Постанова № 40697145, 17.09.2014, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

17 вересня 2014 року (15 год. 50 хв.) Справа № 808/3280/14 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді - Киселя Р.В.,

за участю секретаря судового засідання - Кай К.В.,

представників:

позивача - Долідзе А.О., Требухова О.В.,

відповідача - Карленко Н.Т., Донець М.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Таврійська ливарна компанія «Талко» до Приморської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про скасування податкових повідомлень-рішень.

21.05.2014 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Таврійська ливарна компанія «Талко» (далі - позивач) до Приморської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача: від 27.01.2014 №0018081715 з податку на прибуток підприємств у сумі 2776438,75 грн.; від 27.01.2014 №0019081715 з податку на додану вартість у сумі 2716726,50 грн.; від 23.04.2014 №0093081715 про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 94820 грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 11140,25 грн., всього 105960,25 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідачем була проведена документальна планова виїзна перевірка позивача з питання дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010 по 31.12.2012 валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 по 31.12.2012 за результатами якої складено акт від 10.01.2014 №1/08-17-22/31433316 (далі - Акт перевірки). На підставі Акту перевірки відповідачем були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 27.01.2014 №0018081715, від 27.01.2014 №0019081715 та від 23.04.2014 №0093081715. Висновки Акту перевірки позивач вважає необґрунтованими, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення на думку позивача є безпідставними та підлягають скасуванню.

Ухвалою суду від 23.05.2014 провадження у справі було відкрите, судове засідання призначене на 11.06.2014.

Ухвалою від 11.06.2014 за клопотанням представника позивача провадження у справі було зупинене до 02.07.2014.

Ухвалою від 02.07.2014 провадження у справі поновлене, судове засідання призначене на 02.07.2014.

У судове засідання 02.07.2014 представники сторін, належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не прибули.

Ухвалою від 02.07.2014 за клопотанням позивача провадження у справі було зупинене до 21.07.2014.

Ухвалою від 21.07.2014 провадження у справі було поновлене, судове засідання призначене на 21.07.2014.

У судове засідання 21.07.2014 представники сторін, належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не прибули.

Ухвалою від 21.07.2014 за клопотанням відповідача провадження у справі було зупинене до 10.09.2014.

Ухвалою від 10.09.2014 провадження у справі було поновлено, судове засідання призначене на 10.09.2014

У судовому засіданні оголошувалась перерва до 17.09.2014.

У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги з підстав викладених у позовній заяві, зокрема зазначивши, що перелічені в Акті перевірки правочини є реальними, не суперечать закону, є повністю виконаними і зафіксованими належними та правильно оформленими первинними документами. Зазначив, що про реальність господарських операцій позивача із ТОВ «Союз-Метал», ТОВ «Будпостачсервіс-2006», ТОВ «Інтерсервіс-Постач», ТОВ «МПК ГСМ», ТОВ «НВСП «Магнолія», ТОВ «ІВП Інтоп», ТОВ «Старт-Д», ПП «Екоскан Сервіс», ПНВП «Техніка», ТОВ «Старттрейд», ТОВ «Мастертрейд» свідчать дані наданих відповідачу для перевірки документи первинного бухгалтерського та податкового обліку позивача. Первинні документи підтверджують факти здійснення поставок товару, рух і використання якого в господарській діяльності підтверджується іншими первинними документами. Посилання відповідача на нікчемність, укладених позивачем із контрагентами правочинів, є необґрунтованим та не доведеним у встановленому законодавством порядку. Просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

У судовому засіданні представник відповідача заперечив проти позовних вимог з підстав викладених у запереченнях проти позову, зокрема зазначивши, що висновки, яких дійшов відповідач в Акті перевірки, свідчать про нереальність угод між позивачем та ТОВ «Союз-Метал», ТОВ «Будпостачсервіс-2006», ТОВ «Інтерсервіс-Постач», ТОВ «МПК ГСМ», ТОВ «НВСП «Магнолія», ТОВ «ІВП Інтоп», ТОВ «Старт-Д», ПП «Екоскан Сервіс», ПНВП «Техніка», ТОВ «Старттрейд», ТОВ «Мастертрейд». Зазначив, що Актами перевірок контрагентів позивача встановлена відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів і транспортних засобів, земельних ділянок, дозвільних документів, що свідчить про неможливість здійснення поставки товарів. Зазначив, що про відсутність фактів реального здійснення господарських операцій свідчить наявність відкритих кримінальних проваджень відносно службових осіб позивача. Тому, вважає оскаржувані податкові повідомлення - рішення правомірними, через що просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

У судовому засіданні 17.09.2014 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали і з'ясувавши обставини адміністративної справи, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності,

ВСТАНОВИВ:

На підставі направлень від 18.11.2013 №17039, 17040, 17041 та наказу відповідача від 05.11.2013 №121 в період з 18.11.2013 по 27.12.2013 відповідачем була проведена документальна планова виїзна перевірка позивача з питання дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010 по 31.12.2012 валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 по 31.12.2012.

За результатами перевірки 10.01.2014 відповідачем був складений Акт перевірки, згідно висновків якого встановлено порушення позивачем вимог:

1. пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 138.1 ст. 138, п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, внаслідок чого позивачем занижено податок на прибуток за період з 01.10.2010 по 31.12.2012 на загальну суму 2332815,00 грн., у тому числі: за 4 квартал 2010 на суму 154594,00,00 грн., за 1 квартал 2011 на суму 252166,00 грн., за 2-3 квартали 2011 на суму 24369,00 грн., за 2-4 квартали 2011 на суму 306158,00 грн., за 1 квартал 2012 на суму 77423,00 грн., за 1-2 квартали 2012 на суму 98322,00 грн., за 1-3 квартали 2012 на суму 463081,00 грн., за 2012 рік на суму 1619897,00 грн.;

2. пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 200.4 ст. 200 ПК України, внаслідок чого позивачем занижено податок на додану вартість в сумі 107642,00 грн., в тому числі: за січень 2011 на суму 139660,00 грн., за березень 2011 на суму 134671,00 грн., за квітень 2011 на суму 6346,00 грн., за травень 2011 на суму 8798,00 грн., за вересень 2011 на суму 15879,00 грн., за жовтень 2011 на суму 106378,00 грн., за листопад 2011 на суму 127056,00 грн., за грудень 2011 на суму 16911,00 грн., за січень 2012 на суму 15535,00 грн., за лютий 2012 на суму 6167,00 грн., за березень 2012 на суму 52035,00 грн., за травень 2012 на суму 11204,00 грн., за червень 2012 на суму 8700,00 грн., за вересень 2012 на суму 339800,00 грн., за жовтень 2012 на суму 415674,00 грн., за листопад 2012 на суму 150368,00 грн., за грудень 2012 на суму 373800,00 грн. Визначення суми податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість в наступних звітних (податкових) періодах встановлено його завищення на 94820,00 грн., в тому числі: за грудень 2010 на суму 39057,00 грн., за червень 2012 на суму 11204,00 грн., за липень 2012 на суму 8700,00 грн., за грудень 2012 на суму 33859,00 грн.

На підставі Акту перевірки 27.01.2014 відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення: №0018081715, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток загальну суму 2776438,75 грн. з яких 2332815,00 грн. за основним платежем, 443623,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями; №0019081715, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 2716726,50 грн., з яких 1907642,00 грн. за основним платежем, 809084,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями; №0020081715, яким позивачу було зменшено бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 117100,50 грн., з яких 94820,00 грн. за основним платежем, 22280,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

14.02.2014 позивачем до відповідача було подано скаргу на оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Рішенням від 26.02.2014 було продовжено строк розгляду первинної скарги позивача на оскаржувані податкові повідомлення-рішення по 19.04.2014.

Рішенням від 08.04.2014 №1235/10/08-01-10-04-13 первинна скарга позивача була частково задоволена, а саме: скасоване податкове повідомлення-рішення від 27.01.2014 №0020081715 в частині зайво застосованих штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 11140,25 грн. В іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення та податкові повідомлення-рішення від 27.27.01.2014 №0018081715 та №0019081715 залишені без змін, а скарга позивача - без задоволення.

На підставі зазначеного рішення відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.04.2014 №0093081715, яким позивачу було зменшено бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 105960,25 грн., з яких 94820,00 грн. за основним платежем, 11140,25 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

18.04.2014 позивачем було подано скаргу на оскаржувані податкові повідомлення-рішення до Міністерства доходів і зборів України, проте рішенням від 30.04.2014 №7829/6/99-99-10-01-15 оскаржувані податкові повідомлення-рішення були залишені без змін, а скарга позивача - без задоволення.

Не погодившись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з приписів ч.3 ст.2 КАС України, відповідно до яких, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки підставою прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення стали висновки Акту перевірки, то для вирішення позовних вимог необхідним є дослідження обґрунтованості цих висновків.

Відповідач в Акті перевірки позивача посилається на недотримання, позивачем вимог

пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 138.1 ст. 138, п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 200.4 ст. 200 ПК України.

За приписами пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Не включаються до складу валових витрат витрати на виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

Не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам.

У разі коли сума виплат (заохочень) або її частина пов'язаним фізичним особам не визнаються валовими витратами, така сума (або її частина) є базою для нарахування внесків на соціальні заходи, передбачені пунктом 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом з поданням розрахунку податкових зобов'язань звітного періоду. Якщо платник податку не подасть у такий строк письмову заяву та не поновить зазначених документів до закінчення податкового періоду, що настає за звітним, непідтверджені відповідними документами витрати не визнаються валовими витратами і на суму недосплаченого податку нараховується пеня у розмірі облікової ставки Національного банку України, збільшеної в 1,2 раза.

Якщо платник податку поновить зазначені документи у наступних періодах, підтверджені витрати (з урахуванням сплаченої пені) включаються до валових витрат податкового періоду, на який припадає таке поновлення.

За приписами п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

- витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

- інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

- крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це контролюючому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до контролюючого органу.

Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення;

Згідно пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Для банківських установ при одержані ними права власності на заставлене майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.

За приписами п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

Для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.

Згідно п. 200.4 ст. 200 ПК України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Судом встановлено, що за період з 01.10.2010 по 31.12.2012 позивачем задекларовано податку на прибуток у сумі 294518,00 грн. та податковий кредит з ПДВ у сумі 15089158,00 грн.

02.08.2010 між позивачем та ТОВ «Будпостачсервіс-2006» був укладений договір купівлі-продажу №31, за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність позивача сплав алюмінієвий та будівельні ліса, за цінами та в кількості на підставі рахунків, а позивач сплатити вартість товару.

За наслідками виконання умов договору позивачу видавались податкові накладні № 194 від 05.11.2010, № 192 від 08.11.2010, від 27.11.2010 № 193 на загальну суму 326000,06 грн. у тому числі ПДВ 54333,34 грн., видаткові накладні № РН-0000161 від 08.11.2010 № РН-0000162 від 27.11.2010, № РН-0000163 від 05.11.2010 на зазначену суму.

Розрахунки із ТОВ «Будпостачсервіс-2006» за виконання зазначеного договору здійснювались у безготівковій формі, шляхом переказу коштів на банківський рахунок ТОВ «Будпостачсервіс-2006», що підтверджується банківськими виписками від 15.12.2010, 27.12.2010 на зазначену суму.

Факт поставки товару підтверджується товарно-транспортними накладними № 34 від 05.11.2010, № 35 від 08.11.2010, № 36 від 27.11.2010.

01.07.2010 між позивачем та ТОВ «ВК «Союз-Метал» був укладений договір купівлі-продажу товару № 15/07/10, за умовами якого продавець зобов'язався доставити та передати у власність позивача товар лом та відходи кольорових металів, сплавів, а позивач прийняти товар та сплатити його вартість. Поставка товару здійснюється автомобільним транспортом, за домовленістю сторін. Загальна вартість товару 1200000,00 грн.

За наслідками виконання умов договору позивачу видавались податкові накладні № 1053 від 05.10.2010, № 10130 від 13.10.2010, № 10190 від 19.10.2010 на загальну суму 416048,00 грн. у тому числі ПДВ 69341,33 грн., видаткові накладні № РН-1053 від 05.10.2010, № РН-10130 від 13.10.2010, № РН-10190 від 19.10.2010 на зазначену суму.

Розрахунки із ТОВ «ВК «Союз-Метал» за виконання зазначеного договору здійснювались у безготівковій формі, шляхом переказу коштів на банківський рахунок ТОВ «ВК «Союз-Метал», що підтверджується банківськими виписками 29.10.2010, від 13.10.2010, 01.11.2010 на зазначену суму.

Факт поставки товару підтверджується товарно-транспортними накладними від 05.10.2010, від 13.10.2010, від 19.10.2010.

21.01.2011 між позивачем та ТОВ «Інтерсервіс-Постач» був укладений договір купівлі-продажу товару № 21/01, за умовами якого продавець зобов'язався доставити та передати у власність позивача товар лом та відходи кольорових металів, сплавів, а позивач прийняти товар та сплатити його вартість. Поставка товару здійснюється автомобільним транспортом, за домовленістю сторін. Загальна вартість товару 2000000,00 грн.

За наслідками виконання умов договору позивачу видавались податкові накладні № 402 від 23.01.2011, № 77 від 03.02.2011, № 273 від 12.02.2011, № 430 від 19.02.2011 на загальну суму 1053337,00 грн. у тому числі ПДВ 175556,16 грн., видаткові накладні № 402 від 23.01.2011, № 77 від 03.02.2011, № 273 від 12.02.2011, № 430 від 19.02.2011 на зазначену суму.

Розрахунки із ТОВ «Інтерсервіс-Постач» за виконання зазначеного договору здійснювались у безготівковій формі, шляхом переказу коштів на банківський рахунок ТОВ «Інтерсервіс-Постач», що підтверджується банківськими виписками 01.02.2011, від 03.02.2011, від 11.02.2011, від 14.02.2011, від 18.02.2011, від 25.02.2011, від 03.03.2011 на зазначену суму.

Факт поставки товару підтверджується товарно-транспортними накладними № 77 від 03.02.2011, № 430 від 19.02.2011, № 273 від 12.02.2011.

10.01.2011 між позивачем та ТОВ «МПК ГСМ» був укладений договір поставки № 24, за умовами якого продавець зобов'язався систематично поставляти з послідуючою передачею у власність позивача товар - паливо пічне, паливо кательне , а позивач прийняти товар та сплатити його вартість. Продавець зобов'язався поставити покупцю 100 тон товару на рік. Умови поставки - «Інкотермс 2000». Строк дії договору до 31.12.2011.

За наслідками виконання умов договору позивачу видавались податкові накладні № 4 від 12.01.2011, № 9 від 02.02.2011, № 11 від 04.02.2011, № 5 від 07.09.2011, № 6 від 14.09.2011, № 7 від 19.09.2011, № 15 від 06.03.2012, № 18 від 19.03.2012 на загальну суму 394763,30 грн. у тому числі ПДВ 66127,21 грн., видаткові накладні № РН-2 від 12.01.2011, № РН-7 від 02.02.2011, № РН-10 від 04.02.2011, № РН-89 від 07.09.2011, № РН-93 від 14.09.2011, № РН-94 від 19.09.2011, № РН-16 від 06.03.2012, № РН-19 від 19.03.2012 на зазначену суму.

Розрахунки із ТОВ «МПК ГСМ» за виконання зазначеного договору здійснювались у безготівковій формі, шляхом переказу коштів на банківський рахунок ТОВ «МПК ГСМ», що підтверджується банківськими виписками 12.01.2011, від 02.02.2011, від 04.02.2011, від 25.02.2011, від 03.03.2011, від 07.09.2011, від 16.09.2011, від 19.09.2011, від 23.09.2011, від 06.10.2011, від 06.03.2012, від 12.03.2012, від 13.03.2012, від 19.03.2012, від 21.03.2012 на зазначену суму.

03.10.2011 між позивачем та ТОВ «НВСП «Магнолія» був укладений договір № 03/10/11-1, за умовами якого продавець зобов'язався здійснити поставку товару, вказаного в специфікації до договору, а позивач прийняти товар та сплатити його вартість. Умови поставки - «Інкотермс 2000», вивезення товару власним чи залученим транспортом. Загальна вартість товару 9000000,00 грн.

За наслідками виконання умов договору позивачу видавались податкові накладні № 4 від 03.10.2011, № 5 від 05.10.2011, № 6 від 10.10.2011, № 9 від 13.10.2011, № 11 від 17.10.2011, № 12 від 18.10.2011, № 14 від 26.10.2011, № 17 від 07.11.2011, № 22 від 08.11.2011, № 34 від 21.11.2011, № 38 від 22.112.2011 на загальну суму 1353085,08 грн. у тому числі ПДВ 174644,18 грн., видаткові накладні № РН-6 від 03.10.2011, № РН-7 від 05.10.2011, № РН-8 від 10.10.2011, № РН-9 від 13.10.2011, № РН-10 від 17.10.2011, № РН-11 від 18.10.2011, № РН-12 від 26.10.2011, № РН-18 від 07.11.2011, № РН-19 від 08.11.2011, № РН-20 від 21.11.2011, № РН-21 від 22.11.2011 на зазначену суму.

Розрахунки із ТОВ «НВСП «Магнолія» за виконання зазначеного договору здійснювались у безготівковій формі, шляхом переказу коштів на банківський рахунок ТОВ «НВСП «Магнолія», що підтверджується банківськими виписками 15.11.2011, від 15.12.2011, від 20.12.2011, від 21.12.2011, від 22.12.2011, від 27.12.2011, від 28.12.2011, від 11.01.2012, від 06.02.2012 на зазначену суму.

Факт поставки товару підтверджується товарно-транспортними накладними № 6 від 03.10.2011, № 7 від 05.10.2011, № 8 від 10.10.2011, № 9 від 13.10.2011, №10 від 17.10.2011, №11 від 18.10.2011, №12 від 26.10.2011, №18 від 07.11.2011, №19 від 08.11.2011, №20 від 21.11.2011, №21 від 22.11.2011.

19.10.2011 між позивачем та ТОВ «ІВП Інтоп» був укладений договір № 19/10-11, за умовами якого продавець зобов'язався продати технологічні засоби, згідно специфікації, а позивач прийняти товар та сплатити його вартість. Товар поставляється зі складу продавця в м. Дніпропетровськ на протязі 3 тижнів з дати здійснення першого авансового платежу.

За наслідками виконання умов договору позивачу видавались податкові накладні № 30 від 25.10.2011, № 40 від 04.11.2011, № 43 від 09.12.2011, № 1 від 11.01.2012, № 9 від 28.02.2012, № 26 від 16.05.2012, № 29 від 23.05.2012 на загальну суму 199515,00 грн. у тому числі ПДВ 33252,50 грн., видаткові накладні № РН-0000074 від 09.12.2011, № РН-0000006 від 28.02.2012, № РН-0000025 від 23.05.2012 на зазначену суму.

Розрахунки із ТОВ «ІВП Інтоп» за виконання зазначеного договору здійснювались у безготівковій формі, шляхом переказу коштів на банківський рахунок ТОВ «ІВП Інтоп», що підтверджується банківськими виписками від 11.01.2012, від 02.03.2012, від 16.05.2012, від 23.05.2012, від 01.06.2012 на зазначену суму.

25.05.2012 між позивачем та ТОВ «Старт-Д» був укладений договір поставки № 344, за умовами якого продавець зобов'язався поставити паливо пічне піроліз не у власність позивача, а позивач прийняти товар та сплатити його вартість. Постачання здійснюється в кількості та асортименті, згідно супровідної документації та здійснюється за домовленістю сторін будь-яким перевізником.

За наслідками виконання умов договору позивачу видавались податкові накладні № 324 від 21,02.2012, № 213 від 29.05.2012, № 105 від 04.07.2012, № 343 від 24.07.2012, № 371 від 30.08.2012, № 549 від 01.10.2012, № 59 від 07.12.2012 на загальну суму 217823,16 грн. у тому числі ПДВ 42803,86 грн., видаткові накладні № 446 від 21,02.2012, № СД-1826 від 29.05.2012, № СД-3365 від 04.07.2012, № СД-3633 від 24.07.2012, № СД-5007 від 03.09.2012, № СД-6768 від 01.10.2012, № СД-7866 від 07.12.2012 на зазначену суму.

Розрахунки із ТОВ «Старт-Д» за виконання зазначеного договору здійснювались у безготівковій формі, шляхом переказу коштів на банківський рахунок ТОВ «Старт-Д», що підтверджується банківськими виписками від 24.02.2012, від 29.02.2012, від 02.03.2012, від 29.05.2012, від 05.07.2012, від 31.07.2012, від 30.08.2012, від 08.10.2012, від 07.12.2012 на зазначену суму.

03.09.2012 між позивачем та ПП «Екоскан-Сервіс» був укладений договір № 04/09/12, за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність позивача товар, а позивач прийняти товар та сплатити його вартість. Найменування, асортимент, ціна, якість та сума кожної партії узгоджується сторонами до моменту відвантаження кожної партії товару у вигляді заявки (усно або письмово). Умови поставки - «Інкотермс 2000». Орієнтовна загальна сума договору 1500000,00 грн.

За наслідками виконання умов договору позивачу видавались податкові накладні № 315 від 17.09.2012, № 449 від 21.09.2012, № 138 від 05.10.2012, № 229 від 10.10.2012, № 328 від 15.10.2012, № 377 від 17.10.2012, № 405 від 18.10.2012, № 444 від 19.10.2012, № 474 від 22.10.2012, № 498 від 23.10.2012, № 523 від 24.10.2012, № 549 від 25.10.2012, № 576 від 26.10.2012, № 616 від 29.10.2012, № 615 від 29.10.2012, № 640 від 30.10.2012, № 662 від 31.10.2012, № 48 від 02.11,2012, № 94 від 05.11.2012, № 95 від 05.11.2012, № 176 від 08.11.2012, № 175 від 08.11.2012, № 246 від 12.11.2012, № 247 від 12.11,2012, № 300 від 14.11.2012, № 327 від 15.11.2012, № 360 від 16.11.2012, № 359 від 16.11.2012, № 393 від 19.11.2012, № 394 від 19.11.2012, № 424 від 20.11.2012, № 454 від 21.11.2012, № 453 від 21.11.2012, № 486 від 22.11.2012, № 514 від 23.11.2012, № 515 від 23.11.2012, № 554 від 26.11.2012 на загальну суму 7429782,30 грн. у тому числі ПДВ 1238297,55 грн., видаткові накладні № 315 від 17.09.2012, № 449 від 21.09.2012, № 138 від 05.10.2012, № 229 від 10.10.2012, № 328 від 15.10.2012, № 377 від 17.10.2012, № 405 від 18.10.2012, № 444 від 19.10.2012, № 474 від 22.10.2012, № 498 від 23.10.2012, № 523 від 24.10.2012, № 549 від 25.10.2012, № 576 від 26.10.2012, № 616 від 29.10.2012, № 615 від 29.10.2012, № 640 від 30.10.2012, № 662 від 31.10.2012, № 48 від 02.11.2012, № 94 від 05.11.2012, № 95 від 05.11.2012, № 175 від 08.11.2012, № 176 від 08.11,2012, № 246 від 12.11.2012, № 247 від 12.11.2012, № 300 від 14.11.2012, № 327 від 15.11.2012, № 360 від 16.11.2012, № 359 від 16.11.2012, № 394 від 19.11.2012, № 393 від 19.11.2012, № 424 від 20.11.2012, № 454 від 21.11.2012, № 453 від 21.11.2012, № 486 від 22.11,2012, № 514 від 23.11.2012, № 515 від 23.11.2012, № 554 від 26.11.2012, № 272 від 13.12.2012, № 305 від 14.12.2012, № 352 від 17.12.2012, № 415 від 19.12.2012 на зазначену суму.

Розрахунки із ПП «Екоскан-Сервіс» за виконання зазначеного договору здійснювались у безготівковій формі, шляхом переказу коштів на банківський рахунок ПП «Екоскан-Сервіс», що підтверджується банківськими виписками 01.10.2012, від 03.10.2012, від 05.10.2012, від 11.10.2012, від 15.10.2012, від 17.10.2012, від 24.10.2012, від 31.10.2012, від 05.11.2012, від 07.11.2012, від 20.11.2012, від 28.11.2012, від 03.12.2012, від 06.12.2012, від 12.12.2012, від 17.12.2012, від 24.12.2012 на зазначену суму.

Факт поставки товару підтверджується товарно-транспортними накладними № 66 від 17.09.2012, № 67 від 21.09.2012, № 68 від 05.10.2012, № 69 від 10.10.2012, № 71 від 10.10.2012, № 69 від 15.10.2012, № 70 від 17.10.2012, № 76 від 18.10.2012, № 77 від 22.10.2012, № 72 від 23.10.2012, № 73 від 24.10.2012, № 78 від 25.10.2012, № 74 від 26.10.2012, № 75 від 29.10.2012, № 79 від 29.10.2012, № 76 від 30.10.2012, № 77 від 31.10.2012, № 78 від 02.11.2012, № 79 від 05.11.2012, № 79 від 05.11.2012, № 80 від 08.11.2012, № 81 від 08.11.2012, № 82 від 12.11.2012, № 83 від 12.11.2012, № 85 від 14.11.2012, № 84 від 15.11.2012, № 85 від 16.11.2012, № 86 від 16.11.2012, № 87 від 19.11.2012, № 88 від 19.11.2012, № 89 від 20.11.2012, № 90 від 21.11.2012, № 91 від 21.11.2012, № 92 від 22.11.2012, № 93 від 23.11.2012, № 94 від 23.11.2012, № 95 від 26.11.2012, № 96 від 13.12.2012, № 97 від 14.12.2012, № 98 від 17.12.2012, № 99 від 17.12.2012.

03.09.2012 між позивачем та ПНВП «Техніка» був укладений договір № 03/09/12, за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність позивача товар, а позивач прийняти товар та сплатити його вартість. Найменування, асортимент, ціна, якість та сума кожної партії узгоджується сторонами до моменту відвантаження кожної партії товару у вигляді заявки (усно або письмово). Умови поставки - «Інкотермс 2000». Орієнтовна загальна сума договору 1500000,00 грн.

За наслідками виконання умов договору позивачу видавались податкові накладні № 30 від 03.09.2012, № 163 від 10.09.2012, № 200 від 11.09.2012, № 221 від 12.09.2012, № 234 від 13.09.2012, № 245 від 14.09.2012, № 298 від 17.09.2012, № 330 від 18.09.2012 на загальну суму 1122575,00 грн. у тому числі ПДВ 187095,80 грн., видаткові накладні № РН-30 від 03.09.2012, № РН-163 від 10.09.2012, № РН-200 від 11.09.2012, № РН-221 від 12.09.2012, № РН-234 від 13.09.2012, № РН-245 від 14.09.2012, № РН-298 від 17.09.2012, № РН-330 від 18.09.2012 на зазначену суму.

Розрахунки із ПНВП «Техніка» за виконання зазначеного договору здійснювались у безготівковій формі, шляхом переказу коштів на банківський рахунок ПНВП «Техніка», що підтверджується банківськими виписками від 17.09.2012, від 19.09.2012, від 01.10.2012, від 03.10.2012 на зазначену суму.

Факт поставки товару підтверджується товарно-транспортними накладними 03.09.2012, від 10.09.2012, від 11,09.2012, від 12.09.2012, від 13.09.2012, від 14.09.2012, від 17.09.2012, від 18.09.2012.

10.01.2011 між позивачем та ТОВ «Старттрейд» був укладений договір № 25, за умовами якого продавець зобов'язався поставити товар - паливо пічне, а позивач прийняти товар та сплатити його вартість.

За наслідками виконання умов договору позивачу видавались податкові накладні № 1102 від 11.01.2012, № 701 від 07.02.2012 на загальну суму 230971,20 грн. у тому числі ПДВ 38495,20 грн., видаткові накладні РН-1102 від 11.01.2012, № РН-701 від 07.02.2012 на зазначену суму.

Розрахунки із ТОВ «Старттрейд» за виконання зазначеного договору здійснювались у безготівковій формі, шляхом переказу коштів на банківський рахунок ТОВ «Старттрейд», що підтверджується банківськими виписками від 18.01.2012, від 23.01.2012, від 24.01.2012, від 31.01.2012, від 08.02.2012, від 22.02.2012, від 23.02.2012, від 24.02.2012 на зазначену суму.

Позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ «Мастертрейд» за договором поставки, на підставі якого позивачу було поставлено товар - лопати, віники.

За наслідками виконання умов договору позивачу видавались податкові накладні № 65 від 19.09.2012, № 74 від 24.09.2012 на загальну суму 914,52 грн. у тому числі ПДВ 152,42 грн., видаткові накладні № 757 від 19.09.2012, № 764 від 24.09.2014 на зазначену суму.

Розрахунки із ТОВ «Мастертрейд» за виконання зазначеного договору здійснювались у безготівковій формі, шляхом переказу коштів на банківський рахунок ТОВ «Мастертрейд», що підтверджується банківською випискою від 09.10.2012 на зазначену суму.

Всі вищевказані документи наявні в матеріалах справи.

Суд зазначає, що в матеріалах справи в повному обсязі наявні податкові та видаткові накладні, банківські виписки, товарно-транспортні накладні за перевіряємий період, які оформлені належним чином, підписані повноважними особами підприємств, завірені печатками підприємств та повністю підтверджують факт здійснення позивачем господарських операцій.

Суд зазначає, що з метою підтвердження факту поставки товарів від контрагентів та використання товарів у господарській діяльності позивачем було надано: довідку від 25.06.2014 №130 щодо руху пічного палива по складу за січень-лютий 2011, вересень-листопад 2011, січень-березень 2012, травень 2012, липень 2012, вересень-грудень 2012; довідку від 25.06.2014 №131 щодо руху алюмінію по складу за жовтень-листопад 2010, січень-лютий 2011, жовтень-листопад 2011, вересень-грудень 2012; довідку від 25.06.2014 №132 щодо руху дробі по складу за лютий 2012; довідку від 25.06.2014 №133 щодо руху металоконструкцій б/у по складу за листопад 2010; довідку від 25.06.2014 №134 щодо руху чіпсів по складу за грудень 2011, травень 2012; довідку від 25.06.2014 №135 щодо руху компаунду FC 321 по складу за грудень 2011.

Крім того, на підтвердження наявності у позивача виробничих можливостей для здійснення господарської діяльності позивачем було надано договір оренди від 01.09.2013 на платне користування майном (будинками, спорудами, машинами, обладнанням, транспортні засоби, інструменти, прилади інвентар та ін.).

З метою підтвердження використання придбаних товарів у виробничій діяльності позивачем, також, було надано технологічні інструкції: «на плавку алюминиевых сплавов в пламенной печи со сливом через летку»; «на виплавку конструкционной углеродистой стали ЗОЛ в индукционной печи ИСТ-016 с кислой футеровкой»; «на галтовку алюминиевых отливок»; «на дробеметную обробітку оливок»; «на дробеструйную очистку оливок металической дробью в дробеструйном барабане».

На підтвердження можливості самостійного вивезення придбаних товарів позивач надав до суду копію технічного талону на автомобіль МАЗ НОМЕР_1, копію технічного талону на автомобіль МАЗ НОМЕР_3 та причіп бортовий тентовий НОМЕР_4 та копію технічного талону на автомобіль МАЗ НОМЕР_2. Згідно наказів про прийняття на роботу від 01.06.2009 №37-к та від 01.04.2009 до штату позивача було прийнято водіїв ОСОБА_6, ОСОБА_7 Наказом позивача від 02.11.2010, з метою забезпечення якісного технічного обслуговування автотранспорта підприємства та його безаварійної експлуатації, за водіями ОСОБА_6, ОСОБА_7 були закріплені зазначені автомобілі.

Факт самовивезення придбаних у контрагентів позивача ТОВ «МПК ГСМ», ТОВ «Старттрейд», ТОВ «Старт-Д», ТОВ «ІВП Інтоп» підтверджується наданими подорожніми листами водіїв ОСОБА_6, ОСОБА_7 та звітами про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт зазначеними водіями.

Також, суд зазначає, що перерахування коштів легально діючими підприємствами на рахунок фіктивних підприємств, не робить ці кошти отриманими завідомо злочинним шляхом, оскільки вони вважаються отриманими під час легальної господарської та підприємницької діяльності, поки не доведено протилежне. На даний час не має будь-якого судового рішення, що надавало би оцінку взаємовідносин позивача з ТОВ «Союз-Метал», ТОВ «Будпостачсервіс-2006», ТОВ «Інтерсервіс-Постач», ТОВ «МПК ГСМ», ТОВ «НВСП «Магнолія», ТОВ «ІВП Інтоп», ТОВ «Старт-Д», ПП «Екоскан Сервіс», ПНВП «Техніка», ТОВ «Старттрейд», ТОВ «Мастертрейд».

В обґрунтування висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства відповідач посилається на Акти перевірки контрагентів позивача, а саме: Акт Тернопільської ОДПІ від 18.06.2013 №4545/22-10/34566310 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Будпостачсервіс-2006»; Акт ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя від 30.04.2013 №114/22-1109/35979594 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Мастертрейд»; Акт ДПІ в Артемівському районі м. Луганська від 18.10.2013 №118/22-01/33846607 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Старттрейд»; Акт ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровськ від 21.12.2012 №7197/229/19099225 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПНВП «Техніка»; Акт ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровськ від 21.12.2012 №7207/224/33517827 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Екоскан Сервіс»; Акт ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровськ від 21.12.2012 №7203/224/32694059 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Старт-Д»; Акт ДПІ в Ленінському районі м. Запоріжжя від 25.02.2013 №739/225/35808343 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ІВП Інтоп»; Акт Бориспільської ОДПІ Київської області від 25.02.2013 №73/22-1/36821166 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «НВСП «Магнолія»; Акт ДПІ в Комунарському районі м. Запоріжжя від 29.03.2013 №63/2214/34441665 про неможливість проведення документальної позапланової виїзної перевірки; Акт ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровськ від 09.08.2011 №2758/23-307/37276482 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Інтерсервіс-Постач»; Акт Ракитнянською МДПІ Київської області від 24.03.2011 №6/230-35013563 про результати документальної планової невиїзної перевірки ТОВ «Союз-Метал».

Зазначеними Актами встановлена неможливість фактичного здійснення господарських операцій (відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина), встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання та продажу товарів (робіт, послуг), що свідчить про те, що правочини між позивачем та контрагентами здійснені без мети настання реальних наслідків.

З метою отримання реєстраційної інформації щодо контрагентів позивача та встановлення їх місцезнаходження відповідачем направлялися запити до Тернопільської ОДПІ, Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська, Білоцерківської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області, ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя, ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровськ, ДПІ в Комунарському районі м. Запоріжжя, ДПІ у м. Полтава, ДПІ в Артемівському районі м. Луганська, ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя, Бориспільської ОДПІ Київської області, ДПІ у Печерському районі м. Києва, ДПІ у м. Херсоні, ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровськ.

Згідно наданої Тернопільською ОДПІ інформації ТОВ «Будпостачсервіс-2006» перейшов до ДПІ у м. Миколаїв ГУ Міндоходів, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за 4 квартал 2010 не подано.

Згідно наданої Лівобережною МДПІ м. Дніпропетровська інформації, відсутня інформація щодо висновків почеркознавчої експертизи, відсутня довідка про відсутність місцезнаходження ТОВ «МПК ГСМ» за податковою адресою та інформація, яка свідчить про сумнівність фактів здійснення операцій.

Згідно наданої Білоцерківською ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області інформації постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 08.09.2011 по справі №24/5005/11304/2011 ТОВ «Союз-Метал» визнано банкрутом. Згідно відомостей з ЄДР з 10.11.2011 внесено запис про припинення держаної реєстрації ТОВ «Союз-Метал», стан суб'єкта припинено.

Крім того, відповідно до витягів з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців до ЄДР внесено запис про державну реєстрацію припинення юридичних осіб - ТОВ «Інтерсервіс-Постач», ПНВП «Техніка», ТОВ «Союз-Метал». Згідно відомостей з ЄДР ПП «Екоскан Сервіс» знаходиться в стані припинення.

Також, суд зазначає, що згідно наданих інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, у державному реєстрі відсутні відомості щодо прав власності, наявності інших речових прав, іпотек, обтяжень контрагентів позивача.

В обґрунтування висновку щодо відсутності фактів реального здійснення господарських операцій відповідач посилається на наявність відкритих кримінальних проваджень відносно службових осіб позивача.

Суд зазначає, що згідно наданої інформації слідчим управлінням фінансових розслідувань Мелітопольської ОДПІ ГУ Міндоходів у Запорізькій області кримінальні провадження №32013080180000029 від 20.05.2013 та №3201408000007 від 07.02.2014 відносно службових осіб позивача станом на 26.06.2014 закриті на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Суд зазначає, що за приписами ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені без повного та всебічного дослідження наявної інформації.

Крім того, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року було звернено увагу на наступне: «...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину».

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним: невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Відповідачем не надано доказів наявності фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного заволодіння ним, внаслідок укладання та виконання позивачем та його контрагентами правочинів.

Суд зазначає, що на даний час у суду відсутні відомості щодо наявності судового рішення, яке б спростовувало факт реальності виконання договорів, укладених між позивачем та його контрагентами.

Відповідачем не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства.

Крім того, необхідно зазначити, що можливий захист порушеного права шляхом звернення до суду із позовом про визнання нікчемного правочину дійсним стосується лише нікчемних правочинів з дефектом форми та правочинів без необхідного схвалення (параграф 2 глави 16 ЦК України).

Відповідачем також не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угоди між позивачем та його контрагентами порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Відповідачем лише зазначено, без відповідних доказів, про відсутність реальності поставок товарів (робіт, послуг), які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності тощо, що може свідчити про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності як позивачем, так і його контрагентом - що є лише припущенням.

Крім того, посилання відповідача на частини 1, 5 статті 203, частини 1,2 статті 215, статтю 216 ЦК України є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Вказані висновки підтверджуються і ст. 20 Податкового кодексу України, відповідно до якої органам податкової служби не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

Також, суд зазначає, що у разі, якщо контрагент підприємства порушив законодавство при нарахуванні та сплаті своїх податкових зобов'язань, відповідальність за це несе виключно він, можливості покладення відповідальності на інших осіб законодавством України не тільки не передбачено, але прямо заборонено. Таким чином, несплата податків однією із сторін правочину чи їх приховування не є підставою для висновку про нікчемність правочину.

Отже, висновок відповідача про нікчемність укладених позивачем правочинів зроблений з огляду на діяльність його контрагентів є безпідставним та не обґрунтованим.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» від 16.07.1999 №996-ХІV (далі - Закон України №996-ХІV) бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 цього Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 Закон України №996-ХІV визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Підпунктами 2.1., 2.2., 2.4, 2.16 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку передбачено наступне:

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи).

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

Суд зазначає, що пред'явлені до перевірки документи є первинними документами у розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оформлені належним чином, підписані повноважними особами підприємств, завірені печатками підприємств та повністю підтверджують факт здійснення позивачем господарських операцій.

З наведених вище підстав суд доходить висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог щодо протиправності податкових повідомлень-рішень від 27.01.2014 №0019081715 та від 23.04.2014 №0093081715 та необхідність їх скасування.

Стосовно вимоги позивача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0018081715 від 27.01.2014, суд зазначає наступне.

З Акту перевірки вбачається, що перевіркою повноти визначення скоригованого валового доходу за період з 01.10.2010 по 31.03.2011 встановлено його заниження всього у сумі 17222,00 грн., у тому числі за 1 квартал 2011 року в сумі 17222,00 грн.

Позивач у судовому засіданні визнав наявність факту заниження валових доходів за 1 квартал 2011 року в сумі 17222,00 грн., пояснивши, що зазначене порушення виникло в результаті допущеної бухгалтером позивача арифметичної помилки.

Суд встановлено, що позивачем було занижено в податковій звітності валовий дохід за 1 квартал 2011 року на суму 17222,00 грн. Документального підтвердження правомірності недекларування зазначеної суми валового доходу позивач до суду не надав.

Отже, відповідачем правомірно було включено до складу грошового зобов'язання з податку на прибуток, нарахованого за податковим повідомленням-рішенням від 27.01.2014 №0018081715, суму податку у розмірі 25% від суми валового доходу 17222,00 грн., а саме 4305,50 грн. (ставка податку - 25%).

З урахуванням вище викладеного, суд доходить висновку про необхідність часткового задоволення вимог позивача щодо скасування податкового повідомлення-рішення №0018081715 від 27.01.2014, а саме скасувати зазначене рішення в частині збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 2772133,25 грн., в тому числі по основному зобов'язанню 2328509,50 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 443623,75 грн.

За приписами ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Доданим до матеріалів справи платіжним дорученням №4944 від 08.05.2014 документально підтверджується факт сплати позивачем судового збору в сумі 487,20 грн.

Відтак, ця сума підлягає присудженню на користь позивача з Державного бюджету України.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 86, 94, 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Таврійська ливарна компанія «Талко» до Приморської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0018081715 від 27.01.2014, в частині збільшення Товариства з обмеженою відповідальністю «Таврійська ливарна компанія «Талко» суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 2772133,25 грн., в тому числі по основному зобов'язанню 2328509,50 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 443623,75 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0019081715 від 27.01.2014, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Таврійська ливарна компанія «Талко» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2716726,50 грн., з яких за основним зобов'язанням - 1907642,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 809084,50 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0093081715 від 23.04.2014, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Таврійська ливарна компанія «Талко» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 94820,00 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції в розмірі - 11140,25 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таврійська ливарна компанія «Талко» (код ЄДРПОУ 31433316, місцезнаходження: 72420, Запорізька область, Приазовський район, смт Нововасилівка, вул. Леніна, 184) суму судового збору у розмірі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень 20 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Р.В. Кисіль

Постанова виготовлена у повному обсязі 22.09.2014