Ухвала суду № 40681511, 30.09.2014, Господарський суд Чернігівської області

Господарський суд Чернігівської області

______________________

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20 Тел. 676-311, факс 7-44-62

УХВАЛА

"30" вересня 2014 р. Справа № 927/1048/14

КРЕДИТОР: Бахмацька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Чернігівській області 16500, м. Бахмач Чернігівської області, вул. Чернігівська, 2-аБОРЖНИК: Товариство з обмеженою відповідальністю «Агробіз - 12» 16500, м. Бахмач Чернігівської області, вул. Дружби, 1, кв. 18 про визнання боржника банкрутом Суддя А.С.Сидоренко

Представники:

кредиторів: Іллюшко О.М. - представник ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в судовому засіданні 18.09.2014р. (дов. нотар. посв. від 26.11.2012р.), Дюжев І.О. - представник ПАТ «Неос Банк» в судовому засіданні 30.09.2014р. (дов. від 18.08.2014р.)

боржника: не з'явився

В судових засіданнях взяв участь розпорядник майна боржника Мурза А.М.

Ухвала виноситься після перерви, оголошеної в судовому засіданні з 18.09.2014р. по 30.09.2014р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Бахмацькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Чернігівській області (надалі - кредитор) подана заява про порушення справи про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю «Агробіз - 12» (надалі - боржник) на підставі ст. 10 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (надалі - Закон про банкрутство).

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 24.07.2014р. порушено провадження у справі про банкрутство, визнано вимоги Бахмацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області в розмірі 3 383 322,01 грн., введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном боржника строком на сто п'ятнадцять календарних днів до 16.11.2014р., розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Мурзу Андрія Михайловича, якого було зобов'язано в строк до 09.09.2014р. включно надати господарському суду відомості про результати розгляду вимог кредиторів, скласти реєстр вимог кредиторів та подати його на затвердження до господарського суду.

24 липня 2014 року на офіційному веб - сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет було оприлюднено оголошення про порушення справи про банкрутство боржника за № 6583.

Після оприлюднення оголошення до господарського суду у встановлений законом строк надійшли заяви про визнання кредиторських вимог до боржника від:

публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Чернігівської обласної дирекції публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в сумі 288 413,24 грн. та 1 218,00 грн. судового збору;

товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» в сумі 524 410,05 грн. та 2 436,00 грн. судового збору;

публічного акціонерного товариства «Неос Банк» в сумі 505 429,38 грн. та 1 218,00 грн. судового збору.

Ухвалами господарського суду Чернігівської області від 02.09.2014р. та від 12.09.2014р. розгляд заяв кредиторів був призначений в попередньому засіданні господарського суду на 18 вересня 2014 року.

Представник товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» в попереднє судове засідання не з'явився. Про дату, час і місце судового розгляду був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Представник боржника в судове засідання не з'явився. Ухвали господарського суду, що направлялись на адресу боржника, яка відповідає відомостям щодо його місцезнаходження, внесеним до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були повернуті до суду у зв'язку з відсутністю адресата за даною адресою, а тому за правилами ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, вважається, що ухвали вручені боржнику належним чином.

17 вересня 2014 року розпорядником майна боржника подано до господарського суду уточнений реєстр вимог кредиторів (том ІІ, а.с. 216) із змісту якого вбачається, що:

у заявлених сумах визнано вимоги:

Бахмацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області;

публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Чернігівської обласної дирекції публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»;

публічного акціонерного товариства «Неос Банк».

Вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» до реєстру вимог кредиторів не включені у зв'язку з тим, що вони повністю відхилені розпорядником майна боржника по причині заявлення після встановленого законодавством строку (том ІІ, а.с. 212 - 214).

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважних представників кредиторів та розпорядника майна, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення заяв по суті, господарський суд ВСТАНОВИВ:

Згідно ч. ч. 1, 5, 6, 8 ст. 23 Закону про банкрутство, конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство.

Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство.

Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Розпорядник майна боржника не пізніше ніж на десятий день з дня, наступного після закінчення встановленого частиною першою цієї статті строку, з урахуванням результатів розгляду вимог кредиторів боржником повністю або частково визнає їх або відхиляє з обґрунтуванням підстав визнання чи відхилення, про що письмово повідомляє заявників і господарський суд, а також подає до суду письмовий звіт про надіслані всім кредиторам боржника повідомлення про результати розгляду грошових вимог та їх отримання кредиторами разом з копіями повідомлень про вручення поштового відправлення та описів вкладення в поштове відправлення або інших документів, що підтверджують надсилання повідомлення кредиторами.

Кредитор, вимоги якого визнані боржником чи господарським судом, має право отримувати від розпорядника майна інформацію щодо вимог інших кредиторів, визнаних боржником та розпорядником майна. Такий кредитор може подати розпоряднику майна, боржнику та суду заперечення щодо визнання вимог інших кредиторів.

Заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, у тому числі щодо яких є заперечення боржника чи інших кредиторів, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду.

За наслідками розгляду зазначених заяв господарський суд ухвалою визнає чи відхиляє (повністю або частково) вимоги таких кредиторів.

Вимоги конкурсних кредиторів, визнані боржником або господарським судом, вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів.

У відповідності з ст. 25 Закону про банкрутство, попереднє засідання господарського суду проводиться не пізніше двох місяців та десяти днів, а у разі великої кількості кредиторів - не пізніше трьох місяців після проведення підготовчого засідання суду. Про попереднє засідання суду повідомляються сторони, а також інші учасники провадження у справі про банкрутство, визнані такими відповідно до цього Закону. Обов'язок щодо такого повідомлення суд може покласти на розпорядника майна або боржника.

У попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, у тому числі щодо яких були заперечення боржника і які не були внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, а також ті, що визнані боржником та внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, і вирішує питання про його затвердження.

За результатами розгляду вимог кредиторів господарський суд виносить ухвалу, в якій зазначаються:

розмір та перелік усіх визнаних судом вимог кредиторів, які вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів;

розмір та перелік не визнаних судом вимог кредиторів;

дата проведення зборів кредиторів та комітету кредиторів;

дата підсумкового засідання суду, на якому буде винесено ухвалу про санацію боржника чи постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, чи ухвалу про припинення провадження у справі про банкрутство або ухвалу про продовження строку процедури розпорядження майном та відкладення підсумкового засідання суду, яке має відбутися у строки, встановлені частиною другою статті 22 цього Закону.

У реєстрі вимог кредиторів повинні міститися відомості про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов'язаннями, черговість задоволення кожної вимоги.

Неустойка (штраф, пеня) враховується в реєстрі вимог кредиторів окремо від основних зобов'язань у шосту чергу та може бути предметом мирової угоди.

Ухвала є підставою для визначення кількості голосів, які належать кожному конкурсному кредитору під час прийняття рішення на зборах (комітеті) кредиторів. Для визначення кількості голосів для участі у представницьких органах кредиторів зі складу вимог конкурсних кредиторів виключається неустойка (штраф, пеня).

Публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» в особі Чернігівської обласної дирекції публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» заявлено грошові вимоги в сумі 288 413,24 грн. (145 000,00 грн. заборгованості по кредиту, 110 664,11 грн. заборгованості по сплаті процентів, 32 000,00 грн. штрафних санкцій та 749,13 грн. судового збору, сплаченого за розгляд справи позовного провадження) та 1 218,00 грн. судового збору (том I, а.с. 86 - 146).

Ці вимоги кредитор обґрунтовує неналежним виконанням боржником своїх зобов'язань по поверненню кредиту та сплаті процентів, які виникли на підставі договору № 015/116-0-1/034-12 про надання овердрафту (для використання в ПЗ Банкмастер) від 11.04.2012р.

На підтвердження даної обставини кредитором надано вказаний вище договір від 11.04.2012р., оборотно-сальдову відомість по рахунку 26001323212 за період з 01.04.2012р. по 03.07.2013р., виписки по рахунку за період з 01.12.2012р. по 03.07.2013р. (по особовому рахунку № 20622748), з 01.07.2013р. по 01.07.2014р. (по особовому рахунку № 20695667) та з 01.07.2013р. по 18.08.2014р. (по особовим рахункам № 26001323212, № 20674202, № 20689811), заочне рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 05.08.2013р. по справі № 750/6382/13-ц (провадження № 2/750/2178/13), виконавчі листи від 04.12.2013р., постанови про відкриття виконавчого провадження від 18.12.2013р., постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві від 29.05.2014р. ВП № 41245696 та ВП № 41245576, а також довідку про стан заборгованості за активними операціями станом на 20.08.2014р.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт наявності заборгованості, вимоги ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Чернігівської обласної дирекції ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» визнаються господарським судом з зобов'язанням розпорядника майна включити їх до реєстру вимог кредиторів у сумі 256 413,24 грн. - ІV черга задоволення, 32 000,00 грн. штрафних санкцій - VІ черга задоволення, 1 218,00 грн. витрат на сплату судового збору - І черга задоволення.

Публічним акціонерним товариством «Неос Банк» заявлено грошові вимоги в сумі 505 429,38 грн. (374 888,29 грн. заборгованості по кредиту, 117 145,32 грн. заборгованості по сплаті процентів, 5 420,04 грн. пені та 7 975,73 грн. судового збору, сплаченого за розгляд справи позовного провадження) та 1 218,00 грн. судового збору (том II, а.с. 108 - 152).

Ці вимоги кредитор обґрунтовує неналежним виконанням боржником своїх зобов'язань по поверненню кредиту та сплаті процентів, які виникли на підставі договору про надання овердрафту із забезпеченням № 14/18-330/2012 від 29.03.2012р., укладеного між боржником та ПАТ «Банк Кіпру».

На підтвердження даної обставини кредитором надано вказаний вище договір від 29.03.2012р., рішення господарського суду Чернігівської області від 04.04.2013р. по справі № 927/295/13-г, а також наказ від 16.04.2013р.

Як вбачається із статуту ПАТ «Неос Банк», затвердженого у новій редакції рішенням загальних зборів акціонерів ПАТ «Банк Кіпру» (протокол № 49 від 17.04.2014р.), ПАТ «Неос Банк» є правонаступником ПАТ «Банк Кіпру».

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт наявності заборгованості, вимоги ПАТ «Неос Банк» визнаються господарським судом з зобов'язанням розпорядника майна включити їх до реєстру вимог кредиторів у сумі 500 009,34 грн. - ІV черга задоволення, 5 420,04 грн. пені - VІ черга задоволення, 1 218,00 грн. витрат на сплату судового збору - І черга задоволення.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» заявлено грошові вимоги в сумі 524 410,05 грн. (39 561,93 грн. заборгованості по лізинговим платежам, 846,42 грн. трьох процентів річних з простроченої суми, 1 344,83 грн. пені, 2 327,66 грн. процентів, 2 729,30 грн. штрафу, 37 322,52 грн. неустойки та 440 277,39 грн. збитків) та 2 436,00 грн. судового збору (том І, а.с. 153 - 254, том ІІ, а.с. 1 - 100).

Ці вимоги кредитор обґрунтовує неналежним виконанням боржником своїх зобов'язань по сплаті лізингових платежів, які виникли на підставі договору про фінансовий лізинг від 04.07.2012р. № 00005341 та договору про фінансовий лізинг від 25.07.2012р. № 00005505.

Так, на момент порушення провадження у справі про банкрутство боржник має заборгованість:

по договору про фінансовий лізинг від 04.07.2012р. № 00005341:

19 911,22 грн. (заборгованість по сплаті лізингових платежів);

403,44 грн. (три проценти річних з простроченої суми);

1 127,50 грн. (проценти за користування чужими грошовими коштами);

1 344,83 грн. (пеня за порушення строків сплати лізингових платежів);

650,67 грн. (штраф за надсилання вимог щодо сплати заборгованості);

15 865,54 грн. (неустойка за користування об'єктом лізингу за час прострочення його повернення);

6 145,68 грн. (збитки, які виникли у зв'язку з необхідністю повернення об'єкту лізингу);

12 593,15 грн. (збитки, які виникли у зв'язку з необхідністю звернення до суду для стягнення заборгованості);

151 214,56 грн. (упущена вигода);

Усього: 209 256,59 грн.

по договору про фінансовий лізинг від 25.07.2012р. № 00005505:

19 650,71 грн. (заборгованість по сплаті лізингових платежів);

442,98 грн. (три проценти річних з простроченої суми);

1 200,16 грн. (проценти за користування чужими грошовими коштами);

2 078,63 грн. (штраф за надсилання вимог щодо сплати заборгованості);

21 456,98 грн. (неустойка за користування об'єктом лізингу за час прострочення його повернення);

32 972,32 грн. (збитки, які виникли у зв'язку з необхідністю повернення об'єкту лізингу);

12 593,15 грн. (збитки, які виникли у зв'язку з необхідністю звернення до суду для стягнення заборгованості);

224 758,53 грн. (упущена вигода);

Усього: 315 153,46 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, 04.07.2012р. та 25.07.2012р. між ТОВ «Порше Лізинг Україна» (лізингодавцем) та ТОВ «Агробіз - 12» (лізингоодержувачем) були укладені договори про фінансовий лізинг № 00005341 та № 00005505 (надалі - Договори).

До укладених договорів між сторонами були складені та підписані Загальні комерційні умови внутрішнього фінансового лізингу та Графіки покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плани відшкодування), які є невід'ємними частинами договорів та являють собою угоди між сторонами щодо придбання ТОВ «Порше Лізинг України», а також передачу об'єкту лізингу Лізингоодержувачу (п. 1 Договорів).

Відповідно до умов Договорів, Лізингодавець зобов'язався придбати та передати Лізингоодержувачу на умовах фінансового лізингу згідно з положеннями українського законодавства та цих договорів Об'єкти лізингу - транспортнІ засоби типу Volkswagen Passat B7 1,8 I TSI, 2012 року виробництва, шасі WVWZZZ3CZCP045984, двигун CDA 276059, вартістю 39 476.66 доларів США, Volkswagen СС 1,8 TSI, 2012 року виробництва, шасі WVWZZZ3CZCЕ712311, двигун CDA 300114, вартістю 39 129.01 доларів США, а Лізингоодержувач зобов'язався прийняти Об'єкт лізингу для експлуатації та виплачувати лізингові платежі у відповідності до Графіків покриття витрат та виплати лізингових платежів (Планів відшкодування), що являє невід'ємну частину цих Договорів, та інших положень Договорів, не враховуючи авансового платежу, що становить еквівалент 7 894,33 доларів США та 7 825,80 доларів США відповідно.

У відповідності до п. п. 12.1, 12.2 Договорів, строк лізингу визначається у Договорах та Графіках покриття витрат та виплати лізингових платежів (Планах відшкодування) і починається з дати підписання Акту приймання - передачі Лізингоодержувачем Об'єктів лізингу (п. 5.4).

Таким чином, укладені правочини за своїм змістом та правовою природою є договорами фінансового лізингу, які підпадають під правове регулювання норм ст. 292 Господарського кодексу України, ст. ст. 806 - 809 Цивільного кодексу України та Закону України «Про фінансовий лізинг».

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 292 Господарського кодексу України, лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг може бути двох видів - фінансовий чи оперативний.

На підставі п. 3 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі. Сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором (ч. 1 ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг»).

Пунктами 6.1 Договорів передбачено, що для експлуатації Об'єктів лізингу Лізингоодержувач щомісяця виплачуватиме ТОВ «Порше Лізинг Україна» лізингові платежі у відповідності до Графіків покриття витрат та виплати лізингових платежів (Планів відшкодування), що являють собою невід'ємну частину цих контрактів, та інших положень Контракту. Кожний лізинговий платіж включає в себе: відсотки (проценти) за користування Обсягом фінансування; частину від Обсягу фінансування (суму, яка відшкодовує частину вартості об'єкта лізингу); комісії; покриття витрат, пов'язаних з оплатою послуг та відшкодуваннями, що підлягають виплаті у строки та на умовах, передбачених цим контрактом та інші витрати, передбачені або прямо пов'язані з контрактом.

Графіками покриття витрат та виплати лізингових платежів за згодою сторін передбачено, що лізингові платежі за поточний місяць здійснюється до 15 числа поточного місяця.

Для оплати лізингових платежів Лізингодавцем були пред'явлені наступні рахунки - фактури:

по договору про фінансовий лізинг від 04.07.2012р. № 00005341:

- від 04.11.2013р. № 00161702 на загальну суму 6 591,23 грн.;

- від 03.12.2013р. № 00167714 на загальну суму 6 636,67 грн.;

- від 02.01.2014р. № 00173819 на загальну суму 6 683,32 грн.

по договору про фінансовий лізинг від 25.07.2012р. № 00005505:

- від 02.10.2013р. № 00155888 на загальну суму 6 537,61 грн.;

- від 04.11.2013р. № 00161703 на загальну суму 6 534,03 грн.;

- від 03.12.2013р. № 00167715 на загальну суму 6 579,07 грн.

Усього на загальну суму 39 561,93 грн.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Кредитор належним чином виконав свої зобов'язання шляхом придбання та передачі у користування майна. Боржник, в свою чергу, зобов'язання щодо сплати лізингових платежів за користування майном належним чином не виконав.

Таким чином, грошові вимоги ТОВ «Порше Лізинг Україна» в частині наявності заборгованості по сплаті лізингових платежів на загальну суму 39 561,93 грн. являються обґрунтованими і підлягають визнанню господарським судом.

Частина 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи з того, що боржник припустився прострочення виконання зобов'язання по сплаті лізингових платежів, кредитор здійснив нарахування трьох процентів річних з простроченої суми:

по договору про фінансовий лізинг від 04.07.2012р. № 00005341 за період з 15.11.2013р. по 18.08.2014р. в розмірі 403,44 грн.;

по договору про фінансовий лізинг від 25.07.2012р. № 00005505 за період з 15.10.2013р. по 15.08.2014р. в розмірі 442,98 грн.

Однак, частина цих вимог була заявлена кредитором без врахування положень ст. 23 Закону про банкрутство, частинами 1 та 8 якої передбачено, що конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство.

Поточні кредитори з вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство, можуть пред'явити такі вимоги після прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. До визнання боржника банкрутом спори боржника з кредиторами, які мають поточні вимоги до боржника, вирішуються шляхом їх розгляду у позовному провадженні господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

Оскільки провадження у справі про банкрутство боржника було порушено 24.07.2014р., то підлягають визнанню господарським судом грошові вимоги в частині нарахованих трьох процентів річних з простроченої суми:

по договору про фінансовий лізинг від 04.07.2012р. № 00005341 за період з 15.11.2013р. по 23.07.2014р. в розмірі 360,90 грн.;

по договору про фінансовий лізинг від 25.07.2012р. № 00005505 за період з 15.10.2013р. по 23.07.2014р. в розмірі 405,83 грн.

Усього на загальну суму 766,73 грн.

Решта грошових вимог в частині нарахованих трьох процентів річних з простроченої суми в розмірі 79,69 грн. залишаються господарським судом без розгляду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, оскільки у провадженні господарського суду Чернігівської області є справи № 927/1345/14, № 927/1346/14 за позовом ТОВ «Порше Лізинг Україна» до ТОВ «Агробіз - 12» про стягнення 209 256,59 грн. та 315 153,46 грн. відповідно. Тобто, справи з господарського спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Також, кредитором на підставі ст. ст. 536, 1048, 1214 Цивільного кодексу України нараховано проценти за користування боржником чужими грошовими коштами виходячи з розміру облікової ставки Національного банку України:

по договору про фінансовий лізинг від 04.07.2012р. № 00005341 за період з 15.11.2013р. по 18.08.2014р. в розмірі 1 127,50 грн.;

по договору про фінансовий лізинг від 25.07.2012р. № 00005505 за період з 15.10.2013р. по 15.08.2014р. в розмірі 1 200,16 грн.

Ці вимоги обґрунтовані тим, що боржник безпідставно зберіг грошові кошти, які мали були сплачені кредиторові в якості лізингових платежів, а тому зобов'язаний сплатити проценти за користування ними. Оскільки договором не був встановлений розмір процентів, їх розмір за аналогією закону повинен визначатися на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно ч. 1 ст. 1212 та ч. 2 ст. 1214 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. У разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

У відповідності з ч. 2 ст. 536 Цивільного кодексу України, розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

В Договорах сторонами не був встановлений розмір процентів за користування чужими грошовими коштами.

Втім, нарахування кредитором процентів за користування чужими коштами із застосуванням аналогії закону (ч. 1 ст. 8 Цивільного кодексу України) на підставі приписів ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що у разі невстановлення договором позики розміру процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України, є неправомірним.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Цивільного кодексу України, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Отже, аналогію закону можна застосовувати виключно у разі подібності спірних неврегульованих правовідносин.

Оскільки умовами укладених між сторонами Договорів розмір процентів за користування лізингоотримувачем чужими грошовими коштами не встановлено, договори лізингу і договори позики є різними за своєю правовою природою та регулюють різні види цивільних правовідносин, то застосування до договору лізингу положень про договір позики (зокрема, ст. 1048 Цивільного кодексу України) є безпідставним.

Крім того, слід вказати, що предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Правовідносини між сторонами врегульовані спеціальними положеннями цивільного законодавства про лізинг, загальними положеннями про найм (оренду), загальними положеннями про купівлю - продаж та положеннями про договір поставки, у зв'язку з чим застосування кредитором приписів ст. 1214 Цивільного кодексу України є помилковим.

Додатково господарський суд зазначає, що частина вимог кредитора щодо нарахування процентів за користування боржником чужими грошовими коштами також була заявлена без врахування положень ст. 23 Закону про банкрутство.

Оскільки провадження у справі про банкрутство боржника було порушено 24.07.2014р., то підлягають відхиленню господарським судом грошові вимоги в частині нарахованих процентів за користування боржником чужими грошовими коштами:

по договору про фінансовий лізинг від 04.07.2012р. № 00005341 за період з 15.11.2013р. по 23.07.2014р. в розмірі 953,51 грн.;

по договору про фінансовий лізинг від 25.07.2012р. № 00005505 за період з 15.10.2013р. по 23.07.2014р. в розмірі 1 048,62 грн.

Усього на загальну суму 2 002,13 грн.

Решта грошових вимог в частині нарахованих процентів за користування чужими грошовими коштами в розмірі 325,53 грн. залишаються господарським судом без розгляду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, оскільки у провадженні господарського суду Чернігівської області є справи № 927/1345/14, № 927/1346/14 за позовом ТОВ «Порше Лізинг Україна» до ТОВ «Агробіз - 12» про стягнення 209 256,59 грн. та 315 153,46 грн. відповідно. Тобто, справи з господарського спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Згідно ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

У відповідності зі ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Підпунктом 8.2.1 п. 8.2 договору про фінансовий лізинг від 04.07.2012р. № 00005341 передбачено, що у випадку прострочення сплати Платежу до лізингоодержувача застосовується санкція у вигляді нарахування пені у розмірі 10% річних від вчасно невиплаченої суми за кожень день затримки до моменту повної виплати Платежу.

На підставі умов даного договору (п.п. 8.2.1 п. 8.2), кредитор, за невиконання боржником зобов'язання по сплаті лізингових платежів, нарахував пеню в розмірі 1 344,83 грн. за період з 15.11.2013р. по 18.08.2014р.

Частина цих вимог кредитора була заявлена без врахування положень ст. 23 Закону про банкрутство.

Оскільки провадження у справі про банкрутство боржника було порушено 24.07.2014р., то судом підлягають розгляду вимоги кредитора в частині нарахованої пені за період:

з 15.11.2013р. по 23.07.2014р. (рахунок - фактура від 04.11.2013р. № 00161702) на суму 451,45 грн.;

з 15.12.2013р. по 23.07.2014р. (рахунок - фактура від 03.12.2013р. № 00167714) на суму 400,02 грн.;

з 15.01.2014р. по 23.07.2014р. (рахунок - фактура від 02.01.2014р. № 00173819) на суму 346,07 грн.

Решта грошових вимог в частині нарахованої пені в розмірі 147,29 грн. залишаються господарським судом без розгляду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, оскільки у провадженні господарського суду Чернігівської області є справи № 927/1345/14, № 927/1346/14 за позовом ТОВ «Порше Лізинг Україна» до ТОВ «Агробіз - 12» про стягнення 209 256,59 грн. та 315 153,46 грн. відповідно. Тобто, справи з господарського спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

При цьому, умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Також, слід вказати, що пеня за порушення грошового зобов'язання обчислюється лише у відсотках до суми простроченого платежу. Установлення розміру пені у відсотках річних до суми простроченого платежу законом не передбачено і суперечить змістові цього поняття; відтак грошові вимоги, пов'язані із пенею, обчисленої виходячи з такого розміру, не можуть бути визнані.

За приписом статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та частини другої статті 343 Господарського кодексу України, розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Таким чином, розмір пені, розрахованої за правилами ч. 6 ст. 232, ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України та ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» становить:

з 15.11.2013р. по 15.05.2014р. (рахунок - фактура від 04.11.2013р. № 00161702) - 458,50 грн.;

з 15.12.2013р. по 15.06.2014р. (рахунок - фактура від 03.12.2013р. № 00167714) - 497,84 грн.;

з 15.01.2014р. по 15.07.2014р. (рахунок - фактура від 02.01.2014р. № 00173819) - 531,92 грн.

Оскільки розмір пені є більшим ніж заявлений кредитором за період з 15.11.2013р. по 23.07.2014р., господарським судом визнаються грошові вимоги в частині пені в заявленому кредитором розмірі - 1 197,54 грн.

Підпунктом 8.2.2 п. 8.2 Договорів передбачено, що у випадку прострочення сплати Платежу до лізингоодержувача застосовуються штрафні санкції за вимоги щодо сплати, надіслані ТОВ «Порше Лізинг Україна» (пункт 8.3.1 цього Контракту): еквівалент 15 Євро за першу вимогу, еквівалент 20 Євро за другу вимогу, еквівалент 25 Євро за третю вимогу (якщо ТОВ «Порше Лізинг Україна» вирішить надіслати таку третю вимогу).

На підставі умов даних договорів (п.п. 8.2.2 п. 8.2), кредитор, за надіслання боржникові вимог, нарахував штрафні санкції в розмірі 2 729,30 грн.

Оскільки матеріалами справи підтверджується факт надсилання цих вимог боржникові, грошові вимоги кредитора в цій частині визнаються господарським судом повністю.

У відповідності з ч. 2 ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг», лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів. Стягнення за виконавчим написом нотаріуса провадиться в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно ч. 3 ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг», відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову.

Відповідно до п. 8.3.1 п. 8.3 Договорів, якщо лізингоодержувач прострочить виплату лізингового платежу протягом більш ніж на 10 робочих днів, лізингодавець має право надіслати лізингоодержувачу першу вимогу щодо сплати в письмовій формі. Якщо лізингоодержувач не здійснить оплату протягом 7 робочих днів з моменту відправлення першої вимоги щодо сплати, лізингодавець надсилає в такий же спосіб другу вимогу щодо сплати, яка продовжує строк здійснення оплати ще на 8 робочих днів. У випадку якщо лізингоодержувач не здійснить оплату у вказаний термін, лізингодавець має право направити лізингоодержувачу третю вимогу щодо сплати та відмовитися від Контракту в односторонньому порядку, за п. 12.6.1 Контракту. Сторонни погоджуються, що невиконання зобов'язань після надіслання другої вимоги щодо сплати означає, що лізингоодержувач не має наміру в подальшому виконувати свої зобов'язання за цим Контрактом.

За умовами п. 8.3.2 п. 8.3 Договорів, якщо лізингоодержувач повністю або частково не здійснить оплату 1 (одного) лізингового платежу, при цьому якщо прострочення платежу триває більш ніж 30 днів, лізингодавець має право розірвати Контракт/відмовитися від Контракту і витребувати Об'єкт лізингу від лізингоодержувача, в тому числі у примусовому порядку згідно з виконавчим написом нотаріуса.

Згідно п.п. 12.6.1, 12.7 Договорів, лізингодавець має право в односторонньому порядку розірвати Контракт/відмовитися від Контракту та, також серед іншого, право на повернення Об'єкту лізингу у випадку якщо лізингоодержувач не сплатив один наступний лізинговий платіж у повному обсязі або частково, і строк невиконання зобов'язання зі сплати перевищує 30 календарних днів. День, що вважатиметься датою розірвання/відмови від Контракту визначається лізингодавцем у відповідному повідомленні/вимозі. Лізингодавець надсилає лізингоодержувачу письмове повідомлення/вимогу про розірвання/відмову від Контракту. Таке повідомлення/вимога надсилається лізингодавцем на адресу за зареєстрованим місцезнаходженням лізингоодержувача. У випадку неотримання лізингоодержувачем повідомлення/вимоги через відсутність за адресою/повернення через закінчення строку зберігання, лізингоодержувач вважається належним чином повідомленим.

Лізингоодержувач зобов'язаний негайно поінформувати лізингодавця у письмовій формі про будь - які зміни свого місцезнаходження. У випадку невиконання цього зобов'язання, будь - яка кореспонденція (включаючи, окрім іншого, повідомлення і вимоги), доставлена за адресою, зазначеною лізингоодержувачем в Контракті, вважається дійсною, незалежно від того, чи отримав її лізингоодержувач, а датою її доставки вважається 2-й робочий день з дня її надіслання лізингодавцем (п. 10.3 Договорів).

Кредитором 04.12.2013р. та 04.01.2014р. було направлено боржникові Вимоги про сплату заборгованості за Договорами, повернення Об'єктів лізингу та повідомлення про відмову від Договорів за вих. № 00005505 від 04.12.2013р. та вих. № 00005341 від 03.01.2014р. відповідно.

У вимогах кредитор повідомив боржника про відмову від Договорів та вимагав повернення об'єктів лізингу впродовж 10 календарних днів з дня доставки цих повідомлень на адресу боржника.

Дані вимоги не були отримані боржником у зв'язку з відсутністю його за своїм місцезнаходженням.

Таким чином, з урахуванням ч. 3 ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг» та п. п. 10.3, 12.7 Договорів, укладені між сторонами Договори фінансового лізингу є припиненими з 06 грудня 2013 року та з 06 січня 2014 року.

З матеріалів справи вбачається, що 20 січня 2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 вчинено виконавчі написи № № 32 та 33 про повернення лізингоодержувачем на користь лізингодавця об'єктів фінансового лізингу, що були передані в користування на підставі Договорів та підлягають поверненню за невиплачені лізингові платежі.

28 січня 2014 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції були відкриті виконавчі провадження № 41748056 та № 41748474 щодо примусового виконання виконавчих написів приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 № 32 та № 33 від 20.01.2014р. про повернення об'єктів лізингу.

03 та 05 лютого 2014 року Об'єкти лізингу були повернуті лізингоодержувачем лізингодавцеві про що свідчать відповідні акти приймання - передачі.

Згідно з ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Звертаючись із заявою про визнання грошових вимог у даній справі, кредитор серед іншого заявив вимоги у вигляді упущеної вигоди в розумінні п. 2 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України, тобто доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене, в загальному розмірі 375 973,09 грн.

В обґрунтування цих вимог кредитор вказує, що після вилучення Об'єктів лізингу, вони були передані у користування третім особам на підставі договорів фінансового лізингу. Однак, за час користування Об'єктами лізингу боржником, їх ринкова вартість істотно зменшилась. Отже, розмір збитків у вигляді упущеної вигоди розрахований кредитором як різниця між сумою несплачених боржником лізингових платежів на момент вилучення Об'єктів лізингу та їх ринковою вартістю станом на момент передання в лізинг третім особам.

Відповідно до приписів статті 22 Цивільного кодексу України, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Таким чином, у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані.

За приписами ч. 2 ст. 623 Цивільного кодексу України розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Таким чином на кредитора, що вимагає відшкодування збитків у вигляді неодержавних доходів (упущеної вигоди), згідно зі ст. 22 Цивільного кодексу України, покладається обов'язок доказування розміру збитків, завданих йому порушенням зобов'язання відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України, та що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі використання об'єкта лізингу.

Вимоги кредитора в частині упущеної вигоди базуються на розрахунку можливого прибутку у разі користування боржником об'єктом лізингу з урахуванням визначеного Графіком покриття витрат та виплати лізингових платежів розміру щомісячних лізингових платежів. Тоді як такі розрахунки є теоретичними (умовними), побудовані на можливих очікуваннях певного прибутку (доходу) та не підтверджені належними та допустимим доказами.

В п. 3 оглядового листа Вищого господарського суду України від 14.01.2014 № 01-06/20/2014 «Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства у справах, в яких заявлено вимоги про відшкодування збитків» вказано, що у вирішенні спорів про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди суди повинні дослідити, чи могли такі збитки бути реально понесені кредитором та чи вживав кредитор заходів щодо їх відшкодування.

Крім того, при визначенні суми збитків у вигляді упущеної вигоди слід враховувати той факт, що саме кредитор ініціював припинення договору лізингу. Таким чином, кредитор не довів наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та заявленими до відшкодування збитками (упущеною вигодою), а також безпосередньо їх розмір.

За таких обставин, грошові вимоги кредитора до боржника в частині наявності упущеної вигоди в розмірі 375 973,09 грн. повністю відхиляються господарським судом.

Щодо грошових вимог в частині реальних збитків в сумі 64 304,30 грн., суд зазначає наступне:

вказані вимоги кредитор обґрунтовує розміром витрат на послуги по супроводженню процесу стягнення заборгованості, розшуку та повернення Об'єктів лізингу, представництва інтересів кредитора у виконавчому провадженні. На думку кредитора, в розумінні ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України це є додаткові витрати (вартість додаткових робіт), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

Приписами ст. 225 Господарського кодексу України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

Зважаючи на відсутність в матеріалах справи належних та допустимих доказів на підтвердження переліку, вартості, строку виконання та обсягів фактично наданих послуг, а також враховуючи обсяг правоздатності та дієздатності кредитора (здатності кожної юридичної особи бути позивачем та відповідачем у суді відповідно до ст. 80 Цивільного кодексу України), отримання кредитором юридично - консультаційних та колекторських послуг, пов'язаних з представництвом інтересів останнього, поверненням заборгованості за договором фінансового лізингу та об'єкта лізингу, не є обов'язковими витратами, які особа має зробити для відновлення свого порушеного права, а вибір товариств (юридичних осіб), які будуть представляти його інтереси, є його особистим правом.

Крім того, як зазначено в п. 1 оглядового листа Вищого господарського суду України № 01-06/20/2014 від 14.01.2014р. «Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства у справах, в яких заявлено вимоги про відшкодування збитків», витрати на оплату юридичних послуг не є збитками у розумінні статті 623 Цивільного кодексу України та статті 224 Господарського кодексу України. Отже, заявлена сума витрат на оплату юридичних послуг не є збитками, оскільки такі витрати не мають обов'язкового характеру та необхідних ознак збитків відповідно до приписів чинного законодавства, а факт їх наявності та розмір не знаходяться у безпосередньому причинному зв'язку з неналежним виконанням боржником зобов'язань за договором фінансового лізингу.

Також, слід вказати, що кредитором не було надано доказів оплати ТОВ «Юридична фірма «Вернер» юридично - консультаційних послуг.

За таких обставин, грошові вимоги кредитора до боржника в частині наявності реальних збитків в розмірі 64 304,30 грн. повністю відхиляються господарським судом.

На підставі ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, кредитором нараховано неустойку у розмірі подвійної плати за користування об'єктами лізингу за час прострочення їх повернення, починаючи з дати, визначеної у вимогах про повернення об'єктів лізингу до дати фактичного їх повернення, зокрема:

по договору про фінансовий лізинг від 04.07.2012р. № 00005341 за період з 01.01.2014р. по 05.02.2014р. в розмірі 15 865,54 грн.;

по договору про фінансовий лізинг від 25.07.2012р. № 00005505 за період з 14.12.2013р. по 02.02.2014р. в розмірі 21 456,98 грн.

Усього на загальну суму 37 322,52 грн.

Згідно ст. 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 806 Цивільного кодексу України, до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Таке ж положення міститься і у ч. 1 ст. 2 Закону України «Про фінансовий лізинг», відповідно якої відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю - продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Наслідки неналежного виконання договору фінансового лізингу зі сторони лізингоодержувача визначені у ст. 10 Закону України «Про фінансовий лізинг», зокрема у п. 6 ч. 1, який передбачає право лізингодавця на відшкодування збитків відповідно до закону або договору.

Приписами ст. 224 Господарського кодексу України та ст. 22 Цивільного кодексу України установлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності.

Аналіз указаних норм матеріального права дає підстави для висновку, що положення ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України про відповідальність наймача у разі неповернення предмета найму не застосовуються до правовідносин, які виникають із договору фінансового лізингу, оскільки останні регулюються спеціальним законом.

Саме така правова позиція викладена у постанові Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 29.01.2013р. по справі № 3-70гс12.

За таких обставин, грошові вимоги кредитора до боржника в частині нарахованої на підставі ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України неустойки в розмірі 37 322,52 грн. повністю відхиляються господарським судом.

Враховуючи вищевикладене, вимоги ТОВ «Порше Лізинг Україна» частково визнаються господарським судом з зобов'язанням розпорядника майна включити їх до реєстру вимог кредиторів у сумі 40 328,66 грн. - ІV черга задоволення, 3 926,84 грн. штрафу і пені - VІ черга задоволення, 2 436,00 грн. витрат на сплату судового збору - І черга задоволення.

За результатами розгляду реєстру вимог кредиторів у попередньому засіданні господарського суду у справі про банкрутство має бути затверджено реєстр вимог кредиторів; визначено дату проведення зборів кредиторів та комітету кредиторів; дату підсумкового засідання суду; зобов'язано розпорядника майна скликати, організувати проведення, а кредиторів - провести збори кредиторів, обрати комітет кредиторів і надати господарському суду рішення зборів кредиторів стосовно наступної судової процедури (процедури санації, ліквідації, мирової угоди).

Керуючись ст. ст. 23, 25 - 27 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Визнати та включити до реєстру вимог кредиторів, затвердивши його в цілому, вимоги наступних кредиторів у таких сумах та з зазначеною черговістю задоволення:

Бахмацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області (16500, м. Бахмач Чернігівської області, вул. Чернігівська, 2-а, код 38765177) - 2 906 598,46 грн. - ІІІ черга задоволення, 476 723,55 грн. - VІ черга задоволення;

Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Чернігівської обласної дирекції публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (14017, м. Чернігів, проспект Перемоги, 21, код 14245308) - 256 413,24 грн. - ІV черга задоволення, 32 000,00 грн. штрафних санкцій - VІ черга задоволення, 1 218,00 грн. витрат на сплату судового збору - І черга задоволення.

Публічного акціонерного товариства «Неос Банк» (03035, м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, 45, код 19358784) - 500 009,34 грн. - ІV черга задоволення, 5 420,04 грн. пені - VІ черга задоволення, 1 218,00 грн. витрат на сплату судового збору - І черга задоволення.

Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» (02152, м. Київ, просп. Павла Тичини, 1-в, офіс «В», код 35571472) - 40 328,66 грн. - ІV черга задоволення; 3 926,84 грн. штрафу і пені - VІ черга задоволення; 2 436,00 грн. витрат на сплату судового збору - І черга задоволення.

2. Відхилити вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» в частині процентів за користування чужими грошовими коштами на суму 2 002,13 грн., збитків у вигляді упущеної вигоди на суму 375 973,09 грн., реальних збитків на суму 64 304,30 грн., неустойки на суму 37 322,52 грн.

3. Залишити без розгляду вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» в частині трьох процентів річних на суму 79,69 грн., процентів за користування чужими грошовими коштами на суму 325,53 грн., пені на суму 147,29 грн.

4. Визначити дату проведення перших зборів кредиторів та комітету кредиторів - 17 жовтня 2014 року о 11.00 год. за місцезнаходженням боржника.

5. Зобов'язати розпорядника майна боржника Мурзу А.М. протягом десяти днів після винесення ухвали за результатами попереднього засідання господарського суду письмово повідомити кредиторів згідно з реєстром вимог кредиторів про місце і час проведення зборів кредиторів та організувати їх проведення.

6. Зобов'язати конкурсних кредиторів провести збори кредиторів, обрати комітет кредиторів.

7. Зобов'язати розпорядника майна боржника Мурзу А.М. подати до господарського суду протокольне рішення зборів кредиторів про утворення та склад комітету кредиторів.

8. Зобов'язати комітет кредиторів надати суду рішення зборів кредиторів стосовно наступної судової процедури (процедури санації, ліквідації, мирової угоди) в п'ятиденний строк після його прийняття.

9. Визначити дату проведення підсумкового засідання суду, на якому буде винесено ухвалу про санацію боржника чи постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, чи ухвалу про припинення провадження у справі про банкрутство або ухвалу про продовження строку процедури розпорядження майном та відкладення підсумкового засідання суду -29 жовтня 2014 року о 11 год. 00 хв. у приміщенні господарського суду за адресою: м. Чернігів, проспект Миру, 20, кабінет 24.

10. Копію цієї ухвали направити всім кредиторам, боржнику, розпоряднику майна боржника Мурзі А.М. (14000, АДРЕСА_2) та відділу з питань банкрутства Головного управління юстиції у Чернігівській області (14005, м. Чернігів, проспект Миру, 49 - а, к. 703).

Суддя А.С. Сидоренко