Ухвала суду № 40682511, 11.09.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 вересня 2014 р. Справа № 1570/19/07

Категорія: 8.3.13 Головуючий в 1 інстанції: Танцюра К.О.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді - Єщенка О.В.

суддів - Димерлія О.О.

- Романішина В.Л.

за участю секретаря судового засідання - Вишневської А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2012 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Одеський завод керамічних виробів» до державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

У липні 2007 року товариство з обмеженою відповідальністю «Одеський завод керамічних виробів» звернулось до суду з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень № 1000352350/0 від 04.12.2006 року та № 0000262350/0 від 25.04.2007 року.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що висновок податкового органу ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права.

Позивач є юридичною особою за законодавством України, платником єдиного податку за ставкою 6% та є користувачем земельної ділянки, на який розташовані власні будівлі підприємства.

На думку позивача, ТОВ «Одеський завод керамічних виробів» не є платником податку на землю та на нього поширюється дія п. 6 Указу президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» № 727 від 03.07.1998 року.

Податковим органом протиправно, самостійно, на підставі зовнішнього огляду визначено цільове призначення земельної ділянки, визначено розмір земельної ділянки, що не використовується у підприємницької діяльності позивача у процентному відношенні.

Відповідач позов не визнав, надав письмові заперечення де зазначив, що згідно з Постановою КМ України «Про роз'яснення Указу Президента України від 03.07.1998 року № 727» суб'єкт малого підприємництва звільняється від сплати земельного податку лише за земельні ділянки, які використовуються ним для провадження підприємницької діяльності.

За позивачем було зареєстровані наступні види діяльності: здавання під найм власної нерухомості, виробництво будівельної кераміки, оптова торгівля будівельними матеріалами та устаткуванням. Разом з тим, фактично, у перевіряємому періоді позивач здійснював виробництво теплової енергії та здавав об'єкти нерухомості в оренду.

Згідно довідки Управління земельних ресурсів Одеської міської ради загальна площа земельної ділянки, фактично зайнятою позивачем складає 32642 кв.м. Не використовується позивачем 18388 кв.м. площі земельної ділянки за який повинно бути сплачено земельний податок.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду, від 10 грудня 2012 року адміністративний позов ТОВ «Одеський завод керамічних виробів» задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Милиновському районі м. Одеси Державної податкової служби № 0000262350/0 від 25.04.2007 року.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції Державна податкова інспекція у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що в період з 16.10.2006 року по 15.11.2006 року державною податковою інспекцією у Малиновському районі м. Одеси було проведено виїзну планову перевірку ТОВ «Одеський завод керамічних виробів» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2003 року по 01.10.2006 року.

За наслідками перевірки було складено акт № 413/23-213/03004808 від 22 листопада 2006 року, яким встановлено, зокрема, порушення вимог ст. 2, ст. 14, ст. 15 ЗУ «Про плату за землю», п. 6 Постанови КМ України № 507 «Про роз'яснення Указу Президента України від 03.07.1998 р. № 727», в результаті чого занижено податок на землю на суму 397.648,80 грн.

На підставі висновків акту перевірки було прийнято податкове повідомлення-рішення № 1000352350/0 від 04.12.2006 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем «податок на землю» в розмірі 586.908,00 грн., з яких 397.673,00 грн. за основним платежем та 189.235,00 за штрафними (фінансовими) санкціями.

Перевіркою встановлено, що площа під спорудами складає 11432кв.м., що було визначено перевіряючими на підставі схематичного плану будівель та довідки до плану, а площа проміж будівлями і спорудами складає 21209кв.м., тобто є невикористаною площею. Разом з цим, зазначеною перевіркою встановлено, що позивачем не використовується у виробничій (підприємницькій) діяльності будівлі (споруди) площею 6440кв.м., а саме керамічних цех №1-2968кв.м. та №2 -1960кв.м., склад нерудних матеріалів - 1512кв.м., та площа між будівлями і спорудами у розмірі 11948кв.м. (21209кв.м.: 11432кв.м.*6440)

Тобто, загальна площа яка, як було встановлено перевіркою, у перевіряємому періоді не використовувалася у виробничій (підприємницькій) діяльності склала 18388кв.м. (6440кв.м.+11948кв.м.) .

В наслідок застосування процедури адміністративного оскарження було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000262350/0 від 25 квітня 2007 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем «податок на землю» в розмірі 198.933,00 грн., з яких 132.622,00 грн. за основним платежем та 66.311,00 за штрафними (фінансовими) санкціями.

Також, перевіркою встановлено, що у користуванні ТОВ "Одеський завод керамічних виробів" знаходилася земельна ділянка, на якій розташовані власні будівлі підприємства.

Згідно довідки Управління земельних ресурсів Одеської міської ради №1050 від 11.03.2001р. за результатами проведених геодезичних робіт по встановленню кордонів земельної ділянки, яка знаходиться у користуванні ТОВ "Одеський завод керамічних виробів", загальна площа земельної ділянки, фактично зайнята підприємством складає 32641,29кв.м.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про плату за землю», в редакції, чинній чинний на момент виникнення зазначених правовідносин, використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом. Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок.

Указом Президента України від 03.07.1998р. №727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єкта малого підприємництва», в редакції, яка була чинною на час виникнення зазначених відносин, запроваджено спрощено систему оподаткування, обліку та звітності для суб'єктів малого підприємництва.

Згідно ст.6 зазначеного Указу Президента України було визначено, що суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником таких видів податків і зборів (обов'язкових платежів), зокрема, як плати (податку) за землю.

У відповідності до п.6 Постанови Кабінету Міністрів України від 16.03.2000р. №507 "Про роз'яснення Указу Президента України від 03.07.1998р. №727, суб'єкт малого підприємництва, який згідно з абз.5 ч.1 ст.6 не є платниками плати (податку) за землю лише за земельні ділянки, які використовуються ним для провадження підприємницької діяльності.

Як свідчать матеріали справи, у перевіряємий період -з жовтня 2003 року по жовтень 2006 року позивач був зареєстрований як платник єдиного податку за ставкою 6 відсотків.

Згідно довідки органу статистики за №1810 від 01.03.2006р. за позивачем зареєстровані наступні види діяльності: здавання під найм власної нерухомості виробничо-технічного та культурного призначення, виробництво будівельної кераміки, керамічної плитки, оптова торгівля будівельними матеріалами, роздрібна торгівля залізними виробами, фарбами і склом, здавання під найм інших машин та устаткування. (т.1 а.с.9) При цьому, перевіркою встановлено, що на підставі даних бухгалтерського обліку позивача, у перевіряємому періоді ТОВ "Одеський завод керамічних виробів" здійснювало виробництво теплової енергії та здавало в оренду об'єкти нерухомості.

Судом першої інстанції встановлено, та не спростовано відповідачем, що об'єкт нерухомості, розташований на земельній ділянці за адресою: м.Одеса, вул. Багрицького,12а, та фактично зайнятій ТОВ "Одеський завод керамічних виробів", є цілісним майновим комплексом та призначений для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст.42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Перевіркою встановлено, та підтверджено представником позивача у судовому засіданні, що у перевіряємому періоді одним з основних видів діяльності, яке фактично підприємство здійснювало, було здавання в оренду об'єктів нерухомого майна.

Крім того, судом встановлено, що керамічний цех 250кв.м. та площадка до нього площею 100кв.м. здавалися в оренду протягом липня 2000року -грудня 2006року, що підтверджується договором оренди від 28.06.2000р. №28/06, який був укладений між ТОВ "Одеський завод керамічних виробів" та ТОВ "Будматеріали".

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, підприємство здійснювало пошук орендарів на вільну нерухомість, що підтверджується договором на надання інформаційно-консультативних послуг у сфері оренди нерухомості від 01.03.2006р., який був укладений між ТОВ "Одеський завод керамічних виробів" та Агентством нерухомості "Мрія".

Підприємством були укладені договори оренди від 01.08.2007р. №35, від 01.02.2008р. №35, які підтверджується здачу в оренду керамічного цеху та промислової площадки.

Як вбачається з матеріалів справи, цехи 1, 2 та склад нерудних матеріалів використовувалися також для виробництва керамічної плитки та продажу будівельних матеріалів. При цьому, як вбачається з довідки ТОВ "Одеський завод керамічних виробів" від 14.11.2012р. №102 за період з 01.10.2003р. по 01.10.2006р. на балансі підприємства перебували та знаходилися в керамічному цеху №2 обладнання для виробництва плитки.

Виробництво плитки підтверджується: витягом з головної бухгалтерської книги за 2004-2006 роки, зміна показників рахунків 201 (виробничі запаси) та 26 (готова продукція) підтверджує те, що підприємство виготовляло та реалізовувало продукцію протягом вказаного періоду; балансами підприємства за 2003-2006роки, які підтверджують зміну показників виробничих запасів та готової продукції, дебіторської та кредиторської заборгованості.

Продаж плитки та глини підтверджується платіжними документами з призначенням платежу «за плитку» та «за глину». Крім того, відповідно до довідки від 14.11.2012р. №101 склад нерудних матеріалів з 1994 року використовується позивачем для зберігання глини. Площа ж між будівлями і спорудами є складовою частиною цілісного майнового комплексу заводу керамічних виробів та використовується позивачем, зокрема, для обслуговування будівель та під'їзду автотранспорту.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що земельна ділянка за адресою: м. Одеса, вул. Багрицького, 12а, щодо якої відповідачем донараховано податкові зобов'язання з податку на землю, у перевіряємий період використовувалась ТОВ «Одеський завод керамічних виробів» для провадження підприємницької діяльності.

Крім того, апеляційний суд зазначає про помилковість висновків податкового органу щодо невикористання частини земельної ділянки під будівлями цілісного майнового комплексу з тих підстав, що відповідач ототожнив поняття «використання земельної ділянки» та «використання майнового комплексу», оскільки мова може йти про неповне використання об'єктів нерухомості, тоді як на земельній ділянці розташовані будівлі цілісного майнового комплексу, що свідчить про використання земельної ділянки в господарській діяльності.

При цьому, використання певних об'єктів для здійснення господарської діяльності підприємством не залежить від конкретних результатів отримання прибутку у певний час. Крім того, операції з оренди є за своєю суттю операціями з надання послуг. Орендна плата включає в себе на лише компенсацію витрат, але й відповідний прибуток орендареві. За таких обставин, операції з надання в оренду нежитлового приміщення підпадають під визначення підприємницької діяльності, а платник єдиного податку -орендодавець - звільняється від сплати земельного податку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням викладеного, апеляційний суд погоджується, що оскаржене рішення податкового органу прийнято всупереч вимогам законодавства та підлягає скасуванню. Відповідачем не доведено та не надано суду апеляційної інстанції обґрунтованих доказів, що частина земельної ділянки не використовувалась позивачем у своїй господарській діяльності.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи та дав їм належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно з ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, п.1 ч.1 ст. 200, ст. 206, ст. 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби залишити без задоволення, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2012 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя /підпис/ Єщенко О.В.

суддя /підпис/ Димерлій О.О.

суддя /підпис/ Романішин В.Л.