Ухвала суду № 40688741, 30.09.2014, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/9352/14-а

Провадження № 2-а/344/531/14

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вереня 2014 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі колегії суддів :

головуючого судді: Барашкова В.В.

суддів Шамотайло О.В.

ОСОБА_1

за участю секретаря судових засідань : ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Івано-Франківську заяву про відвід колегії суддів у за адміністративним позовом Івано-Франківської міської ради, третя особа із самостійними вимогами на предмет спору : Обєднання співвлаників багатоквартирного будинку «Гетьмана Мазепи, 35а», до Департаменту архітектури і містобудування Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача :ПП «Прогрес-Буд ІФ» про визнання нечинними містобудівних умов та обмежень, -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні суду перебуває вказана вище справа.

В судовому засіданні до початку розгляду судом справи по суті представниками ПП «Прогрес-Буд ІФ» було заявлено письмове клопотання про відвід колегіальному складу суду по справі, який мотивовано тим, що склад суду є упередженим, що підтверджується тим, що судом не вирішено клопотання про залишення адміністративного позову без розгляду в звязку з пропущенням строку звернення, крім того судом винесено незаконну ухвалу, яка надалі скасована судом вищої інстанції та з інших обставин.

Вислухавши доводи учасників судового розгляду, зокрема представників ПП «Прогрес-Буд ІФ» в підтримку клопотання, заперечення щодо його задоволення висловлених представниками позивача та третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору, представника відповідача, який покладався на розсуд суду при вирішенні даної заяви, суд вказує наступне.

Щодо покликань представників третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача : ПП «Прогрес-Буд ІФ» відносно того, що судом не вирішено клопотання про залишення адміністративного позову без розгляду в звязку з пропущенням строку звернення, що вказує, на думку сторони, на упередженість суду, то слід вказати наступне.

У ч. 1 ст. 100 КАС України вказано, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

В той же час за приписами ч.2 ст. 100 КАС України вказано, що позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

Тобто процесуальними нормами передбачено право, а не обовязок суду залишити без розгляду позовну заяву на визначених стадія адміністративного процесу.

Слід зазначити що позиція викладена у п. 14 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" від 6 березня 2008 року №2, вказує, зокрема, що припис частини другої цієї статті (мається на увазі ст. 100 КАС України) щодо розгляду і вирішення справи у разі визнання судом причини пропуску строку звернення до суду поважною стосується саме прийняття судом постанови за результатами розгляду справи, тобто відповідно до встановлених обставин та норм матеріального права. У разі ж відсутності підстав для визнання поважною причини пропуску строку звернення до суду та встановлення факту порушення права суд відмовляє в його захисті саме з підстав пропуску строку. При цьому такий висновок суду повинен міститися в постанові, прийнятій за результатами розгляду справи.

Відтак колегія суддів вважає безпідставним посилання представників ПП «Прогрес-Буд ІФ» про упередженість складу суду з наведених вище підстав.

Щодо покликань представників ПП «Прогрес-Буд ІФ» про упередженість складу суду відносно того, що судом винесено незаконну ухвалу, яка надалі скасована судом вищої інстанції, то слід вказати таке.

Відповідно до ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обовязковими до виконання на всій території України.

VII Конгрес ООН по запобіганню злочинності і поводженню з правопорушниками 1985 р. схвалив Основні принципи незалежності судових органів, де проголошується, що незалежність судових органів гарантується державою і закріплюється в Конституції або законах країни; судові органи вирішують передані їм справи неупереджено, на підставі фактів і відповідно до закону, без будь-яких обмежень, неправомірного впливу, спонукання, тиску, погроз або втручання прямого чи непрямого з будь-якого боку і з будь-яких причин; незалежність судових органів дає їм право і вимагає від них забезпечення справедливого ведення судового розгляду і додержання прав сторін. Незалежність судів та підкоріння їх лише закону забезпечується організаційними та процесуальними гарантіями. Організаційні гарантії незалежності передбачаються ст. 126 Конституції, а однією з гарантій незалежності суддів є також право судді, який незгодний з рішенням більшості, на письмове викладення своєї окремої думки. Крім того проявом принципу незалежності суддів є їх незалежність від вищестоящих судів. При здійсненні вищестоящими судами функцій судового нагляду вони не вправі втручатися у розгляд конкретних справ.

Відтак, поки рішення суду зберігає законну силу, не можна ставити під сумнів його правосудність, а крім того не може бути підставою для притягнення судді до відповідальності і скасування в установленому порядку судових рішень, оскільки суддя діяв добросовісно за своїм внутрішнім переконанням.

Представники ПП «Прогрес-Буд ІФ» у клопотанні про відвід зазначають, що склад суду виніс незаконне рішення, яке надалі було скасовано судом вищої інстанції. Не надаючи оцінку рішенню суду вищої інстанції, колегія суддів у вказаній адміністративній справі констатує, що в своїй ухвалі колегія Львівського апеляційного адміністративного суду не вказує про незаконність ухвали суду першої інстанції, як про це вказують представники ПП «Прогрес-Буд ІФ» у своєму клопотанні, а вказує про помилковість висновків, які дійшов суд першої інстанції.

При цьому суд нагадує сторонам, що Європейський суд з прав людини вимогливо підходить до встановлення того, чи був суд, який розглядав справу, незалежним та чи забезпечена його безсторонність. Практика Європейського суду з прав людини в першу чергу виходить з презумпції незалежності судів. Незалежність розуміється як здатність суду розглядати справу та ухвалювати рішення, не перебуваючи при цьому у будь-якій залежності від волі сторін чи органів державної влади. (Для прикладу рішення по справі «Васілеску проти Румунії», в якій орган, уповноважений ухвалювати остаточне рішення по справі, був підпорядкований Генеральному прокурору.)

Суд також констатує, що незгода з рішеннями суду сама по собі не може вказувати на наявність в діях судді упередженості, позаяк кожне рішення суду, зокрема і процесуальні дії судді, законність і обґрунтованість рішень суду можуть бути предметом розгляду в апеляційному та касаційному порядку, визначеному процесуальним законом.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 13 червня 2007 р. «Про незалежність судової влади» зазначено, що : «Відповідно до частини пятої статті 124 Конституції України судові рішення є обовязковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені. Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається, і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом. Органи, які вирішують питання про дисциплінарну відповідальність та відповідальність за порушення присяги судді, не наділені законом повноваженнями оцінювати законність судового рішення. Голови судів та інші судді, які обіймають адміністративні посади в судах, органи суддівського самоврядування, кваліфікаційні комісії, Вища рада юстиції, органи та посадові особи законодавчої та виконавчої влади не мають повноважень перевіряти правовий зміст судових рішень» (п. 10 постанови).

А у п. 2 вказаної постанови зазначається, що «суддям забезпечуються свобода неупередженого вирішення судових справ відповідно до їх внутрішнього переконання, що ґрунтується на вимогах закону. Рішення в судовій справі має ґрунтуватися на всебічному, повному й обєктивному дослідженні всіх обставин справи, під час якого не може надаватися перевага правовій позиції будь-якого учасника судового процесу, в тому числу прокурорів, захисників, представників юридичних чи фізичних осіб». У п. 3 постанови №8 від 13 червня 2007 р. «Про незалежність судової влади» ПВСУ також розяснює, що «положення частини другої статті 126 Конституції України про те, що вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється, означає заборону будь-яких дій стосовно суддів незалежно від форми їх прояву з боку державних органів, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, установ, організацій, громадян та їх обєднань, юридичних осіб з метою перешкодити виконанню суддями професійних обовязків чи схилити їх до винесення неправосудного рішення».

При оцінці рішень судді як незаконних, в тому числі і як неправосудних, слід керуватись правовими позиціями Конституційного Суду України, викладених у Рішенні у справі за конституційним поданням 53 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України окремих положень Закону України «Про Вищу раду юстиції» від 11 березня 2011р. № 2-рп/2011, яким визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини третьої статті 25 Закону України «Про Вищу раду юстиції» від 15 січня 1998 року № 22/98-ВР зі змінами права Вищої ради юстиції витребувати від судів копії судових справ, розгляд яких не закінчено.

У мотивувальній частині вказаного Рішення КС України зазначається: «Законом №2181 викладено в новій редакції статтю 25 Закону № 22 (мається на увазі Закон «Про вищу раду юстиції» від 15 січня 1998 р. № 22 98/ВР), за частиною третьою якої Вищу раду юстиції наділено правом витребувати від суду копію всієї судової справи, розгляд якої не закінчено. Наведене положення Закону № 22 фактично означає, що Вища рада юстиції може перевіряти судові справи судів усіх рівнів та інстанцій до закінчення їх розгляду судами, а також давати оцінку процесуальним діям суддів щодо розгляду конкретної судової справи, хоча такі повноваження не передбачені статтею 131 Конституції України для цього органу і можуть здійснюватися тільки судами апеляційної чи касаційної інстанції . Тому витребування Вищою радою юстиції будь-яких матеріалів судової справи (оригіналів чи копій) має наслідком оцінку вчинених суддею процесуальних дій. Така оцінка до винесення ним остаточного рішення у справі є втручанням у здійснення правосуддя, що суперечить частинам першій, другій статті 126, частині першій статті 129 Конституції України».

Важливим у наведеній правовій позиції КС України є те, що оцінка процесуальним діям судді може даватись тільки судами апеляційної чи касаційної інстанції, і не може даватись будь-якими органами, їх посадовими особами, організаціями, підприємствами і установами, громадянами тощо.

Крім того слід вказати і таке.

Додатком до Рекомендації СМ/Rec (2010) 12 Комітету ОСОБА_3 Європи державам членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обовязки, ухваленої Комітетом ОСОБА_3 Європи 17 листопада 2010 р. на 1098му засіданні заступників міністрів, зазначено (встановлено), що судові рішення мають бути обґрунтовані та оголошені публічно, однак судді не зобовязані розяснювати, якими переконаннями вони керувалися при прийнятті таких рішень (§15); рішення судів не можуть підлягати будь-якому перегляду поза межами апеляційних процедур, закладених в законодавстві (§16); коментуючи рішення суддів, виконавча та законодавча влада мають уникати критики, яка може підірвати незалежність судової влади або довіру до неї (§18); під час розгляду всіх справ судді повинні діяти незалежно та неупереджено, забезпечувати сторонам можливість бути обєктивно вислуханими, пояснювати за потреби процедурні питання (§60); тлумачення закону, оцінювання фактів та доказів, які здійснюють судді для вирішення справи, не повинні бути приводом для цивільної або дисциплінарної відповідальності, за винятком випадків злочинного наміру або грубої недбалості (§66); тлумачення закону, оцінювання фактів або доказів, які здійснюють судді для вирішення справи, не повинні бути приводом для кримінальної відповідальності, крім випадків злочинного наміру (§68); дисциплінарне провадження може бути ініційоване, якщо суддя не виконав свої обовязки ефективно та належним чином (§69); судді не повинні нести особисту відповідальність за випадки, коли їхні рішення були скасовані або змінені в процесі апеляційного розгляду (§70).

А тому колегія суддів вважає безпідставним посилання представників ПП «Прогрес-Буд ІФ» про упередженість складу суду з наведених вище підстав.

Щодо відводу колегії суддів на підстав п. 4 ст. 27 КАС України, тобто за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості судді, то суд зазначає таке.

Колегія суддів вказує, що однією з процесуальних гарантій реалізації завдань адміністративного судочинства і ухвалення законних та обґрунтованих рішень у адміністративних справах є інститут відводу судді, головною метою якого є відсторонення від участі у справі суддів, щодо неупередженості яких є обґрунтовані сумніви.

Також суд зазначає, що згідно із ст. 129 Конституції України судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

В практиці Європейського суду з прав людини при оцінці безсторонності суду розмежовується суб'єктивний та об'єктивний аспекти.

При цьому щодо суб'єктивної складової даного поняття, то у справі "Хаушильд проти ОСОБА_1" зазначається, що потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з'являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об'єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі.

Стосовно об'єктивної складової неупередженості суддів, то у справі "Фей проти Австрії" Суд вказав, що вона полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об'єктивну неупередженість слід визначити, чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості. Мова йде про ту довіру, яку суди у демократичному суспільстві повинні апріорно викликати в учасників цивільного процесу.

Також колегія суддів вказує, що у відповідності до положень п. 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів, суддя підлягає відводу від участі в розгляду справи в тому випадку, якщо для нього є неможливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Суд вважає, що відсутні будь-які підстави та обставини, задля того, щоб піддати сумніву обєктивність і неупередженість суду, якому заявлено відвід, позаяк жодним чином не вбачається неможливість винесення судом законного, справедливого та належним чином обґрунтованого (мотивованого) судового рішення по вказаній справі з урахуванням принципів змагальності та процесуальної рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також принципу публічності.

Щодо посилання представників ПП «Прогрес-Буд ІФ» на те, що до Львівського апеляційного адміністративного суду подано лише копії документів, які було надано ОСББ «Гетьмана Мазепи, 35А» і не додано копій документів в обґрунтування на які посилається ПП «Прогрес-Буд ІФ», то слід вказати, що матеріали за результатами розгляду апеляційної скарги на адресу суду першої інстанції із суду другої інстанції ще не надійшли, а тому колегія суду не має змоги надати оцінку такому усному покликанню сторони та вважає його передчасним.

Враховуючи наведене вище, ст. 129 Конституції України та керуючись ст.ст. 27, 31, 158-160, 165 КАС України суд,

У Х В А Л И В :

В задоволенні заяви ПП «Прогрес-Буд ІФ» про відвід колегії суддів - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає, заперечення проти неї може бути включене до апеляційної чи касаційної скарги на постанову чи ухвалу суду, прийняту за наслідками розгляду справи.

Головуючий Суддя В.В.Барашков

Судді: О.В. Шамотайло

ОСОБА_1