Ухвала суду № 40684623, 23.09.2014, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 802/2488/14-а

Головуючий у 1-й інстанції: Крапівницька Н.Л.

Суддя-доповідач: Гонтарук В. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Гонтарука В. М.

суддів: Білої Л.М. Матохнюка Д.Б.

секретар судового засідання: Мартинюк В.В.

за участю :

представників позивача: Даценко Олени Миколаївни, Дарій Тетяни Володимирівни,

представників відповідача: Шаталюка Сергія Васильовича, Бабія Руслана Володимировича

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вінницької об"єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 05 серпня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бета-В" до Вінницької об"єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень , -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Бета-В" звернулось до суду з адміністративним позовом до Вінницької об"єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішення.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 05 серпня 2014 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову суду першої інстанції та прийняте нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Представники відповідача в судовому засіданні 23 вересня 2014 року апеляційну скаргу підтримали у повному обсязі, просили вимоги, що в ній викладені, задовольнити.

Представники позивача з вимогами апеляційної скарги не погодилися, оскільки вважають, що постанова суду, прийнята за наслідками розгляду справи в суді першої інстанції, є законною та обгрунтованою, а тому просили Вінницький апеляційний адміністративний суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 05 серпня 2014 року - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, з 25 лютого по 08 квітня 2014 року податковим органом було проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ "Бета-В" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства

За результами перевірки складено акт №970/2201/20009167 від 15 квітня 2014 року, в якому зафіксовані порушення позивачем вимог п. 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пунктів 138.2, 138.6, 138.8, підпункту 138.10.2 пункту 138.10 статті 138, підпункту 139.1.3 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого, платником занижено податок на прибуток в загальному розмірі 339253 гривні, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", пункту 189.1 статті 189, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого платником занижено суму податку на додану вартість в розмірі 1555568 гривень та завищено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 21674 гривні, пункту 160.2 статті 160, підпункту 164.2.17 "е" пункту 164.2 статті 164, пункту 176.2 "б" статті 176 Податкового кодексу України та статтю 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті"та винесені податкові повідомлення-рішення № 0004452201, № 0004472201, № 0004482201 від 16 травня 2014 року.

Не погоджуючись з даними рішеннями позивач оскаржив їх до Вінницького окружного адміністративного суду.

Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи вказані податкові повідомлення-рішення, суд першої інстанції, виходив з того, що податкові повідомлення-рішення відповідача прийняті не обгрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а обгрунтування відповідача, наведені в акті перевірки, не відповідає вимогам чинного законодавства.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Положеннями пункту 138.2 статті 138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 138.10.2 пункту 138.10 статті 138 ПК України закріплено, що до складу інших витрат включаються адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відтак, визначаючись з приводу обґрунтованості віднесення витрат до складу валових витрат, суду варто враховувати, по-перше, наявність належних договорів на надання певних послуг, поставку товару, по-друге, наявність відповідних документів на підтвердження виконання таких договорів та зв'язку понесених витрат з господарською діяльністю суб'єкта господарювання, зокрема, актів виконаних робіт та інших документів, які передують підписанню цих актів в підтвердження конкретних обсягів, змісту наданих послуг, товарів, по-третє, наявність податкової накладної, по-четверте, подальше використання послуг, товарів у господарській діяльності та збільшення обсягів виробництва, продаж й конкретні результати від цієї операції.

Відповідно до підпункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України).

Податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11статті 201 Кодексу) (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Так, ТОВ "Бета-В" здійснювало підприємницьку, господарську діяльність, основним видом якої є виробництво твердого мила, з контрагентами ТОВ "Агро-Заготзбуд", ПП "Вінтрейдфуд" та ПП "Вінторгінвест"щодо придбання топленого жира.

На підтвердження отриманих послуг позивачем виписано ряд податкових, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, ветеринарні свідоцтва щодо посвідчення якості товару, оборотно-сальдові відомості,довідки та здійснено перерахунок коштів щодо вказаних контрагентів.

Так, в матеріалах справи містяться договори про надання вищезазначеними фірмами послуг, акти прийому-передачі послуг, податкові накладні та розрахунки на підтвердження фактичного використання зазначених послуг в господарській діяльності платника.

Отже, як вірно встановлено судом першої інстанції твердження відповідача щодо нереальності здійснення господарських операцій між ТОВ "Бета-В" та вказаними контрагентами є необгрунтованими та безпідставними.

Також, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо дотримання процедури реорганізації ТОВ "Бета-В" шляхом виділення нового суб'єкта господарювання у формі ТОВ "Бета-Він", з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 статті 56 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) суб'єкт господарювання - господарська організація, яка може бути утворена за рішенням власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу, а у випадках, спеціально передбачених законодавством, також за рішенням інших органів, організацій і фізичних осіб шляхом заснування нової господарської організації, злиття, приєднання, виділу, поділу, перетворення діючої (діючих) господарської організації (господарських організацій) з додержанням вимог законодавства.

Згідно частини 4 статті 59 ГК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі поділу суб'єкта господарювання усі його майнові права і обов'язки переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частках до кожного з нових суб'єктів господарювання, що утворені внаслідок цього поділу. У разі виділення одного або кількох нових суб'єктів господарювання до кожного з них переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частках майнові права і обов'язки реорганізованого суб'єкта.

Оголошення про реорганізацію чи ліквідацію господарської організації або припинення діяльності індивідуального підприємця підлягає опублікуванню реєструючим органом у спеціальному додатку до газети "Урядовий кур'єр" та/або офіційному друкованому виданні органу державної влади або органу місцевого самоврядування за місцезнаходженням суб'єкта господарювання протягом десяти днів з дня припинення діяльності суб'єкта господарювання (частина 8 статті 59 ГК України).

Відповідно до частини 1 статті 109 Цивільного кодексу України, виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов'язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб. Відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб - підприємців регулюються Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" (надалі - Закон).

Частиною 1 статті 32 Закону передбачено, що для проведення державної реєстрації юридичної особи, що створюється шляхом виділу, засновники (учасники) або уповноважені ними орган чи особа, крім документів, які передбачені частинами першою - сьомою статті 24 цього Закону, повинні додатково подати примірник оригіналу (ксерокопію або нотаріально засвідчену копію) розподільчого балансу.

Державна реєстрація юридичної особи, що створюється шляхом виділу, проводиться в порядку, встановленому статтями 25-27 цього Закону, не раніше двох місяців з дати публікації повідомлення про прийняття засновниками (учасниками) або уповноваженим ними органом рішення про виділ у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації (частина 3 статті 32 Закону).

Згідно частини 6 статті 32 Закону виділ вважається завершеним з дати державної реєстрації юридичних осіб, утворених в результаті виділу. Частиною 2 статті 29 Закону закріплено, що у разі внесення змін до статуту, які пов'язані із зменшенням статутного капіталу (статутного або складеного капіталу) юридичної особи, крім документів, які передбачені частиною першою цієї статті, додатково подається документ, що підтверджує внесення плати за публікацію у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації відповідного повідомлення.

Відповідно до підпункту 98.1.4 пункту 98.1 статті 98 ПК України під реорганізацією платника податків розуміється зміна його правового статусу, яка передбачає виділення з платника податків інших платників податків, а саме, передача частини майна платника податків, що реорганізується, до статутних фондів інших платників податків в обмін на їх корпоративні права, внаслідок якого не відбувається ліквідація платника податків, що реорганізується.

Абзацом 2 підпункту 153.15.2 пункту 153.2 статті 153 ПК України визначено, що у разі проведення реорганізації у формі поділу (виділення), що передбачає розподіл акцій (корпоративних прав) між акціонерами (учасниками) юридичних осіб, що утворюються внаслідок реорганізації, вартість таких акцій (корпоративних прав) в обліку акціонерів (учасників) визначається в сумі, що дорівнює вартості частки акцій (корпоративних прав) в юридичній особі, що реорганізується, пропорційній вартості чистих активів юридичної особи, що утворилася в результаті реорганізації, та загальної вартості чистих активів юридичної особи, що реорганізувалася. Вартість чистих активів юридичних осіб, зазначених у цьому абзаці, визначається за даними розподільчого балансу на дату його затвердження.

Не є об'єктом оподаткування операції з реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення та перетворення) юридичних осіб (підпункт 196.1.7 пункт 196.1 статті 196 ПК України).

Так, на виконання вищезазначених норм законодавства позивачем прийнято рішення про виділення із статутного капіталу ТОВ "Бета-В" частки в розмірі 20 000 гривень для внесення в статутний капітал нового Товариства шляхом пропорційного зменшення номінальної вартості вкладів учасників, а також частку основних фондів, товарно-матеріальних цінностей та інших активів та зобов'язань, що в свою чергу підтверджуються протоколом №6 загальних зборів учасників ТОВ "Бета-В" від 24 жовтня 2011 року (том 3, а.с.167), протоколом №10 загальних зборів учасників ТОВ "Бета-В" від 31 грудня 2011 року (том 3, а.с.168), розподільчим балансом Товариства від 31 грудня 2011 року (а.с.169), актом прийняття-передачі основних засобів, активів та майна, що належать ТОВ "Бета-В" у власність ТОВ "Бета-Він" від 31 грудня 2011 року (а.с.170).

Згідно, п. 5 Статуту ТОВ "Бета-В" визначено, що Товариство має право змінювати (збільшувати або зменшувати) розмір статутного капіталу. Рішення Товариства про зменшення його статутного капіталу допускається після публікації про це у засобах масової інформації у встановленому порядку, а також повідомлення про це всіх його кредиторів. Воно набирає чинності після внесення цих змін в державний реєстр.

Реорганізація Товариства, тобто злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення здійснюється відповідно до діючого законодавства і відбувається за рішенням зборів учасників, а в випадках, передбачених законом - за рішенням суду чи відповідних органів державної влади. Товариство може бути перетворене в акціонерне товариство або виробничий кооператив. (підпункт 10.3 пункт 10 Статуту ТОВ "Бета-В").

Отже, процес реорганізації ТОВ "Бета-В" в виділення нового суб'єкта господарювання у формі ТОВ "Бета-Він" здійснювалось відповідно до вимог чинного законодавства.

Згідно, частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що позивач надав до суду усі наявні матеріали по обставинам даної справи, а відповідач не спростував висновків суду щодо необгрунтованості та безпідставності скасування вказаних податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що викладені порушення в акті перевірки №970/2201/20009167 від 15 квітня 2014 року, не знайшли свого підтвердження, а отже, і прийняті, на його підставі податкові повідомлення-рішення № 0004452201, № 0004472201, № 0004482201 від 16 травня 2014 року є протиправними та підлягають скасуванню.

Отже, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги відповідача не ґрунтуються на вимогах законодавства та не спростовують висновків суду першої інстанції

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 , ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Вінницької об"єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Вінницькій області, - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 05 серпня 2014 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 25 вересня 2014 року .

Головуючий Гонтарук В. М.

Судді Біла Л.М.

Матохнюк Д.Б.