Ухвала суду № 40684607, 18.09.2014, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 133/1796/14-а

Головуючий у 1-й інстанції: Проць В.А.

Суддя-доповідач: Смілянець Е. С.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Смілянця Е. С.

суддів: Залімського І. Г. Сушка О.О.

при секретарі: Копійчук О.В.

за участю представників сторін:

представника апелянта Альциванович О.С.

позивача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відділу державної виконавчої служби Козятинського міськрайонного управління юстиції у Вінницькій області на постанову Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 12 червня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Відділу державної виконавчої служби Козятинського міськрайонного управління юстиції у Вінницькій області про визнання незаконними дій та скасування постанови , -

В С Т А Н О В И В :

29.05.2014 року позивач - ОСОБА_3 звернувся до Козятинського міськрайонного суду Вінницької області з адміністративним позовом до Відділу державної виконавчої служби Козятинського міськрайонного управління юстиції у Вінницькій області про визнання протиправним дій державного виконавця та скасування постанови про розшук майна боржника та звільнення майна з-під арешту.

Козятинський міськрайонний суд Вінницької області своє постановою від 12.06.2014 року адміністративний позов задовольнив частково.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 12.06.2014 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, позивач, в свою чергу, заперечив проти апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Як досліджено з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції позивачу на праві приватної власності належить транспортний засіб «Мерседес - Бенц», д/н НОМЕР_1.

21 травня 2014 року, позивач здійснював поїздку до м. Вінниці на вищевказаному автомобілі. На перехресті в с. Комсомольське, Козятинського району старшим ІДПС роти ДПС УМВС м. Вінниці - Горільчаним В.В., о 13 год., його автомобіль було зупинено та тимчасово вилучено на штрафний майданчик, при цьому, інспектор ДАІ йому повідомив, що підставою затримання та вилучення автомобіля є постанова ВДВС Козятинського МРУЮ. Також інспектор йому повідомив, що за добу зберігання автомобіля на штрафному майданчику позивач повинен буде заплатити 320 грн.

Повернувшись до м. Козятина, позивач негайно звернувся до ВДВС Козятинського МРУЮ, де старший державний виконавець Альциванович О.С. йому повідомив, що дійсно він виніс постанову про розшук майна боржника, на підставі постанови ДАІ про стягнення з нього штрафу, в сумі - 510 грн. на користь держави, але в нього прийомний день понеділок і раніше він не має наміру надавати йому копію даної постанови. З огляду на таку поведінку старшого державного виконавця, він відразу ж написав письмову заяву до ВДВС про надання копії постанови про розшук майна боржника.

Однак лише 26 травня 2014 року, вищевказаний ст. державний виконавець видав йому копію постанови про розшук майна боржника від 11.12.2013 року, зі змісту якої вбачалось, що при примусовому виконанні постанови № 419143, виданої ВДАІ від 27.07.2013 року про стягнення штрафу, в розмірі - 510 грн. з ОСОБА_3, постановлено оголосити розшук майна: транспортного засобу «Мерседес-Бенц», д/н НОМЕР_1, що належить боржнику.

Позивач намагався пояснити Альцивановичу О.С, що штраф за вказаною постановою ВДАІ ним було добровільно сплачено, ще 07 серпня 2013 року і навіть показав йому письмову вимогу про повернення без виконання постанови ВДАІ за підписом начальника ВДАІ Козятинського РВ УМВС - Христюка С.І.

Дії старшого державного виконавця ВДВС Альцивановича О.С. позивач вважає незаконними і такими, що призвели до порушення його конституційних прав на непорушність права власності та розцінює їх, як помсту йому за ухвалу Козятинського міськрайсуду від 08.11.2013 року, винесену суддею Навроцьким А.П. по цивільній справі № 133/3088/13-ц при розгляді його скарги на дії Альцивановича О.С. за попереднє безпідставне накладення арешту на його автомобіль за постановою ВДАІ, яку було задоволено на його користь.

Приймаючи оскаржувану постанову суд першої інстанції, керуючись Законом України "Про виконавче провадження", дійшов висновку про протиправність дій відповідача щодо винесення оскаржуваної постанови.

Колегія суддів апеляційної інстанції із зазначеними висновками суду першої інстанції погоджується, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 ЗУ «Про виконавче провадження» зазначено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права, відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних та юридичних осіб.

Згідно ч.1 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Відповідно до ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Відповідно ч. 1 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження" у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Відповідно ст. 31 Закону України "Про виконавче провадження" копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Тобто вчиняючи відповідні дії державний виконавець зобов'язаний був надсилати копії прийнятих ним постанов, які згідно ст. 31 зазначеного закону надсилаються рекомендованим листом та перед початком примусового стягнення повинен був переконатись у тому, що боржником отримана копія постанови про те, що строк добровільного виконання постанови закінчився .

Згідно ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження" у разі необхідності розшуку транспортного засобу боржника державний виконавець виносить постанову про такий розшук, яка є обов'язковою для виконання органами внутрішніх справ.

Пунктом п. 3.12 Інструкції з організації примусового виконання рішень, державний виконавець при організації розшуку майна боржника здійснює вихід за місцезнаходженням (місцем проживання) боржника.

Відповідно матеріалам справи державним виконавцем вихід за місцезнаходженням боржника не здійснено та не перевірено наявність зазначеного транспортного засобу за місцем знаходженням боржника.

Тобто державним виконавцем порушено порядок організації примусового виконання рішень передбачений законом.

Згідно ч.1 ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Ч.2 зазначеної статті передбачено, що стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах.

Ч. 5 ст. 52 вказаного Закону передбачено, що у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем.

Відповідно до ч.6 ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження" стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження. У разі якщо боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.

Тобто, аналізуючи зазначені норми можна прийти до висновку, що державний виконавець спочатку мав звертати стягнення на кошти, рахунки боржника і лише потім на інше майно, що знаходиться у боржника. Також звернення на майно боржника має бути в розмірі і обсязі, необхідному для виконання за виконавчим документом, залишається не зрозумілим чому державний виконавець при розмірі штрафу у 510 грн. арештував майно вартістю аж у 182 548,98 грн.

Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про неправомірність дій державного виконавця Альцивановича О.С. щодо винесення оскаржуваних постанов.

Згідно зі п. 1 ч. 1 ст. 198 , ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Відділу державної виконавчої служби Козятинського міськрайонного управління юстиції у Вінницькій області, - залишити без задоволення, а постанову Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 12 червня 2014 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 25 вересня 2014 року .

Головуючий Смілянець Е. С.

Судді Залімський І. Г.

Сушко О.О.