Вирок № 40696696, 01.10.2014, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа № 639/7715/14-к

Провадж. №1-кп/639/346/14

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

1 жовтня 2014 року Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Макарова В.О.,

за участю: секретаря -Джулфаєва А.С.,

прокурорів - Осадчого Д.В., Лазарєва А.А.,

потерпілого - ОСОБА_1,

представника потерпілого - ОСОБА_2,

захисника - ОСОБА_3,

обвинуваченого - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження №12014220500000701 від 11.04.2014 року за обвинуваченням

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Буди Харківського району Харківської області, українця, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, маючого на утриманні дитину ІНФОРМАЦІЯ_4, приватного підприємця, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 28 лютого 2014 року приблизно о 20 годині 00 хвилин, керуючи технічно справним автомобілем ЗАЗ - 110557 р\н НОМЕР_3, рухався в Жовтневому районі м. Харкова, по вул. Полтавський шлях зі сторони вул. Наріманова в напрямку вул. Володарського. Під час руху по вказаній вулиці в районі будинку № 140-А водій ОСОБА_4 зупинив керуючий ним автомобіль перед світлофором в лівій смузі, так як горіло червоне світло світлофору. Дочекавшись зеленого світла світлофора, водій ОСОБА_4, не переконавшись в безпеці, поновив рух вперед та приступив до виконання лівого повороту до супермаркету «Рост», при цьому не надавши дороги мотоциклу НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1, який рухався у зустрічному напрямку прямо, чим грубо порушив вимоги п.п. 10.1 та 16.6 Правил дорожнього руху України, згідно яких:

п. 10.1 - «Перед початком руху, перестроюванням і будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам дорожнього руху».

п. 16.6 - «Повертаючи ліворуч або розвертаючись при зеленому сигналі світлофора, водій нерейкового транспортного засобу зобов'язаний уступити дорогу трамваю попутного напрямку, а також транспортним засобам, що рухаються в зустрічному напрямку прямо або повертаючи направо»,

в результаті чого відбулося зіткнення вказаних транспортних засобів.

Внаслідок даної дорожньо - транспортної пригоди потерпілому ОСОБА_1, відповідно до висновку судово - медичної експертизи № 2085-ая/14 від 19.06.2014, спричинені середнього ступеню тяжкості тілесні ушкодження, що викликали тривалий розлад здоров'я, у вигляді закритого лінійного перелому тіла правої п'яткової кістки.

Порушення Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_4 виразилися в тому, що він, керуючи технічно справним транспортним засобом, перед початком та зміною руху, а також при виконанні лівого повороту не переконався в безпеці, не надав дороги мотоциклу НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1, який рухався у зустрічному напрямку прямо, в результаті чого відбулося зіткнення вказаних транспортних засобів, що спричинило ОСОБА_1 середнього ступеню тяжкості тілесні ушкодження.

Дії водія ОСОБА_4 згідно до висновку автотехнічної експертизи № 531/14 від 19.06.2014 року перебувають у причинному зв'язку з подією та наслідками, що наступили.

Дії ОСОБА_4 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 1 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середнього ступеню тяжкості тілесні ушкодження.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою провину у скоєнні ним кримінального правопорушення визнав повністю, щиро розкаявся, погодився з кваліфікацією вчинених ним діянь, проте цивільний позов ОСОБА_1 визнав частково, вважав, що матеріальна шкода повинна бути погашена страховою компанією, в якій була застрахована цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4, моральну шкоду обвинувачений вважає дещо завищеною, крім того, заперечує проти стягнення витрат потерпілого на правову допомогу, оскільки доказ такого надання був несвоєчасно наданий суду, крім того, її розмір також, на думку ОСОБА_4, є завищеним.

Беручи до уваги повне визнання обвинуваченим ОСОБА_4 своєї вини, а також, що він не піддає сумніву фактичні обставини справи, відсутність у суду сумніву в правильності розуміння обвинуваченим змісту цих обставин, добровільності та істинності позиції обвинуваченого, суд, заслухавши думку учасників судового розгляду, які не заперечували проти недоцільності дослідження доказів щодо тих обставин, які ними не оспорюються, розглянув дане кримінальне провадження в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, попередньо роз'яснивши наслідки такого порядку дослідження доказів, обмежившись допитом обвинуваченого, потерпілого, дослідженням матеріалів кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого та стосуються цивільних позовів.

Аналізуючи обставини, що визнаються учасниками судового провадження, суд дійшов висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 в обсязі пред'явленого обвинувачення є доведеною.

Дії ОСОБА_4 суд кваліфікує за ч. 1 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілій середнього ступеню тяжкості тілесні ушкодження.

Вивченням особи обвинуваченого встановлено, що він на обліку у лікарів-нарколога та психіатра не перебуває, одружений, працює приватним підприємцем, за місцем проживання характеризується позитивно, раніше не судимий, має малолітню дитину ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4.

Обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_4, відповідно до ст. 66 КК України, суд вважає щире каяття у вчиненому кримінальному правопорушенні.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, судом під час розгляду справи не виявлено.

Призначаючи ОСОБА_4 покарання, суд виходить з положень ст. 65 КК України, а саме - принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для подальшого виправлення та попередження скоєння нових злочинів як самим обвинуваченим, так і іншими особами, враховує характер та ступінь тяжкості скоєного злочину, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, особу обвинуваченого, його відношення до скоєного злочину, відшкодування завданої шкоди.

Беручи до уваги вказані обставини у їх сукупності, суд вважає, що ОСОБА_4 повинен нести покарання, не пов'язане з позбавленням волі, оскільки саме таке покарання, на думку суду є справедливим, а також необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нового злочину, та призначає покарання у вигляді арешту в межах санкції ч. 1 ст. 286 КК України.

Крім того, задоволенню підлягає клопотання ОСОБА_4 про застосування до нього амністії. Відповідно до п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2014 році», звільняються від відбування покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, засуджених за умисні злочини, які не є тяжкими або особливо тяжкими, особи, не позбавлені батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що у ОСОБА_4 є донька ІНФОРМАЦІЯ_4, дані про позбавлення обвинуваченого батьківських прав відносно неї у матеріалах кримінального провадження та судової справи відсутні.

Крім того, суд не вбачає підстав для відмови у застосуванні амністії відносно ОСОБА_4, передбачених ст. 8 Закону України «Про амністію у 2014 році», а також Законом України «Про застосування амністії в Україні». Тому суд, з огляду на відсутність заперечень з боку сторони обвинувачення, вважає можливим та необхідним застосувати відносно ОСОБА_4 амністію та звільнити його від призначеного покарання.

З огляду на наведене вище, відсутні додаткові підстави для звільнення ОСОБА_4 від покарання за ст. 75 КК України.

Цивільний позов ОСОБА_1 суд вважає необхідним задовольнити частково.

Так, витрати, пов'язані з пошкодженням (знищенням) мотоциклу потерпілого ОСОБА_1 не підлягають стягненню у зв'язку з тим, що в ході досудового розслідування та судового розгляду потерпілим не надано доказів на підтвердження розміру такої шкоди.

В ході досудового розслідування в якості цивільного відповідача до участі в кримінальному провадженні було притягнуте СТзДВ «Гарантія», оскільки саме даною особою в рамках страхового договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/8728875 від 23.10.2013 р. було застраховано цивільно-правову відповідальність ОСОБА_4

З огляду на викладені в страховому полісі умови страхування, положення ст. ст. 22-24, 26-1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» суд вважає необхідним стягнути з цивільного відповідача в рамках страхової суми, зазначеної в договорі, розмір документально підтверджених витрат на лікування ОСОБА_1 (матеріали кримінального провадження, а.с. 115-117), за виключенням благодійних внесків, в загальній сумі 953 гривні 08 копійок.

Крім того, з цивільного відповідача підлягає стягненню сума відшкодування моральної шкоди відповідно до положень ст. 26-1 зазначеного Закону в розмірі 5% страхової виплати за шкоду, заподіяної здоров'ю, тобто 5% від суми 953 гривні 08 копійок - а саме в розмірі 47 гривень 65 копійок.

Всього з цивільного відповідача стягненню на користь потерпілого підлягає страхове відшкодування в розмірі 1000 гривень 73 копійки.

Загальний розмір спричиненої діями ОСОБА_4 моральної шкоди заявлений потерпілим в розмірі 20000 гривень.

Зазначений розмір витрат на відшкодування моральної шкоди суд вважає завищеними, та з урахуванням характеру правопорушення, глибини фізичних та моральних страждань потерпілого, ступеню вини ОСОБА_4, відсутність даних про намагання відшкодувати заподіяну шкоду на стадії досудового розслідування, вимог розумності та справедливості вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 5000 гривень додатково до розміру шкоди, що підлягає стягненню з цивільного відповідача.

Відтак, в цій частині позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Стосовно стягнення з обвинуваченого понесених потерпілим витрат на правову допомогу в розмірі 5000 гривень суд вважає за необхідне зазначити, що заявлення даної позовної вимоги на стадії досудового розслідування, незважаючи на надання суду доказів понесення таких витрат лише в ході судового розгляду, суд вважає підставою для розгляду такої вимоги.

Відповідно до ст. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати, в тому числі і витрати, пов'язані з оплатою допомоги представника потерпілого, який надає правову допомогу за договором (ст. 120 КПК України). Виходячи з наведеного вище, а також наявності в матеріалах справи доказів сплати ОСОБА_1 представнику - адвокату ОСОБА_2 витрат на правову допомогу, суд вважає необхідним стягнути зі ОСОБА_4 зазначені витрати.

Витрати на проведення експертного дослідження по справі підлягають стягненню з обвинуваченого.

Долю речових доказів по справі необхідно вирішити в порядку ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3 ст. 349, ч.2 ст. 373, ст.ст. 374, 376 КПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у вигляді арешту строком на 6 місяців.

На підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2014 році» звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного судом покарання внаслідок акту амністії.

Цивільний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Страхового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія» на користь ОСОБА_1 в якості відшкодування матеріальної шкоди 953 (дев'ятсот п'ятдесят три) гривні 08 копійок, в якості відшкодування моральної шкоди 47 (сорок сім) гривень 65 копійок.

Стягнути зі ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 в якості відшкодування моральної шкоди 5000 (п'ять тисяч) гривень, а також витрати на правову допомогу в розмірі 5000 (п'ять тисяч гривень).

Стягнути зі ОСОБА_4 витрати в розмірі 586 гривень 80 копійок, які перерахувати на р/р 31419544700005, код доходів 24060300, код банку 37999680, МФО 851011, УДКСУ в Комінтернівському районі м. Харкова.

Речовий доказ - DVD-диск з відеозаписом з камер відеонаглчду - зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Жовтневий районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення. Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя В.О. Макаров