Рішення № 40689617, 25.09.2014, Рокитнянський районний суд Київської області

Справа № 375/952/14-ц

Провадження № 2/375/280/14

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.09.2014 року Рокитнянський районний суд Київської області в складі:

головуючого - судді Литвина О.В.,

при секретарі - Юрченко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Рокитне цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Київобленерго» в особі Рокитнянського районного підрозділу ПАТ «Київобленерго» до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію, -

ВСТАНОВИВ:

Звернувшись до суду, позивач посилається на те, що 26.08.2013 року між ним та відповідачем укладено договір № 200104143 про користування електричною енергією на побутові послуги, за яким позивач зобовязався постачати відповідачу як споживачеві електричну енергію у необхідних йому обсягах відповідно до граничної потужності 1,3 кВт, а споживач зобов'язався оплачувати спожиту електроенергію відповідно до умов даного договору та дотримуватися вимог нормативно-технічних документів та договору. Також зазначає, що відповідач в порушення вимог договору та вимог ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України відмовляється відшкодувати позивачу заборгованість за спожиту електричну енергію в обсязі 32422 кВт/год на загальну суму 9900,92 грн. і чим також порушує вимоги п. 42 ПКЕЕН (Правил Користування електричною енергією для населення) щодо обовязку оплачувати спожиту електричну енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.

Просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за спожиту електричну енергію в сумі - 9900,92 грн. та понесені судові витрати в сумі 243,60 грн..

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та суду пояснив, що 12.08.2013 року в ході проведенного працівниками позивача рейду було виявлено в господарстві відповідача факт використання ОСОБА_1 електричної мережі від будинку АДРЕСА_1 для потреб підприємницької діяльності. З цього приводу було складено відповідний акт, який було анульовано комісією позивача через неможливість довести розмір споживаної електричної енергії. 26.08.2013 року ОСОБА_1 зявився до позивача та уклав договір на постачання електричної нергії до будинку АДРЕСА_1. На момент укладання договору була заборгованість за спожиту електричну енергію по будинку АДРЕСА_1 в розмірі 9342.03 грн., що знайшло своє відображення у п.18 цього договору і що вказує на те, що відповідач визнав цю заборгованість. Виявлену значну кількість неоплаченої спожитої електричної енергії позивач, ідучи назустріч відповідачу, «розбив» на великий період часу. Остання проплата за споживану електричну енергію по будинку АДРЕСА_1 була проведена 04.04.2013 року. Хто проводив оплату їм не відомо. Також уточнив, що їм відомо про наявність іншого співвласника будинку АДРЕСА_1, але хто це, їм не відомо і достатньо було факту укладання відповідачем договору на постачання електричної енергії до вказаного будинку, зважаючи, що за їх правилами прилад обліку на будинок ставиться один.

Просив позов задовольнити.

Відповідач позов не визнав та суду пояснив, що дійсно 12.08.2013 року була з перевіркою рейдова бригада позивача, яка у його присутності склала акт, який в послідуючому був скасований позивачем без його пристуності. Факту порушення насправді не було, що і стало причиною скасування акту. В акті, зокрема, зазначено, що струмоприймачі у будинку відсутні. Уточнив, що в ході проведення перевірки працівники позивача в кількості трьох чоловік пропонували йому «вирішити проблему іншим способом», на що він не погодився. До початку літа 2013 року в будинку АДРЕСА_1 проживав гр.ОСОБА_2, з яким був заключений позивачем договір і який проживав у цьому будинку ще до придбання ним будинку. Він особисто не проводив оплату за споживану електричну енергію по будинку АДРЕСА_1.

Просив у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши сторін спору та дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до висновку, що позов необгрунтований та не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником ? частини житлового будинку АДРЕСА_1 з 01.04.2005 року. На разі, у вказаному будинку він не проживає. Власником іншої ? частини будинку є інша особа. До будинку підведена електрична мережа та мається спільний на будинок прилад обліку електричної енергії (лічильник). В будинку до дня своєї смерті проживав гр. ОСОБА_2, з яким, власне, позивачем 12.09.2001 року було укладено договір №900/55 на споживання електричної енергії для побутових потреб, виходячи з умов якого позивачем подавалася електрична енергія до будинку позивача. Останній платіж за спожиту електричну енергію на підставі умов цього договору було здійснено 04.04.2013 року на суму 25.93 грн.. Хто його провів в судовому засіданні не встановлено, а позивач такі дії зі свого боку заперечує, посилаючись на проведення такої оплати гр.ОСОБА_3. Особова карточка споживача до укладення 26.08.2013 року між позивачем та відповідачем договору № 200104143 про користування електричною енергією на побутові послуги була заведена на імя ОСОБА_2 і що підтвердив у судовому засіданні представник позивача. Після укладання вказаного договору така картка споживача була заведена на імя відповідача і відповідно до даних останньої позивач зазначив кількість спожитої ОСОБА_1 в період з січня 2008 року по серпень 2014 року електричної енергії в будинку АДРЕСА_1 із зазначенням показів лічильника станом на 05.03.2008 року (615) та станом на 27.05.2014 року (34605). Перевірка показів лічильника та звірка правильності розрахунків за спожиту електричну енергію у вказаний період часу позивачем не проводилася, проміжні покази лічильника в особові картці не відображені і сторонам спору не відомі, що підтвердив у судовому засіданні представник позивача. Станом на 27.05.2014 року позивачем було проведено технічну перевірку розрахункового засобу обліку електричної енергії (лічильника) у будинку відповідача і жодних порушень підключення останнього до електричної мережі чи його несправності не виявлено. 12.08.2013 року представниками позивача було виявлено факт споживання електричної енергії що подавалася до будинку АДРЕСА_1, на потреби підприємницької діяльності, а саме для потреб магазину і про що було складено відповідний акт про порушення. На разі, вказаний акт скасовано самим позивачем, що підтвердив у судовому засіданні його представник і який з цього приводу також пояснив, що вони не змогли довести вину в цьому ОСОБА_1 і що власне і стало причиною скасування акту. Відповідно до п.18 укладеного 26.08.2013 року між сторонами спору договору на споживання електричної енергії заборгованість за спожиту електричну енергію по будинку АДРЕСА_1 відповідача станом на 12.08.2013 року становить 9342.03 грн., тоді як заборгованість станом на 27.05.2014 року, яку власне і просить стягнути з відповідача позивач, останній визначив у своєму розрахунку в розмірі 9900.92 грн. Відповідач вказану заборгованість не визнає, посилаючись на відсутність обставини користування ним електричною енергією у вказаному будинку.

Викладене підтверджується поясненнями в судовому засіданні сторін спору, та отриманими по справі письмовими доказами, якими є:

· Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 6893530 від 01.04.2005 року на імя ОСОБА_1 - ? частину житлового будинку АДРЕСА_1;

· Договір № 900/55 про користування електричною енергією, укладений 12.09.2001 року між позивачем та гр..ОСОБА_3;

· Договір № 200104143 про користування електричною енергією, укладений 26.08.2013 року між сторонами спору;

· Рахунок за електричну енергію № 8555747388 за червень 2014 року від 26.06.2014 року на імя ОСОБА_1;

· Претензія позивача на імя ОСОБА_1 від 05.11.2013 року;

· Особова картка споживача на імя ОСОБА_1;

· Листи позивача на імя відповідача від 20.05.2014 року № 126, від 02.06.2014 року № 115, від 11.06.2014 року № 140;

· Акт порушення № К 022737 від 12.08.2013 року та протокол засідання комісії від 12.11.2013 року по розгляду акту № К 022737 від 12.08.2013 року;

· Акт № 029539 технічної перевірки розрахункового засобу обліку електричної енергії від 27.05.2014 року.

Даючи правову оцінку підстав задоволення позову, суд виходить з наступного.

За вимогами ст.10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положень статті 11 вказаного Кодексу суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог і на підставі наданих сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, доказів.

Відповідно до статті 60 зазначеного вище Кодексу кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Під час розгляду цієї цивільної справи судом були створені всі умови для реалізації прав та виконання обов»язків учасниками судового розгляду, у тому числі й в частині подання ними доказів та заяви клопотань.

З огляду на вищенаведене, суд розглядає справу на підставі тих доказів, які надали сторони спору і які є у матеріалах справи, та вважає, що їх достатньо для розгляду цієї справи по суті.

Судом встановлено, що правовідносини, які виникли між сторонами регулюються положеннями Закону України «Про електроенергетику», Правил користування електричною енергією для населення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів від 26.07.1999 року № 1357 та ст.526 ЦК України.

Відповідно до положень ст.26 Закону України в редакції, що діяла протягом спірних правовідносин сторін спору, споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Такі ж положення містить і п.3 Правил користування електричною енергією для населення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів від 26.07.1999 року № 1357, якими визначено, що споживання електричної енергії здійснюється на підставі договору про користування електричною енергією між споживачем і енергопостачальником, що розробляється енергопостачальником згідно з Типовим договором про користування електричною енергією і укладається на три роки. Договір про користування електричною енергією вважається продовженим на рік, якщо за місяць до закінчення зазначеного терміну жодна із сторін не заявила про розірвання договору або про внесення до нього змін.

Як вбачається з матеріалів справи і що визнав у судовому засіданні представник позивача, з 2001 року енергопостання житлового будинку АДРЕСА_1 здійснювалося на підставі договору № 900/55 про користування електричною енергією, укладеного 12.09.2001 року між позивачем та гр..ОСОБА_3, який власне і проживав у цьому будинку до дня своєї смерті.

Вказана обставина відповідно до вимог ст..61 ЦПК України доказуванню не підлягає.

Між відповідачем та позивачем такий договір був укладений лише 26.08.2013 року і з цього періоду часу жодного споживання електричної енергії по вказаному будинку не було. Доказів споживання електричної енергії по цьому будинку позивачем по справі в період з 2008 року по 27.05.2014 року на загальну суму - 9900.92 грн.. в судовому засіданні не здобуто. Більше того, представник позивача суду пояснив, що такі докази у них відсутні, а вказана сума заборгованості виникла з 2008 року і їх представники у вказаний період часу жодного разу не проводили перевірку лічильника та його показників в будинку позивача, починаючи з 2008 року та не заперечував, що фактично електричною енергією в будинку користувався інший громадянин, який проживав у ньому.

Згідно з п. 1 укладеного між сторонами спору 26.08.2013 року договору № 200104143 про користування електричною енергією, укладений між сторонами спору енергопостачальник бере на себе зобов'язання надійно постачати споживачу електричну енергію в необхідних йому обсягах відповідно до потужності електроустановок споживача в розмірі 1.5 кВт з гарантованим рівнем надійності, безпеки та якості, а споживач зобов'язується оплачувати одержану електричну енергію за обумовленими тарифами (цінами ) у термін передбачений цим договором.

Згідно п. 11 Договору споживач електричної енергії зобов'язується, серед іншого, оплачувати спожиту електричну енергію відповідно до умов договору, а п. 20 цього ж договору визначено, що споживач несе відповідальність за прострочення внесення платежів за електричну енергію.

Відповідно до п. 19-22 Правил розрахунки населення за спожиту електричну енергію здійснюються за діючими тарифами (цінами) для населення на підставі показань приладів обліку.

Розрахунковим періодом для встановлення розміру оплати спожитої електричної енергії є календарний місяць. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 10 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну.

Знімання показань приладів обліку провадиться споживачем щомісяця. Енергопостачальник має право контролювати правильність знімання показань приладів обліку та оформлення платіжних документів споживачем. За власним рішенням енергопостачальник має право самостійно знімати показання приладів обліку у споживача.

Як вбачається з отриманих у справі доказів відповідач жодним чином не порушив вимоги укладеного з позивачем договору, а заборгованість, що утворилася за спожиту електричну енергію в розмірі 9342.03 грн. та зазначена у п.18 такого договору, утворилася до укладання останнього та користування електричною енергією іншою особою. Відсутні докази і утворення такої заборгованості з боку відповідача за період з 12.08.2013 року по 27.05.2014 року в сумі 558.89 грн., що у сумі із зазначеною у договорі сумою заборгованості (9343.03 грн.) становить загальну суму позову.

На переконання суду сам по собі факт зазначення розміру такої заборгованості за встановлених обставин справи не є підставою для стягнення останньої з відповідача у справі.

Відповідно до положень ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За викладеного та з огляду на встановлені обставини спору та отримані у справі з цього приводу докази, доводи позивача в тім, що відповідач в порушення вимог договору та вимог ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України відмовляється відшкодувати позивач заборгованість за спожиту електричну енергію в обсязі 32422 кВт/год на загальну суму 9900,92 грн. і чим також порушує вимоги п. 42 ПКЕЕН (Правил Користування електричною енергією для населення) щодо обовязку оплачувати спожиту електричну енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил, є безпідставними, а тому підстави для задоволення позову відсутні.

У задоволенні позову таким чином необхідно відмовити.

Враховуючи викладене та керуючись ст..Закону України «Про електроенергетику», п.п. 3, 19-22 Правил користування електричною енергією для населення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів від 26.07.1999 року № 1357, ст..526 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 57-61, 88, 212-215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову публічного акціонерного товариства «Київобленерго» в особі Рокитнянського районного підрозділу ПАТ «Київобленерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Київської області через Рокитнянський районний суд шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а особами, які не були присутні при постановленні рішення, шляхом подання апеляційної скарги на протязі десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повне обгрунтування рішення виготовлено 29.09.2014 року

Суддя О.Литвин