Постанова № 40696915, 29.09.2014, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.09.2014 року Справа № 904/4110/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Антонік С.Г. (доповідач)

суддів: Чимбар Л.О., Чоха Л.В.

при секретарі судового засідання: Ревкова Г.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Станішевський І.С., представник, дов. № 14-125 від 13.05.14

від відповідача: Лукінов О.П., представник, дов. № 394-14 від 26.09.14

Григорєв Д.В., представник, дов. № 395-14 від 26.09.14

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.07.2014р. у справі № 904/4110/14

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ", м. Київ

до Комунального підприємства "ТЕПЛОСЕРВІС" Вільногірської міської ради Дніпропетровської області, м. Вільногірськ

про стягнення 144 572,95 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 23.07.2014 р. (суддя Ніколенко М.О.) позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Комунального підприємства "ТЕПЛОСЕРВІС" Вільногірської міської ради Дніпропетровської області на користь Публічного акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 27 000,00 грн. - пені, 37 000,00 грн. - 7% штрафу, 13 366,61 грн. - 3% річних, 1 712,66 грн. - інфляційних втрат, судовий збір в розмірі 2 891,46 грн.

В решті позову відмовлено.

Рішення господарського суду мотивоване порушенням відповідачем умов договору щодо строку оплати за поставлений позивачем товар.

Частково відмовляючи в задоволенні позову та зменшуючи суму пені і штрафу суд виходив з того, що відповідач є комунальним підприємством та неприбутковою організацією, теплову енергію поставляє бюджетним організаціям та установам, зобов'язання за договором було виконане з мінімальним порушенням строків.

Не погодившись з рішенням суду позивач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що правомірно та на підставі Договору № 12/802-БО-3 від 28.08.12р. нарахував штраф та пеню відповідачу. Позивач наголошує, що відповідно до ст.. 233 ГК України, зменшення розміру неустойки можливе у випадку, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути враховано ступінь виконання зобов'язання, майновий стан сторін, майнові та інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Натомість судом було враховано лише ступінь виконання зобов'язання боржником та те, що порушення зобов'язання не завдало значних збитків позивачу. Судом не прийнято до уваги та не наведено підстав не прийняття до уваги тяжкого матеріального стану позивача. З рішення суду не зрозуміло, які саме інтереси сторін було враховано, і яким чином інтереси сторін вплинули на рішення суду в частині зменшення розміру неустойки. Вважає рішення суду від 24.12.2014р. таким, що підлягає скасуванню в частині зменшення пені та штрафу.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи наведені в апеляційній скарзі.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що суд першої інстанції правомірно зменшив розмір штрафу та пені до 50 % від заявлених позивачем з тих підстав, що об'єктивними причинами відсутності належних джерел фінансування у відповідача є наявність значного боргу за спожитий природний газ у вигляді теплової енергії з боку Комунального підприємства «Вільногірська центральна міська лікарня» Дніпропетровської обласної ради», що фінансується з державного та місцевого бюджетів. Станом на жовтень, листопад, грудень 2012 року (період за який позивач пред'явив позовні вимоги) заборгованість Комунального підприємства «Вільногірська центральна міська лікарня» Дніпропетровської обласної ради», перед відповідачем складала 1 463 991,10 грн. тобто більше чім вартість загального об'єму природного газу поставленого позивачем у цих місяцях, яка складала 1 383 766,42 грн. Просить апеляційну скаргу ПАТ «НАК» «Нафтогаз України» на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.07.2014 року по справі № 904/4110/14 залишити без задоволення.

Представники відповідача в судовому засіданні підтримали апеляційну скаргу та вказали, що основним споживачем виробленої теплової енергії є Вільногірська центральна міська лікарня Дніпропетровської обласної ради, яка має можливість оплачувати спожиту енергію лише після надходження коштів з бюджету. Станом на 01.07.14р. з загальної суми заборгованості споживачів 4 208 800 грн., заборгованість лікарні складала 2 934 700 грн., майже 70%. Відповідач не має інших доходів ніж від продажу теплової енергії. Тому за отриманий газ здійснює оплату по мірі надходження коштів від споживачів. Просять рішення суду залишити без змін.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно зі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм чинного законодавства при винесенні рішення суду, встановила наступне.

28.08.12 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" ( продавець) та Комунальним підприємством "ТЕПЛОСЕРВІС" Вільногірської міської ради Дніпропетровської області (покупець) укладено договір №12/802-БО-3 купівлі-продажу природного газу.

Згідно з п.п.1.1, 1.2 Договору, продавець зобов'язується передати у власність Покупцю у 2012 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТЗЕД 2711 21 00 00, або/та природний газ, видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під дію ст.10 ЗУ "Про засади функціонування ринку природного газу", а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору.

Газ, який продається за цим договором, використовується Покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами.

Згідно п. 2.1. договору, продавець передає покупцеві у період з 01.08.12р. по 31.12.12р. газ в обсязі до 235,000 тис.куб.м, у тому числі по місяцях кварталів.

Як вбачається з п.5.2. Договору ціна за 1000 куб.м. природного газу без урахування ПДВ, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим становить 3509, 00 грн.

Відповідно до п.6.1. Договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа наступного за місяцем поставки газу .

Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх підписів печатками Сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися між Сторонами з 01.08.12 і діє в частині поставки газу до 31 грудня 2012, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п.11.1 договору).

Відповідно до ч.ч.1, 7 ст.193 ГК України (ст.ст.525, 526 ЦК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом.

На виконання умов договору позивачем протягом періоду з жовтня по грудень 2012 поставлено Відповідачу природний газ в обсязі 296,835 тис.м3 на загальну суму 1 38 766,42 грн., що підтверджується актами передачі-приймання природного газу. Всі акти підписані представниками сторін та посвідчені печатками.

Відповідач свої зобов'язання за договором виконував неналежним чином.

За газ отриманий у жовтні 2012р. на суму 165 845,93 грн. відповідач розрахувався 28.12.2012р.

За газ отриманий у листопаді 2012р. на суму 486 610,66 грн. розрахувався 28.12.2012р. в сумі 309 963,79 грн. та 07.03.2013р. в сумі 176 646,87 грн.

За газ отриманий у грудні на суму 731 309,83 грн. розрахувався 07.03.2013р. в сумі 127 034,06 грн., 30.05.2013р. в сумі 150 000 грн., 26.06.2013р. в сумі 201 000 грн., 23.08.2013р. в сумі 70 000 грн., 06.12.2013р. в сумі 183 275,77 грн.

У зв'язку з порушенням відповідачем умов договору щодо своєчасної оплати отриманого газу, позивач нарахував та просив суд стягнути з відповідача 54 327, 50 грн. пені, 75 166,18 грн. штрафу, 13 366,61 грн. 3% річних та 1 712,66 грн. інфляційних.

Згідно ч.1 ст.216, ч.1, 2 ст.218 ГК України,учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до ст..230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 4 ст.231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 7.2. Договору сторони передбачили нарахування пені за несвоєчасну оплату у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплачується штраф у розмірі 7 відсотків від суми простроченого платежу.

В договорі сторони також збільшили строк позовної давності в тому числі щодо стягнення пені, штрафу, річних, інфляційних тривалістю у 5 років.

Позивачем нарахована пеня на суму заборгованості, з урахування облікової ставки НБУ та 7% штрафу за наступні періоди:

- на заборгованість за газ поставлений в жовтні 2012р. пеня за період з 14.11.2012р. по 28.12.2012р. (45 днів) в сумі 3 058,63 грн. та штраф в сумі 11 609,22 грн.;

- на заборгованість за газ поставлений в листопаді 2012р. пеня за період з 14.12.2012р. по 07.03.2013р. (84 дні) в сумі 7 999,89 грн. та штраф в сумі 12 365, 28 грн.;

- на заборгованість за газ поставлений в грудні 2012р. пеня за період з 14.01.2013р. по 13.07.2013р. (181 день) в сумі 43 268,97 грн. та штраф в сумі 51 191,69 грн.

Розрахунок позивачем виконано правильно, з урахуванням залишку заборгованості, діючої в період нарахування облікової ставки НБУ. Сума штрафу вираховувалась з заборгованості, що перевищувала 30 днів.

Загальна сума пені та штрафу складають відповідно 54 327,50 грн. та 75 166,18 грн.

Згідно ст..625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував на заборгованість за газ поставлений в жовтні 2012р. 3% річних за період з 14.11.2012р. по 28.12.2012р. в сумі 611,73 грн. та інфляційні в сумі 165,51 за листопад- грудень 2012р.; за газ поставлений в листопаді 2012р. 3% річних за період з 14.12.2012р. по 07.03.2013р. в сумі 1 599,98 грн. та інфляційні в сумі 1 150,49 за грудень 2012р. - лютий 2013р.; за газ поставлений в грудні 2012р. 3% річних за період з 14.01.2013р. по 06.12.2013р. в сумі 11 154,90 грн. та інфляційні в сумі 396,66 грн. за січень - листопад 2013р.

Розрахунок 3% річних та інфляційних втрат здійснено правильно.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, а також повинен врахувати інші інтереси сторін.

Згідно п.3.17.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Приймаючи рішення про зменшення розміру пені та штрафу, господарський суд прийняв до уваги те, що:

- відповідач є юридичною особою публічного права, створеною органом державної влади з метою забезпечення безперервного постачання населенню, комунально-побутовим та іншим підприємствам, організаціям, установам теплової енергії без мети отримання прибутку;

- відповідач не є фактичним споживачем газу. оскільки відповідно до договору газ використовується для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами;

- заборгованість виникла у зв'язку з скрутним фінансовим станом підприємства;

- прострочення зобов'язання виникло внаслідок неналежного виконання зобов'язань бюджетом;

- підприємство не здійснює господарської діяльності спрямованої на отримання прибутку і немає іншого джерела доходу;

- в матеріалах справи відсутні будь-які об'єктивні дані про збитки кредитора внаслідок порушення відповідачем зобов'язання;

- відповідач самостійно, до пред'явлення позову, вчинив дії щодо відновлення порушених прав позивача і добровільно сплатив суму заборгованості у повному обсязі.

Поряд з цими обставинами колегія суддів приймає до уваги те, що позивач за результатами фінансової діяльності за 2013р. має збитки у сумі 12 521 324 000 грн. Але ці збитки виникли не з вини відповідача, якому було поставлено газ на загальну суму 1 383 766,42 грн. Позивачем не надано належних доказів того, що саме дії відповідача вплинули на майновий стан підприємства позивача. Пред'явлення та стягнення з відповідача інфляційних та 3% річних мають компенсувати всі негативні наслідки затримки розрахунку з боку відповідача.

Крім цього слід звернути увагу, що прострочення зобов'язання за договором має не значний строк, а погашення здійснювалось одразу ж при надходженні коштів на поточний рахунок КП «Теплосервіс». Фінансовий стан, в якому знаходить позивач, виник не лише з дій відповідача, а й інших суб'єктів, з якими у позивача укладені договори.

З урахуванням усіх цих обставин колегія суддів погоджується з рішенням суду щодо зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню з відповідача відповідно з 54 327,50 грн. до 27 000 грн. та з 75 166,18 грн. до 37 000 грн.

Апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Рішення господарського суду слід залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ", м.Київ залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.07.2014р. у справі № 904/4110/14 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 30.09.2014р.

Головуючий: ___ С.Г. Антонік

Судді: ___ Л.В. Чоха

___ Л.О.Чимбар