Постанова № 40681327, 22.09.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" вересня 2014 р. Справа№ 910/8697/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шевченка Е.О.

суддів: Алданової С.О.

Зеленіна В.О.

при секретарі Грабінській Г.В.

За участю представників:

від позивача: Костерний Д.О.

від відповідача: Литвищенко М.Є.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Державного підприємства «ВУГІЛЛЯ УКРАЇНИ»

на рішення Господарського суду міста Києва від 21.07.2014р.

у справі №910/8697/14 (суддя Балац С.В.)

за позовом Публічного акціонерного товарства «ЦЕНТРЕНЕРГО»

до Державного підприємства «ВУГІЛЛЯ УКРАЇНИ»

про стягнення 63 362,40 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «ЦЕНТРЕНЕРГО» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «ВУГІЛЛЯ УКРАЇНИ» про стягнення збитків у розмірі 63 362,40 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.07.2014р. позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «ЦЕНТРЕНЕРГО» задоволені повністю, стягнуто з Державного підприємства «ВУГІЛЛЯ УКРАЇНИ» на користь позивача збитків у сумі 63 362,40 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1 827,00 грн.

Не погодившись з вищевказаним рішенням, Державне підприємство «ВУГІЛЛЯ УКРАЇНИ» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою та просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 21.07.2014р., відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

На думку апелянта, судом першої інстанції не було проведено належної оцінки фактичних обставин справи, не надано належної оцінки доказам в їх сукупності, а також не досліджено норми матеріального права та не дотримано правил ст. 43 ГПК України під час прийняття рішення по суті.

Також скаржник вважає, що позивачем не доведно належним чином факт поставки йому вугілля в замерзлому стані, а також факт заподіяння позивачеві саме в результаті дій чи бездіяльності відповідача збитків у вигляді додаткових витрат зі сплати залізниці грошових коштів за користування вагонами та зберігання вантажу.

Позивач - Публічне акціонерне товариство «ЦЕНТРЕНЕРГО», надало в матеріали справи письмовий відзив на апеляційну скаргу, за яким просить апеляційний господарський суд залишити без задоволення апеляційну скаргу ДП «ВУГІЛЛЯ УКРАЇНИ», а рішення Господарського суду міста Києва від 21.07.2014р. залишти без змін. При цьому позивач відзначає про те, що відповідач, як постачальник вугілля залізничним транспортом згідно Догоовру та особа, на яку Договором покладено обов»язок проводити профілактичні міри щодо запобігання замерзанню вугілля у дорозі, є віповідальною особою за понесені збитки позивачем.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.08.2014р. апеляційну скаргу Державного підприємства «ВУГІЛЛЯ УКРАЇНИ» було прийнято до провадження та призначено розгляд справи на 22.09.2014р.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Правовідносини між Публічним акціонерним товариством «ЦЕНТРЕНЕРГО», як покупцем, та Державним підприємством «ВУГІЛЛЯ УКРАЇНИ», як постачальником, виникли на підставі Договору поставки вугілля №1112 від 19.12.2013р., за умовами якого постачальник зобов»язався поставити (передати) у власність покупця вугільну продукцію у строки, в кількості, асортиментів і з якісними характеристиками, по реквізитам та ціні, погодженими сторонами в цьому Договору. Покупець при цьому зобов»язався прийняти вугілля, сплатити його варітсь відповідно до умов цього Договору.

Отже, за своєю правовою природою укладений між позивачем та відповідачем Договір є договором поставки.

Так, у відповідності до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторони - постачальник зобов»язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупец зобов»язуєтсья прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 266 Господарського кодексу України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскуранатх чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаютсья специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

Згідно з п. 1.3. укладеного між позивачем та відповідачем Договору загальна сума даного Договору орієнтовано становтиь 3 264 000 000,00 грн.

Статтею 2 Договору встановлені умови щодо базової поставки продукції та визнчено, що строк (термін) поставки вугілля з 01.01.2014р. по 31.12.2014р. включно. Місце поставки вугілля: залізнична станція вантажоотримувача - ТЕС ПАТ «ЦЕНТРЕНЕРГО». Вугілля постачається рівномірно протягом періоду поставки залізничним транспортом у відкритих напіввагонах вантажною швидкістю на умовах DDP (залізнична станція призначення), згідно з міжнародними правилами тлумачення торгівельних термінів «Інкотермс» в редакції 2000р., які затосовуютсья із врахуванням особливостей, пов»язаних з умовами цього Договору та його внутрішньодержавним характером. Партія вугілля відвантажується після відбору об»єднаної проби (згідно п. 6.4. ДСТУ 4083-2012). За результатами лабораторних випробувань об»єднаної проби оформляєтсья посвідчення про якість вугілля в партії. Під партією сторони розуміють кількість вугілля, яке вироблене і відвантажене споживачам за певний проміжок часу, середня якість якого характеризується однією об»єднаною пробою (відповідно до ДСТУ 4096-2002 та особливостей п. 5.5.4. цьго Договору). Відвантажене вугілля якісні показники якого перевищують гранично допустимий рівень, встановлений цим Договором, асортимент якого не відповідає вимогам Договору, пошарово завантажене в вагони з домішками продукції інших клаів чи сортів, яке під час транспортування змерзлося і не вивантажується з вагонів після розморожування в розмрожуючих пристроях відповідно до їх технологічної карти та не прийняте з цього приводу покупцем до поставки за Договором не зараховується. Датою виконання зобов»язання по поставці вугілля є дати календарного штемпеля залізничної станції призначення на перевізноу документі. Право власності від постачальника до покупця переходить після підписання між сторонами акту приймання-передачі вугілля.

Предметом розгляду у даній справі є вимоги про стягнненя збитків, у зв»язку з невжиттям відповідачем заходів для запобігання замерзання вугілля.

У відповідності до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов»язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб»єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розумються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов»язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають вдішкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені вншим суб»єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов»язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі налажного виконання зобов»язання другою стороною; матеріальна компенсанція моральної кшоди у випадках, передбачених законом.

Також п. 4 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов»язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов»язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Згідно з ч. 2 ст. 623 Цивільного кодексу України розмір, збитків, завданих порушенням зобов»язання, доказується кредитором.

У відповідності до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому, під збитками розуміються, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв»язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб.

При цьому судова колегія апеляційного господарського суду відмічає, що для застосуваня такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв»язок між протиправною поведінкою та шкодою; вина правопорушника.

Таким чином, для вирішення даного спору суду необхідно встановити, наявність або відсутність факту порушення боржником його обов»язку; в разі наявності факту порушення причинний зв»язок між цим порушенням та шкодою; розмір зибтків, завданих порушенням зобов»язання. Також встановити наявність або відсутність вини боржника.

Матеріали справи свідчать, що у 2014 році відповідач здійснював поставку товару позивачеві згідно Договору за накладними: 48058291, 48009567, 53955225, 48054910, 53955233, 53931101, 48022099, 48022107, 48022115, 48022123, 48022156, 48123129, 53966941, 48021216, 48069470, 48096226, 48069660, 48021182, 48021117, 48022206, 48022222, 48022248, 48022271, 48118483, 48118400, 48022073, 48014070, , 48010722, 48085690, 48085815 у таких вагонах: 67610618, 67681114, 60408440, 66172578, 60600350, 65292674, 66962440, 67165175, 66695974, 64726730, 67396028, 67693069, 60852449, 63283899, 65236077, 66935180, 66226002, 67869347, 67853549, 60619717, 65297673, 60503422, 66565953, 65725772, 65698029, 65882151, 66789611, 65709339, 66752411, 67613828, 67174102, 63280895, 67853424, 67898163, 66727934, 67365536, 67849752, 68734417, 66788969, 66692617, 68604446, 66378373, 67176313, 65256703, 67879981, 67669481, 67854406, 604481371, 60499738, 67168880, 60816030, 65382210, 66243155.

Також матеріали справи містять акти загальної форми від 31.01.2014р. №50, від 30.01.2014р. №52, від 30.01.2014р. №53, від 30.01.2014р. №54, від 30.01.2014р. №55, від 30.01.2014р. №58, від 30.01.2014р. №59, від 30.01.2014р. №60, від 30.01.2014р. №62, від 30.01.2014р. №66, від 30.01.2014р. №67, від 30.01.2014р. №68, від 30.01.2014р. №69, від 30.01.2014р. №70, від 30.01.2014р. №71, від 31.01.2014р. №73, від 31.01.2014р. №74, від 31.01.2014р. №76, від 31.01.2014р. №78, від 31.01.2014р. №79, від 31.01.2014р. №82, від 31.01.2014р. №83, від 31.01.2014р. №84, від 31.01.2014р. №88, від 31.01.2014р. №89, від 31.01.2014р. №90, від 31.01.2014р. №96, від 31.01.2014р. №97, від 31.01.2014р. №98, від 31.01.2014р. №99, від 31.01.2014р. №101, від 31.01.2014р. №100, від 31.01.2014р. №102, від 01.02.2014р. №104, які складені одержувачем товару та представником прийомоздавальника станції призначення Трипілля-Дніпровське Південно-Західної залізниці згідно з п. 13 Правил перевезення внтажів, які змерзаються. В цих актах зазначено, що вони складені його сторонами у зв»язку з тим, що вугілля у вагонах прийшло у змерзлому стані. Для відновлення сипучості вугілля вагони розігрівалися. Час вивантаження вагонів перевищив встановлені норми. Вантажовідправники порушили пункти 2, 4 Правил, так як недостанньо вжили профілактичні засоби, які вказані у накладних. Вивантеження вагонів призвело до затримки рухомого складу та понаднормативного користування вагонів.

Як вбачається, з огляду на обставини, які зафіксовані в актах загальної форми, з позивача було стягнуто Єдиним технологічним центром з обробки перевізних документів Державного територіально-галузевого об»єднання «Південно-Західна залізниця» 30 792,72 грн. за зберігання внатажу, що підтверджується Переліками, Накопичувальними картками та актами загальної форми. Також 32 569,68 грн. позивачем було сплачено Трипільській філії ПАТ «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» за користування вагонами, що підтверджуєтсья актом здачі-приймання робіт (надання послуг) від 31.01.2014р. №ЗТ-0036, відомостями плати за перевезення вантажу та за інші послуги від 31.01.2014р. №3101 0070, а також листом Трипільської філії вді 12.03.2014р. №194.

При цьому, згідно з п. 3.1.6. Договору в період з 15 листопада по 15 березня відповідач, як постачальник, взяв на себе зобов»язання проводити профілактичні міри щодо запобігання змерзанню вугілля у дорозі (сушіння, переможорування, промаслення тощо) відповідно до «Правил перевезення вантажів» та ДСТУ 4083-2012.

У відповідності до ст. 27 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998р. №457 та наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. №644, під час перевезення вантажів, які змерзаються і здуваються, відправник зобов»язаний вжити відповідних профілактичних заходів. Залізниця може відмовити в перевезенні у разі невжиття відправником зазначених заходів. У разі невиконання зазначених вимог відповідальність за втрату або пошкодження вантажу, що виникли з цієї причини, несе відправник.

Відповідно до п. 2, 3, 12 Правил перевезення вантажів у разі пред»явлення до перевезення вантажів, які змерзаються, відправник повинен ужити заходів щодо зменшення їх вологості до безпечної для змерзання межі. Норми безпечності вологості повинні встановлюватсь відправниками спільно з одержувачами відповідно до Державних стандартів, Технічних умов та практики перевезення. Якщо зменшити вологість до безпечних меж неможливо, то відправник повинен уживати заходів щодо запобігання чи зменшення ступеня змерзання вантажу шляхом застосування відповідних профілактичних засобів. Якщо засоби профілактики виявлися неефективними, то одержувач повинен ужити заходів щодо відновлення сипучості вантажу в пунтках вивантаження. У разі завантаження у вагони в холодну пору руку вантажів, вологість яких вища за безпечну до змерзання, відправник повинен застосувати засоби профілактики від змерзання та примерзання вантажу до стін та підлоги вагонів. Профілактичні заходи від змерзання вантажів застосовуються в період з 15 листопада до 1 березня. Цей термін може змінюватись Укрхалізницею на вимогу залізниць чи одержувачів вантаіжв у залежності від погодних умов.

Згідно з п. 13 Павил перевезення вантажів у разі прибуття вантажів у змерзлому стані одержувач складає акт загальної форми за участю представника станції. В акті засвідчується факт прибуття вантажу в змерзлому стані, указуються заходи, ужиті одержувачем для вивантаження вагонів, а також час, затрачений на розморожування та вивантаження. На підставі цього акта одержувач вирішує з відправником питання про відшкодування додаткових витрат на розморожування та вивантаження, пов»язаних із недостатністю застосованих профілактичних заходів.

Також згідно з ст. 129 Статуту залізниць обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються, зокрема, актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Згідно з п. 3 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002р. №334, акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності.

Таким чином, належними засобами доказування доведено, що відповідач не виконав належним чином свого зобов»язання стосовно проведення профілактичних мір щодо запобігання змерзанню вугілля у дорозі, чим порушив умови п. 3.1.6. Договору, а також положення Статуту залізниць України, норми Правил перевезення вантажу, та що мало наслідком нанесення позивачеві збитків у загальній сумі 63 362,40 грн.

На підставі ст. 224, 225 Господарського кодексу України, ст.ст. 22, 611, 623 Цивільного кодексу України ці збитки в сумі 63 362,40 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Крім того, у відповідності до ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, і встановлено нормою ч. 1 ст. 33 ГПК України. Розподіл тягаря доказування визначається предметом спору. За загальним правилом обов'язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.

Згідно з ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частина 2 ст. 34 ГПК України містить відомий процесуальному праву принцип допустимості доказів (засобів доказування). Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

За таких обставин, а також враховуючи те, що відповідачем не надано належних доказів відсутності своєї вини у понесенні позивачем збитків, судова колегія приходить до висновку про правомірність стягнення судом першої інстанції з відповідача суми збитків у розмірі 63 362,40 грн.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103 , ст. 105, 106 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємтсва «ВУГІЛЛЯ УКРАЇНИ» залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.07.2014р. у справі №910/8697/14 залишити без змін.

3. Справу №910/8697/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Е.О. Шевченко

Судді С.О. Алданова

В.О. Зеленін