Вирок № 40693534, 30.09.2014, Святошинський районний суд міста Києва

ун. № 759/15948/14-к пр. № 1-кп/759/645/14

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2014 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді Дячука С.І.;

при секретарі - Ткаченко Н.В.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_1, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в Дніпропетровській області, українця, гр-на України, з середньою освітою, одружений, працює, проживає за адресою: АДРЕСА_3, згідно з правилами ст. 89 КК України вважається таким, що не має судимості;

ОСОБА_2, який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Погреби Броварського р-ну Київської обл., українця, гр-на України, з середньою освітою, не одружений, не працює, проживає за адресою: АДРЕСА_1, не судимий;

ОСОБА_4, який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 в місті Києві, українця, гр-на України, з вищою освітою, одружений, працює, проживає за адресою: АДРЕСА_2, згідно з правилами ст. 89 КК України вважається таким, що не має судимості, -

у вчиненні кожним злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України,

сторони провадження: прокурор Кравчук С.В., обвинувачені - ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_4,

В С Т А Н О В И В:

18 квітня 2011 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 зустрілися з метою придбання наркотичного засобу для спільного вживання, тобто без мети збуту, досягнувши у такий спосіб попередньої змови на вчинення вказаного злочину. Реалізуючи свій спільний злочинний намір, вони направилися до м. Буча Київської області, де приблизно о 16 год у невстановленої досудовим розслідування особи разом купили за 1 000 грн у скляній пляшці особливо небезпечний наркотичний засіб - опій ацетильований загальною ємкістю 25 мл, який, маючи намір розподілити між собою, продовжили незаконно зберігати при собі без мети збуту.

У подальшому, від'їхавши від м. Буча, ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_4, кожний окремо, частину вище вказаного наркотичного засобу вжили шляхом ін'єкції, а іншу частину, а саме по 2 мл опію ацетильованого ОСОБА_1 передав ОСОБА_2 та ОСОБА_4, а залишок - зі скляної пляшечки перелив до латексного виробу та сховав при собі.

Розподіливши вказаний наркотичний засіб між собою та зберігаючи його при собі без мети збуту під час перевезення, ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 направилися до міста Києва. О 17 годині 18 квітня 2011 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_4, перебуваючи на перехресті Гостомельського шосе з вулицею Міська, були затримані працівниками міліції, а вказаний наркотичний засіб - в них вилучено.

Вилучена у ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_4, кожного окремо, речовина є особливо небезпечним наркотичним засобом - опій ацетильований, обіг якого заборонено згідно з Переліком, затвердженими Постанови Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 № 770 (Таблиця 1, Список №1), розмір якого у кожному випадку (у ОСОБА_1 - в перерахунку на суху речовину - 0,527 г, ОСОБА_2 - 0,116 г, ОСОБА_4 - 0,208 г) не становить великий (Таблиця 1, затверджена наказом МОЗ України №188 від 01.08.2000р.).

Вказані дії ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 2 ст. 309 КК України, як незаконне придбання, зберігання та перевезення наркотичного засобу без мети збуту, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

27 лютого 2014 року між прокурором прокуратури Святошинського району міста Києва Кокошею М.М., якому на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у даному кримінальному провадженні №12013110080003902, та з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4 з кожним окремо, в порядку, передбаченому ст. ст. 468, 469 та 472 КПК України, укладено угоди про визнання винуватості.

Згідно з даними угодами прокурор та ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4, в кожному окремому випадку, дійшли згоди щодо формулювання підозри, всіх істотних для даного провадження обставин, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4 зобов'язалися під час судового розгляду у повному обсязі сформульованої підозри беззастережно визнати свою винуватість у вчиненні даного злочину, а також співпрацювати з правоохоронними органами у викритті та виявлені кримінальних правопорушень, вчинених іншими особами. Сторони угод, з урахуванням внесених до них взаємоузгоджених уточнень, визначили узгоджене ними покарання, яке належить призначити ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4, кожному окремо, за вчинений ними злочин, а саме у виді позбавлення волі строком на два роки та дійшли згоди про необхідність їх, кожного окремо, звільнення від відбування вказаного покарання з випробуванням, а також отримана згода обвинувачених на призначення вказаного покарання та звільнення від його відбування з випробуванням. В угодах передбачені наслідки їх укладення, затвердження та невиконання, які роз'яснені обвинуваченим.

Розглядаючи в порядку п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України питання про можливість затвердження даних угод про визнання винуватості, суд виходить з наступного.

Відповідно до правил ст. ст. 468, 469 КПК України у кримінальному провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам, може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Прокурор в судовому засіданні, вважаючи, що при укладенні даних угод дотримані вимоги і правила КПК та КК України, просив ці угоди затвердити і призначити обвинуваченим узгоджену в угодах міру покарання із звільненням від його відбування з випробуванням та інші передбачені угодами заходи.

Обвинувачені, кожний окремо, в судовому засіданні також просили вказані угоди з прокурором затвердити і призначити узгоджену в них міру покарання із звільненням від відбування покарання з випробуванням та інші передбачені угодою заходи, при цьому беззастережно визнали себе винуватими у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, в обсязі підозри, дали згоду на застосування узгодженого виду та розміру покарання та звільнення від його відбування з випробуванням, заявили, що здатні виконати взяті на себе відповідно до угод зобов'язання.

Злочин, у вчиненні якого обвинувачуються ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4, згідно із ст. 12 КК України є злочином середньої тяжкості, від якого потерпілих немає.

Суд шляхом проведення опитування сторін кримінального провадження переконався, що укладення угод сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. При цьому судом з`ясовано, що ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4, кожний окремо, повністю усвідомлює зміст укладеної з прокурором угоди про визнання винуватості, характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винуватим, цілком розуміє свої права, визначені п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, а також наслідки укладення, затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, та наслідки її не виконання, передбачені ст. 476 КПК України.

На підставі об'єктивно з'ясованих обставин, суд дійшов висновку, що мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачуються ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4, умови укладених з ними угод про визнання винуватості, їх форма та зміст відповідають вимогам КПК та КК України, діям обвинувачених надана правильна правова кваліфікація за ч. 2 ст. 309 КК України, а тому наявні всі правові підстави для затвердження вказаних угод та призначення ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 узгодженого сторонами цих угод покарання із звільненням від його відбування з випробуванням.

Враховуючи викладене, керуючись п. 1 ч. 3 ст. 314, ч. 2 ст. 373, ст. ст. 122, 374, 474 та 475 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Затвердити угоду від 27 лютого 2014 року між прокурором Кокошею М.М. та обвинуваченим ОСОБА_1 про визнання винуватості.

Затвердити угоду від 27 лютого 2014 року між прокурором Кокошею М.М. та обвинуваченим ОСОБА_2 про визнання винуватості.

Затвердити угоду від 27 лютого 2014 року між прокурором Кокошею М.М. та обвинуваченим ОСОБА_4 про визнання винуватості.

ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_4, кожного окремо, визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, за якою призначити їм, кожному окремо, узгоджене сторонами вказаних угод про визнання винуватості від 27 лютого 2014 року покарання у виді позбавлення волі строком на два роки.

На підстави ст. 75, 76 КК України звільнити ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_4, кожного окремо, від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на один рік, якщо вони, кожний окремо, протягом іспитового строку не вчинять нового злочину і виконають покладені на них, кожного окремо, обов'язки: - повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця свого проживання; періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції; не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції.

На підставі ч. 2 ст. 122 КПК України стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на відшкодування судових втрат за проведення експертиз 1 013 (одна тисяча тринадцять) грн 04 коп в дохід держави.

Запобіжний захід, обраний щодо ОСОБА_2 - ЗАСТАВА в розмірі 2 436 (дві тисячі чотириста тридцять шість) грн - після набрання вироком законної сили скасувати і повернути внесену суму як предмет застави заставодавцю - ОСОБА_6.

Заходи забезпечення, в тому числі запобіжні заходи, обрані щодо обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_4 - скасувати.

Речовий доказ - опій ацетильований (масою у сухій речовині 0,513 г, 0,106 г та 0,208 г), який зберігається в кімнаті речових доказів Святошинського РУ ГУМВС України в місті Києві - знищити.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до апеляційного суду міста Києва через Святошинський районний суд міста Києва шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

СУДДЯ С.І. ДЯЧУК