Постанова № 40681522, 29.09.2014, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" вересня 2014 р. Справа № 922/2022/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Гетьман Р.А., суддя Бородіна Л.І. суддя Лакіза В.В.

при секретарі Передрій Г.С.

за участю представників:

прокурора - не з'явився,

позивача -Снєжкіна О.Є. за довіреністю №319/05-015від 02.04.2012 р.,

відповідача - Бойко Д.В. за довіреністю б/н.від 20.06.2014 р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товарства з обмеженою відповідальністю "Світлодіодні технології Україна", м. Харків (вх. №2079Х/2-8) на рішення господарського суду Харківської області від 16.07.14 у справі № 922/2022/14

за позовом Харківського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері, м. Харків в інтересах держави в особі Державного підприємства "Науково-дослідний технологічний інститут приладобудування", м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Світлодіодні технології Україна" , м. Харків

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИЛА:

23.05.2014 р. Харківський прокурор з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі позивача - Державного підприємства "Науково-дослідний технологічний інститут приладобудування" звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просив стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Світлодіодні технології Україна" заборгованість за виконану науково-технічну продукцію в сумі 53861,65 грн., в тому числі 50000,00 грн. основний борг та 3861,65 грн. пені, мотивуючи свої вимоги неналежним виконанням відповідачем його грошових зобов'язань за договором №24-10 від 21.07.2010 р.

Рішенням господарського суду Харківської області від 16.07.2014 р. у справі №922/2022/14 (суддя Інте Т.В.) в задоволенні клопотання відповідача про витребування документів відмовлено. В задоволенні заяви відповідача про застосування строків позовної давності відмовлено. Позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Світлодіодні технології Україна" (61145, м. Харків, вул. Новгородська, 3, код ЄДРПОУ 36626595) на користь Державного підприємства "Науково-дослідний технологічний інститут приладобудування" (61010, м. Харків, вул. Примакова, 40/42, код ЄДРПОУ 14310589) заборгованість в сумі 50000,00 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.и

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Світлодіодні технології Україна" (61145, м. Харків, вул. Новгородська, 3, код ЄДРПОУ 36626595) на користь державного бюджету України (одержувач коштів - Управління державної казначейської служби у Дзержинському районі м. Харкова, вул. Бакуліна 18, м. Харків, 61166, код ЄДРПОУ 37999654, рахунок 31215206783003, банк одержувача - Головне управління державної казначейської служби України у Харківській області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22030001) 1696,01 грн. судового збору.

Стягнуто з Державного підприємства "Науково-дослідний технологічний інститут приладобудування" (61010, м. Харків, вул. Примакова, 40/42, код ЄДРПОУ 14310589) на користь державного бюджету України (одержувач коштів - Управління державної казначейської служби у Дзержинському районі м. Харкова, вул. Бакуліна 18, м. Харків, 61166, код ЄДРПОУ 37999654, рахунок 31215206783003, банк одержувача - Головне управління державної казначейської служби України у Харківській області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22030001) 130,99 грн. судового збору.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Світлодіодні технології Україна" не погодилось з зазначеним рішенням місцевого господарського суду, звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в яікй, посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 16.07.2014 р. у справі №922/2022/14 в частині задоволення основного боргу і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Зокрема, заявник зазначає про те, що позивачем було пропущено строк позовної давності на заявлення грошових вимог за договором №24-10 від 21.07.2010 р. на суму 56 000 грн., при цьому відповідач в суді заявляв про застосування позовної давності до спірних правовідносин, але господарський суд Харківської області позовну давність до спірних правовідносин не застосував іта розглянув справу по суті.

Також відповідач стверджує, що позивач фактично змінив підстави позову після початку розгляду справи по суті, а суд таку зміну прийняв.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 31.07.2014 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Світлодіодні технології Україна" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 23.09.2014 р.

Державне підприємство Науково-дослідний технологічний інститут приладобудування надіслало відзив на апеляційну скаргу (вх. №6898 від 22.08.2014 р.), в якому вважає, що оскаржуване рішення господарського суду Харківської області у справі №922/2022/14 від 16.07.2014 р. прийняте при повному та всебічному з'ясуванні обставин справи, є обгрунтованим і відповідає як фактичним обставинам, так і вимогам чинного законодавства; висновок щодо відсутності пропуску позивачем строку позовної давності є законним і правомірним та відповідає обставинам справи, оскільки згідно з умовами договору №24-10 від 21.07.2010 р. на створення та передачу науково-технічної продукції в підпункті 11.1 пункту 11 зазначено:

- початок дії договору з дати підписання і закінчення дії договору 31.12.2011 р.

- позов господарського суду Харківської області поданий 23.05.2014 р., тобто, в межах строку позовної давності, встановленої ч. 1 ст. 257 Цивільного кодексу України.

Крім того, строк сплати за договором не обумовлений, і на підставі частини другої статті 530 Цивільного кодексу України боржник повинен виконати свій обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.

Також позивач вказує, що твердження відповідача про те, що позивач, шляхом подання додаткових пояснень, намагався змінити підстави позову після початку розгляду справи по суті, не відповідають дійсності, оскільки надання сторонами додаткових документів в підтвердження обставин справи законом не заборонено. Тобто, підставою для звернення з позовом до суду як було, так і залишилось неналежне виконання відповідачем його грошових зобов'язань за договором №24-10 від 21.07.2010 р., а позивач ні до, ні після початку розгляду справи по суті заяви про зміну підстав позову до суду не надавав.

В судове засідання 23.09.2014 р. зявились представники сторін та надали пояснення у справі.

Дослідивши матеріали справи, а також доводи та заперечення, викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом Харківської області норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та, розглянувши справу у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, між Державним підприємством "Науково-дослідний технологічний інститут приладобудування" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Світлодіодні технології Україна" було укладено договір №24-10 від 21.07.2010 р. на створення та передачу науково-технічної продукції (далі - договір) (а. с. 10-15), відповідно до умов якого відповідач (замовник) доручає, а позивач (виконавець) приймає на себе виконання НДДКР "Створення світлодіодних освітлювальних пристроїв та організація дослідного виробництва для їх виготовлення".

Зміст та терміни виконання етапів визначаються календарним планом, що складає невід'ємну частину цього договору (п. 1.4 договору).

Відповідно до п. 2.1 договору та протоколу погодження договірної ціни на науково-технічну продукцію сторонами досягнута згода про величину договірної ціни на створення (передачу) науково-технічної продукції в сумі 770000,00 грн. з ПДВ, у тому числі у 2010 році - 290000,00 грн. з ПДВ. (а. с. 16),

Згідно з пунктом 2.2 договору оплата проводиться поетапно за виконані роботи з авансовою виплатою у розмірі 70% вартості робіт за звітний рік.

Відповідно до пункту 3.3 договору по завершенню робіт позивач пред'являє відповідачу акт здачі-приймання науково-технічної продукції з додатком до нього:

- комплекти наукової, технічної та іншої документації, передбаченої технічним завданням та умовами договору;

- протоколу комісії з прийняття дослідних зразків нової техніки, виготовленого за договором з залученням представників відповідача.

Пунктом 3.4 договору сторони передбачили, що відповідач протягом 10 днів з дня отримання акту здачі-приймання та звітних документів, що передбачені в п. 3.3 цього договору, зобов'язаний надіслати позивачу підписаний акт здачі-приймання науково-технічної продукції або мотивовану відмову від прийняття робіт.

Також, між сторонами була укладена додаткова угода №2 до договору, якою встановлена вартість робіт за договором в сумі 410000,00 грн. з ПДВ, в тому числі у 2011 році - 340000,00 грн. з ПДВ. (а. с. 87),

Крім того, вищевказаною додатковою угодою, був введений в дію корегований календарний план, відповідно до умов якого термін виконання 4-го етапу робіт: "Розробка ГЖСК (світлодіодний модуль) та світильників, виготовлення та випробування дослідних зразків світлодіодних модулів" був встановлений з 01.04.2011 р. по 30.09.2011 р., а загальна вартість робіт за 4 етапом склала 80000,00 грн. (а. с. 90).

На виконання п. 2.2 договору, у якості передплати за виконання робіт, передбачених етапом № 4, відповідачем були перераховані на поточний рахунок позивача грошові кошти в сумі 30000,00 грн., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями (а.с. 45-46).

В свою чергу, на виконання умов договору, позивачем були виконанні та передані відповідачу роботи за 4 етапом календарного плану, що підтверджується актом здачі-приймання науково-технічної продукції №4 від 31.05.2011 р., який був підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками підприємств.

Під час підписання зазначеного акту, жодних зауважень щодо якості або строків виконання робіт відповідачем заявлено не було.

Правом на відмову від підписання акту, передбаченим п. 3.4 договору, відповідач також не скористався (а. с. 27).

Відповідно до 10.2.2 договору відповідач після підписання акту здачі-приймання НТП за етапом (або роботи в цілому), має перерахувати позивачу кошти в межах фактичних витрат, але не більше вартості робіт етапу (або роботи в цілому).

Таким чином, конкретний строк оплати відповідачем виконаних позивачем робіт договором №24-10 від 21.07.2010 р. встановлений не був.

28.04.2014 р. за №309/05-015-14 позивачем на адресу відповідача була направлена претензія №2 про сплату заборгованості за етапом №4 в сумі 50000,00 грн. та пені в сумі 3861,65 грн. (а. с. 56).

Проте, відповідач на вказану претензію відповіді не надав, заборгованість не сплатив.

Зазначені обставини стали підставою для звернення Харківського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері, м. Харків в інтересах держави в особі Державного підприємства "Науково-дослідний технологічний інститут приладобудування" до господарського суду з відповідним позовом.

Оскаржуваним рішенням господарського суду Харківської області від 16.07.2014 р. у даній справі позовні вимоги задоволено в частині стягнення заборгованості в сумі 50000,00 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Колегія суддів погоджується з зазначеним висновком місцевого господарського суду, та, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, зазначає наступне.

Приписами статті 129 Конституції України встановлено основні засади судочинства, до яких віднесено забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення (ч. 1 ст.843 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Відповідно до ч. 4 ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті, і він підписується другою стороною.

В частині 1 статті 854 ЦК України закріплено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Місцевим господарським судом було вірно встановлено, що роботи за спірним договором, передбачені четвертим етапом календарного плану, виконані позивачем без зауважень з боку відповідача, отже, у відповідача виникло зобов'язання оплатити виконані роботи в обумовлений сторонами строк.

Згідно з актом №4 від 31.05.2011 р. роботи вартістю 80000,00 грн. виконані саме за четвертим етапом: "Розробка ГЖСК (світлодіодний модуль) та світильників, виготовлення та випробування дослідних зразків світлодіодних модулів", а наукова-технічна продукція відповідає умовам договору і технічного завдання та належним чином оформлена (а. с. 27-29).

Отже, відповідач, підписавши акт №4, підтвердив факт виконання позивачем робіт за етапом №4 та умов п. 3.3 договору.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Стаття 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вже було зазначено, спірним договором строк оплати відповідачем виконаних позивачем робіт, встановлений не був.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (частина 2 вищезазначеної статті).

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч.1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідач ні до господарського суду першої інстанції, ні до господарського суду апеляційної інстанції не надав жодних доказів сплати заборгованості в сумі 50000,00 грн., також він не надав суду доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

28.04.2014 р. позивачем на адресу відповідача була направлена претензія №2 (а. с. 56).

Отже, відповідач з 08.05.14 р. прострочив виконання зобов'язання з оплати виконаних позивачем робіт на суму 50000,00 грн. за договором №24-10 від 21.07.2010 р.

Доводи відповідача про те, що претензія не являється формою вимоги відхиляються колегією суддів як безпідставні, оскільки чинним законодавством України не передбачено певної форми вимоги, недотримання якої позбавляло б позивача права на неї посилатися, а тому претензія від 28.04.2014 р. з зазначенням заборгованості у сумі 53861,65 грн., яка виникла у відповідача в зв'язку з невиконанням договору №24-10 від 21.07.2010 р. розцінюється колегією суддів як вимога, заявлена в порядку ст. 530 ЦК України.

Заявник скарги вказує на пропущення позивачем строку позовної давності відносно грошових вимог за договором №24-10 від 21.07.2010 р. на загальну суму 56000,00 грн. (сума передоплати (авансу) в розмірі 70% від вартості робіт четвертого етапу), оскільки вважає, що, на його думку, вказані грошові зобов'язання відповідача в сумі 56000,00 грн. повинні були бути виконані до початку виконання робіт цього етапу, тобто у строк до 01.04.2011 р.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що заява відповідача про застосування строків позовної давності задоволенню не підлягає, оскільки позивач заявляв вимогу не про стягнення попередньої оплати, а про сплату боргу по остаточній оплаті робіт, отже, перебіг строку позовної давності повинен відраховуватись не з 01.04.2011 р. (обов'язку здійснити попередню оплату), а з 08.05.2014 р. (порушення грошового зобов'язання).

Твердження відповідача про те, що позивач, шляхом подання додаткових пояснень, намагався змінити підстави позову після початку розгляду справи по суті, також безпідставні, оскільки позивачем ні до, ні після початку розгляду справи по суті заява про зміну підстав позову не надавалась.

Таки чином, колегія суддів вважає, що висновок місцевого господарського суду щодо стягнення з відповідача 50000,00 грн. підлягає задоволенню як законний та обгрунтований.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача пені за порушення строків виконання грошового зобов'язання в сумі 3861,65 грн. колегія суддів вказує на таке.

Згідно зі ст. ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 статті 548 ЦК України).

Таким чином, застосування наслідків неналежного виконання зобов'язання у вигляді неустойки (пені) може відбуватися тільки в випадках, коли це передбачено законом або договором.

В позові як на підставу нарахування пені є посилання на ст. 611 ЦК України, отже, наслідки неналежного виконання відповідачем його зобов'язань за цим договором у вигляді неустойки (пені) повинні бути вказані саме у спірному договорі.

Разом з тим, і господарським судом першої інстанції, і апеляційним господарським судом встановлено, що умовами договору №24-10 від 21.07.2010 р. відповідальність за неналежне виконання відповідачем його зобов'язань за договором у вигляді неустойки (пені) не передбачена.

Виходячи з зазначеного, правові підстави для стягнення з відповідача пені в сумі 3861,65 грн. відсутні.

Згідно зі ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

З урахуванням вищезазначених норм чинного законодавства у сукупності з фактичними обставинами справи, колегія суддів дійшла висновку стосовно того, що місцевим господарським судом обґрунтовано задоволені позовні вимоги Харківського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері, м. Харків в інтересах держави в особі Державного підприємства "Науково-дослідний технологічний інститут приладобудування".

Разом з тим, оцінюючи твердження заявника, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає їх такими, що зроблені при довільному тлумаченні умов договору та норм чинного законодавства.

Приймаючи до уваги вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимоги, наведені в апеляційній скарзі, позбавлені фактичного та правового обґрунтування, тому не підлягають задоволенню, а господарський суд Харківської області дав належну юридичну оцінку обставинам справи та правильно застосував норми матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстави для скасування рішення господарського судуХарківської області від 16.07.2014 р. у справі №922/2022/14 відсутні.

З огляду на зазначене та керуючись статею 129 Конституції України, статтями 99, 101, п.1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товарства з обмеженою відповідальністю "Світлодіодні технології Україна", м. Харків залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 16.07.2014 р. у справі №922/2022/14 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 29.09.2014 р.

Головуючий суддя Гетьман Р.А.

Суддя Бородіна Л.І.

Суддя Лакіза В.В.