Постанова № 40682434, 25.09.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2014 р. Справа № 818/1294/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Перцової Т.С.

Суддів: Жигилія С.П. , Русанової В.Б.

за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.

прокурора - Волика О.Г., представника відповідача - Білера Ю.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Сумського прокурора з нагляду за додерженням законів у воєнній сфері на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 04.06.2014р. по справі № 818/1294/14

за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Охтирці та Охтирському районі Сумської області

до Військової частини 2276

про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИЛА:

Управління Пенсійного фонду України в м. Охтирці та Охтирському районі Сумської області (надалі - УПФУ в м. Охтирці та Охтирському районі Сумської області, позивач), звернулося до суду з позовом до Військової частини 2276 Національної гвардії України (надалі - ВЧ 2276 Національної гвардії України, відповідач), в якому просив суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за списком №2 за квітень 2014 року в сумі 1307 грн. 61 коп.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 04.06.2014р. по справі № 818/1294/14 адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в м. Охтирці та Охтирському районі Сумської області до Військової частини 2276 Національної гвардії України про стягнення заборгованості - задоволено.

Стягнуто з Військової частини 2276 Національної гвардії України (42700, Сумська область, Охтирський район, с. Климентове, код 14323534) на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Охтирці та Охтирському районі Сумської області (42700, Сумська область, м. Охтирка, код 37761543) заборгованість з відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списком № 2 за квітень 2014 року в сумі 1 307, 61 (одна тисяча триста сім) грн. 61 коп.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Сумський прокурор з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 04.06.2014р. по справі № 818/1294/14та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову. Вважає, що судом першої інстанції було допущено неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Вказує на те, що судом першої інстанції не взято до уваги те. що Військова частина 2276 не є суб'єктом підприємницької діяльності і перебуває на обліку в Охтирській МДПІ з 30.09.1997 року як неприбуткова організація за ознакою неприбутковості 0002, - «орган державної влади України, та створені ними установи або організації, що утримуються за рахунок коштів відповідних бюджетів" (пп. "а" п.157.1 ст.157 розділу III Податкового кодексу України). Стверджує про те, що в випадку задоволення позову відповідач нестиме подвійні витрати бюджетних коштів, оскільки зобов'язаний крім сум фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, виплачувати Пенсійному Фонду України ще 100% такої суми у вигляді збору на обов'язкове державне пенсійне страхування. З посиланням на пп.2.1.1 Інструкції «Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України», затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України № 21-1 від 19.12.2003 року, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України № 64/8663 від 16.01.2004 року на полягають на тому, що військова частина не відноситься до платників, визначених у п.2.1.1 Інструкції, а тому не зобов'язано відшкодовувати позивачу фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

В судовому засіданні представник прокурора підтримав вимоги апеляційної скарги з підстав та мотивів, викладених в скарзі, та просив суд апеляційної інстанції їх задовольнити.

Представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги прокурора та просив їх задовольнити.

Представник позивача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, надіслав до суду письмові заперечення, в яких просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з мотивів та обґрунтувань, викладених в запереченнях.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників прокурора та відповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Військова частина 2276 є юридичною особою та внесена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (а.с.7-9).

Відповідно до списку № 2 у військовій частині 2276 працював ОСОБА_2 на посаді електрогазозварювальника як вільнонаймана особа, якою призначено пенсію на пільгових умовах на підставі п. «б»-«з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

03.04.2014 року позивач надіслав відповідачу для відшкодування розрахунки фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в частині пенсій, призначених відповідно до пункту "б"-"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з квітня 2014 року. Цим розрахунком визначено до сплати 1307 грн. 61 коп. (а.с.5,6).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з наявності обов'язку у військової частини відшкодовувати Управлінню Пенсійного фонду фактичні витрати на виплату і доставку пільгових пенсій, призначеної ОСОБА_2, як вільнонайманій особі та як наслідок, обґрунтованості позову щодо стягнення з відповідача на користь УПФУ в м. Охтирці та Охтирському районі заборгованості з відшкодування пільгових пенсій за списком № 2 за квітень 2014 року.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначені категорії працівників, які мають право на пенсію за віком на пільгових умовах. Зокрема, відповідно до п. «а» цієї статті на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць. Пунктами «б» та «з» зазначеної статті Закону визначено, що до цих категорій також належать: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць.

Відповідно до абз. 4 п. 1 ст. 2 та абз. 2 п. 1 ст. 4 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.1997 року № 400/97-ВР в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, для платників збору, визначених п. п. 1, 2 ст. 1 цього Закону, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»-«з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Ставка збору до Пенсійного фонду України складає 100% фактичних витрат на виплату і доставку пенсій працівникам, які працювали або працюють на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2.

Порядок відшкодування підприємством витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, встановлено Інструкцією «Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України», затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України № 21-1 від 19.12.2003 року, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України № 64/8663 від 16.01.2004 року (далі по тексту - Інструкція).

Пунктом 6.4 зазначеної Інструкції встановлено, що розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.

Згідно з п. 6.5 зазначеної Інструкції розрахунки складаються на підставі відомостей відділів з призначення пенсій органів Пенсійного фонду України, які подаються згідно з додатком 8 та додатком 8а до 1 січня поточного року та протягом 10 днів з дня прийняття рішення про призначення нової пенсії.

Пунктом 6.8 даної Інструкції встановлено, що підприємства щомісяця до 25 числа повинні вносити до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Відповідно до п. 1 статті 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.1997 року № 400/97-ВР (далі - Закон 400/97-ВР), платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є: суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.

Відповідач не заперечує той факт, що ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з військовою частиною № 2276 та отримував заробітну плату як найманий працівник.

Закон 400/97-ВР визначає лише об'єкти, на які встановлено ставку збору обов'язкового державного пенсійного страхування (тобто кошти, які оподатковуються).

Положеннями абз. 4 п. 1 ст. 2 Закону 400/97-ВР передбачено, що для платників збору, визначених п. п. 1 та 2 ст. 1 цього Закону, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б» - «з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (Закон № 1788-ХІІ) до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (Закон № 1058-ІV).

Частиною 2 «Прикінцевих положень» Закону № 1058-ІV України передбачено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах зі шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

За приписами пункту 6.1 Інструкції відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в таких розмірах для платників, зазначених у підпункті 2.1.1 пункту 2.1 цієї Інструкції (крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку) - також 100 відсотків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до абзацу першого частини 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-ІV застрахованим особам, які працювали або працюють на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Підприємства, установи, організації, військові частини та органи, які виплачують заробітну плату (винагороду), грошове забезпечення, допомогу віднесені до пункту 2.1.2 вказаної Інструкції.

Колегія суддів зазначає, що пунктом 6.1 Інструкції передбачено відшкодування тільки з платників визначених в п. 2.1.1 Інструкції, а військові частини віднесені до пункту 2.1.2 цієї Інструкції та не відносяться до платників, визначених у її пункті 2.1.1 - тобто як організації, що фінансуються з бюджету та за рахунок бюджетних коштів, які виділяються на оплату праці працівників та грошове утримання військовослужбовців, тому не зобов'язані відшкодовувати Пенсійному фонду України фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б» - «з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Управління Пенсійного фонду України в м. Охтирці та Охтирському районі Сумської області до Військової частини № 2276 про стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій списком № 2 за квітень 2014 року в сумі 1 307,61 грн.

У відповідності до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу. Всупереч наведеній нормі права позивач свої вимоги належним чином не довів.

Відповідно до п.п.3, 4 ч.1 ст.202 Кодексу адміністративного судочинства України невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, є підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.

Згідно з ч.2 ст.205 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може прийняти нову постанову, якою суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню, а постанова Сумського окружного адміністративного суду від 04.06.2014р. по справі № 818/1294/14 - скасуванню із прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, ст.ст.205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Сумського прокурора з нагляду за додерженням законів у воєнній сфері задовольнити.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 04.06.2014р. по справі № 818/1294/14 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову Управління Пенсійного фонду України в м.Охтирці та Охтирському районі до Військової частини 2276 Національної гвардії України про стягнення заборгованості - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Перцова Т.С.Судді(підпис) (підпис) Жигилій С.П. Русанова В.Б. Повний текст постанови виготовлений та підписаний 30.09.2014 р.