профінструмент-Україна" є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ч. 1 ст. 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, –

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Профінструмент-Україна" залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2013 року у справі № 814/2475/13-а – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: О.І. Шляхтицький

Суддя: С.І. Жук

Суддя: О.В. Лук'янчук