Постанова № 40696415, 29.07.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2014 р. Справа № 804/9051/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Неклеса О.М.,

при секретарі судового засідання Колесник І.О.,

за участю:

представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника відповідача Фадєєва Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (далі - ФОП ОСОБА_4, позивач) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - Нікопольська ОДПІ, відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Нікопольської ОДПІ від 12.03.2013 року № 0002771703, яким на підставі акту перевірки № 625/04-07-17-03.2307807651 від 24.02.2014 року збільшено суму грошового зобов'язання ФОП ОСОБА_4 за платежем податок на додану вартість на 40128, 60 грн., в тому числі за основним платежем на 26752, 40 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на 13376, 20 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що Нікопольською ОДПІ проведено планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_4, за результатами якої складено акт від 24.02.2014 року № 625/04-07-17.03.2307807651, за висновками якого відповідачем встановлено порушення п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України) в результаті чого встановлено заниження ПДВ на суму 26752, 40 грн. На підставі акту перевірки Нікопольською ОДПІ прийняте податкове повідомлення-рішення від 12.03.2013 року № 0002771703, відповідно до якого, податковим органом збільшено суму грошового зобов'язання ФОП ОСОБА_4 за платежем податок на додану вартість на 40128, 60 грн., в тому числі за основним платежем на 26752, 40 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на 13376, 20 грн. З зазначеним податковим повідомленням-рішенням позивач не погоджується, вважає його протиправним та таким, що підлягає скасуванню. Позивач зазначає, що у лютому 2012 року ним був укладений з ТОВ «ТВК «Базис-Трейд» договір поставки від 07.02.2012 року № 752. У період з лютого по травень 2012 року постачальник поставив товар, який був використаний позивачем у своїй підприємницькій діяльності, а саме для ремонту транспортних засобів, що підтверджується первинними документами. Також, позивач вказує, що ним у лютому 2013 року був укладений з ПП «Алкіона» договір поставки від 04.02.2013 року № 02.04/172. У період з лютого по березень 2013 року постачальник поставив товар, який був використаний позивачем у своїй підприємницькій діяльності, а саме для ремонту транспортних засобів, що підтверджується наявними первинними документами. Позивач з висновками контролюючого органу не погоджується, вважає їх незаконними і зазначає, що вони не відповідають положенням ПК України та іншим законам України, в той час як позивачем в повній мірі виконано приписи положень чинного законодавства, зокрема всі первинні документи відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», тому податкове повідомлення-рішення, яке прийняте а підставі акта перевірки є протиправним та підлягає скасуванню. В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали, просили суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представником відповідача 21.07.2014 року надані до суду заперечення проти позову, в яких зазначено, що при прийнятті податкового повідомлення-рішення від 12.03.2013 року № 0002771703, яким на підставі акту перевірки № 625/04-07-17-03.2307807651 від 24.02.2014 року збільшено суму грошового зобов'язання ФОП ОСОБА_4 за платежем податок на додану вартість на 40128, 60 грн., відповідач діяв на підставі, в межах та у спосіб передбачений законами України. Висновки акта від 24.02.2014 року № 625/04-07-17.03.2307807651 підтверджуються дослідженими документами в процесі перевірки. Отже, оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 12.03.2013 року № 0002771703 є обґрунтованим та законним, у зв'язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають. Представник відповідача в судовому засідання підтримав заперечення проти позову та просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Дослідивши письмові докази по справі та заслухавши пояснення представників сторін, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ФОП ОСОБА_4 зареєстрований Виконавчим комітетом Орджонікідзевської міської ради 03.03.2010 року, знаходиться на податковому обліку в Орджонікідзевському відділенні Нікопольської ОДПІ з 04.03.2010 року, є платником єдиного соціального внеску, фактичне місцезнаходження: АДРЕСА_1. Зареєстрований вид економічної діяльності: вантажний транспорт.

Нікопольською ОДПІ на підставі п. п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 75.1 ст. 75 , ст. 77 ПК України, наказу від 25.01.2014 року № 132 та плану - графіку проведення планових перевірок суб'єктів господарювання на 1 квартал 2014 року, повідомлення про перевірку від 25.01.2014 року № 47/1703, у період з 05.02.2014 року по 17.02.2014 року проведена документальна планова виїзна перевірка ФОП ОСОБА_4 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2012 року по 31.12.2013 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2013 року.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 24. 02.2014 р. № 625/04-07-17.03.2307807651 (далі - акт перевірки).

В ході перевірки використана інформація актів податкових органів щодо перевірок контрагентів ФОП ОСОБА_4, а саме: акт «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ТВК «Базіс-Трейд» щодо документального підтвердження господарських відносин, із платниками податків їх реальності та повноти відображення в обліку за січень, лютий, березень, квітень, травень, червень 2012 року» від 18.07.2012 року № 344/225/34984100; акт «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Алкіона» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за грудень 2012 року, січень, лютий 2013 року» від 10.04.2013 року № 432/22.5/30601203; акт «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Алкіона» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за березень 2013 року» від 08.05.2013 року № 521/22.5/30601203; акт від 02.04.2013 року № 1014/172.2307807651 «Про результати перевірки ФОП ОСОБА_4 з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства в частині визначення правильності, повноти нарахування та сплати податку а додану вартість при здійсненні взаємовідносин з ТОВ «Шоковита» за період з 01.08.2012 року по 31.12.2012 року».

За висновками акту перевірки № 625/04-07-17-03.2307807651 від 24.02.2014 року відповідачем встановлено не реальність здійснення господарських відносин ФОП ОСОБА_4 з ТОВ «ТВК «Базис-Трейд» та ПП «Алкіона» та встановлено порушення ФОП ОСОБА_4 п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено ПДВ на суму 26752, 40 грн. за період січень - травень 2012 року та лютий, березень 2013 року.

На підставі акту перевірки від 24.02.2014 року № 625/04-07-17.03.2307807651 Нікопольською ОДПІ прийняте податкове повідомлення-рішення від 12.03.2013 року № 002771703, відповідно до якого, податковим органом збільшено суму грошового зобов'язання ФОП ОСОБА_4 за платежем податок на додану вартість на 40128, 60 грн., в тому числі за основним платежем на 26752, 40 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на 13376, 20 грн.

Не погодившись з висновками акту перевірки та податковим повідомленням-рішенням, позивач 20.03.2014 року звернувся із скаргою до Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

Рішенням Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 13.05.2014 року № 2666/10/04-36-10-08-09 про результати розгляду первинної скарги, залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 12.03.2013 року № 0002771703, а скарга платника податків залишена без задоволення.

Позивач 26.05.2014 року звернувся із скаргою до Міністерства доходів і зборів України.

За рішенням Міністерства доходів і зборів України від 12.06.2014 року № 3834/9/99-99-10-01-03-14 про результати розгляду повторної скарги, рішення Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 13.05.2014 року № 2666/10/04-36-10-08-09 та податкове повідомлення-рішення від 12.03.2013 року № 0002771703 залишені без змін, скарга платника податків - без задоволення.

З податковим повідомленням-рішенням № 0002771703 позивач не погодився, вважає його протиправним та таким що підлягає скасуванню, тому звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що між ФОП ОСОБА_4 (покупець) та ТОВ «ТВК «Базис-Трейд» (продавець) 07.02.2012 року укладений договір № 752 поставки автозапчастин до автомобілів, за умовами п. 1.1 якого продавець зобов'язується продати, а покупець купити товар згідно накладних, які передбачають назву товару, одиницю виміру, ціну за одиницю, кількість, відпускну суму. Відповідно до п. 2.1. договору, погодження сторонами кількості, номенклатури, асортименту та ціни товару відбувається за взаємною згодою шляхом переговорів та фіксується в рахунках на оплату або накладних, що являються невід'ємними частинами даного договору. За умовами п. 3.1. цього договору, оплата здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця на підставі рахунку.

На виконання умов договору ТОВ «ТВК «Базис-Трейд» було поставлено до ФОП ОСОБА_4 товар (в асортименті) у січні 2012 року на загальну суму 11552, 80 грн., у лютому 2012 року на загальну суму 13257, 60 грн., у березні 2012 року на загальну суму 30280, 80 грн., у квітні 2012 р. на загальну суму 24558, 00 грн., у травні 2012 року на загальну суму 264141, 40 грн.

Постачання товару до ФОП ОСОБА_4 підтверджується договором, рахунками, накладними, податковими накладними. Використання отриманого товару (автозапчастин) у власній господарській діяльності ФОП ОСОБА_4 підтверджується актами на списання автозапчастин.

04.02.2013 року між ФОП ОСОБА_4 (покупець) і ПП «Алкіона» (продавець, постачальник) укладено договір поставки № 02.04/172, за умовами якого продавець зобов'язується продати, а покупець купити товар згідно накладних, які передбачають назву товару, одиницю виміру, ціну за одиницю, кількість, відпускну суму. Пунктом 2.1. договору визначено, що погодження сторонами кількості, номенклатури, асортименту та ціни товару відбувається за взаємною згодою шляхом переговорів та фіксується в рахунках на оплату або накладних, що являються невід'ємними частинами даного договору. За умовами п. 3.1. цього договору, оплата здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця на підставі рахунку.

На виконання умов договору № 02.04/172 ПП «Алкіона» до позивача поставлено товарно-матеріальні цінності у лютому 2013 року на загальну суму 31230, 00 грн. та у березні 2013 р. на загальну суму 23230, 60 грн.

Постачання товару до ФОП ОСОБА_4 підтверджується договором, рахунками, накладними, податковими накладними. Використання отриманого товару (автозапчастин) у власній господарській діяльності ФОП ОСОБА_4 підтверджується актами на списання автозапчастин.

За даними договорами товар вивозився покупцем ФОП ОСОБА_4 власним автотранспортом, про свідчать додані до матеріалів справи копії подорожніх листів вантажного автомобіля.

Розрахунки за вказаними договорами здійснені позивачем відповідно до умов договорів у безготівковій формі, про що свідчать додані до матеріалів справи копії платіжних доручень.

Відповідно до пп. 14.1.56 п.14.1 ст. 14 ПК України доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно до 14.1.27 п.14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів.

Підпунктом 139.1.9. п. 139.1 ст. 139 ПК України встановлено, що не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Фактичність виконання позивачем вищезазначених договорів та рух активів підтверджується наступними первинними документами: договорами, рахунками, накладними, податковими накладними, актами на списання автозапчастин, подорожніми листами вантажного автомобіля, копії яких долучені до матеріалів адміністративної справи. Поряд з цим, в матеріалах справи містяться копії свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів, трудових договорів позивача з працівниками - водіями вантажних автомобілів.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку щодо наявності фізичної, технічної можливості ФОП ОСОБА_4 для здійснення господарської діяльності та її доцільності.

Судом також встановлено, що придбані у контрагентів матеріальні цінності були використані у власній господарській діяльності ФОП ОСОБА_4, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами.

Крім того, до матеріалів справи позивачем додані копії постанов Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2013 року по справі № 816/2221/13-а та Полтавського окружного адміністративного суду від 05.07.2013 року по справі 816/3290/13-а, якими дії податкових органів щодо коригування податкової звітності ПП «Алкіона» визнані протиправними та зобов'язано відновити показники податкової звітності ПП «Алкіона» за період лютий 2010 року по березень 2013 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведено безтоварність господарських операцій ФОП ОСОБА_4 з його контрагентами - постачальниками ТОВ «ТВК «Базис-Трейд» та ПП «Алкіона».

Суд критично оцінює посилання представника відповідача на акти про неможливість проведення зустрічних звірок ТОВ «ТВК «Базис-Трейд» та ПП «Алкіона», які не спростовують дійсність укладених ФОП ОСОБА_4 з контрагентами правочинів щодо поставки товарів та не можуть вважатись судом безспірним доказом порушення податкового законодавства з боку позивача. З аналізу норм права вбачається, що податковим законодавством не передбачено право відповідача при складанні акту перевірки одного платника податків приймати за основу акт перевірки іншого платника податків, як підставу для висновку про наявність порушення з боку першого. Дана позиція також відображена в рішенні Вищого адміністративного суду України від 13.12.2012 р. № К/9991/32048/12.

Відповідно до ч. 5 ст. 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно зі ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Необхідними умовами для висновку про нікчемність угоди згідно до ст. 207 ГК України та ст. 228 ЦК України є доведення факту наявності завідомо суперечної інтересам держави та суспільства мети укладення угоди сторонами, а також наявність вини у формі умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків. Інтерес держави і суспільства у сплаті суб'єктами оподаткування податків випливає з обов'язку кожного сплачувати податки і збори, закріпленому в ст. 67 Конституції України та законах України про оподаткування.

Отже, суб'єктний склад правопорушення повинен бути встановлений компетентним державним органом і підтверджений законодавчо визначеними належними засобами доказування.

Відповідачем не було додано жодних документів, які б підтверджували завищення податкового кредиту позивачем.

Щодо висновків акту перевірки вчинення позивачем правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених підприємств при придбані та продажу товарів (послуг), суд зазначає, що єдиним допустимим засобом доказування нереальності правочину, вчиненого між суб'єктами господарювання може бути лише судове рішення, яким встановлена недійсність такого правочину.

З огляду на встановлені обставини у справі та наведені норми законодавства, угоди, які укладені між ФОП ОСОБА_4 з контрагентами - постачальниками ТОВ «ТВК «Базис-Трейд» та ПП «Алкіона», оформлені належним чином; спірні правочини не визнані судом недійсними і їх недійсність прямо не встановлена законом, у зв'язку з чим існує презумпція правомірності правочину; правочини з поставки товарів та купівлі - продажу виконані сторонами.

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно до п. п. 198. 2, 198. 3 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193. 1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до п. 201.1 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, в якій зазначаються обов'язкові реквізити визначенні даною статтею. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів, послуг.

Пункт 198.6 ст. 198 ПК України встановлює, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст. 201 цього Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Отже, правомірність формування платником податку податкового кредиту визначається фактичним проведенням операцій платником податку зі своїми безпосередніми контрагентами, які оформлені належними документами.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що позивач формував свої витрати та податковий кредит у перевіряємому періоді на підставі первинних документів та податкових накладних, які відповідають встановленим для них вимогам, своєчасно та в межах проведених господарських операцій. Отже, у суду відсутні підстави вважати, що позивач склав свою податкову звітність з податку на додану вартість без відповідного підтвердження первинними документами.

Згідно п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон № 996) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 2 ст. 3 Закону № 996 бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством; фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Як зазначено в ч. 1 ст. 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій; первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідачем не спростовано факт належного оформлення первинних документів, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит по операціях з придбання товарів (робіт, послуг) у ТОВ «ТВК «Базис-Трейд» та ПП «Алкіона».

Задовольняючи адміністративний позов, суд виходить із того, що об'єктом оподаткування є певна операція між конкретними суб'єктами господарювання, яка має бути підтверджена необхідними первинними документами.

Підставою для отримання платником податків права на отримання податкових переваг є наявність необхідних первинних документів, що підтверджують здійснення операцій.

Для вирішення спору по суті та надання оцінки правомірності проведення позивачем податкового обліку суд перевіряє відповідність вимогам законодавства первинних документів, їх наявність, що вимагається нормативно-правовими актами та безпосередньо укладеними угодами, що в свою чергу в певній мірі свідчить про реальність таких операцій.

Отже, операції, що формують податковий кредит для цілей визначення оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Суд доходить висновку, що наявними в матеріалах справи первинними документами спростовуються висновки Нікопольської ОДПІ щодо нереальності господарських відносин та відсутності об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення ФОП ОСОБА_4 операцій по ланцюгу з постачальниками ТОВ «ТВК «Базис-Трейд» та ПП «Алкіона».

В судовому засіданні представником позивача доведено обґрунтованість віднесення до податкових зобов'язань суми податку на додану вартість 26752, 40 грн., яку не визнала податкова інспекція. Чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів. Платник податків не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань.

Відповідно до ст. ст. 46-49 ПК України, ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Якщо контрагенти позивача в подальшому не дотримувалися у своїй діяльності законодавчих норм, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб. Зазначені обставини не є підставою для нарахування позивачу додаткових платежів у разі якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо віднесення сплачених сум до витрат і має всі необхідні для цього документальні підтвердження.

З проведеного судом аналізу первинних документів, наявних в матеріалах справи, вбачається, що позивачем правомірно сформовані податкові зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 26752, 40 грн. за січень - травень 2012 року та лютий, березень 2013 року.

Відповідачем не доведено правомірності прийнятого рішення всупереч вимогам ч.2 ст. 71 КАС України, в той час як докази, якими позивач обґрунтовував свої вимоги, є законними, допустимими, обґрунтованими, такими, що відповідають дійсним обставинам справи.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, суд доходить висновку, що вимога позивача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Нікопольської ОДПІ від 12.03.2013 року № 0002771703, є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, а податкове повідомлення-рішення прийняте податковим органом без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Таким чином, документально підтверджені позивачем судові витрати - судовий збір сплачений згідно платіжного доручення № 79 від 26.06.2014 року у розмірі 1827, 00 грн. підлягає стягненню з Державного бюджету України на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 12.03.2013 року № 0002771703 з податку на додану вартість на загальну суму 40128, 60 грн., в тому числі за основним платежем на 26752, 40 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 13376, 20 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 судовий збір у розмірі 1827, 00 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, визначені ст. 186 КАС України та набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови складено 04.08.2014 року.

Суддя О.М. Неклеса