Рішення № 40681255, 24.09.2014, Господарський суд Чернігівської області

Господарський суд Чернігівської області

Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua

=====

.Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

"24" вересня 2014 року Справа № 927/1253/14

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Цимбал-Нарожної М.П., розглянувши матеріали справи

за позовом: приватного акціонерного товариства "Страхова компанія

"Грандвіс"

14038, пр.Перемоги,127, м.Чернігів;

до відповідача-1: публічного акціонерного товариства "Комерційний банк

"Південкомбанк"

(в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб тимчасової адміністрації Кириєнко А.М.)

04050, вул. Глибочицька,17-д, м.Київ;

до відповідача-2: товариства з обмеженою відповідальністю "ДТ-Україна"

14000, вул.Шевченка, б.15, м.Чернігів;

предмет спору: зобов'язання відповідача-1 виконати умови договору застави майнових прав на депозитний вклад 123-60С/2 від 30.09.2013р. та звернути стягнення на предмет застави-майнове право на депозит в сумі 292541,69грн. в рахунок виконання простроченого зобов'язання за кредитним договором №12К-60С від 30.09.2013р.; стягнення з відповідача-2 279002,97грн.;

за участю представників сторін:

від позивача: не з"явився;

від відповідача-1: Яроцька Л.О.(дов.№131 від 15.09.2014р.) - представник;

від відповідача-2: Матяш Н.В.-(дов. №б/н від 12.08.2014р.)-представник;

в с т а н о в и в :

приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Грандвіс" звернулось до господарського суду Чернігівської області з позовом до публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Південкомбанк" про зобов'язання виконати умови, передбачені п.5.5. Договору застави майнових прав на депозитний вклад №123-60С/2 від 30.09.2013р. та звернути стягнення на предмет застави-майнове право на депозит в сумі 292541,69грн. в рахунок виконання простроченого зобов'язання за кредитним договором №12К-60С від 30.09.2013р. та до товариства з обмеженою відповідальністю "ДТ-Україна" про стягнення 279002,97грн., з яких поточна заборгованість за кредитом в сумі 258125,03грн., прострочена заборгованість за кредитом в сумі 17208,33грн., поточна заборгованість за відсотками за користування кредитом в сумі 1766,72грн., прострочена заборгованість за відсотками за користування кредитом в сумі 1902,89грн.

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 08.08.2014р. порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 27.08.2014р., після чого розгляд справи відкладався до 10.09.2014р. та 24.09.2014р..

Суд перейшов до розгляду спору по суті в судовому засіданні 10.09.2014р.

В обґрунтування своїх позовних вимог до відповідача-1 позивач зазначає наступне:

- 30.09.2013р. між позивачем та відповідачем-1 укладено договір банківського вкладу «Страховий» за №123Д-60Ю (далі -Договір банківського вкладу), згідно до умов якого позивачем перераховано на вкладений (депозитний) рахунок №2652.6.027925.006, відкритий на ім'я позивача в Чернігівській філії банку, грошові кошти в сумі 413000,00грн. Відповідач прийняв кошти та зобов'язався повернути їх у строк до 30.09.2015р., сплативши при цьому позивачем проценти за користування грошовими коштами в розмірі 4,7%річних;

- 30.09.2013р. між ПАТ «КБ «Південкомбанк» та ТОВ «ТД-Україна» укладений кредитний договір №12К-60С (далі-Кредитний договір);

- 30.09.2013р. між позивачем та відповідачем-1 укладено договір застави майнових прав на депозитний вклад №123-60С/2 (далі-Договір застави);

- Додатковою угодою №1 від 30.09.2013р. до договору банківського вкладу «Страховий» за №123Д-60Ю було внесено зміни, якими вбачалося, що майнові права на вклад за договором банківського вкладу є предметом застави за договором застави;

- відповідно до укладених між позивачем та відповідачем-1 Додаткових угод до Договору банківського вкладу, відбулося зменшення суми вкладу до 292541,69грн.;

- зміна предмету застави також була здійснена шляхом укладання між позивачем та відповідачем-1 Додаткових угод до Договору застави;

- враховуючи, що відповідач-2 повідомив позивача та відповідача-1 про неможливість подальшого виконання умов Кредитного договору через складну політичну та економічну ситуацію, позивач звернувся до відповідача-1 з заявою від 22.05.2014р. №236 про списання коштів в межах поточної заборгованості відповідача-2 за кредитним договором, проте Відповідач-1 не здійснив списання коштів з депозитного рахунку;

- на думку позивача, прострочення відповідачем-2 кредитних зобов'язань за Кредитним договором призвело до того, що у відповідача-1, в силу п.5.4. Договору застави та ст.19 Закону України «Про заставу», виникло безумовне право на звернення стягнення на предмет застави;

- не виконання відповідачем-1 умов договору застави спричиняє щоденне збільшення суми заборгованості за Кредитним договором, що в свою чергу, призводить до додаткових втрат позивача;

- позивач зазначає, що скористався наданим йому правом дострокового розірвання Договору банківського вкладу про що повідомив відповідача-1 листом від 24.07.2014р..

10.09.2014р. позивачем надані додаткові пояснення по справі, в яких він посилається на ст.ст. 11,12,13 ЦК України та зазначає про порушення Банком його прав.

В обґрунтування свої позовних вимог до відповідача-2 позивач зазначає, що у нього виникло право вимоги до ТОВ «ДТ-Україна» щодо погашення суми заборгованості в розмірі 279002,97грн.

Відповідач-1 надав заперечення, в яких проти позову заперечує, вважає позовну заяву необґрунтованою та безпідставною та просить суд в позові відмовити, зазначаючи наступне:

- рішенням правління Національного банку України від 23.05.2014р. ПАТ «КБ «Південкомбанк» віднесено до категорії неплатоспроможних та рішенням від 26.05.2014р. Фонду гарантування вкладів фізичних осіб запроваджено тимчасову адміністрацію;

- відповідно до ст. ст. 91, 93, 96 Закону України «По банківську діяльність», встановлена черговість та порядок погашення вимог кредиторів унеможливлює індивідуальне задоволення вимог окремого кредитора позачергово шляхом проведення зарахування зустрічних однорідних вимог;

- задоволення судом позовних вимог буде суперечити приписам ст.26, 36 Закону, ст.601, 602 ЦК України та безумовно порушить права інших вкладників ПАБ «КБ «Південкомбанк» на отримання власних вкладів та порядок черговості задоволення вимог кредиторів.

10.09.2014р. від відповідача-1 надійшли додаткові заперечення проти позову, в яких він зазначає, що відповідно до ч.2 ст. 1060 ЦК України та п.2.7. Договору, позивачем не виконані зобов'язання за кредитним договором в повному обсязі, у позивача не виникає право на дострокове повернення вкладу; крім того, своїми діями позивач порушує вимоги п.4.2 Договору застави. Разом з тим, відповідач зазначає, що звернення стягнення на предмет застави, передбачене п.5.5. договору застави, є правом відповідача-1, а не його обов'язком, а тому посилання позивача є безпідставними. З врахуванням норм ст.1 ГПК України, у позивача відсутнє право на звернення до суду з вимогою, що міститься у позовній заяві.

Від відповідача-2 надійшов відзив на позов, яким він проти позову не заперечує та просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Розглянувши подані позивачем і відповідачами документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважних представників позивача,відповідача-1, відповідача-2, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне:

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 174 ГК України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

30.09.2013р. між ПАТ «КБ «Південкомбанк» та ПрАТ СК «Грандвіс» укладено договір банківського вкладу «Страховий» № 123Д-60Ю (далі - Договір банківського вкладу «Страховий»).

Відповідно до п.1.1. Договору банківського вкладу «Страховий», Банк відкриває Вкладнику вкладний (депозитний) рахунок №26526027925006 (далі-рахунок) в Чернігівському відділенні ПАТ «КБ «Південкомбанк», код банку 335946.

Відповідно до п.1.2., 1.3. Договору банківського вкладу «Страховий», вкладник перераховує грошові кошти у безготівковій формі на рахунок, а Банк приймає грошові кошти Вкладника в сумі 413000,00грн.; банк зобов'язується повернути вкладнику вклад 30.09.2015 року.

На виконання умов Договору банківського вкладу «Страховий», Позивач перерахував грошові кошти в сумі 413000,00грн., що підтверджується платіжним дорученням №1036 від 30.09.2013р.

Додатковою угодою №1 від 30.09.2013р. до договору банківського вкладу «Страховий» за №123Д-60Ю було внесено зміни, якими вбачалося, що майнові права на вклад за договором банківського вкладу є предметом застави за договором застави.

Відповідно до укладених між позивачем та відповідачем-1 Додаткових угод до Договору банківського вкладу «Страховий» встановлено не знижувальний залишок коштів на рахунку позивача і, відповідно до Додаткової угоди №11 від 05.05.2014р., цей не знижувальний залишок визначений у сумі 292541,69грн.

На момент звернення позивача до суду, на рахунку позивача знаходяться кошти в вищезазначеній сумі, що не заперечується сторонами у справі.

30.09.2013р. між ПАТ «КБ «Південкомбанк» (Кредитор) та ТОВ «ДТ-Україна» (Позичальник) укладено Кредитний договір №12К-60С (далі -Кредитний договір), відповідно до умов якого, Банк надає Позичальнику ТОВ «ДТ-Україна» (Відповідач-2) кредит в сумі 413000,00грн. для придбання транспортного засобу TOYOTA Land Cruiser 200 4,5D з кінцевою датою повернення - 29.09.2015р..

Для забезпечення виконання зобов'язань з повернення суми кредиту, сплати процентів за користування кредитними коштами за Кредитним договором, 30.09.2014р. між Банком (Заставодержатель) та ПрАТ СК «Грандвіс» (Заставодавець) укладено договір застави майнових прав на депозитний вклад №123-60С/2 (далі -Договір застави). Зміна предмету застави також була здійснена шляхом укладання між позивачем та відповідачем-1 Додаткових угод до Договору застави та, відповідно до п.1.4 Додаткової угоди №7 від 05.05.2014р., вартість предмета застави визначена в сумі 292 541,69грн.

Слід зазначити, що оскільки заставодевцем по Кредитному договору №12К-60С є третя особа, а саме ПАТ «Страхова компанія «Грандвіс», тому останній виступає майновим поручителем за юридичну особу ТОВ «ДТ-Україна» (боржник), про що і зазначено в Договорі застави, а відтак, до спірних правовідносин застосовуються зокрема положення параграфа 3 глави 49 ЦК України.

Станом на 02.07.2014р. заборгованість ТОВ «ДТ-Україна» за кредитним договором №12К-60С від 30.09.2013р. становить 279002,97грн., з яких: 258125,03грн. поточної заборгованості за кредитом, 17208,33грн. простроченої заборгованості за кредитом, 1766,72грн. поточної заборгованості по відсоткам за користування кредитом; 1902,89грн. простроченої заборгованості по відсоткам за користування кредитом.

Позивач посилається на ст. ст. 11,12,13 ЦК України та зазначає, що бездіяльність Банку щодо не списання коштів з рахунку позивача порушує його права та призводить до виникнення збитків.

Господарський суд вважає, що вимоги позивача до Банку (Відповідача -1) є необґрунтованими виходячи з наступного:

В даному випадку, правовідносини сторін ґрунтуються на договорі №123Д-60Ю банківського вкладу «Страховий» від 30.09.2013р., кредитному договору №12К-60С від 30.09.2013р. та договорі застави майнових прав на депозитний вклад №123-60С/2 від 30.09.2013р.

Відповідно до вимог позивача, останній просить зобов'язати Банк (Відповідач-1) виконати умови, передбачені п.5.5. Договору застави майнових прав на депозитний вклад №123-60С/2 від 30.09.2013р. та звернути стягнення на предмет застави - майнове право на депозит в сумі 292541,69грн. в рахунок виконання простроченого зобов'язання за Кредитним договором.

Так, відповідно до п. 5.5 Договору застави майнових прав на депозитний вклад №123-60С/2 від 30.09.2013р., у випадку звернення Заставодавця до Заставодержателя, що є відповідно вкладником та Банком за Основним договором із заявою про дострокове вилучення вкладу або розірвання такого Основного договору, Заставодержатель має право без додаткових погоджень із Заставодавцем звернути стягнення на Предмет застави в рахунок виконання зобов'язань за Кредитним договором, в тому числі строк виконання за якими не настав.

В даному випадку сторони погодили, що у Банку (Відповідача - 1) виникає право, а не обов'язок щодо звернення стягнення на предмет застави, а саме вилучення вкладу.

Аналогічні положення закріпленні ч.2 ст. 590 ЦК України.

Нормами ст. 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Слід зазначити, що підписавши Договір застави майнових прав на депозитний вклад №123-60С/2 позивач погодився з умовами Договору, зокрема з п.5.5 Договору, положення якого не носять імперативний характер для Банку, а відтак, у суду відсутні підстави для задоволення вимоги позивача до Відповідача-1.

На посилання позивача щодо щоденного збільшення суми заборгованості за Кредитним договором в результаті невиконання умов Договору застави з боку Банку, а відтак збільшення обсягу відповідальності позивача, господарський суд зазначає наступне: позивач виступив майновим поручителем, уклавши з Банком Договір застави майнових прав на депозитний вклад №123-60С/2 та погодився відповідати перед Банком за порушення зобов'язань ТОВ "ДТ-Україна" в межах суми 292541,69грн., і за умови підтвердження, відповідно до ст. 517 ЦК України, своїх прав як нового кредитора, може вимагати виконання даного обов'язку від боржника.

Що стосується вимог позивача до ТОВ "ДТ-Україна" (відповідач-2) про стягнення 279002,97грн., господарський суд відмовляє в їх задоволенні враховуючи положення ст.1 ГПК України та виходячи з наступного:

Відповідно до ч. 1 ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Таким чином, особа має право звертатись до суду за захистом саме порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Особи, які звертаються до суду, повинні довести належними та допустимими доказами порушення своїх прав та необхідність їх захисту.

Згідно із ст. 20 ГК України, кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 55 Конституції України, відповідно до якої кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, та ч. 2 ст. 124 Конституції України, відповідно до якої юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Конституційний Суд України в рішенні у справі за конституційним зверненням громадян ОСОБА_4, ОСОБА_5 та інших громадян щодо офіційного тлумачення статей 55, 64, 124 Конституції України (справа за зверненнями жителів міста Жовті Води) від 25 грудня 1997 р. дав офіційне тлумачення такого змісту:

"частину першу статті 55 Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод".

До господарського суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. Тобто в контексті цієї норми має значення лише суб'єктивне уявлення особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту. Водночас за змістом коментованої статті порушення права чи законного інтересу або спір щодо них повинні існувати на момент звернення до суду.

Так, позивач вважає, що він є новим кредитором по відношенню до ТОВ «ДТ-Україна», оскільки, відповідно до умов кредитного договору №12К-60С від 30.09.2013р. та договору застави майнових прав на депозитний вклад №123-60С/2 від 30.09.2013р., він виступив Заставодавцем та здійснив забезпечення виконання кредитних зобов'язань перед Банком, а останній повинен списати кошти в сумі 279 002,97грн. на підставі п.5.5 Договору застави.

Відповідно до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем).

Відповідно до ст.556 ЦК України, після виконання поручителем зобов'язання, забезпечених порукою, кредитор повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов'язок.

До поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За змістом статей 33 і 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.

Позивачем на момент звернення з позовом до суду не надано доказів, що на кошти в сумі 279002,97 грн., які знаходяться на вкладному (депозитному) рахунку позивача у Банку було звернуто стягнення на підставі Договору застави майнових прав на депозитний вклад №123-60С/2 від 30.09.2013р., а відтак позивачем не доведено наявність порушеного права чи охоронюваного законом інтересу, що є підставою для звернення до суду з позовом до Відповідача-2.

Частиною 6 ст. 84 ГПК України передбачено, що в резолютивній частині рішення вказується про розподіл господарських витрат між сторонами, про повернення судового збору з бюджету.

Відповідно ст.49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно статті 49 ГПК України та Закону України „Про судовий збір" від 08.07.2011 року № 3674-VI, господарський суд вважає за необхідне витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.

Керуючись ст.ст. 49, ст.-ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

В позові відмовити повністю.

Суддя М.П. Цимбал-Нарожна

Повний текст рішення підписано 29 вересня 2014 року

Суддя М.П. Цимбал-Нарожна