Ухвала суду № 40696925, 25.09.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/5604/14 Головуючий у 1-й інстанції: Маруліної Л.О. Суддя-доповідач: Коротких А. Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

25 вересня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Коротких А.Ю.,

суддів: Ганечко О.М.,

Літвіної Н.М.,

при секретарі Некрасовій М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги представника товариства з обмеженою відповідальністю "Український центр оптимальних рішень в інформатиці та зв'язку" та державної податкової інспекція у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 серпня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Український центр оптимальних рішень в інформатиці та зв'язку" до державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 серпня 2014 року позов задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві №0000102208 від 10.01.2014 року в частині нарахування позивачу 37890,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів). В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, представник товариства з обмеженою відповідальністю "Український центр оптимальних рішень в інформатиці та зв'язку" та державна податкова інспекція у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві подали апеляційні скарги.

В своїй апеляційній скарзі представник товариства з обмеженою відповідальністю "Український центр оптимальних рішень в інформатиці та зв'язку" просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі (за текстом апеляційної скарги).

Державна податкова інспекція у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю (за текстом апеляційної скарги).

Свої вимоги апелянти аргументують тим, що судом першої інстанції були неповно з'ясовані всі обставини, що мали суттєве значення для вирішення справи та допущені порушення норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з'явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Податковим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «МСК-Трейдінг» за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року.

За наслідками перевірки складено акт № 473/1-22-08-24086242 від 23 грудня 2013 року, в якому встановлено порушення позивачем п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 191 391 грн. та порушення п. 198. 3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту на загальну суму 151 562 грн.

На підставі акту перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення № 0000102208 від 10 січня 2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 227 343 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0000112208 від 10 січня 2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 239 237 грн. 75 коп.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження господарських операцій щодо придбання у ТОВ "МСК-Трейдинг" товарів та послуг позивачем надано акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) та податкові накладні, згідно з якими ТОВ "МСК-Трейдинг" виконано позивачу роботи.

Також позивачем було надано видаткові накладні і податкові накладні, згідно з якими ТОВ "Український центр оптимальних рішень в інформатиці та зв'язку" придбано у ТОВ "МСК-Трейдинг": авторизацію протоколу CallerID (4CID-A); плати інтерфейсні PRI для АТС Coral FlexiCom R500 (PRI ipx), для АТС Coral FlexiCom R800 (PRI-30); кабінет розширення Coral FlexiCom уніфікований кабінет розширення абонентської та лінійної ємності на 8 універсальних і 1 сервісний слот; SW-700G апгрейд інсталяційного комплекту з 450 до 700 портів з протоколом QSIG, додатковим включенням автоматизації 8-ми з'єднувальних ліній SIP(4 SIP trunks) та 16-ти з'єднувальних ліній ІР корпоративної мережі (4 ІР NET); блок живлення постійного струму і визивного генератора (PS 19DC-D).

На підтвердження вказаних обставин позивачем надано копії актів виконаних робіт, видаткових та податкових накладних.

Разом з тим, зазначені докази не є достатніми для висновку про фактичне здійснення господарських операцій з придбання позивачем товарів та послуг у ТОВ "МСК-Трейдинг".

Так у позивача відсутні будь-які докази на підтвердження фактичного переміщення придбаних позивачем у ТОВ "МСК-Трейдинг" товарів.

Відсутність у ТОВ "МСК-Трейдинг" документів на підтвердження відповідності реалізованої позивачу продукції нормативним документам системи технічного захисту інформації в Україні, медичним критеріям безпеки, сертифікатів відповідності на вказану продукцію додатково вказує на безтоварний характер спірних господарських операцій.

Згідно з п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пункті 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. При цьому, відповідно до п.п. 14.1.228 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, під собівартістю реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу розуміються витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу.

Згідно з п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: 1) придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; 2) придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих постачальником/продавцем податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі недоведення реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Враховуючи, що позивачем не надано документів на підтвердження використання в межах своєї господарської діяльності придбаного у контрагентів товару, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про недоведеність позивачем здійснення ним господарських операцій з вказаними контрагентами реального характеру та використання придбаного товару в межах своєї господарської діяльності чи придбання з такою метою.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що надані позивачем докази є неналежними, оскільки не дають підстав для формування валових витрат та для нарахування податкового кредиту при наявності фактів, що ставлять під сумнів реальність наданих послуг.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 зазначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудження основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Разом з тим, за донарахування позивачу грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 191391,00 грн. застосовано фінансову санкцію у розмірі 25%, що становить 47847,75 грн., водночас за донарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 151562,00 грн. застосовано фінансову санкцію у розмірі 50%, що становить 75781,00 грн.

Згідно з пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України в разі, якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При донарахуванні позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 151562,00 грн. у відповідача були відсутні підстави для застосування до нього фінансової санкції у розмірі 50%, оскільки одночасне донарахування податкового зобов'язання з іншого податку не є ознакою повторності в розумінні пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України. До того ж зі змісту абзацу третього пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України вбачається, що донарахування податкового зобов'язання повинно відбуватись з одного й того ж податку.

Також не зазначено про повторність нарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість і в розрахунку фінансових санкцій до акта перевірки від 23.12.2013 року №473/1-22-08-24086242. Тому податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 10.01.2014 року №0000102208, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на 227343,00 грн., в тому числі, 151562,00 грн. за основним платежем та 75781,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), в частині нарахування позивачу 37890,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) підлягає скасуванню.

Доводи апеляційних скарг висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими.

Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, у відповідності до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційні скарги без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційні скарги представника товариства з обмеженою відповідальністю "Український центр оптимальних рішень в інформатиці та зв'язку" та державної податкової інспекція у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 серпня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку, визначеному ст. 254 КАС України, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя: Коротких А.Ю.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н.М.

Повний текст виготовлено: 30.09.2014 року.

.

Головуючий суддя Коротких А. Ю.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н. М.