Рішення № 40681337, 23.09.2014, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" вересня 2014 р.Справа № 922/2809/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Доленчука Д.О.

при секретарі судового засідання Івахненко І.Г.

розглянувши справу

за позовом Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг", м. Київ; 3-я особа на стороні позивача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Агро-Союз", смт. Ювілейне, Дніпропетровська область до ТОВ "Козіївське", с. Козіївка про стягнення 113198,92 грн. за участю представників:

позивача - Круглов П.Г. за довіреністю № 14/20-138-14 від 01.07.2014 р.

3-я особа на стороні позивача - не з'явився

відповідача - Колосов А.В. за довіреністю № б/н від 15.05.2014 р.

ВСТАНОВИВ:

Державне публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Козіївське" (відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором фінансового лізингу № 20-12-67 ств-фл/379 від 21.08.2012 р. в сумі 113198,92 грн., з яких: 100082,41 грн. - сума основного боргу, 4088,97 грн. - пеня, 7449,62 грн. - індекс інфляції, 1577,92 грн. - 3% річних від суми боргу, всього - 113198,92 грн.

Ухвалою суду по справі від 11.07.2014 р. було порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 23.07.2014 р. о 12:40.

23.07.2014 р. судом розгляд справи було відкладено на 06.08.2014 р. о 12:00.

Представник відповідача, через канцелярію господарського суду 06.08.2014 р. за вх. № 27282, надав письмові заперечення проти позову з додатком, які судом долучені до матеріалів справи. Згідно них представник відповідача просив суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

06.08.2014 р. судом був продовжений строк вирішення спору по справі поза межами двох місячного строку на 15 днів до 23.09.2014 р. включно та розгляд справи відкладено на 16.09.2014 р. о 11:20.

Представники сторін до початку судового засідання призначеного на 16.09.2014 р., через канцелярію господарського суду 16.09.2014 р. за вх.№ Д611/14, надали заяву про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дана заява не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Представник 3-ї особи на стороні позивача, через канцелярію господарського суду 26.08.2014 р. за вх. № 29468, надав письмові пояснення, які судом долучені до матеріалів справи. Разом з письмовими поясненнями представник 3-ї особи на стороні позивача надав клопотання про розгляд справи за відсутності представника 3-ї особи на стороні позивача.

Відповідач, через канцелярію господарського суду 03.09.2014 р. за вх. № 30287, надав повідомлення на окрему ухвалу, яке судом долучено до матеріалів справи.

Представник позивача, через канцелярію господарського суду 15.09.2014 р. за вх. № 31903, надав заперечення на відзив, які судом долучені до матеріалів справи.

Представник відповідача, через канцелярію господарського суду 16.09.2014 р. за вх. № 32079/14, надав письмові пояснення згідно яких просив суд позовні вимоги задовольнити частково в розмірі 30993,52 грн. Дані письмові пояснення судом долучені до матеріалів справи.

У судовому засіданні призначеному на 16.09.2014 р. була оголошена перерва до 23.09.2014 р. о 10:00.

Представники сторін до початку судового засідання призначеного на 23.09.2014 р., через канцелярію господарського суду 23.09.2014 р. за вх. № Д 630/14, надали заяву про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дана заява не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Розглянувши клопотання представника 3-ї особи на стороні позивача про розгляд справи за відсутності представника 3-ї особи на стороні позивача, господарський суд вважав за можливе його задовольнити та розглядати справу за відсутності представника 3-ї особи на стороні позивача.

Представник позивача у судому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні просив суд позовні вимоги позивача задовольнити частково в сумі 30993,52 грн.

Беручи до уваги, що відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, та те, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.

21.08.2012 р. між Державним публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (лізингодавец) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Козіївське" (лізингоодержувач) був укладений договір фінансового лізингу № 20-12-67 ств-фл/379 (надалі - договір).

Відповідно до умов договору позивач передав відповідачу у користування техніку - сівалку "НОRSН АГРО-СОЮЗ" АТD 11.35 зав. № И 33800393 в кількості 1 од. (далі - предмет лізингу) вартістю 1444000,00 грн. строком на 7 (сім) років, а останній зобов'язався сплачувати за це лізингові платежів на умовах договору.

Факт отримання майна підтверджується актом приймання-передачі сільськогосподарської техніки № 2 від 29.11.2012 р.

Згідно позову позивач вказував, що у зв'язку із не сплатою відповідачем лізингових платежів, позивач вже звертався з позовною заявою до господарського суду Харківської області, який своїм рішенням від 23.09.2013 р. у справі № 922/3219/13 стягнув із відповідача заборгованість за період з 29.02.2013 р. по 29.05.2013 р.

Пунктом 3.1.6. договору було встановлено, що лізингодавець має право в односторонньому порядку відмовитись від договору в разі невиконання лізингоодержувачем зобов'язань по цьому договору у передбачені ним строки.

Відповідно до п. 8.3. договору лізингодавець має право повністю або частково відмовитись від договору з підстав несплати лізингоодержувачем протягом 30 календарних днів лізингового платежу. При цьому договір вважається розірваним починаючи з 10 (десятого) дня дати відправлення цінного листа, з повідомленням про відмову від договору на адресу лізингоотримувача, зазначену у договорі, з врахуванням п. 9.2. договору.

Враховуючи вищевикладене та користуючись своїм правом, позивач, у зв'язку із простроченням відповідачем сплати лізингових платежів, направив на адресу відповідача лист від 11.10.2013р. № 14/2332, яким відмовився від договору фінансового лізингу. Отже, договір було розірвано з 21.10.2013 р.

У зв'язку з невиконанням умов договору, предмет лізингу був повернутий позивачу, що підтверджується актом приймання-передачі сільськогосподарської техніки від 05.12.2013р.

Відповідно до п. 4.3. договору встановлено, що черговість сплати лізингових платежів у частині відшкодування вартості предмета лізингу та сплати комісії за супроводження договору кратна 3 місяцям. Термін сплати кожного лізингового платежу встановлюється числом дати підписання акта. Перший лізинговий платіж сплачується через три місяці з дати підписання тристороннього акту, подальші платежі через кожні 3 місяці з дати підписання Акта, подальші платежі - через кожні 3 місяці.

Розмір лізингових платежів, їх складових частин встановлюється додатком до договору "Графік сплати лізингових платежів" (п. 4.4. договору).

Відповідно до графіку сплати лізингових платежів (додаток № 2 до договору) позивач повинен був отримати лізингові платежі у розмірі 100082,41 грн., з них лізинговий платіж 29.08.2013 р. в сумі 63780,96 грн. (за період користування предметом лізингу з 30.05.2013 р. по 29.08.2013 р.) та частково лізинговий платіж 21.10.2013 р. в сумі 36301,45 грн. (за період користування предметом лізингу з 29.08.2013 р. по 21.10.2013 р., тобто по момент розірвання договору).

Однак, зазначені вище лізингові платежі не були сплачені відповідачем, а позивач звертався з відповідною вимогою щодо сплати часткового лізингового платежу від 21.10.2013 р. з метою чіткого встановлення строку сплати даного платежу (вимога № 14/1579 від 19.06.2014 р.).

Станом на 27.06.2014 р. основний борг лізингоодержувача становить 100082,41 грн. згідно розрахунку, оскільки відповідачем не виконувалися зобов'язання щодо сплати лізингових платежів

Згідно п. 3.4.3. договору, лізингоодержувач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі сплачувати лізингові платежі відповідно до умов договору.

За приписами ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 806 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 631 Цивільного кодексу України закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Враховуючи викладене, та те, що на момент прийняття рішення по справі відповідач не надав будь-яких доказів, які б свідчили про належне виконання умов договору, в тому числі про повну оплату лізингових платежів, судом не можуть бути прийняти до уваги посилання відповідача щодо часткового задоволення позовних вимог в розмірі 30993,52 грн.

Враховуючи вказані обставини суд дійшов висновку, що відповідач порушив умови укладеного з позивачем договору та вимоги ст. 526 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За таких підстав, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача 100082,41 грн. основного боргу зі сплати лізингових платежів обґрунтованою та підлягаючою задоволенню.

Оскільки згідно зі ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, а у відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми боргу, суд вважає, що позивач має право на стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних, тому вимоги про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 1577,92 грн. та інфляційних в сумі 7449,62 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України, зокрема, щодо сплати неустойки.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Пунктом 7.1 договору фінансового лізингу № 20-12-67ств-фл/379 від 21.08.2012 р. передбачено, що за порушення строків сплати лізингових платежів лізингоодержувач за кожний календарний день прострочення від несплаченої суми сплачує лізингодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який нараховується пеня.

З огляду на вищевикладене та враховуючи розрахунок позивача пені, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги позивача в частині стягнення 4088,97 грн. пені є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Приймаючи до уваги вищевикладене господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України та витрати по сплаті судового збору у сумі 2263,98 грн. покладає на відповідача.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 129 Конституції України, ст.ст. 525, 526, 530, 599, 611, 612, 625, 629, 631, 806 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 230, 231, 232, 343 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Козіївське" (62011, Харківська область, Краснокутський район, с. Козіївка, вул. Леніна, 40; ідентифікаційний код 30739637) на користь Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (01601, м. Київ, вул. Мечникова, 16-а; ідентифікаційний код 30401456) суму у розмірі 113198,92 грн. (100082,41 грн. - сума основного боргу; 4088,97 грн. - пеня; 7449,62 грн. - індекс інфляції; 1577,92 грн. - 3% річних від суми боргу) та судовий збір в розмірі 2263,98 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 29.09.2014 р.

Суддя Д.О. Доленчук