Рішення № 40688984, 23.09.2014, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 347/372/14-ц

Провадження № 22-ц/779/1937/2014

Категорія 58

Головуючий у 1 інстанції Крилюк М.І.

Суддя-доповідач Беркій О.Ю.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2014 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Беркій О.Ю.,

суддів: Горблянського Я.Д., Пнівчук О.В.,

секретаря: Петріва Д.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання права власності на майно, виключення з акту опису та арешту і його повернення, за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Косівського районного суду від 22 липня 2014 року,-

в с т а н о в и л а :

У лютому 2014 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_5, третя особа на стороні позивача ОСОБА_6 про виключення майна з акту опису і арешту.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що займаючись підприємницькою діяльністю щодо виготовлення та реалізації меблів, він співпрацював з ОСОБА_6 та щорічно вони укладали договори поставки та реалізації меблів, розрахунок з постачальниками проходив після їх реалізації. Одночасно поставлені меблі були взірцем, якщо покупець мав намір замовити їх у постачальника. Відповідно до договору поставки від 24 січня 2013 року та накладної №1 від 25.01.2013 року ОСОБА_2 відпущено ОСОБА_6 для реалізації меблі шести позицій на суму 36700 грн. За накладною №4 від 12.02.2013 року відпущено меблі восьми позицій на суму 40600 грн., а всього на суму 77300 грн. Частина меблів реалізована і за них проведено розрахунок.

Посилаючись на те, що він дізнався, що на меблі, які знаходяться в магазині відповідача для реалізації та як виставковий взірець, накладений арешт у зв'язку з вирішенням питання про поділ майна подружжя ОСОБА_6, просив виключити з акту опису та арешту майна від 03 квітня 2013 року належні йому меблі, а саме: диван «Галич» вартістю 3400 грн., софа 2 - 2400 грн., софа 1 -2100 грн., комплект «Грецький» - 7400 грн., куток «Шпек» - 3100 грн., комплект «Надія» - 4100грн., комплект шкіряний 2 шт. по 9200 грн. - 18400 грн., кут шкіряний «Ромео» - 7600 грн., диван шкіряний - 5240 грн., м'яка частина «Ромео» - 5400 грн., м'який куток «Ромео» - 3800 грн., а всього на суму 62940 грн.

11 лютого 2014 року ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_5, третя особа на стороні позивача ОСОБА_6 про виключення майна з акту опису і арешту, посилаючись на те, що відповідно до договору консигнації №11 від 10.01.2013 року, укладеним між ним та ОСОБА_6, для реалізації та зберігання меблів ОСОБА_6 було передано ним два комплекти меблів на суму 29 656 грн. Оскільки на вказане майно накладено арешт, просив виключити з акту опису та арешту майна від 03 квітня 2013 року належні йому меблі, а саме: шкіряний м'який куток «Візаві» вартістю 14 368 грн., м'яку частину «Шератон», що складається з дивана та двох крісел вартістю 15 288 грн., а всього на суму 29 656 грн.

27 лютого 2014 року ОСОБА_4 звернулася з позовом до ОСОБА_5, третя особа на стороні позивача ОСОБА_6 про виключення майна з акту опису і арешту, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідно до договору реалізації мебельної продукції від 28.01.2013 року та 05.02.2013 року, укладеного між нею та ОСОБА_6, йому було надано на реалізацію меблі, на які накладено арешт.

Тому просила виключити з акту опису та арешту майна від 03 квітня 2013 року майно, яке належить їй на праві власності та знаходиться в магазині АДРЕСА_1: стіл «Хрестинна» вартістю 7600 грн., кутова вітрина «Хрестин» - 4800 грн., крісло «Рояль» 4 шт. по ціні 1200 грн. за кожне на суму 4800 грн., спальний набір «Клара» - 14100 грн., спальня «Аня» - 15035 грн., спальня «Рафаель» без шафи - 9200 грн., кухонний куток «Вероніка» - 2100 грн., буфет з дзеркалом «Регал» - 7600 грн., мебельний комплект «Плазма» - 8300 грн., буфет трьохдверний - 5100 грн., буфет двохдверний - 3200 грн., прихожа «Трієр 4» - 4200 грн., прихожа «Трієр 2» - 3200 грн., крісло «Фараон» 8 шт. по 130 грн. на суму 1040 грн., стіл круглий «Фараон» - 650 грн., крісло «Фараон» 6 шт. по 120 грн. кожне на суму 720 грн., стіл кухонний «Вероніка» - 900 грн., комплект шкіряний (диван та два крісла) - 9200 грн., а всього на суму 101 745 грн.

У квітні 2014 року представник позивачів звернувся в суд з заявою про зміну позовних вимог та просив визнати за позивачами право власності на меблі та зобов'язати відповідачів повернути вказані меблі.

Ухвалою Косівського районного суду від 14 квітня 2014 року заявлені позови об'єднано в одне провадження, визнано ОСОБА_6 співвідповідачем у даній справі та визначено позовні вимоги - визнання права власності на меблі та зобов'язання повернути їх.

Рішенням Косівського районного суду від 22 липня 2014 року позов задоволено.

Визнано право власності за ОСОБА_2 на майно, а саме меблі, зокрема: диван «Галич» вартістю 3400 грн., софа 2 - 2400 грн., софа 1 -2100 грн., комплект «Грецький» - 7400 грн., куток «Шпек» - 3100 грн., комплект «Надія» - 4100грн., комплект шкіряний 2 шт. по 9200 грн. - 18400 грн., кут шкіряний «Ромео» - 7600 грн., диван шкіряний - 5240 грн., м'яка частина «Ромео» - 5400 грн., м'який куток «Ромео» - 3800 грн., а всього на суму 62940 грн.

Визнано право власності за ОСОБА_3 на майно, а саме меблі, зокрема: шкіряний м'який куток «Візаві» вартістю 14 368 грн., м'яку частину «Шератон», що складається з дивана та двох крісел вартістю 15 288 грн., а всього на суму 29 656 грн.

Визнано право власності за ОСОБА_4 на майно, а саме меблі, зокрема: стіл «Хрестинна» вартістю 7600 грн., кутова вітрина «Хрестин» - 4800 грн., крісло «Рояль» 4 шт. по ціні 1200 грн. за кожне на суму 4800 грн., спальний набір «Клара» - 14100 грн., спальня «Аня» - 15035 грн., спальня «Рафаель» без шафи - 9200 грн., кухонний куток «Вероніка» - 2100 грн., буфет з дзеркалом «Регал» - 7600 грн., мебельний комплект «Плазма» - 8300 грн., буфет трьохдверний - 5100 грн., буфет двохдверний - 3200 грн., прихожа «Трієр 4» - 4200 грн., прихожа «Трієр 2» - 3200 грн., крісло «Фараон» 8 шт. по 130 грн. на суму 1040 грн., стіл круглий «Фараон» - 650 грн., крісло «Фараон» 6 шт. по 120 грн. кожне на суму 720 грн., стіл кухонний «Вероніка» - 900 грн., комплект шкіряний (диван та два крісла) - 9200 грн., а всього на суму 101 745 грн.

Вказані меблі виключено з акту опису і арешту майна від 03 квітня 2013 року, складеного Відділом ДВС Косівського РУЮ відповідно до ухвали Косівського районного суду від 29 березня 2014 року.

Зобов'язано ОСОБА_5, ОСОБА_6 повернути вказане майно власникам.

Стягнуто із ОСОБА_5, ОСОБА_6 на користь позивачів 1800 грн. судових витрат та 1705,33 грн. недоплаченого судового збору

В апеляційній скарзі на дане рішення ОСОБА_5 посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають істотне значення для справи і на порушення норм матеріального права.

Зазначає, що договори щодо реалізації меблів, надані позивачами, не відповідають вимогам цивільного законодавства, чого суд не взяв до уваги.

Зокрема, в договорі поставки від 24 січня 2013 року відсутні всі істотні умови, а саме: не зазначено, яку продукцію постачальник зобов'язується виготовити та поставити, немає номенклатури (асортименту), ціни цієї продукції, строків поставки, відвантажувальних та платіжних реквізитів. Тому такий договір слід вважати неукладеним. Не підтверджують отримання продукції за вказаним договором і накладні, так як, не завірені печаткою підприємця.

Також, у договорі консигнації від 10 січня 2013 року в якості сторін зазначені продавець і покупець, а не консигнант і консигнатор, не визначено строк цього договору і торгова націнка, які є його істотними умовами. Первинний договір консигнації, який був поданий до суду, не підписаний (ст. 54).

Приймаючи до уваги договори реалізації, укладені між ОСОБА_4 та ОСОБА_6, суд не дав оцінки факту, що вид її діяльності - оптова та роздрібна торгівля меблями. Крім того, договір укладається від імені ОСОБА_4, а завірений договір печаткою підприємця ОСОБА_7

Посилаючись на вищевикладене, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити.

В засіданні апеляційного суду ОСОБА_5 та її представник ОСОБА_8 апеляційну скаргу підтримали з наведених вище мотивів.

Представник ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 - ОСОБА_9 апеляційну скаргу заперечив, посилаючись на її безпідставність.

ОСОБА_6 в судовому засіданні апеляційну скаргу заперечив, посилаючись на її безпідставність.

Вислухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши письмові матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

Згідно ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає що майно на яке накладено арешт належить їй а не боржникові може звернутись до суду з позовом про визнання власності на це майно та виключення його із арешту.

З матеріалів справи вбачається, що в провадженні Косівського районного суду знаходиться справа за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про поділ спільного майна подружжя, в рамках якої, в квітні 2013 року проведено опис та арешт майна в магазині «Євро меблі», зокрема меблів, в с. Смодна Косівського району.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_2 посилався на те, що 24 січня 2013 року між ним та ПП ОСОБА_6 було укладено договір поставки і згідно накладних від 25 січня 2013 року і 12 лютого 2013 року ним відпущено ОСОБА_6 для реалізації меблі, а тому просив визнати за ним право власності на поставлені меблі та повернути їх.

ОСОБА_3, звертаючись до суду з позовом про визнання права власності на меблі та їх повернення, посилався на те, що між ним та ОСОБА_6 укладено договір консигнації №11, згідно з яким він передав на консигнацію (відповідальне зберігання з правом реалізації) ОСОБА_6 товарно-матеріальні цінності - меблі м'які - в асортименті і по цінах, зазначених у супровідній до даного договору специфікації прийому-передачі: мебельний куток шкіряний «Візаві» вартістю 14 368 грн., мебельний набір шкіряний «Шератон», що складається з дивана та двох крісел вартістю 15 288 грн.,

Звертаючись до суду з позовом про визнання права власності на меблі та їх повернення, ОСОБА_4 посилалася на договори реалізації від 28 січня 2013 року та 05 лютого 2013 року, відповідно до яких надала ОСОБА_6 мебельну продукцію під реалізацію на суму 101 745 грн.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та визнаючи за ними право власності на меблі, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до укладених договорів, меблі надавалися відповідачам для реалізації без попередньої оплати, а ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не представлено банківських документів, які б підтверджували оплату даного товару зі сплатою відповідного податку.

Проте, з таким висновком колегія суддів не погоджується, виходячи з наступного.

Згідно ч. 2 ст. 59 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно копії свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 та копії свідоцтва платника єдиного податку підприємця ОСОБА_3, вони мають право на зайняття господарської діяльності з виробництва меблів.

Приватний підприємець ОСОБА_7 згідно копії свідоцтва платника єдиного податку має право на зайняття господарською діяльністю з оптової та роздрібної торгівлі меблями.

Разом з тим, належних та допустимих доказів, які б підтверджували право власності позивачів на меблі, зокрема, доказів, які б свідчили про їх фактичне виготовлення чи купівлю у інших юридичних чи фізичних осіб суду не надано.

Колегія суддів вважає, що представлені позивачами докази підтверджують поставку ними ПП ОСОБА_6 меблів, проте, вони не дають підстав для визнання за ними в судовому порядку права власності на меблі.

Крім того, при проведенні опису та арешту майна, ОСОБА_6 посилався на те, що частина меблів є виставкою, які належать фірмам і виробникам меблів, однак не конкретизував, які саме меблі є виставковими і яким саме фірмам та виробникам вони належать та не представив з цього приводу жодних письмових доказів.

Жодних застережень з приводу того, що спірні меблі отримані ним за договорами з оплатою їх вартості після реалізації, ОСОБА_6 при проведенні опису майна не вказано.

У зв'язку з наведеним, колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог за недоведеністю позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити.

Рішення Косівського районного суду від 22 липня 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення.

В позові ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання права власності на майно, виключення з акту опису та арешту і його повернення відмовити.

Рішення набирає законної сили з часу проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуюча О.Ю. Беркій

Судді: Я.Д. Горблянський

О.В. Пнівчук