Постанова № 40681571, 25.09.2014, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" вересня 2014 р. Справа № 920/1127/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Черленяк М.І., суддя Камишева Л.М. , суддя Шепітько І.І.

при секретарі Деппа-Крівіч А.О.,

за участю представників:

позивача - Новіков О.А.

відповідача - Конончук В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. №2436С/1-12) на рішення господарського суду Сумської області від 14 липня 2014 року у справі №920/1127/14

за позовом Військової частини А3306, м. Харків,

до Військової частини Т0330, м. Конотоп Сумської області,

про стягнення 39193,17 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

В червні 2014 року Військова частина А3306 звернулася до господарського суду Сумської області з позовною заявою до Військової частини Т0330, в якій просила стягнути з відповідача на користь позивача суму боргу в розмірі 39193,17 грн.

Рішенням господарського суду Сумської області від 14 липня 2014 року у справі №920/1127/14 (суддя Левченко П.І.) у позові відмовлено повністю

Позивач з рішенням місцевого господарського суду не погодився та подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Сумської області від 14 липня 2014 року у справі №920/1127/14 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на те, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Крім того, зазначає, що відповідач знав та визнав свою заборгованість перед позивачем, що підтверджується актами виконаних робіт та відповіддю на претензію позивача.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що позивач належним чином та в повному обсязі виконав усі вимоги, укладених між сторонами договорів про надання медичних послуг. Посилається на те, що заборгованість за даними договорами дійсно існує, але відповідач зробив все можливе для її погашення, зокрема, подавав на оплату до Конотопського управління Державної казначейської служби України у Сумській області платіжні доручення за надані медичні послуги. Деякі з них були зареєстровані, а деякі ні у зв'язку з відсутністю коштів на відповідних рахунках.

23 вересня 2014 року представник позивача через канцелярію суду надав клопотання (вх. №8140), в якому просив долучити до матеріалів справи платіжне доручення від 05.08.2014 року про сплату судового збору та копію виписки по рахунках ДКСУ у Дзержинському районі м. Харкова.

Колегія суддів, розглянувши вищевказане клопотання, дійшла висновку про необхідність його задоволення та долучення до матеріалів справи платіжного доручення від 05.08.2014 року про сплату судового збору та копію виписки по рахунках ДКСУ у Дзержинському районі м. Харкова.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу у відповідності до вимог статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, зважаючи на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, 14 березня 2014 року між Військовою частиною Т0130 (36 Об'єднаний загін Державної спеціальної служби транспорту, замовник) та Військовою частиною А3306 (Військово-медичний клінічний центр Північного регіону, виконавець) було укладено договір про надання медичної допомоги військовослужбовцям та ветеранам військової служби, які звільнені з Держспецтрансслужби №1/12, відповідно до умов якого виконавець зобов'язується надати послуги лікувальних закладів військовослужбовцям 36 об'єднаного загону, особам звільненим з Державної спеціальної служби транспорту, які мають право на безоплатне користування закладами охорони здоров'я, згідно вимог чинного законодавства - по класифікатору 86.10.1 (діагностичні, консультативні, лікувальні послуги та послуги лікувального харчування), а замовник прийняти та оплатити їх (а.с.20-22).

Крім того, 21 квітня 2014 року між Військовою частиною Т0210 (92 окремий колійний загін 36 Об'єднаного загону Державної спеціальної служби транспорту, замовник) та Військовою частиною А3306 (Військово-медичний клінічний центр Північного регіону, виконавець) було укладено договір про надання медичної допомоги військовослужбовцям та ветеранам військової служби, які звільнені з Держспецтрансслужби №7/1, згідно умов якого виконавець зобов'язується надати послуги лікувальних закладів військовослужбовцям 92 окремого колійного загону 36 об'єднаного загону, особам звільненим з Державної спеціальної служби транспорту, які мають право на безоплатне користування закладами охорони здоров'я, згідно вимог чинного законодавства - по класифікатору 86.10.1 (діагностичні, консультативні, лікувальні послуги та послуги лікувального харчування), а замовник прийняти та оплатити їх (а.с.33-35).

Наказом Міністерства інфраструктури України №50 від 24.01.2014 року «Про реорганізацію структурних підрозділів Державної спеціальної служби транспорту» було наказано реорганізувати 36 об'єднаний загін Державної спеціальної служби транспорту (військова частина Т0130), 92 окремий колійний загін 36 об'єднаного загону Державної спеціальної служби транспорту (військова частина Т0210), 337 окремий загін механізації 36 об'єднаного загону Державної спеціальної служби транспорту (військова частина Т0420) шляхом їх злиття у 36 шляхо-відновлювальний загін Державної спеціальної служби транспорту (військова частина Т0330), який визначено правонаступником підрозділів, що реорганізуються (а.с.12-14).

В подальшому, 05 травня 2014 року між Військовою частиною Т0330 (36 шляхо-відновлювальний загін Державної спеціальної служби транспорту, замовник) та Військовою частиною А3306 (Військово-медичний клінічний центр Північного регіону, виконавець) було укладено договір про надання медичної допомоги військовослужбовцям та ветеранам військової служби, які звільнені з Держспецтрансслужби №1/15/1, за умовами якого виконавець зобов'язується надати послуги лікувальних закладів військовослужбовцям 36 шляхо-відновлювального загону, особам звільненим з Державної спеціальної служби транспорту, які мають право на безоплатне користування закладами охорони здоров'я, згідно вимог чинного законодавства - по класифікатору 86.10.1 (діагностичні, консультативні, лікувальні послуги), а замовник прийняти та оплатити їх (а.с.15-17).

Положеннями ст. 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не передбачено договором.

Позивач належним чином та в повному обсязі виконав свої зобов'язання, передбачені умовами договорів про надання медичної допомоги військовослужбовцям та ветеранам військової служби, які звільнені з Держспецтрансслужби №1/12 від 14.03.2014 року, №7/1 21.04.2014 року та №1/15/1 від 05.05.2014 року, що підтверджується актами виконаних робіт №4 за січень 2014 року, №59 за лютий 2014 року, №99 за березень 2014 року, №31 від 07.02.2014 року, №32 від 07.02.2014 року, №117 від 25.04.2014 року, №162 та №163 від 30.04.2014 року (а.с.18, 23-32, 36-38).

Згідно із ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як стверджує позивач, відповідач свої зобов'язання за договорами про надання медичної допомоги №1/12 від 14.03.2014 року, №7/1 21.04.2014 року та №1/15/1 від 05.05.2014 року щодо оплати отриманих послуг лікувальних закладів своєчасно та в повному обсязі не виконав, в зв'язку з чим, станом на момент пред'явлення позову у відповідача перед позивачем існує непогашена заборгованість в розмірі 39193,17 грн.

Місцевий господарський суд при прийнятті рішення дійшов висновку, що відповідачем не порушено права та охоронювані законом інтереси позивача, оскільки останнім не було доведено факту виникнення у відповідача обов'язку з оплати наданих позивачем медичних послуг за відповідними договорами, тому в задоволенні позовних вимог має бути відмовлено повністю у зв'язку з їх безпідставністю та неправомірністю.

Проте, колегія суддів не погоджується з вищевикладеним висновком місцевого господарського суду та вважає його таким, що не відповідає фактичним обставинам та матеріалам справи, а також нормам чинного законодавства. Такий висновок суду апеляційної інстанції ґрунтується на наступному.

Згідно із ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності до п. 3.1.3. договорів про надання медичної допомоги №1/12 від 14.03.2014 року, №7/1 21.04.2014 року та №1/15/1 від 05.05.2014 року замовник зобов'язаний здійснювати оплату наданих виконавцем кваліфікованих медичних послуг за розцінками, які встановлені виконавцем.

Пунктами 5.1., 5.2. вищевказаних договорів передбачено, що розрахунки за надані виконавцем послуги лікувальних закладів у вигляді медичних послуг (діагностичні, консультативні та лікувальні послуги) та послуг лікувального харчування здійснюються замовником щомісячно на підставі рахунків виконавця та акту виконаних робіт з списком осіб замовника, які отримали відповідні послуги, шляхом перерахування коштів на реєстраційний рахунок виконавця.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Суд першої інстанції вважав, що у відповідача не виникло обов'язку з оплати наданих позивачем медичних послуг за відповідними договорами, оскільки розраховуватись відповідач зобов'язаний лише після отримання рахунків позивача, які останній відповідачу не направляв.

Однак, умовами договору, а саме розділом 5, який визначає порядок розрахунків, не передбачено обов'язку позивача направляти відповідачу рахунки з оплати наданих медичних послуг. До того ж, як стверджував в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції представник позивача і не заперечував представник відповідача, такі рахунки отримувались нарочно представником медичної частини відповідача.

Таким чином, відповідач свої зобов'язання за договорами про надання медичної допомоги №1/12 від 14.03.2014 року, №7/1 21.04.2014 року та №1/15/1 від 05.05.2014 року щодо оплати отриманих послуг лікувальних закладів своєчасно та в повному обсязі не виконав.

Отже, позивачем обґрунтовано нараховано відповідачу, станом на момент пред'явлення позову, заборгованість в розмірі 39193,17 грн.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач проти наявності даної заборгованості не заперечував, а навпаки зазначав, зокрема, й у відзиві на апеляційну скаргу, що позивач належним чином та в повному обсязі виконав усі вимоги, укладених між сторонами договорів про надання медичних послуг. Підтвердив, що заборгованість за даними договорами дійсно існує, але відповідач зробив все можливе для її погашення, а саме подавав на оплату до Конотопського управління Державної казначейської служби України у Сумській області платіжні доручення за надані медичні послуги, однак деякі з них були зареєстровані, а деякі ні у зв'язку з відсутністю коштів на відповідних рахунках.

Випискою по рахунках УДКСУ у Дзержинському районі м. Харкова від 28.08.2014 року підтверджуються вищевказані твердження відповідача, оскільки з неї вбачається, що від відповідача на рахунок позивача надійшло під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції 12743,10 за лікування військовослужбовців по договору від 05.05.2014 року (а.с.122).

Таким чином, провадження у справі в частині стягнення з відповідача на користь позивача 12743,10 грн. підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, в зв'язку із відсутністю предмету спору.

З огляду на вищезазначені обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів, враховуючи прострочення та неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати отриманих послуг лікувальних закладів за договорами про надання медичної допомоги №1/12 від 14.03.2014 року, №7/1 21.04.2014 року та №1/15/1 від 05.05.2014 року, а також часткове погашення заборгованості в сумі 12743,10 грн., вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, в зв'язку з чим, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 26450,07 грн. заборгованості.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду Сумської області від 14 липня 2014 року у справі №920/1127/14 підлягає скасуванню, оскільки судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, а висновки, викладені у рішенні місцевого господарського суду, не відповідають обставинам справи.

Стаття 49 Господарського процесуального кодексу України визначає порядок розподілу господарських витрат, відповідно до якого судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Відповідно до статті 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно із пунктом 4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; при задоволенні позову в повному обсязі відшкодування витрат позивача, що пов'язані зі сплатою судового збору, покладається на відповідача; в разі відмови у позові повністю ці витрати покладаються на позивача. Такі правила розподілу судового збору застосовуються у спорах як майнового, так і немайнового характеру.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1830,00 грн. витрат по сплаті судового збору за розгляд позову в суді першої інстанції та 940,00 грн. витрат по сплаті судового збору за розгляд скарги в суді апеляційної інстанції, а всього 2770,00 грн.

Керуючись статтями 49, 99, 101, пунктом 2 статті 103, пунктами 3 та 4 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу позивача задовольнити частково.

Рішення господарського суду Сумської області від 14 липня 2014 року у справі №920/1127/14 скасувати.

Прийняти нове рішення.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Військової частини Т0330 (41600, Сумська область. м. Конотоп, вул. Клубна, 87, р/р 35212001087897 ГУДКСУ у Сумській області, код 38426944, МФО 837013) на користь Військової частини А3306 (61058, м. Харків, вул. Культури, 5, р/р 35217029000451, ГУДКСУ у Харківській області, код 07931813, МФО 851011) 26450,07 грн. боргу.

В частині стягнення 12743,10 грн. провадження у справі припинити.

Стягнути з Військової частини Т0330 (41600, Сумська область. м. Конотоп, вул. Клубна, 87, р/р 35212001087897 ГУДКСУ у Сумській області, код 38426944, МФО 837013) на користь Військової частини А3306 (61058, м. Харків, вул. Культури, 5, р/р 35217029000451, ГУДКСУ у Харківській області, код 07931813, МФО 851011) 2770,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Повна постанова складена 23 вересня 2014 року.

Головуючий суддя Черленяк М.І.

Суддя Камишева Л.М.

Суддя Шепітько І.І.