Ухвала суду № 40685174, 28.08.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 серпня 2014 року м. Київ К/800/58673/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: Сіроша М.В.,

суддів: Приходько І.В.,

Юрченко В.П.

розглянувши у порядку попереднього розгляду касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі - ДПІ) на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 4 червня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2013 року у справі за адміністративним позовом Підприємства «Основа-Промінвест» громадської організації «Фонд підтримки інвалідів» (далі - Підприємство) до ДПІ,

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

У липні 2013 року Підприємство звернулося до суду з адміністративним позовом про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ № 0001372220 від 20 травня 2013 року щодо донарахування Підприємству грошового зобов'язання з податку на прибуток, у розмірі 349 848,75 грн.

На обґрунтування позову зазначило, що укладені із контрагентами правочини були виконані в повному обсязі, належним чином відображені в податковому та бухгалтерському обліку шляхом оформлення відповідних первинних документів.

4 червня 2013 року постановою Харківського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2013 року, позов задоволено.

Податкове повідомлення-рішення ДПІ № 0001372220 від 20 травня 2013 року скасовано.

Задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанцій зазначили, що Підприємство надало документи для підтвердження придбання товару та його подальшої реалізації контрагентам, у зв'язку з чим обмежень щодо включення сум з податку на прибуток до складу витрат немає.

Доводи ДПІ про те, що правочини укладені Підприємством є нікчемними, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, оскільки жодним чином не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, не надано доказів визнання укладених правочинів недійсними у судовому порядку, як не спростовано отримання Підприємством прибутку від укладеної із ТОВ «Гіз-Контакт ЛТД» угоди.

ДПІ звернулася із касаційною скаргою про скасування постанови Харківського окружного адміністративного суду та ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду і ухвалення нової постанови про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, 22 лютого 2013 року ДПІ здійснено виїзну планову перевірку Підприємства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року, за результатами якої 30 квітня 2013 року складений акт від № 1755/22.2-05/32336473 про порушення вимог п. 138.4. ст. 138 Податкового кодексу України.

20 травня 2013 року ДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення № 0001372220 щодо збільшення Підприємству суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств, у розмірі 349 848,75 грн.

Задовольняючи адміністративний позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що посилання контролюючого органу на відсутність документів якими підтверджується подальша реалізація придбаного товару та, як наслідок, неправомірне формування валових витрат у спірний період, суперечить вимогам податкового законодавства. Дії платника з отримання податкової вигоди вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірними.

Як свідчать матеріали справи, Підприємством здійснено імпорт декоративного шарувального пластику за контрактом № 471635 від 1 грудня 2010 року, укладеним з контрагентом Resopal CmbH.

Для підтвердження подальшої реалізації придбаного пластику ТОВ «Гіз-Контакт ЛТД» Підприємство надало: договір поставки від 1 лютого 2012 року № 0102-П з відповідним додатком, видаткову накладну № ОП-0000133 від 26 квітня 2012 року, довіреність для отримання ТМЦ № 40 від 26 квітня 2012 року, реєстри виданих та отриманих податкових накладних за відповідні періоди.

Відповідно до ст. 1 Закону України № 996-XIV від 16 липня 1999 року «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV), первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України - не включаються до складу витрат - витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку; витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Таким чином, за своїм змістом наведені норми Податкового кодексу України передбачають як підставу для не включення до валових витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства нереальних сум, непідтверджених будь-якими документами.

Відповідно до положень абз. 2 п.44.7. ст. 44 ПК України, п. 6 розділу 1, п. 5.2 розділу 2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України N 984 від 22 грудня 2010 року, факти виявлених порушень викладаються в акті документальної перевірки із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку.

Суди попередніх інстанцій обґрунтовано зазначили, що ДПІ не надано доказів, в порядку визначеному ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України для підтвердження висновків викладених в Акті перевірки, а також не спростовано отримання Підприємством прибутку від укладеної із контрагентом угоди.

Однак, як вбачається з Акту від 30 квітня 2013 року № 1755/22.2-05/32336473 такі факти, з посиланням на первинні документи, контролюючим органом не зафіксовані, не встановлена дефектність первинних документів, складених Підприємством, на виконання угод із контрагентами.

Висновки судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову є обґрунтованими.

Згідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області відхилити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 4 червня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: Сірош М.В.

Приходько І.В.

Юрченко В.П.