Рішення № 40681313, 24.09.2014, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" вересня 2014 р.Справа № 922/3453/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ємельянової О.О.

при секретарі судового засідання Лук'яненко Ю.Ю.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українсько-польське підприємство з іноземними інвестиціями "УПС" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Паркінг+", м. Харків про стягнення коштів за участю представників сторін:

від позивача - не з'явився;

від відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Українсько - польське підприємство з іноземними інвестиціями "УПС" (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Паркінг+" (відповідач) про стягнення коштів у розмірі 144958,25грн., з яких: 134247,85грн. основний борг, 8702,20грн. пеня та 2008,20грн. - 3% річних. Судові витрати по справі просить покласти на відповідача. Свої вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором про надання послуг з дорожньо - будівельної техніки № 92-У від 27.08.2013р. в частині повного та своєчасного розрахунку за надані послуги, внаслідок чого виникла заборгованість.

Ухвалою від 20.08.2014р. суд прийняв позовну заяву до розгляду, порушив провадження у справі та призначив її до розгляду в судовому засіданні.

У призначене судове засідання представник позивача не з'явився, надіслав до суду клопотання (вх. № 32419 від 18.09.2014р.), в якому зазначив, що не має можливості забезпечити явку уповноваженого представника в судове засідання, не заперечує проти розгляду справи без участі його уповноваженого представника. Крім того, позивач в своєму клопотанні зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив, відзиву на позов та витребуваних судом документів не надав. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка про направлення ухвали про порушення провадження у справі та відкладення її розгляду за адресою, вказаною у позовній заяві та Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 10.09.2014р. (а.с. 31), а також відповідні повідомлення, про вручення поштового відправлення (а.с. 23, 25).

Відповідно до ч.1 ст. 64 ГПК України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. З ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Згідно із статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 24.09.2014 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.

27.08.2013р. між відповідачем (Замовник) та позивачем (Виконавець) був укладений договір про надання послуг з дорожньо - будівельної техніки № 92-У (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору, позивач зобов'язався в порядку та на умовах, визначених цим Договором, за завданням відповідача протягом визначеного в Договорі строку надавати послуги дорожньо-будівельної техніки (надалі - послуги), а відповідач в свою чергу, зобов'язався приймати та оплачувати такі послуги.

Послуги за Договором надаються наступною дорожньо-будівельною технікою: екскаватор HYUNDAI 210, екскаватор HYUNDAI 210, за заявкою відповідача, який визначає позивачеві фронт послуг.

Пунктом 3.2. Договору встановлено, що загальна вартість фактично наданих послуг визначається в актах приймання-передачі наданих послуг, складених Виконавцем на підставі відомостей робочого часу (змінних рапортів) на дорожньо -будівельну технічку, виходячи з вартості 1-єї машино-години.

Як вбачається зі змісту розділу 3 Договору, приймання наданих послуг здійснюється за актами приймання-передачі наданих послуг, які готуються Виконавцем та направляються на затвердження Замовнику в 2-х примірниках (п.3.3.1.).

В разі не підписання Замовником наданих актів приймання-передачі наданих послуг протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту їх отримання від Виконавця та/або ненадання мотивованої письмової відмови:

- послуги, вказані в таких актах, вважаються наданими Виконавцем та прийнятими Замовником в повному обсязі та без зауважень;

- акти, надані Виконавцем, вважаються підписаними в редакції Виконавця;

- вартість наданих послуг, вказана в актах, підлягає безспірній оплаті на умовах цього Договору (п.3.3.4. Договору).

Відповідно до пунктів 3.4. та 3.5. Договору, розрахунки за цим Договором здійснюються Замовником в національній валюті України - гривні, шляхом прямого безготівкового грошового переказу коштів, належних до сплати за умовами цього Договору, на поточний рахунок Виконавця, вказаний у даному Договорі. Замовник оплачує послуги, надані Виконавцем, протягом 3 (трьох) днів з моменту підписання Сторонами акту приймання-передачі наданих послуг.

На виконання взятих на себе зобов'язань позивач надав відповідачу обумовлені Договором послуги на загальну суму 134247,85грн., що належним чином підтверджується наявними в матеріалах справи Актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), а саме: акт № ОУ-0000329 від 30.09.2013р. на суму 25499,59грн.; акт № ОУ-0000327 від 30.09.2013р. на суму 73748.82грн.: акт № ОУ-0000280 від 30.08.2013р. на суму 34999,44грн. (а.с. 15-17).

Проте відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання за Договором та не сплатив надані йому послуги, внаслідок чого виникла заборгованість перед позивачем на суму 134247,85грн., яка до цього часу не сплачена.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.

За приписами ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до саттей. 33, 43, 34 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували заперечення проти позовних вимог.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт наявності основного боргу у відповідача перед позивачем у сумі 134247,85грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, а відтак, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості у сумі 134247,85 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивачем у зв''язку із несвоєчасною оплатою відповідачем за договором №92-У від 27.08.2013 року нараховано суму пені у розмірі 8702,20 грн. Дослідивши правомірність вимог позивача в цій частині судом встановлено наступне.

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України, зокрема, щодо сплати неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафними санкціями, відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В п.2.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" № 14 від 17.12.2013р. роз'яснено, що до пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Такої ж позиції дотримується Верховний суд України, зокрема в Постанові № 3-56гс12 від 04.12.2012р.

Пунктом 4.4. Договору передбачено, що в разі несвоєчасного розрахунку згідно з Договором Замовник сплачує Виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент порушення умов договору, за кожен день прострочення платежу.

Судом перевірено строк нарахування позивачем пені та встановлено, що пеня нарахована за період з 05.02.2014р. по 05.08.2014р. що суперечить вимогам ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, у зв'язку з чим судом виконано перерахунок пені, яка складає:

- за Актом здачі - прийняття робіт (надання послуг) від 30.08.2013р. за період з 05.02.2014р. по 03.03.2014р. на суму 336,57грн.;

- за Актами здачі - прийняття робіт (надання послуг) від 30.09.2013р. за період з 05.02.2014р. по 03.04.2014р. на суму 2050,23грн.

Таким чином вимоги позивача про стягнення з відповідача пені підлягають частковому задоволенню на загальну суму 2386,80грн., а в частині стягнення пені в розмірі 6315,40грн. в позові необхідно відмовити.

Оскільки згідно зі ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, а у відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми боргу.

Також позивачем до стягнення заявлено 3 річних за період з 05.02.2014р. по 05.08.2014р. у розмірі - 2008,20 грн.

Аналіз 625 статті ЦК України вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Враховуючи вищенаведене, позивач має право на стягнення з відповідача 3% річнихза період з 05.02.2014р. по 05.08.2014р. , тому вимога про стягнення з відповідача 3 % річних за період з 05.02.2014р. по 05.08.2014р. - 2008,20грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.

Оскільки стороною, на користь якої відбулося рішення є позивач, тому суд покладає витрати по сплаті судового збору у сумі 2772,85грн. на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи викладене, та керуючись ст.ст. 193, 230, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526, 530, 599, 611, 612, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 12, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАРКІНГ+» (61002, м.Харків, вул. Артема, буд.2; код ЄДРПОУ 32868719) на користь тоовариства з обмеженою відповідальністю «Українсько-польське підприємство з іноземними інвестиціями «УПС» (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Ширшова, буд. 18, оф. 407; ЄДРПОУ 24427542) 134247,85 грн. основного боргу, 2386,80грн. пені, 2008,20грн. - 3 % річних та 2772,85грн. витрат по сплаті судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

В частині стягнення 6315,40грн. пені - в позові відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 29.09.2014 р.

Суддя О.О. Ємельянова