Постанова № 40681441, 23.09.2014, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" вересня 2014 р.Справа № 923/458/14Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Ярош А.І.,

суддів Журавльова О.О., Таран С.В.,

при секретарі судового засідання: Селиверстовій М.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, за довіреністю;

від відповідача: не з'явився, повідомлений належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Югтранзитсервіс-Агропродукт»

на рішення господарського суду Херсонської області від 05 червня 2014 року

по справі № 923/458/14

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Югтранзитсервіс-Агропродукт»

про стягнення 166 605,36 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернулось до господарського суду Херсонської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Югтранзитсервіс-Агропродукт» 166 605,36 грн., з яких 153 155,80 грн. основної заборгованості, 920,16 грн. інфляційних втрат, 2656,10 грн. 3% річних, 9873,30 грн. пені.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 05.06.2014 р. (суддя Соловйов К.В.) позовні вимоги задоволено, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Югтранзитсервіс-Агропродукт" на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 153 155 грн. 80 коп. заборгованості з оплати послуг, 2 555 грн. 39 коп. в якості річних, 10 972 грн. 76 коп. втрат від інфляції, 10 276 грн. 13 коп. пені та 3 539 грн. 20 коп. компенсації по сплаті судового збору.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновків про те, що за встановлених судом фактичних обставин та на підставі наведених правових норм позовні вимоги про стягнення з відповідача 153 155,80 грн. заборгованості з оплати послуг підлягають задоволенню у повному обсязі.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Югтранзитсервіс-Агропродукт» звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Херсонської області скасувати в частині стягнення з відповідача 2555,39 грн. в якості річних, 10972,76 грн. втрат від інфляції, 10276,13 грн. пені, в іншій частині залишити рішення без змін.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт посилається на те, що оскаржуване рішення незаконне в частині стягнення штрафних санкцій, оскільки з актів приймання-передачі сільськогосподарських робіт, позивачем не було виконано взятих на себе зобов'язань в повному обсязі, та проведено роботи не на всій площі, обумовленій договором. Отже, позивач сам суттєво порушив умови договору, не внесши в нього зміни в частині зменшення виконаних робіт.

Щодо стягнення штрафних санкцій, апелянт зазначав, що позивачем не надано до суду доказів на підтвердження факту отримання відповідачем рахунку на оплату послуг та дати отримання цього рахунку.

Посилання позивача на те, що рахунки-фактури були отримані під час підписання актів прийому-здачі виконання сільськогосподарських робіт, не обґрунтоване жодним доказом, вказані рахунки-фактури не містять відтиску печатки підприємства, підпису або іншої відмітки уповноваженої особи ТОВ «Югтранзитсервіс-Агропродукт» про дату отримання.

Таким чином, на думку скаржника, в матеріалах справи відсутні докази, що підтверджують виникнення у позивача обов'язку оплати штрафних санкцій.

Представник апелянта в судове засідання не з'явився, хоча був повідомлений належним чином про час, дату та місце розгляду апеляційної скарги, про що свідчить поштове повідомлення про вручення ухвали суду.

За таких обставин, оскільки апелянт не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні, а його явка не визнана обов'язковою, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутністю представника апелянта.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового скасування рішення суду, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 03.06.2013р. між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Югтранзитсервіс - Агропродукт" укладено договір №216/2013 про надання послуг.

Відповідно до п.1.1., п.2.1.1., п.2.2.1. та п.2.2.4. договору позивач (виконавець за договором) зобов'язався у період з 25.06.2013р. по 20.07.2013р., включно, надати послуги з збирання комбайнами, у кількості 3 (три) одиниці, прямим комбайнуванням, врожаю 2013 року зернових, технічних та масляних культур на площах відповідача (замовника за договором), а саме, пшениці у Бериславському та Великоолександрівському районах Херсонської області на площах 1200 га, а також, ріпаку у Бериславському районі Херсонської області на площі 900 га, а відповідач, в свою чергу, зобов'язався забезпечити заправку комбайнів позивача пальним для збирання врожаю на цих площах згідно зазначених у договорі норм витрат пального, прийняти та оплатити вказані послуги позивача на умовах договору.

Відповідно до п.3.1. договору вартість послуг проводиться із розрахунку на 1 га площі збирання та встановлюється згідно додаткової угоди до договору.

Згідно з п.п.3.5, 3.6 договору відповідач проводить оплату по факту виконання послуг відповідно до рахунку позивача протягом 30-ти банківських днів з дня отримання такого рахунку. Оплата здійснюється відповідачем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача.

Відповідно до угоди № 1 від 14.06.2013р. до договору сторони цього договору встановили, що ціна послуг позивача з збирання пшениці у Бериславському та Великоолександрівському районах Херсонської області на площах 1 200 га складає 290,00 грн. (без ПДВ) за 1 га, а загальна ціна послуги складає 348 000,00 грн. (без ПДВ).

Згідно з актом прийому-здачі виконання сільськогосподарських робіт від 01.07.2013р. відповідачем прийнято від позивача послуги вартістю 86 130,00 грн. (без ПДВ) з збирання врожаю озимої пшениці на площі 297,0 га та послуги вартістю 122 740 грн. (без ПДВ) з збирання врожаю озимого рапсу на площі 361,0 га, з загальною вартістю цих послуг 122 740 грн. (без ПДВ).

Згідно з актом прийому-здачі виконання сільськогосподарських робіт від 19.07.2013р. відповідачем прийнято від позивача послуги вартістю 1740,00 грн. (без ПДВ) з збирання врожаю озимої пшениці на площі 6,0 га та послуги вартістю 11 560,00 грн. (без ПДВ) з збирання врожаю озимого рапсу на площі 34,0 га, з загальною вартістю цих послуг 13 300,00 грн. (без ПДВ).

На виконання договору, позивачем виставлені рахунки №1 від 01.07.2013р. на оплату послуг вартістю 208870,00 грн., та №2 від 19.07.2013р. на оплату послуг вартістю 13300,00 грн. згідно договору.

В свою чергу, відповідачем оплачено 62366,56 грн. в рахунок оплати вказаних послуг позивача, а саме, 32 366,56 грн. 22.10.2013р. та 30 000,00 грн. 23.10.2013р., що підтверджується виписками банку по рахунку позивача (а.с.54).

Посилаючись на невиконання взятих на себе грошових зобов'язань в частині оплати виконаних робіт, ФОП ОСОБА_2 звернувся до суду з відповідним позовом.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч.1 ст.903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, судова колегія частково погоджується з висновками суду першої інстанції в частині стягнення основної заборгованості за рахунком №1 від 01.07.2013р. та вважає необхідним відмовити у стягненні коштів за рахунком №2 від 19.07.2013р. , виходячи з такого.

Як встановлено судом першої інстанції та перевірено під час апеляційного перегляду, позивачем надано відповідачу послуги зі збирання врожаю, про що свідчать акти виконаних робіт, підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками підприємств.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази направлення відповідачу та отримання ним рахунків на оплату наданих послуг, а з самих рахунків також не вбачається дата їх отримання відповідачем (а.с.15-16).

Водночас, з банківської виписки по рахунку ФОП ОСОБА_2 вбачається, що 22.10.2013р. та 23.10.2013р. відповідачем було здійснено платежі на часткову оплату послуг, які позивач надав відповідачеві на підставі договору (а.с.54). При цьому, призначенням цих платежів зазначено: "Сплата за надання по збиранню врожаю оз. пшениці та ріпак оз., згідно рахунку № 1 від 01.07.2013р."(а.с.54)

Таким чином, судова колегія дійшла висновку про те, що зазначена банківська виписка про оплату відповідачем послуг за рахунком №1 від 01.07.2013 року свідчить про його отримання відповідачем. При цьому, враховуючи те, що перша оплата була здійснена 23.10.2013 року, апеляційний суд вважає, що станом на 23.10.2013 року відповідач отримав вказаний рахунок.

Докази отримання рахунку №2 від 19.07.2013р. в матеріалах справи відсутні, оплата за ним не здійснювалась.

Таким чином, колегія суддів вважає вірним стягнення заборгованості лише за рахунком №1, оскільки докази отримання відповідачем рахунку №2 в матеріалах справи відсутні, а отже момент виконання зобов'язання за рахунком №2 не настав станом на дату подання позову до суду.

Враховуючи викладене, беручи до уваги суму рахунку №1 в розмірі 208 870,00 грн. та оплату за ним в розмірі 62 366,56 грн., що підтверджується матеріалами справи, колегія суддів дійшла висновку про стягнення з відповідача 146 503,44 грн., та відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 13 300 грн. за рахунком №2 від 19.07.2013 року.

Що стосується штрафних санкцій, то колегія суддів здійснила власний перерахунок з урахуванням суми основної заборгованості, та дійшла наступних висновків.

За розрахунком суду, розмір пені за невиконання грошового зобов'язання складає 9805,69 грн. за період з 31.10.2013 року по 30.04.2014 року, що складає шість місяців, згідно ч.6 ст.232 ГК України, відповідно до якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

При здійсненні перерахунку судова колегія виходила з періоду, визначеного позивачем в уточненій позовній заяві від 22.05.2014 року, оскільки відповідно до ч.3 ст.101 ГПК України, в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Перерахунок пені, здійснювався за формулою "Пеня = С х 2УСД х Д : 100/365, де С - сума заборгованості за період, 2 УСД - подвійна облікова ставка НБУ в день прострочення, Д - кількість днів прострочення", за період з 13.08.2013 до 15.04.2014 року облікова ставка НБУ складає 6,5%, з 15.04.2014 року по 17.07.2014 року - 9,5%.

Період з 31.10.2013 по 15.04.2014 року - 146503,44х13х166/100/365 = 8661,76 грн.; період з 15.04.2014 року по 30.04.2014 року - 146503,44х19х15/100/365=1143,93 грн.; 8661,76+1143,93 = 9805,69 грн.

Отже, колегія суддів вважає за можливе частково задовольнити вимоги позивача в частині стягнення з відповідача пені в сумі 9805,69 грн.

Перерахувавши розмір 3% річних, за період з 31.10.2013 по 22.05.2014 року, згідно уточнених позовних вимог, 3% річних складають 2444,39 грн., виходячи з розрахунку 146503,44*3*203/365/100 (сума відсотків = С х 3 х Д : 365 : 100, де С - сума заборгованості, Д - кількість днів прострочення).

Що стосується інфляційних втрат, за наслідками здійсненого перерахунку судова колегія дійшла висновку про те, що сукупний індекс інфляції за період з листопада 2013 року по квітень 2014 року складає 107,164 %, а розмір інфляційних втрат складає 10 496,15 грн.

Колегія суддів не приймає до уваги розрахунок штрафних санкцій апелянта, наданий в апеляційній інстанції, оскільки він здійснений за період з 23.10.2013 року по серпень 2014 року, однак в уточненій позовній заяві були заявлені вимоги про стягнення штрафних санкцій за період з 31.10.2013 року по квітень 2014 року, а тому судова колегія, враховуючи приписи ч.3 ст.101 ГПК України, не виходить за межі позовних вимог та не розглядає вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

В решті позовних вимог, а саме в стягненні заборгованості за рахунком №2 від 19.07.2013 року, а також штрафних санкцій за неоплату вказаного рахунку, слід відмовити, оскільки позивачем не доведено факту та моменту його отримання відповідачем.

Доводи апелянта про невиконання самим позивачем умов договору та виконання робіт на площі меншій, ніж обумовлено в договорі, не звільняє відповідача від відповідальності в частині оплати фактично виконаних робіт, в аспекті ст.526 ЦК України.

За таких обставин, перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав, передбачених ст.104 ГПК України, для часткового скасування рішення суду першої інстанції, та стягнення з відповідача на користь позивача 146 503,44 грн. основної заборгованості за договором №216/2013 про надання послуг від 03.06.2013р., 9805,69 грн. пені, 3% річних в сумі 2444,39 грн., інфляційних нарахувань в розмірі 10 496,15 грн. В решті позовних вимог слід відмовити з підстав необґрунтованості.

Відповідно до ст..49 ГПК України, судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 49, 99, п.2 ст.103 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Югтранзитсервіс-Агропродукт» задовольнити частково.

Рішення господарського суду Херсонської області від 05 червня 2014 року по справі № 923/458/14 скасувати частково.

Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:

«Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Югтранзитсервіс-Агропродукт» на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 146 503,44 (сто сорок шість тисяч п'ятсот три грн. 44 коп.) грн. основної заборгованості за договором №216/2013 про надання послуг від 03.06.2013р., пеню в сумі 9805,69 (дев'ять тисяч вісімсот п'ять грн. 69 коп.) грн., 3% річних в сумі 2444,39 (дві тисячі чотириста сорок чотири грн. 39 коп.) грн., інфляційні втрати в розмірі 10 496,15 (десять тисяч чотириста дев'яносто шість грн. 15 коп.) грн., та 3385,65 (три тисячі триста вісімдесят п'ять грн. 65 коп.) грн. судового збору.

В решті позовних вимог відмовити.»

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Югтранзитсервіс-Агропродукт» 39,82 (тридцять дев'ять грн. 82 коп.) грн. за апеляційний перегляд.

Доручити господарському суду Херсонської області видати відповідні накази із зазначенням реквізитів сторін.

Постанова набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до ВГСУ.

Повний текст постанови підписаний 29.09.2014 року

Головуючий суддя А.І. Ярош

Суддя О.О. Журавльов

Суддя С.В. Таран