Постанова № 40681266, 25.09.2014, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" вересня 2014 р. Справа № 914/1867/14

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - судді Кравчук Н.М.

суддів Гнатюк Г.М.

Якімець Г.Г.

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕН - Сервіс» (надалі ТзОВ «ДЕН - Сервіс») б/н від 16.07.14р.

на рішення господарського суду Львівської області від 16.07.2014р.

у справі № 914/1867/14

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТОН» (надалі ТзОВ «ЮНІТОН» )м. Запоріжжя

до відповідача: ТзОВ «ДЕН - Сервіс», смт. Новий Яричів

про стягнення заборгованості,

за участю представників:

від позивача: Гураль Р.В. - представник (довіреність № 07/014 від 23.12.2013р.)

від відповідача: не з'явився

Представнику позивача роз'яснені права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід суддів та клопотань про здійснення технічної фіксації судового процесу від сторін не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Львівської області від 16.07.2014р. у справі №914/1867/14 (суддя Рим Т.Я.) позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з ТзОВ «ДЕН-Сервіс» на користь ТзОВ «ЮНІТОН» 34 422,00 грн. боргу, 6 884,40 грн. штрафу та 1 827,00 грн. у відшкодування витрат на оплату судового збору.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що сума боргу підтверджується матеріалами справи, в свою чергу відповідачем належними та допустимими доказами не спростована.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ТзОВ «ДЕН - Сервіс» подало апеляційну скаргу, в якій вказує, що судом першої інстанції не враховано надані ним докази та аргументи, а відтак, винесено необ'єктивне рішення, просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю. Зокрема, скаржник зазначає, що суд першої інстанції повинен був зменшити суму основного боргу в зв'язку з частковою оплатою боргу, крім того вважає, що позивачем не правомірно була нарахована сума штрафу в розмірі 6 884,40 грн., оскільки останнім не було враховано часткову оплату основної заборгованості

31.07.2014р. автоматизованою системою документообігу суду дану справу розподілено до розгляду судді-доповідачу Кравчук Н.М.

Розпорядженням в.о. голови суду від 01.08.2014р. в склад колегії для розгляду даної справи введено суддів - Гнатюк Г.М. та Мирутенка О.Л.

Ухвалою суду від 01.08.2014р. в складі колегії суддів: суддя доповідач - Кравчук Н.М., судді Гнатюк Г.М. та Мирутенко О.Л. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 21.08.2014р.

В зв'язку з перебуванням судді Гнатюк Г.М. у відпустці, розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 20.08.2014р. для розгляду справи № 914/1867/14 замість судді Гнатюк Г.М. введено суддю Якімець Г.Г.

Ухвалою суду від 21.08.2014р. в складі колегії суддів: суддя доповідач - Кравчук Н.М., судді Мирутенко О.Л. та Якімець Г.Г. розгляд справи відкладено на 25.09.2014р.

В зв'язку з перебуванням судді Мирутенка О.Л. у відпустці, розпорядженням в.о. голови Львівського апеляційного господарського суду від 24.09.2014р. для розгляду справи № 914/1867/14 замість судді Мирутенка О.Л. введено суддю Гнатюк Г.М.

Представник позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечив, з підстав викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Відповідач явку уповноваженого представника в судові засідання жодного разу не забезпечив, причини неявки не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце розгляду справи.

Розглянувши апеляційну скаргу, матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Львівський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Між ТзОВ «ЮНІТОН» (постачальник) та ТзОВ «ДЕН-Сервіс» (покупець) 08.01.2014р. укладено договір поставки №ЛВ-06, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити покупцю металопродукцію, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар (а.с. 10-12).

Пунктом 4.4 договору визначено, що датою поставки вважається дата вказана у накладних.

Договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2014р. У частині взаєморозрахунків договір діє до повного виконання зобов'язань між сторонами (п.6.1 договору).

Відповідно до п. 3.3 договору покупець сплачує 100% вартості поставленого товару протягом 14 банківських днів з дати його поставки. Сплата вартості товару проводиться простим банківським переказом на поточний рахунок постачальника.

На виконання взятих на себе зобов'язань ТзОВ "ЮНІТОН" поставив ТзОВ "ДЕН-Сервіс" товар на загальну суму 34 422,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №2 від 09.01.2014р. на суму 4 950,00 грн. та довіреністю №1 від 09.01.2014р., видатковою накладною №100 від 10.01.2014р. на суму 3 498,00 грн. та довіреністю №1 від 09.01.2014р., видатковою накладною №900 від 10.06.2014р. на суму 2 700,00 грн. та довіреністю №27 від 10.02.2014р., видатковою накладною №893 від 17.02.2014р. на суму 23 274,00 грн. та довіреністю №27 від 10.02.2014р. (а.с. 13-18).

Жодних претензій щодо обсягу та якості переданого товару відповідачем не висловлено. Проте, відповідач свої зобов'язання щодо оплати за отриманий товар не виконав, в результаті чого в нього перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 34 422,00 грн.

Згідно з п.8.3 договору у випадку прострочення будь-якого з платежів по даному договору, постачальник не несе відповідальності за прострочення поставки товару, а покупець сплачує постачальнику одноразовий штраф у наступних розмірах: у випадку прострочення платежу до 15 календарних днів - 10% від вартості несплаченого товару; у випадку прострочення платежу більш ніж 15 календарних днів - 20% від вартості несплаченого товару.

Позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача на його користь заборгованість в розмірі 34 422,00 грн. за поставлений товар та 6 884,40 штрафу, нарахованого у відповідності до п. 8.3 договору.

При прийняті постанови, колегія суддів керувалася наступним.

Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст. 175 ГК України.

В ст.11 ЦК України зазначено, що, однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч.1 ст. 692 ЦК України).

У відповідності до ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, факту отримання даної продукції відповідачем не заперечується, проте останнім заперечується розмір заборгованості. Так, відповідачем долучено як доказ оплати боргу у даній справі платіжні доручення №1144 від 20.05.2014р. на суму 10 000,00 грн. та №1182 від 28.05.2014р. на суму 5 000,00 грн. У вказаних документах в графі «призначенні платежу» зазначено: згідно з актом звірки від 20.05.2014р. та від 28.05.2014р. відповідно (а.с. 51-52). За таких обставин відповідач вважає, що суд першої інстанції повинен був зменшити суму основного боргу, крім того вважає, що позивачем не правомірно була нарахована сума штрафу в розмірі 6 884,40 грн., оскільки останнім не було враховано часткову оплату основної заборгованості.

Такі твердження скаржника не заслуговують на увагу суду з огляду на наступне.

Як вбачається зі змісту пояснень ТзОВ "ЮНІТОН" № 103-ю від 15.07.2014р., вказані оплати дійсно були здійснені відповідачем, проте, оскільки вони не мали чіткого призначення платежу, тому були зараховані позивачем для погашення раніше виниклої заборгованості за 2013р. та відображено в позовній заяві по справі господарського суду Львівської області № 914/1866/14 (а.с. 64).

В матеріалах справи наявне рішення господарського суду Львівської області № 914/1866/14 від 05.08.2014р. за позовом ТзОВ «ЮНІТОН» до ТзОВ «ДЕН-Сервіс» про стягнення 18 721,80 грн., яким господарський суд зменшив суму основного боргу врахувавши подані відповідачем платіжні доручення №1144 від 20.05.2014р. на суму 10 000,00 грн. та №1182 від 28.05.2014р. на суму 5 000,00 грн.

Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно не взято до уваги як доказ погашення основного боргу у справі № 914/1867/14 зазначені вище платіжні доручення на суму 15 000,00 грн.

Враховуючи встановлені обставини та положення вищевказаних норм права, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість заявлених вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача основної заборгованості у розмірі 34 422,00 грн. В свою чергу, відповідачем належними та допустимими доказами вона не спростована.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно з ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Штрафними санкціями у відповідності до умов ст. 230 ГК України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Враховуючи встановлення факту прострочення грошового зобов'язання відповідачем, колегія суддів вважає правильним висновок місцевого господарського суду щодо задоволення вимоги про стягнення штрафу у розмірі 6 884,40 грн. - 20% вартості неоплачуваного товару, оскільки прострочення платежу становить більш як 15 календарних днів.

Статтею 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Однак, скаржником всупереч вищенаведеній нормі права, не подано доказів, які б спростовували факти, викладені в позовній заяві, а доводи, наведені в апеляційній скарзі не спростовують правомірність висновків, викладених в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції.

Статтею 49 ГПК України передбачено, що стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.

Відповідно до пп.4 п.2 ч.2 ст. 4 Законом України «Про судовий збір» за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду - ставка судового збору складає 50 відсотків, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Як вбачається з платіжного доручення № 1310 від 28.07.2014р., скаржником за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції було сплачено судовий збір лише в розмірі 100,00 грн.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 01.08.2014р. було зобов'язано скаржника подати суду докази доплати судового збору в розмірі 813,50 грн.

Проте дані вимоги ухвали суду скаржником не було виконано.

Постановою Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» № 7 від 21.02.2013р., зокрема п.2.23 передбачено, що якщо факт недоплати судового збору з'ясовано господарським судом у процесі розгляду прийнятої заяви (скарги), суд у залежності від конкретних обставин справи може: зобов'язати позивача (заявника, скаржника) доплатити належну суму судового збору і подати суду відповідні докази у встановлений ним строк та за необхідності відкласти розгляд справи або оголосити перерву в засіданні (стаття 77 ГПК); у разі неподання доказів оплати - стягнути належну суму судового збору за результатами вирішення спору з урахуванням приписів частин першої - четвертої статті 49 ГПК або ж залишити позов (заяву, скаргу) без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 названого Кодексу.

Таким чином, колегія суддів вважає за необхідне достягнути належну суму судового збору за результатами вирішення спору.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду є законним, обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись, ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

1. Рішення господарського суду Львівської області від 16.07.2014р. у справі № 914/1867/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Стягнути з ТзОВ «ДЕН - Сервіс», Львівська область, Кам'янка - Бузький район, смт. Новий Яричів, вул. Шашкевича, 29 (код ЄДРПОУ 36767240) в дохід державного бюджету (код ЄДРПОУ 25263462) 813,50 грн. за подання апеляційної скарги.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з розділом ХІІ-1 ГПК України.

4. Справу передати до господарського суду Львівської області.

Головуючий суддя Кравчук Н.М.

судді Гнатюк Г.М.

Якімець Г.Г.