Ухвала суду № 40696939, 25.09.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/6244/14 Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В. Суддя-доповідач: Коротких А. Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

25 вересня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Коротких А.Ю.,

суддів: Ганечко О.М.,

Літвіної Н.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника публічного акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Каскад" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 липня 2014 року у справі за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Каскад" до державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 липня 2014 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, представник публічного акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Каскад" подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою позов задовольнити повністю. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції були неповно з'ясовані всі обставини, що мали суттєве значення для вирішення справи та допущені порушення норм матеріального права.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання та положення ст. 197 КАС України, колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду справи у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку апелянта з питань перевірки податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Соло-25» за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року.

За результатами перевірки було складено акт № 110/22.7/21632282 від 19 червня 2014 року, в якому встановлено порушення апелянтом п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого ним завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток на загальну суму 161 368 грн. та порушення п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п.п. 201.4, 201.6, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого ним занижено податок на додану вартість за загальну суму 32 274 грн.

На підставі вказаного акту податковим органом винесено податкове-повідомлення рішення № 0004912208 від 18.07.2013 року, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 161 368 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0004902208 від 18.07.2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 48 411 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено можливість правомірного формування податкової вигоди за спірними операціями та не доведено підстав для формування господарських операцій з контрагентом.

Колегія суддів підтримує дану позицію, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що між ПАТ «Науково-виробничого підприємства «Каскад» (одержувач) та ТОВ «Соло-25» (постачальник) відбулися господарські відносини на підставі рахунків-фактур №220209 від 22.02.2012 року, №220208 від 22.02.2012 року, №200211 від 20.02.2011 року, №210208 від 21.02.2012 року, відповідно до яких постачальник зобов'язувався поставити одержувачу запасні частини, суміші бетонні, щебінь із природного каменю, труби.

На підтвердження руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду першої інстанції копії: рахунків-фактур №220209 від 22.02.2012 року, №220208 від 22.02.2012 року, №200211 від 20.02.2011 року, №210208 від 21.02.2012 року; платіжних доручень за відповідні періоди; податкових накладних.

Проте судом першої інстанції встановлено, що вищезазначені рахунки-фактури не відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З наданих позивачем рахунків-фактур вбачається, що в них відсутні такі реквізити як: дата і місце складання; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

ПАТ «Науково-виробничого підприємства «Каскад» не надало суду оригінали документів первинної звітності.

Окрім того, позивачем не надано будь-яких доказів на підтвердження здійснення поставки товару, визначеного в рахунках-фактурах.

Колегія суддів наголошує, що позивачем придбавався такий товар як суміші бетонні, який потребує спеціального зберігання та перевезення, проте ПАТ «Науково-виробничого підприємства «Каскад» не надано доказів можливості перевезення та зберігання даного товару.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: 1) придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; 2) придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих постачальником/продавцем податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі недоведення реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Враховуючи, що позивачем не надано документів на підтвердження використання в межах своєї господарської діяльності придбаного у контрагентів товару, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про недоведеність позивачем здійснення ним господарських операцій з вказаним контрагентом реального характеру та використання придбаного товару в межах своєї господарської діяльності чи придбання з такою метою.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що надані позивачем докази є неналежними, оскільки не дають підстав для формування валових витрат та для нарахування податкового кредиту при наявності фактів, що ставлять під сумнів реальність наданих послуг.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 зазначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудження основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішенні є обґрунтованими та правомірними.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими.

Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, у відповідності до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу представника публічного акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Каскад" залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 липня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку, визначеному ст. 254 КАС України, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя: Коротких А.Ю.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н.М.

.

Головуючий суддя Коротких А. Ю.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н. М.