Ухвала суду № 40681944, 23.09.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/4977/14 Головуючий у 1-й інстанції: Каракашьян С.К. Суддя-доповідач: Межевич М.В.

У Х В А Л А

Іменем України

23 вересня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Межевича М.В., суддів Земляної Г.В. та Беспалова О.О., за участю секретаря судового засідання Міщенко Ю.М., представника позивача Гаврилюка А.В., представників відповідача Коваленка А.О., Лукашова Д.О., розглянувши у відкритому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Інвестмент партнерс груп» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.05.2014 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Інвестмент партнерс груп» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.05.2014 року у позові відмовлено.

Позивач в апеляційній скарзі просить скасувати вказану постанову, оскільки вважає, що при її прийнятті судом порушено норми процесуального та матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві (далі - відповідач) було проведено планову виїзну перевірку Публічного акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Інвестмент партнерс груп» (далі - позивач) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 05.11.2010року по 31.12.2012року, за результатами якої складено Акт №16/26-53-22-02-21/37203330 від 13.01.2014року (далі - акт перевірки).

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.01.2014року № 0000252202, яким позивачу визначено податкові зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 3141678,00 грн. та штраф в розмірі 776 794,75 грн.

Перевіркою встановлено порушення Позивачем ст. 4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", пп.14.1.257 п.14.1 ст.14, п.137.10 ст.137, пп.135.5.15 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування на загальну суму 14946085,50 грн., що призвело до несплати податку на прибуток, підприємств загальну суму 3141678,00 грн.

Вважаючи неправомірним податкове повідомлення-рішення, позивач подав позов до суду.

Суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність отримання позивачем векселів в погашення наданих позик, у зв'язку з чим відмовив у позові.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Під час перевірки встановлено, що за наступними договорами проведено розрахунки за договорами за допомогою векселів в рахунок погашення тіла позик:

- ТОВ «УЦПФГ» відповідно до договору №ІПГ-1/2011 від 18 січня 2011 року,

- ТОВ «Візард Інвест» згідно договору №4/2011ІПГ від 07 грудня 2011 року;

- ТОВ «Смарт Інвест» відповідно до договору №1/2012-ІПГ від 09 лютого 2012 року.

Згідно з Положенням про склад та структуру активів інституту спільного інвестування венчурний фонд має право надавати кошти у позику. Позики за рахунок коштів венчурного фонду можуть надаватися тільки юридичним особам за умови, що не менш як 10 відсотків статутного капіталу відповідної юридичної особи належить такому венчурному фонду.

Як вбачається з матеріалів справи, у всіх договорах: №ІПГ-1/2011 від 18 січня 2011 року, №4/2011ІПГ від 07 грудня 2011року, №1/2012-ІПГ від 09 лютого 2012 року (далі - договори) наявні однотипні умови.

Зокрема, згідно з п. 2.6 перелічених вище договорів вказано, що за цим договором позичальник зобов'язаний сплачувати позикодавцю в розмірі (для кожного позичальника встановлені персональні відсотки) річних від позики.

В наведених договорах у пунктах 2. 7 вказано, що нарахування відсотків починається з дати наступної за днем перерахування коштів на поточний рахунок позичальника по день повного погашення позики на суму щоденного залишку заборгованості за позикою. Нарахування відсотків здійснюється щомісячно в останній календарний день поточного місяця.

У пункті 2.7 договорів вказано, що відсотки нараховуються за методом «факт/факт», тобто за фактичний час існування боргу за цим договором і виходячи з фактичної кількості календарних днів у році.

Згідно з пунктом 2.8 договорів сплата відсотків здійснюється на протязі 20 календарних днів з дати нарахування. Сплата відсотків може здійснюватись авансом.

Пунктами 3.1 договорів передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцю позику не пізніше (дати зазначені персонально для кожного позичальника) року.

Відповідно до пункту 3.2 договорів позичальник має право повернути позику частками.

У пунктах 3.3 договорів вказано, що позика підлягає поверненню у безготівковій формі, шляхом її перерахування на поточний рахунок позикодавця, зазначений у цьому договорі. За взаємним погодженням сторін розрахунки за цим договором можуть бути здійснені шляхом видачі позичальником простого векселя(векселів) на користь позикодавця.

Відповідно до пунктів 3.4. договорів днем повернення позики (її частини) вважається день зарахування позики (її частини) на поточний рахунок позикодавця. Позичальник має право повернути позику оостроково.

Згідно з пунктами 4.1. договорів при прострочені повернення позики позичальник понад сплату відсотків, установлених в п.2.6 договору, додатково сплачує пеню в розмірі 0,5% річних від простроченої суми за кожний день прострочки до моменту повернення позики.

Водночас у вказаних договорах є положення, що суперечать один одному.

Зокрема, у пунктах 3.3 договорів вказано, що що позика підлягає поверненню у безготівковій формі, шляхом її перерахування на поточний рахунок позикодавця, зазначений у цьому договорі. За взаємним погодженням сторін розрахунки за цим договором можуть бути здійснені шляхом видачі позичальником простого векселя(векселів) на користь позикодавця.

У пунктах 3.4. договорів днем повернення позики (її частини) вважається день зарахування позики (її частини) на поточний рахунок позикодавця. Позичальник має право повернути позику достроково.

Беручи до уваги дані тлумачення, позичальник повинен повернути позику (гроші) грошовими коштами у безготівковій формі, але, згідно з пунктами 3.3. … За взаємним погодженням сторін розрахунки за цим договором можуть бути здійснені шляхом видачі позичальником простого векселя (векселів) на користь позикодавця.

У наведеному пункті 3.3 договорів незрозуміло які саме розрахунки за договором можуть бути здійснені шляхом видачі векселя.

При цьому, слід звернути увагу, що при укладанні договору позики виникає зобов'язання щодо повернення самої позики та процентів за користування нею.

Разом з тим, згідно з пунктом 2.6 договорів за цим договором позичальник зобов'язаний сплачувати позикодавцю в розмірі (для кожного позичальника встановлені персональні відсотки) річних від позики.

Згідно з п. 3.1 позичальник зобов'язаний повернути позикодавцю позику не пізніше дати (зазначені персонально для кожного позичальника) року.

Дані взаємовідносини відображаються також відповідним розмежуванням у бухгалтерському обліку, а саме:

- Дт 376 рахунку - надання позики (грошових коштів).

- Дт 3734 рахунку - нарахування відсотків за користування позикою.

Згідно з пп.14.1.206 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України проценти - це дохід, який сплачується (нараховується) позичальником на користь кредитора як плата за користування залучених на визначений або невизначений строк коштів або майна. До процентів включаються, зокрема, платіж за використання коштів або товарів (робіт, послуг), отриманих у кредит.

Згідно з статтею 4 Закону України «Про обіг векселів в Україні» видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги, за виключенням фінансових банківських векселів, фінансових векселів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та фінансових казначейських векселів.

На момент видачі переказного векселя особа, зазначена у векселі як трасат, або векселедавець простого векселя повинні мати перед трасантом та/або особою, якій чи за наказом якої повинен бути здійснений платіж, зобов'язання, сума якого має бути не меншою, ніж сума платежу за векселем.

Умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов'язково відображається у відповідному договорі, який укладається в письмовій формі. У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.

Особи, винні в порушенні вимог цієї статті, несуть відповідальність згідно з законом.

Тобто, з даної статті вбачається, що вексель може бути виданий лише на суму грошового боргу.

Водночас, як вбачається з пункту 3.1 договору про внесення змін № 1 до договору № №ІПГ-1/2011 від 18 січня 2011року, позичальник зобов'язується повернути позикодавцю позику не пізніше 18 січня 2013 року. При цьому, як вбачається з дат виписки векселів, що виписані для часткової оплати за договором позики, всі ці векселі датуються датами ранішими, ніж 18 січня 2013 року.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що дії щодо видачі векселів є неправомірними з огляду на те, що заборгованість за сплатою позики (що є обов'язковою умовою для видачі векселя) ще не утворилася, оскільки факт утворення заборгованості саме за позикою настане після 18 січня 2013 року.

Аналогічні факти можна прослідкувати і при розрахунках за договорами №4/2011ІПГ від 07 грудня 2011року та №1/2012-ІПГ від 09 лютого 2012 року.

Отже, враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком податкового органу, що векселі виписані в рахунок погашення за вказаними договорами тіла позики (грошей), не можуть визнаватись цінним папером та як наслідок, договори продажу векселів, що укладені з підприємствами, дійсно не мають юридичної сили.

Водночас отримані кошти від нібито продажу недійсних векселів на загальну суму 149460815,50 грн повинні бути враховані у відповідному розділі декларації з податку на прибуток у рядку «інші доходи» оскільки отримання даних грошових коштів не відноситься до визначень викладених у пп. 136.1.9 п. 136.1 ст.139 ПК України та підлягають оподаткуванню як фінансова допомога.

Відповідно пп. 14.1.257 п.14.1 ст.14 ПК України фінансова допомога - фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі.

Безповоротна фінансова допомога - це, зокрема, сума коштів передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів.

Відповідно до пп. 136.1.9 п. 136.1 ст.136 ПК України суми коштів спільного інвестування, і саме коштів, залучених від інвесторів інститутів спільного інвестування, доходи від проведення операцій з активами таких інститутів та доходи, нараховані за активами зазначених інститутів, а також кошти, залучені від власників сертифікатів фондів операцій з нерухомістю, доходи від проведення операцій з активами фондів операцій з нерухомістю та доходи, нараховані за активами фондів операцій з нерухомістю, створених відповідно до закону.

Згідно з п.137.10 ст.137 ПК України суми безповоротної фінансової допомоги та безоплатно отримані товари (роботи, послуги) вважаються доходами на дату фактичного отримання платником податку товарів (робіт, послуг) або за датою надходження коштів на банківський рахунок чи в касу платника податку, якщо інше не передбачено цим розділом. Та відповідно до пп.135.5.15 п.135.5 ст.135 ПК України є іншими доходами платника податку за звітний податковий період.

Згідно з матеріалами справи, позивач після отримання векселів, закривав відповідну суму заборгованості в бухгалтерському обліку з відображенням даних дій по Кт 376 pax, що суперечить умовам договорів, оскільки, відповідно до п.3.4 днем повернення позики (її частини) вважається день врахування позики (її частини) на поточний рахунок позикодавця.

Разом з цим також припинялось нарахування відсотків за користування позикою, що в свою чергу призвело до недоотримання доходів та безкоштовного користування позичальниками запозичених грошових коштів.

При цьому суд апеляційної інстанції вказує, що оскільки позичальниками укладено з позивачем саме договори позики, то до моменту погашення позики повинні були нараховуватися умовно нараховані відсотки (у розмірах відповідно до умов договорів), які відносяться до складу валових доходів.

Отже, суд апеляційної інстанції вважає, що податковий орган правомірно прийняв податкове повідомлення-рішення від 29.01.2014 р. №0000252202.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права, при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160,195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Інвестмент партнерс груп» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м Києва від 26.05.2014 року - без змін.

Ухвала може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя М.В. Межевич

Суддя Г.В. Земляна

Суддя О.О. Беспалов

Повний текст ухвали виготовлений 24.09.2014.

.

Головуючий суддя Межевич М.В.

Судді: Земляна Г.В.

Беспалов О.О.