Постанова № 40681876, 29.09.2014, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" вересня 2014 р. Справа № 917/888/14

Колегія суддів у складі: головуючого судді Бородіної Л.І., судді Гетьмана Р.А., судді Лакізи В.В.,

при секретарі Передрій Г.С.

за участю представників сторін:

від позивача - Мацегоріна А.О. - за довіреністю від 30.12.2013р. №36/10;

від відповідача - не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ (вх.№2082П/2)

на рішення господарського суду Полтавської області від 08.07.2014р.

у справі №917/888/14

за позовом Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ

до відповідача Комунального підприємства «Теплоенерго», м. Кременчук, Полтавська область

про стягнення 117 786,00 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 08.07.2014р. у справі №917/888/14 (суддя Ківшик О.В.) позов задоволено частково; стягнуто з КП «Теплоенерго» на користь ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» 15697,47 грн. інфляційних втрат, 52 899,43 грн. 3% річних та 1372,10 грн. витрат по сплаті судового збору; в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 30 553,94 грн. 3% річних та 18635, 92 грн. інфляційних втрат відмовлено.

Рішення суду з посиланням на статті 11,525,526,598,599, 610,612 ЦК України мотивоване тим, що матеріалами справи доведено факт невиконання рішення господарського суду Полтавської області від 17.05.2012р. №18/436/12 в частині стягнення 180583,05грн. пені, 286102,04грн. інфляційних втрат, 154765грн. 3% річних та зазначено, що наявність судового рішення про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає відповідальності боржника за порушення строків розрахунків. За таких обставин, місцевий господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість нарахування 8949,20грн. інфляційних втрат та 43762грн. 3% річних за період 01.09.2012р. по 23.10.2012р. на суму основного боргу у розмірі 4733291,18грн. та за період 24.10.2012р. по 29.12.2012р. на суму 4224357,18грн. у розмірі 4224357,18грн., також суд дійшов висновку про обґрунтованість нарахування 6748,27грн. інфляційних втрат на суму пені за період з 01.09.2012р. по 31.03.2014р. та 9137,43грн. 3% річних на суму пені за період з 18.08.2012р. по 25.04.2012р., оскільки стягнена за рішенням місцевого господарського суду від 17.05.2012р. пеня у розмірі 180583,05грн. на момент прийняття судового рішення у цій справі є несплаченою. В частині відмови у задоволенні позову щодо стягнення 30553,94грн. 3% річних та 18635,92грн. інфляційних втрат рішення суду мотивоване тим, що стягнені за рішенням суду №18/436/12 інфляційні втрати та 3% річних не є грошовим зобов'язанням в розумінні статей 524,533-535,625ЦК України, а є способом захисту майнових прав кредитора шляхом отримання від боржника компенсації за користування ним коштами, а отже, на думку суду першої інстанції, нарахування інфляційних нарахувань та 3% річних на суму інфляційних втрат та 3% призводить до подвійного їх стягнення та суперечить вимогам чинного законодавства.

Дочірня компанія «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» з рішенням суду першої інстанції не погодилась та звернулась до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 08.07.2014р. у справі №917/888/14 в частині відмови в задоволенні позову та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» задовольнити повністю; судові витрати покласти на відповідача.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги заявник вказує на те, що грошові зобов'язання в силу приписів статті 11 ЦК України можуть виникнути з рішення суду, а отже якщо певне зобов'язання за рішенням господарського суду є грошовим, відповідальність за невиконання за невиконання грошового зобов'язання за його невиконання настає на загальних підставах згідно вимог частини 2 статті 625 ЦК України.

Комунальне підприємство «Теплоенерго» відзивом від 05.09.2014р. заперечує проти доводів апеляційної скарги та просить рішення місцевого господарського суду від 08.07.2014р. у даній справі залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення. При цьому зазначає, що оскільки стягнуті за рішенням суду інфляційні втрати та 3% річних не є грошовими зобов'язаннями,а являються способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові, то нарахування інфляційних втрат та 3% річних на дані суми призвело б до подвійного їх стягнення, та, відповідно, суперечить вимогам чинного законодавства.

Розпорядженням секретаря судової палати Харківського апеляційного господарського суду від 18.09.2014р. у зв'язку з відпусткою судді Здоровко Л.М. та хворобою судді Хачатрян В.С. для розгляду справи №917/888/14 сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Бородіної Л.І., судді Гетьмана Р.А., судді Лакізи В.В.

В судовому засіданні апеляційної інстанції позивач підтримав вимоги апеляційної скарги та просив скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 08.07.2014р. у справі №917/888/14 в частині відмови у задоволенні позову з підстав, зазначених в апеляційній скарзі.

Відповідач у справі належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, проте не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні.

Враховуючи належне повідомлення сторін про час та місце засідання суду, а також те, що явка сторін не була визнана судом обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутністю представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

27.12.2010 року між Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та Комунальним підприємством "Теплоенерго" укладений договір про закупівлю природного газу за державні кошти № 11/11-54 ТЕ-03 предметом якого є передача постачальником (позивачем) у власність покупця (відповідача) протягом січень-грудень 2011 року природного газу, та зобов'язання відповідача прийняти та оплатити його в обсязі, визначеному договором.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 17.05.2012р. у справі №18/436/12 стягнуто з Комунального підприємства «Теплоенерго» на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 4733291,18грн. основного боргу, 180583,05грн. пені, 286102,04грн. інфляційних втрат, 154765,65грн. 3% річних від простроченої суми, 64380грн. судового збору.

На виконання даного рішення місцевого господарського суду 29.05.2012р. господарським судом Полтавської області видано відповідний наказ (а.с.45).

24.12.2014р. КП «Теплоенерго» погашено ДК "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" заборгованість за договором від 27.12.2010р. № 11/11-54, ТЕ-03 у сумі 508934грн. та 29.12.2012р. - у сумі 4224357,18грн., що підтверджується виписками з рахунку позивача №37121008004035, а також актом звірки розрахунків від 25.03.2014р. складеним між сторонами спору (а.с.10,11).

З довідки щодо стану заборгованості наданої позивачем до матеріалів справи вбачається, що заборгованість КП «Теплоенерго» перед ДК "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" становить 685830,74грн., що не заперечується сторонами, а відповідно дана обставина не підлягає доказуванню в розумінні статті 35ГПК України.

08.05.2014р. ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" звернулась до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з КП «Теплоенерго» трьох відсотків річних у сумі 83453,37грн. за період з 18.08.2012р. по 25.04.2014р. та інфляційних втрат за період з вересня 2012року по березень 2014року у розмірі 34333,39грн. нарахованих на суму боргу за договором від 27.12.2010р. № 11/11-54 визначену рішенням місцевого господарського суду від 17.05.2012р.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 08.07.2014р. у справі № 917/888/14 позов задоволено частково з підстав, викладених вище.

Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Предметом позову у даній справі є стягнення 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих на суму заборгованості, яка виникла на підставі рішення господарського суду Полтавської області від 08.07.2014р. у справі №917/88/14.

Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є укладення господарського договору та інших угод. Зі змістом зазначеної норми кореспондуються приписи частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, відповідно до яких підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з пунктом 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, які у певних умовах ставляться. Дана норма кореспондується з приписами статті 526 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Ці підстави зазначені у статтях 599, 600, 604-609 ЦК України, зокрема за ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Зважаючи на відсутність в зазначених правових нормах такої підстави припинення зобов'язання, як ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частині 2 статті 625 ЦК України.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до вимог статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У розумінні наведеного припису наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох відсотків річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Крім того, у пункту 7.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» зазначено, що якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Однак при цьому слід мати на увазі, що у разі коли судовим рішенням з боржника стягнуто суму неустойки (штрафу, пені), то правова природа відповідної заборгованості саме як неустойки у зв'язку з прийняттям такого рішення залишається незмінною, і тому на неї в силу припису частини другої статті 550 ЦК України проценти не нараховуються, інфляційні ж нарахування та нарахування трьох процентів річних на цю заборгованість можуть здійснюватися на загальних підставах відповідно до частини другої статті 625 названого Кодексу з дня, наступного за днем набрання законної сили відповідним судовим рішенням.

Як зазначалось вище, рішенням господарського суду Полтавської області від 17.05.2012р. у справі №18/436/12 стягнуто з Комунального підприємства «Теплоенерго» на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 4733291,18грн. основного боргу, 180583,05грн. пені, 286102,04грн. інфляційних втрат, 154765,65грн. 3% річних від простроченої суми, 64380грн. судового збору.

Відповідно до частини 3 статті 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що вимоги Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до КП «Теплоенерго» в частині стягнення 8949,20грн. інфляційних нарахувань та 43762,00 грн. 3% річних на стягнену за рішенням господарського суду Полтавської області від 17.05.2012р. у справі №18/436/12 суму основного боргу у розмірі 4224357,18 грн. (з урахуванням моменту виникнення у відповідача обов'язку її сплати та моменту її повної оплати: за період з 01.09.2012р. по 23.10.2012р. на суму 4 733 291,18 грн. та за період з 24.10.2012 р. по 29.12.2012 р. на суму 4 224 357,18 грн. та в частині стягнення з відповідача 6748,27 грн. інфляційних нарахувань на суму пені за період з 01.09.2012 р. по 31.03.2014 р. та 9137,43 грн. 3% річних на суму пені за період з 18.08.2012 р. по 25.04.2012 р., є цілком обґрунтованими та не заперечуються сторонами спору, а отже є та такими, що підлягають до задоволення.

Також колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду погоджується з висновками місцевого господарського суду в частині відмови у задоволенні позову щодо стягнення з КП «Теплоенерго» 30553,94грн. 3% річних та 18635,92грн. інфляційних втрат на стягнені за рішенням місцевого господарського суду від 17.05.2012р. у справі №18/436/12 суми 3% та інфляційних втрат, оскільки інфляційні нарахування на суму боргу та три відсотки річних, визначені статтею 625ЦК України не є штрафною санкцією а є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора який полягає у відшкодуванню матеріальних втрат кредиторів від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації від боржника за користування отриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору, та не є грошовим зобов'язанням, а отже нарахування інфляційних втрат та 3% річних на інфляційні втрати та 3% річних призведе до подвійного їх стягнення, що суперечить вимогам статті 129 Конституції України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 12.09.2011р.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На підставі викладеного колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що при прийнятті оскаржуваного рішення господарський суд Полтавської області забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи, дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, через що підстави для його скасування відсутні.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при перегляді оскаржуваного рішення в апеляційному порядку та відхиляються судовою колегією апеляційної інстанції за необґрунтованістю, у зв'язку з чим апеляційна скарга Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», не підлягає до задоволення, рішення господарського суду Полтавської області від 08.07.2014 р. у справі № 917/888/14 слід залишити без змін.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за апеляційною скаргою покладаються на заявника апеляційної скарги - Дочірню компанію «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України».

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, ч.1 ст.103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Полтавської області від 08.07.2014р. у справі № 917/888/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складений та підписаний 23.09.2014р.

Головуючий суддя Бородіна Л.І.

Суддя Гетьман Р.А.

Суддя Лакіза В.В.