Ухвала суду № 40684501, 18.09.2014, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 802/1476/14-а

Головуючий у 1-й інстанції: Сало П.І.

Суддя-доповідач: Біла Л.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Білої Л.М.

суддів: Гонтарука В. М. , Матохнюка Д.Б.

за участю секретаря судового засідання: Бондаренко С.А.

представника позивача: Данилюка В.М.

представників відповідача: Карпенка М.Б., Зарічного С.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Водолії" на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 30 травня 2014 року у справі за адміністративним позовом Вінницьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Водолії" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені , -

В С Т А Н О В И В :

Вінницьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просить стягнути з ТОВ "Водолії" адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2013 році в розмірі 121 874,64 грн. та пеню в сумі 804,32 грн., за порушення відповідачем положень ЗУ "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21 березня 2014 року №875-ХІІІ.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 30 травня 2014 року адміністративний позов задоволено повністю та стягнуто з ТОВ "Водолії" на користь Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції та пеню в розмірі 122678,96грн.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, в якій відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на неповне дослідження матеріалів справи та винесення рішення судом першої інстанції з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Під час судового засідання представники відповідача підтримали доводи апеляційної скарги та просили їх задовольнити.

Представник позивача заперечив проти задоволення апеляційної скарги.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача та представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, мотивуючи це наступним.

Як вірно встановлено судом першої інстанції і слідує з матеріалів справи, 20.02.2014 року ТОВ "Водолії" подало звіт за формою 10-ПІ у Фонд соціального захисту інвалідів про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2013 рік, згідно з яким середньооблікова кількість штатних працівників становить 217 осіб, фонд оплати праці штатних працівників-407,8тис.грн., середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність-3 особи, а кількість інвалідів, які повинні працювати відповідно до ст.19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" становить 9 осіб.

Відповідач не виконав нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в кількості 6 осіб, і як наслідок, самостійно розрахував в рядку 06 Звіту суму адміністративно-господарських санкцій в розмірі шести річних заробітних плат, що становить 121874,64 грн.

Також, за порушення термінів сплати зазначених санкцій, відповідно до положень п.3.4,3.7 Порядку нарахування пені та її сплати, затвердженого наказом Мінпраці України №223 від 15.05.2007 року, відповідач зобов'язаний сплатити пеню у розмірі 804,32 грн., яка розрахована починаючи з наступного дня граничного строку сплати адміністративного-господарських санкцій, тобто з 16 квітня по день звернення до суду з цим позовом - 07.05.2014 року.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач не виконав у повній мірі вимоги ЗУ "Про основи соціальної захищеності інвалідів України", не забезпечив виконання нормативу робочих місць для працевлаштування, а тому вимоги позивача є обґрунтованими та відповідають обставинам справи.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.

Статтею 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Відповідно до ст. 18-1 вказаного Закону інвалід, який не досяг пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованим у державній службі зайнятості як безробітний. Рішення про визнання інваліда безробітним і взяття його на облік для працевлаштування приймається центром зайнятості за місцем проживання інваліда на підставі поданих ним рекомендації МСЕК та інших передбачених законодавством документів. Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Частиною 3 статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" визначено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Слід зазначити, що у відповідності до ч.4 ст.20 Закону України "Про зайнятість населення" підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів.

Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 року № 70, визначає процедуру подання підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, що використовують найману працю, в яких за основним місцем роботи працює вісім і більше осіб, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів відділенням Фонду соціального захисту інвалідів та інформації про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів - центру зайнятості. Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Отже, фактично на відповідача покладено не лише обов'язок створити робоче місце інваліда, але й інформувати про це органи зайнятості щомісячно в порядку, встановленому вищезазначеними нормативно-правовими актами.

Колегія суддів погоджується також з висновком суду першої інстанції щодо невжиття відповідачем усіх належних заходів для працевлаштування інвалідів у 2013 році та недопущення вчинення господарського правопорушення.

Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Згідно ст.238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки відповідач не забезпечив виконання встановленого нормативу робочих місць, не надав звітності за формою 3-ПН за січень 2013 року, хоча про наявність осіб -інвалідів, що перебувають на обліку у центрі зайнятості був повідомлений, а також самостійно не сплатив адміністративного-господарські санкції, у встановлені законом строки, в зв'язку з чим була нарахована пеня, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права та прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому відсутні підстави для скасування оскаржуваного рішення.

У відповідності до п.1 ч.1 ст.198 та ст.200 КАС України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Водолії", - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 30 травня 2014 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі протягом п'яти днів .

Головуючий Біла Л.М.

Судді Гонтарук В. М.

Матохнюк Д.Б.