Рішення № 40693137, 24.09.2014, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження № 22-ц/790/3739/14 Головуючий 1-інстанції - Ніколаєнко І.В.

Справа № 640/8906/14-ц Доповідач - Зазулинська Т.П.

Категорія - спадкові

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2014 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого судді - ЗАЗУЛИНСЬКОЇ Т.П.

суддів колегії - КРУГОВОЇ С.С.

- ХОРОШЕВСЬКОГО О.М.

при секретарі - Пруднікової О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою Харківської міської ради на рішення Київського районного суду міста Харкова від 19 березня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_4 до Харківської міської ради про встановлення факту та визнання права власності в порядку спадкування, -

в с т а н о в и л а :

Спірною є трикімнатна ізольована квартира АДРЕСА_1, яка з грудня 2001 року належала в цілому ОСОБА_5.

ІНФОРМАЦІЯ_3 року ОСОБА_5 померла..

У червні 2008 року ОСОБА_4 звернулась до Київського районного суду міста Харкова з позовом , в якому, з урахуванням уточнень, просила визнати факт спільного її проживання та родинного зв»язку з ОСОБА_5 та право на спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 на вказану квартиру, посилаючись на те, що проживала з ОСОБА_5 однією сім»єю з 2001 року, навідувала у лікарні, купляла для неї ліки, поховала ОСОБА_5 і пілся її смерті продовжує оплачувати комунальні платежі.

У лютому 2011 року із самосійними вимогами щодо предмету спору звернулась 3-я особа ОСОБА_6, яка просила встановити факт родинних відносин, що має юридичне значення, а саме, що померлий ІНФОРМАЦІЯ_4 року ОСОБА_7 доводиться рідним дядьком померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 року ОСОБА_5 та визнати за ОСОБА_7 право власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5, а за нею, ОСОБА_6 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_7

Рішенням Київського районного суду міста Харкова від 29 лютого 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 26 квітня 2012 року у задоволенні позовів ОСОБА_4 і ОСОБА_6 відмовлено.

Ухвалою Київського районного суду міста Харкова від 12 лютого 2013 року вказане рішення було скасовано за нововиявленими обставинами в частині, що стосується позовних вимог ОСОБА_6 про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності.

Рішенням цього ж суду від 10 жовтня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляцйного суду Харківської області від 12 грудня 2013 року у задоволенні цих вимог ОСОБА_6 відмовлено.

У березні 2013 року ОСОБА_4 звернулася до Київського районного суду міста Харкова з заявою про перегляд вказаного рішення, за нововиявленими обставинами, в якій посилалась на незгоду з цим рішенням та на наявність істотних обставин, які мають суттєве значення для справи, що не були і не могли бути відомі особі, яка зверталася з позовом до суду.

Які саме ці обставини ОСОБА_4 в заяві не зазначила, а до заяви додала виписки з історії хвороби ОСОБА_5 та відповідь Південноміської поліклініки Харківського району, а до розгляду заяви по суті надала до суду також відповідь на запит адвоката дільничного інспектора Київського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області від 14.03.2013 року про те, що згідно опросу сусідів встановлено, що ОСОБА_4 проживала з ОСОБА_5 в квартирі АДРЕСА_1 з 2001 по 2008 рік, доглядала за нею, вела спільне господарство ; акт депутата Піденноміської ради від 05.03.2013 року та відповідь на запит адвоката Харківського РВ ГУМВС України в Харківській області від 17.03.2013 року згідно яким з 2002 по 2007 рр. громадянка міста Південне ОСОБА_8 у весняно-літній період здавала ОСОБА_5 і ОСОБА_4 свій будинок по АДРЕСА_2 під дачу, в якому мешкала разом з ними та вела спільне господарство.

У відповіді Харківського РВ також зазначено, що громадянка ОСОБА_8 домоволодіння продала та переїхала до міста Харкова .

Ухвалою Київського районного суду міста Харкова від 24.05.2013 року заяву ОСОБА_4 задоволено. Рішення Київського районного суду міста Харкова від 29.02.2012 року, за її позовом до Харківської міської ради, ОСОБА_7, ОСОБА_9, 8-ї ХДНК, третя особа: ОСОБА_6 про визнання юридичного факту та визнання права на спадкування за законом у четверту чергу, скасовано за нововиявленими обставинами, якими суд визнав дані, зазначені в виписках з історії хвороби, акті депутата та відповідях Київського РВ і Харківського РВ.

Рішенням Київського районного суду міста Харкова від 19 березня 2014 року позов ОСОБА_4 задоволено. Визнано факт спільного проживання однією сім"єю ОСОБА_4 та покійної ОСОБА_5 не менше ніж п"ять років до дня смерті ОСОБА_5 Визнано за ОСОБА_4 право власності на кв. АДРЕСА_1, загальною площею 74,8 кв.м., яка належала на праві приватної власності ОСОБА_5, померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 року в порядку спадкування за законом у четверту чергу.

В апеляційній скарзі Харківська міська рада просить скасувати вказане рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що судом неповно з'ясовані обставини справи та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Зазначає, що пунктом 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" встановлено, що до числа спадкоємців четвертої черги не входить особа, яка хоча і проживала спільно зі спадкодавцем, але перебувала у зареєстрованому шлюбі з іншою особою, проте судом першої інстанції не надано правової оцінки факту, що відповідно до довідки про склад родини та прописку від 19.04.2011 року ОЖБ Екран, копії паспорту позивача, доданого до позову, ОСОБА_4 з 24.11.1987 року зареєстрована за місцем проживання АДРЕСА_3 разом з чоловіком ОСОБА_10 та донькою ОСОБА_11, а також те, що позивач перебуває у зареєстрованому шлюбі з гр. ОСОБА_10 з 28.05.1977 року, що підтверджується актовим записом про шлюб №408 від 28.05.1977 року.

Вказує, що позивачем не доведено, що вона проживала з ОСОБА_5 з червня 2001 року. За реєстрацією смерті ОСОБА_5 до органу РАГС звернувся працівник міліції, а не позивач. ОСОБА_5 була похована за рахунок Південної залізниці, а не за кошти позивача.

Зазначає, що судом не надано правової оцінки особистим поясненням ОСОБА_4, що містяться в матеріалах ЖРЗПЗ №№607 та 732, в яких вона зазначала, що переїхала на постійне проживання до ОСОБА_5 з 19 вересня 2005 року.

Факт проживання ОСОБА_4 спільно з ОСОБА_5 з 2005 року підтвердив і свідок ОСОБА_13, проте і це залишено судом без правової оцінки суду.

Суд визнав встановленим факт передачі ОСОБА_5 ОСОБА_4 особистих документів та правовстановлюючих документів на квартиру, проте докази такої передачі у справі відсутні.

Підкреслює, що постійне проживання позивача зі спадкодавицею на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, оскільки позивач не зареєструвала своє місце проживання в спадковій квартирі; не зверталась до суду з заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини; до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини у встановлений шестимісячний строк не зверталась, спадщину не прийняла, а відтак вона не є спадкоємицею ОСОБА_5

Також посилається, що зазначені в ухвалі суду від 24.05.2013 року як підстави для скасування рішення від 29.02.2013 року дані акту депутата та відповіді Харківського РВ ГУМВС України в Харківській області слід розцінювати як таке, що самій ОСОБА_4 не було відомо про спільну з ОСОБА_5 оренду частини будинку в місті Південне та спільне їх проживання в цьому будинку, оскільки її представник під час розгляду заяви посилалась, що сторонам вказані факти не були і не могли бути відомі.

Крім того, вказує, що акт депутата є неналежним доказом у справі, оскільки він складений без нотаріального встановлення особи депутата.

Неналежним доказом вважає і листи Київського РВ ХМУ України в Харківській області та Харківського РВ ГУМВС України в Харківській області, оскільки вони датовані травнем 2013 , сусіди, які начебто підтвердили спільне проживання ОСОБА_4 і ОСОБА_5 в судове засідання не викликались, присяги свідка не складали.

Згідно довідки житлово-експлуатаційного відділу НТУ ХПІ на день смерті ОСОБА_5 ніхто з нею не проживав і не був зареєстрований.

Представник позивача - адвокат ОСОБА_14 і сама ОСОБА_4 на апеляційну скаргу подали заперечення, в яких просять про її відхилення та залишення рішення суду першої інстанції без змін, посилаючись на ті ж обставини, на які позивач посилалась в обґрунтування позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді; пояснення учасників процесу; перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, судова колегія доходить висновку про те, що скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції; досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами; апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального або порушення норм процесуального права, які є обов"язковою підставою для скасування рішення.

Згідно зі ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Колегія суддів вважає, що зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанцій не відповідає з наступних підстав.

Задовольняючи позов ОСОБА_4 суд першої інстанції виходив з доведенності того, що з червня 2001 року позивач переїхала до ОСОБА_5 і з вказаного часу проживала з нею однією сім"єю, доглядала за ОСОБА_5, надавала їй матеріальну допомогу, сплачувала комунальні платежі, допомагала утримувати житло у належному технічному та санітарному стані, оплачувала лікування ОСОБА_5, придбувала для неї медікаменти, доглядала у лікарні. У 2006 році придбала для ОСОБА_5 телефон та уклала з ЗАТ " Київстар" договір на користування телефоном. ОСОБА_5 видала ОСОБА_4 довіреність на представництво її інтересів перед ХФ АБ " Експресс-Банк". За життя ОСОБА_5 передала ОСОБА_4 усі свої особисті документи та правовстановлюючи документи на квартиру, фактично передала їй у власність своє житло.

ІНФОРМАЦІЯ_3 року ОСОБА_5 померла і ОСОБА_4 поховала її та оплатила усі витрати на організацію поминок, встановила пам"ятник.

З наведених підстав суд дійшов висновку, що позивач набула право на спадкування за законом у четверту майна, що належало померлій ОСОБА_5, як особа. яка проживала зі спадкодавцем однією сім"єю не менш ніж п"ять років до часу відкриття спадщини.

Між тим, судом неповно з"ясовані обставини, які мають значення для справи; обставини, які суд вважав встановленими є недоведеними належними та допустимими доказами, висновки суду не відповідають обставинам справи, а норми матеріального права застосовані судом невірно, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцемоднією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.

Як роз'яснено у п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду Україні 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відциіи спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті З СК України про те, що сім"ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Зазначений п'ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю до набрання чинності цим Кодексом.

Відповідіно до ч.2 ст.59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іними засобами доказування.

Належних та допустимих доказів проживання зі спадкоємцем однією сім"єю, не менш ніж п"ять років до часу відкриття спадщини позивачка до суду не надала.

Надані нею до суду виписки з історії хвороби про знаходження ОСОБА_5 на лікуванні у ревматологічному відділенні дорожньої клінічної лікарні з 21.04. по 12.05.2004 року і з 21.09. по 07.10. 2004 року ; неврологічному відділенні центральної клінічної лікарні Української залізниці з 10.10. по 31.10.2005 року та не містять даних про те, що під час лікування ОСОБА_5 потребувала сторонього догляду і що такий догляд здійснювався ОСОБА_4 Не містять вказані довідки і даних про те, що медикаментозне лікування, яке призначалось ОСОБА_5 , оплачувалось ОСОБА_4 ( а.с.4-7 т.4)

У всіх виписках зазначено, що на стаціонарне лікування ОСОБА_5 поступала у стані середньої тяжкості.

ОСОБА_5 мала заощадження, працювала до 2005 року, отримувала заробітну плату і пенсію, а з грудня 2005 року розмір її пенсії перевищував 12 000,00 грн. ( а.с. 65-73 т.4, 141 т.1)

Сплата комунальних послуг по квартирі АДРЕСА_1 за життя ОСОБА_5 сплачувались від її імені і надані квитанції свідчать про те, що всі послуги нараховувались на одну особу.

Квитанції про сплату ОСОБА_4 після смерті ОСОБА_5 квартирної плати та комунальних послуг, що надавались до спірної квартири правового значення не має.

Придбання мобільного телефону та укладення договору про користування мобільним зв»язком стосуються 2006 року, доказів того, що телефон був придбаний нею за власні кошти для ОСОБА_5 позивачкою не надано.

З заявою про реєстрацію смерті ОСОБА_5 до органів РАЦСу звернувся працівник міліції.

ОСОБА_5 була похована за рахунок Південної залізниці, у той час як саме ОСОБА_4 отримала в Управлінні пенсійного фонду України допомогу на поховання у розмірі подвійної пенсії ОСОБА_5, але надала до суду тільки документи на виготовлення пам»ятника, вартістю 7500,00 грн. що спростовує її твердження про особисті витрати на поховання останньої.

ОСОБА_4 з 24.11.1987 року зареєстрована за місцем проживання АДРЕСА_3 разом з чоловіком ОСОБА_10 та донькою ОСОБА_11, перебуває у зареєстрованому шлюбі з гр. ОСОБА_10 з 28.05.1977 року, що підтверджується актовим записом про шлюб №408 від 28.05.1977 року.

Згідно довідки житлово-експлуатаційного відділу НТУ ХПІ на день смерті ОСОБА_5 ніхто з нею не проживав і не був зареєстрований.( а.с.120 т.1)

За повідомленням УПФУ у Фрунзенському районі міста Харкова ОСОБА_4 , що проживає АДРЕСА_3 знаходиться на обліку з 15.07.2005 року та отримує пенсію, розмір якої з серпня по грудень 2005 року становив 591,86 грн.; у січні - лютому 2006 року 593.51 грн., з березня - по грудень 2006 року від 632,71 грн. до 635,43 грн., у 2007 році від 637,81 грн. до 763,48 грн ( а.с.143-145 т.1).

В матеріалах ЖРЗПЗ № 607 та № 732, доданих до цивільної справи міститься власноручна заява ОСОБА_4, в якій вона зазначає, що переїхала до ОСОБА_5 та проживала з нею з 19.09.2005 року.

Свідок ОСОБА_13, черговий по під»їзду, в якому знаходиться спірна квартира, допитаний судом за клопотанням позивачки, пояснив суду, що разом з ОСОБА_5 ОСОБА_4 стала мешкати тільки з 2005 року, проте суд послався на показання вказаного свідка в обгрунутвання висновку про доведеність спільного проживання однією сім"єю позивачки і ОСОБА_5 з 2001 року.

Свідок ОСОБА_11 є дочкою позивачки, тобто заінтересованою особою, тому її свідчення мали бути оцінені судом у сукупності з іншими обставинами та доказами.

Особи, які начебто під час опитування підтвердили факти проживання ОСОБА_4 з ОСОБА_5 в квартирі АДРЕСА_1 з 2001 року по 2008 рік та їх спільне проживання у весняно-літні періоди в місті Південне з 2002 по 2007 рік до суду в якості свідків не викликались і під присягою про вказані обставини не свідчили.

До того ж згідно відповіді ДІМ Київського РВ ХМУ ГУМВС України з 2001 по 2008 рік позивач та ОСОБА_5 проживали саме в спірній квартирі, що суперечить відповіді Харківського РВ ГУМВС України та акту депутата Південноміської ради Харківського району, де зазначено, що протягом п»яти років вказані особи у весняно-літній період мешкали за іншою адресою.

Судова колегія доходить висновку, що позивачкою всупереч її процесуальному обов»язку, визначеному ч.3 ст.10 та ч.1 ст.60 ЦПК України не доведені належними та допустимии доказами обставин, на які вона посилалась як на підставі своїх вимог, а саме, що однією сім»єю зі спадкодавцем ОСОБА_5, померлої - ІНФОРМАЦІЯ_3 року вона проживала не менш ніж п»ять років до часу відкриття спадщини, тому суд не мав законних підстав для задоволення її позову.

Неповне з»ясування обставин, які мають значення для справи; недоведеність обставин, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи у відповідності до вимог ч.1 ст.309 ЦПК України є підставою для скасування рішення і ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_4

Керуючись ст.ст.303,304, п.2 ч.1 ст.307, ст.ст.309,313,314,316,317,319,324 ЦПК Ураїни судова колегія, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу Харківської міської ради задовольнити.

Рішення Київського районного суду міста Харкова від 19 березня 2014 року скасувати. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 про встановлення факту та визнання права власності в порядку спадкування, - відмовити, понесені судові витрати віднести на її разхунок.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга на рішення апеляційного суду може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.

Головуючий суддя - підпис

Судді колегії - підписи

Копія вірна. Суддя -