Постанова № 40696457, 03.09.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2014 р. Справа № 804/7117/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіСтепаненко В.В. при секретаріНовченко Є.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Інспекції з питань захисту прав споживачів у Полтавській області до товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-Маркет» про стягнення штрафу, -

ВСТАНОВИВ:

Інспекція з питань захисту прав споживачів у Полтавській області звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-Маркет», в якому із врахуванням клопотання про виправлення технічної помилки просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 25500,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що внаслідок порушення вимог Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» до відповідача застосовано штраф у сумі 25500,00 грн., який у добровільному порядку не сплачується, а тому заборгованість підлягає стягненню в судовому порядку.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, надав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач позов не визнав, надав до суду письмові заперечення, зазначивши, що вимоги позивача являються безпідставними та необґрунтованими, оскільки ним не надано до суду належних та допустимих доказів, якими вмотивовано обставини, викладені в позовній заяві, а тому позов задоволенню не підлягає. Представник відповідача у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення, розглянувши наявні документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

19.02.2014 року згідно планової виїзної перевірки посадовою особою Інспекції з питань захисту прав споживачів у Полтавській області проведено здійснено державний нагляд за дотриманням Закону України «Про державний ринковий нагляд та контроль нехарчової продукції» та Закону України «Про загальну безпечність нехарчової продукції» в магазині «Продукти-278» ТОВ «АТБ-маркет» за адресою: м.Комсомольськ, вул. Молодіжна, 6.

За результатами перевірки було складено акт перевірки характеристик продукції №12 від 19.02.2014 року, в якому відображено виявлені порушення чинного законодавства, а саме: в реалізації знаходиться продукція, яка не відповідає встановленим вимогам нормативних документів, а саме на продукції відсутній національний знак відповідності.

Одночасно з вказаним актом складено протокол №06 від 19.02.2014 року про виявлені порушення вимог статті 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» та статті 15 Закону України «Про загальну безпечність нехарчової продукції».

На підставі частини 2 статті 33 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» позивачем винесено Рішення №26 від 11.03.2014 року про обмеження надання продукції на ринку шляхом приведення продукції у відповідність із встановленими вимогами та Рішення № 27 від 11.03.2014 року про обмеження надання продукції на ринку шляхом тимчасової заборони надання продукції на ринку.

Відповідно до вимог чинного законодавства Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Полтавській області винесено Постанову №05 від 17.03.2014 року про накладення штрафних санкцій, в якій зазначено, що суб'єкт господарювання ТОВ «АТБ-Маркет» в магазині «Продукти-278» за адресою: м.Комсомольськ, вул.Молодіжна, 6, порушив вимоги п.2 ч.2 ст.44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», а саме ввів продукції в обіг, яка не відповідає встановленим вимогам, за що на суб'єкта господарювання накладено штраф в сумі 25500,00 грн.

Згідно Наказу №15 від 04.04.2014 року та направлення №21 від 04.04.2014 року при проведенні позапланової перевірки стану виконання вищезазначених рішень позивачем складено акт №18 від 04.04.2014 року перевірки стану виконання суб'єктом господарювання рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, в якому зазначено повне, результативне їх виконання та надано підтверджуючі накладні.

На підставі зазначеного Інспекцією прийняті нові рішення №34 та №35 від 04.04.2014 року про скасування раніше прийнятих рішень №26 та №27 від 11.03.2014 року.

У зв'язку з тим, що відповідач не сплачує штраф в добровільному порядку і до Інспекції не надходили підтверджуючі документи про його сплату до державного бюджету позивач просить стягнути зазначений штраф у розмірі 25500,00 грн. у судовому порядку.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до приписів статті 26 Закону України «Про захист прав споживачів» №1023-XII від 12.05.1991 року спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в областях, містах Києві та Севастополі, а на території Автономної Республіки Крим - орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері захисту прав споживачів здійснюють державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечують реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і мають право, зокрема, перевіряти у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якість продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг; безперешкодно відвідувати та обстежувати відповідно до законодавства будь-які виробничі, складські, торговельні та інші приміщення цих суб'єктів.

Згідно пункту 1 Положення про Державну інспекцію України з питань захисту прав споживачів, затвердженого указом Президента України №465/2011 від 13.04.2011 року (далі - Положення №465/2011 від 13.04.2011 року), Держспоживінспекція України є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів.

Пункт 4 Положення №465/2011 від 13.04.2011 року визначає, що Держспоживінспекція України відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, здійснює державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів; здійснює державний ринковий нагляд у межах сфери своєї відповідальності; здійснює у межах своєї компетенції державний нагляд за додержанням технічних регламентів, стандартів, норм і правил.

В силу підпункту «а» пункту 1 частини 2 статті 24 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» №2735-VІ від 02.12.2010 року (далі - Закон України №2735-VІ від 02.12.2010 року) під час проведення перевірки характеристик продукції у її розповсюджувачів на підставах, визначених пунктом 1 і підпунктом «а» пункту 2 частини першої цієї статті: на початковому етапі перевірки об'єктами перевірки є: наявність на продукції національного знака відповідності (у тому числі ідентифікаційного коду призначеного органу з оцінки відповідності), якщо його нанесення на продукцію передбачено технічним регламентом на відповідний вид продукції, та додержання правил застосування і нанесення національного знака відповідності.

Відповідно до абзаців 4, 5 частини 1 статті 1 Закону України №2735-VІ від 02.12.2010 року національний знак відповідності - знак, що засвідчує відповідність позначеної ним продукції вимогам технічних регламентів, які на неї поширюються; неналежне застосування національного знака відповідності - це порушення правил застосування і нанесення національного знака відповідності, встановлених законами України, та виданих відповідно до них інших нормативно-правових актів, у тому числі технічних регламентів.

Згідно пункту 1 Правил застосування національного знака відповідності, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2001 року №1599, Національний знак відповідності засвідчує відповідність позначеної ним продукції вимогам технічних регламентів, які поширюються на неї.

Пункт 2 Правил закріплює, що знак відповідності наноситься тільки на ті види продукції, опис яких міститься в технічних регламентах. При цьому нанесення знака відповідності є обов'язковим.

Знак відповідності наноситься на продукцію безпосередньо її виробниками, якщо інше не передбачено відповідним технічним регламентом (п. 4 Правил).

Суд зауважує, що позивачем не надано суду доказів, що позивач є виробником продукції, яку реалізує.

При цьому згідно частини 1 статті 1 Закону України «Про загальну безпечність нехарчової продукції» №2736-VI від 02.12.2010 року виробник - це: фізична чи юридична особа - резидент України, яка є виготовлювачем продукції, або будь-яка інша особа - резидент України, яка заявляє про себе як про виготовлювача, розміщуючи на продукції відповідно до законодавства своє найменування, торговельну марку чи інше позначення, або особа - резидент України, яка відновлює продукцію, уповноважений представник виготовлювача продукції в Україні (у разі якщо виготовлювачем продукції є фізична чи юридична особа - нерезидент України), імпортер продукції (у разі якщо виготовлювачем продукції є фізична чи юридична особа - нерезидент України, яка не має свого уповноваженого представника в Україні); розповсюджувач - це будь-яка інша, ніж виробник або імпортер, фізична чи юридична особа в ланцюгу постачання продукції, яка пропонує продукцію на ринку України; ланцюг постачання продукції, в свою чергу, це послідовність суб'єктів господарювання, які забезпечують постачання продукції від виробника до споживача (користувача).

У відповідності до статті 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» №2735-VІ від 02.12.2010 року суб'єкти господарювання за порушення цього Закону несуть згідно з законами України цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність.

Згідно статті 1 Закону України «Про загальну безпечність нехарчової продукції» №2736-VI від 02.12.2010 року введення в обіг продукції - це перше надання продукції на ринку України, а імпортер - це будь-яка фізична чи юридична особа, яка є резидентом України та вводить в обіг на ринку України продукцію походженням з іншої держави.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач не є особою, яка ввела вказану в акті перевірки продукцію в обіг і вперше реалізує, а також не є імпортером такої продукції. Позивач є лише розповсюджувачем такої продукції.

Отже, за приписами вказаного Закону подальша реалізація придбаної на ринку України продукції не може вважатись введенням продукції в обіг, що виключає можливість застосування до позивача штрафних санкцій згідно частини 2 статті 44 Закон України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції».

Так, позивач вказує, що у товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-Маркет» на реалізації в магазині «Продукти-278» знаходиться відбілюючий засіб «Белизна МИЛАМ», який не відповідає встановленим вимогам нормативних документів (п.17 Технічного регламенту мийних засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2008 року №717 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 12 червня 2013 року № 408) через відсутність Національного знаку відповідності.

В силу пункту 4 вимоги даного Технічного регламенту поширюються на: мийні засоби, призначені для прання або очищення та введені в обіг на території України для потреб споживача (користувача); мийні засоби, призначені для замочування, полоскання, підкрохмалювання, апретування, пом'якшування або вибілювання виробів з тканин; мийні засоби, призначені для очищення поверхонь, матеріалів, виробів, механізмів, механічних пристроїв, транспортних засобів та допоміжного обладнання, інструментарію, апаратури тощо; інші мийні засоби, призначені для використання під час прання та очищення.

Національний знак відповідності згідно з описом та правилами його застосування, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2001 року № 1599 «Про затвердження опису та правил застосування національного знака відповідності» наноситься на зовнішню поверхню паковання чи етикетку мийного засобу, що пройшов оцінку відповідності згідно з цим Технічним регламентом (пункт 15).

Пунктом 19 Технічного регламенту закріплено, що за результатами проведення оцінки відповідності виробник або його уповноважений представник складає декларацію про відповідність мийного засобу вимогам цього Технічного регламенту за формою згідно з додатком 3 та наносить у встановленому порядку національний знак відповідності на зовнішню поверхню пакування чи етикетку.

Відповідно до наданого відповідачем листа Державного підприємства «Луганськстандартметрологія» №39/25 від 09.01.2014 року відбілюючий засіб «Белизна-МИЛАМ» не підлягає обов'язковій сертифікації та не підлягає оцінці відповідності вимогам Технічного регламенту мийних засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.06.2013 року № 408.

Таким чином, згідно умов діючого законодавства вбачається той факт, що вказування на відбілюючому засобі «Белизна МИЛАМ» Національного знаку відповідності є не обов'язковим.

Крім того, позивач у позовній заяві вказує, що на реалізації в магазині Продукти-278 знаходиться яйце шоколадне з іграшкою у середині «Кіндер Сюрприз» (виробник: ТОВ «Фарреро Україна», м.Київ, вул.Амосова, 12), яке не відповідає встановленим вимогам нормативних документів (Технічного регламенту «Безпечності іграшок») через відсутність Національного знаку відповідності.

Згідно сертифікату відповідності від 02.08.2013 року, виданого Міністерством економічного розвитку і торгівлі України, під терміном продукція вказується «кондитерський виріб «Kinder Surprise». Така ж сама назва «кондитерський виріб «Kinder Surprise» вказується і в протоколі випробування зразків продукції №131/182 від 17.08.2011 року, виданого Державним підприємством «Хмельницький Науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації».

Отже, з вищевказаних документів вбачається той факт, що продукція «яйце шоколадне з іграшкою у середині «Кіндер Сюрприз» є кондитерською продукцією, у зв'язку з чим до неї застосовується Технічний регламент щодо правил маркування харчових продуктів, що в свою чергу не встановлює обов'язку вказувати на продукції Національний знак відповідності.

Згідно із частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача задоволенню не підлягають.

В силу пункту 4 частини першої статті 163 Кодексу адміністративного судочинства України постанова складається з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат.

При поданні даного адміністративного позову до суду позивачем у порядку підпункту першого пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» було сплачено судовий збір у розмірі 182,70 грн.

Частиною 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

У відповідності до частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Отже, наявні підстави для стягнення з позивача на користь Державного бюджету України судових витрат по сплаті судового збору в сумі в розмірі 1644,30 грн.

Керуючись статтями 11, 70-72, 86, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Інспекції з питань захисту прав споживачів у Полтавській області до товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-Маркет» про стягнення штрафу - відмовити у повному обсязі.

Стягнути з Інспекції з питань захисту прав споживачів у Полтавській області на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1644,30 грн. (одна тисяча шістсот сорок чотири гривні тридцять копійок).

Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено 08.09.2014 року.

Суддя В.В. Степаненко