Ухвала суду № 40681744, 24.09.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/1795/14 Головуючий у 1-й інстанції: Кобилянський К. М. Суддя-доповідач: Старова Н.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

24 вересня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді суддів: при секретарі:Старової Н. Е. Мєзєнцева Є. І., Файдюка В. В. Приходько К. М. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Софіт-Люкс» (далі позивач, Товариство) до Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України (далі відповідач 1, Митниця), Головного управління Державної казначейської служби у м. Києві (далі відповідач 2) про визнання протиправними дії, скасування рішення, стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Софіт-Люкс» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби у місті Києві з позовом про визнання дії Київської міжрегіональної митниці Міндоходів при винесенні рішення про коригування митної вартості товарів №100250000/2013/600908/2 від 06.11.2013 року протиправними; скасування рішення про коригування митної вартості товарів №100250000/2013/600908/2 від 06.11.2013 року; стягнення з Державного бюджету України на користь позивача надмірно сплачені кошти у розмірі 51 136,43 грн., з яких: ввізного мита - 9833,93 грн., ПДВ - 41 302,50 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.03.2014 року позовні вимоги задоволено частково.

Відповідач 1, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову та прийняти нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

В судовому засіданні представник відповідача 1 підтримав апеляційну скаргу, а представник позивача заперечував проти її задоволення, зазначав, що судом першої інстанції вірно встановлено обставини справи та вирішено її з належним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Представник 3-ї особи до судового засідання не з'явився, що не заперечує розгляду справи за його відсутність.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб що з'явилися до судового засідання, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як встановлено судом першої інстанції, між ТОВ «Софіт-Люкс» (Покупець) та фірмою «NINGBO JIANGBEI ELEX IMP.&EXP.CO.,LTD» (КНР) (продавець) було укладено Контракт № SEL11 від 17.03.2011 року (далі - Контракт № SEL11), згідно з яким, продавець зобов'язується поставити, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити товар (світлотехніка) за кількістю, асортиментом і вартістю узгоджених сторонами в інвойсі щодо кожної поставки (том 1, а. с. 36-39).

З метою митного оформлення товару, поставленого NINGBO JIANGBEI ELEX IMP.&EXP.CO.,LTD на адресу позивача на суму 62 255,50 дол. США (512635,05 грн) на виконання вказаного контракту, позивач подав до митного органу електронну митну декларацію № 100270000/2013/076062 від 05.11.2013 року з документами щодо здійснення поставки товару. Митна вартість була визначена позивачем за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються.

На вимогу митного органу надати додаткові документи , відповідач надіслав відповідачу лист № 05-11-13/4 від 05.11.2013 року, де зазначив, що усі витребувані документи вже подані разом із митною декларацією.

За результатами розгляду поданих до митного оформлення документів, відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості № 100250000/2013/600908/2 від 06.11.2013 року та за наслідками цього, оформив картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів комерційного призначення № 100250000/2013/01901.

Згідно вказаного рішення, заявлену позивачем митну вартість товару було скориговано до 4,20 дол. США/кг.

Не погоджуючись із рішенням Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про коригування заявленої митної вартості № 100250000/2013/600908/2 від 06.11.2013 року, позивач звернувся до суду.

Колегія суддів не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається апелянт, та вважає, що судом надана їм правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Суди обох інстанцій ретельно дослідили наданий позивачем, на підтвердження заявленої митної вартості, комплект обов'язкових документів, передбачений ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, а саме: митну декларацію № 100270000/2013/076062 від 05.11.2013 року, контракт № SEL11 від 17.03.2011 року; інвойс EX13UA6232 від 18.09.2013 року; прайс-лист від виробника Б/Н від 18.09.2013 року; довідку про транспортні витрати Б/Н від 28.10.2013 року, додаткові угоди № 2 від 12.10.2011 року, № 11 від 19.07.2013 року; договір про транспортно-експедиційні послуги 08/01/2103 від 08.01.2013 року; інвойс за транспортно-експедиційні послуги НК1167 від 30.10.2013 року; СМR 1786 від 04.11.2013 року; коносамент ZENNLAQB338331 від 24.09.2013 року; пакувальний лист ЕХ13UА6232-5 від 18.09.2013 року; висновок про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованою експертною організацією В-5535/1 від 31.10.2013 року; калькуляцію від виробника від 18.09.2013 року та дійшли висновку про їх відповідність вимогам чинного законодавства, що підтверджує заявлені позивачем відомості про митну вартість товарів.

Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України, передбачено обов'язок декларанта подавати додаткові документи (за наявності) до визначеного частиною другою цієї статті загального переліку. При цьому, такий обов'язок виникає у декларанта виключно у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а ч. 6 ст. 54 МК України, передбачено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю виключно за наявності обгрунтованих підстав, передбачених цією частиною.

Між тим, Митниця, посилаючись на те, що надані декларантом документи містять розбіжності, не зазначила яким чином вказані обставини впливають на митну вартість імпортованого позивачем товару. В матеріалах справи відсутня будь-яка інформація щодо способу, яким здійснено коригування та відомості про декларації, які при цьому використовувались. Загальні посилання на норми Митного кодексу України, зроблені в оскаржуваному рішенні не конкретизують підстави щодо незастосування того чи іншого методу визначення митної вартості, що не може вважатися достатніми доводами обґрунтованості прийнятого суб'єктом владних повноважень рішення. Ненадання позивачем додатково витребуваних відповідачем 1 документів також не є достатньою підставою для коригування заявленої митної вартості, оскільки відповідач витребував у позивача додаткові документи за відсутності жодних обґрунтованих сумнівів у правильності визначенні митної вартості товару, всі складові якої позивачем достеменно підтверджено під час подання ЕМД.

Крім того, матеріали справи містять копії судових рішень, що набрали законної сили, предметом розгляду яких було розмитнення товарів за Контрактом № SEL11 від 17.03.2011 року (том 1, а. с. 141-189).

За таких обставин, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що визначення відповідачем митної вартості товару та коригування її у сторону збільшення за резервним методом здійснено з порушенням вимог митного законодавства України, що є підставою для визнання дій при прийнятті такого рішення протиправними та скасування оскаржуваного рішення.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з державного бюджету України на користь позивача надмірно сплачених митних платежів колегія суддів погоджує висновок, що, згідно з положеннями статей 57, 58 МК України, питання контролю правильності обчислення декларантом митної вартості в разі виникнення обґрунтованого сумніву, віднесено до виключної компетенції митних органів, тобто у суду відсутні правові підстави для задоволення позову в частині вимог, які стосуються повернення Товариству з Державного бюджету України надмірно сплаченого податку на додану вартість та ввізного мита у розмірі 51 136,43 грн.

За таких обставин, судова колегія апеляційної інстанції не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається відповідач 1 в апеляційній скарзі, та вважає, що судом першої інстанції повно встановлені обставини справі, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні правовідносини.

Доводи апеляційної скарги, не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у постанові від 11.03.2014 року, та не можуть бути підставою для її скасування.

За таких обставин, у відповідності до ст. 200 КАС України, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 186, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.03.2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

.

Головуючий суддя Старова Н.Е.

Судді: Мєзєнцев Є.І.

Файдюк В.В.