Рішення № 40681119, 30.09.2014, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" вересня 2014 р. Справа № 926/1316/14

За позовом Міського комунального підприємства «Чернівцітеплокомуненерго» м. Чернівці

до Комунального житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства № 14

про стягнення заборгованості - 31492,77 грн.

Суддя Паскарь А. Д.

за участю представників:

від позивача - Білянський М. І., довіреність № 2570 від 25.12.2013;

від відповідача - Браженюк С. П., довіреність від 07.04.2014.

СУТЬ СПОРУ: Міське комунальне підприємство «Чернівцітеплокомуненерго» звернулося до комунального житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства № 14, м. Чернівці, з позовом про стягнення 31492,77 грн., у тому числі основного боргу в сумі 23994,19 грн., пені в сумі 2244,66 грн., 3% річних в сумі 1912,92 грн. та інфляційних збитків в сумі 3341,00 грн. за неналежне виконання умов укладеного сторонами договору на постачання теплової енергії в гарячій воді від 19.09.2006.

Позов обґрунтовується тим, що в порушення умов укладеного сторонами договору про постачання теплової енергії в гарячій воді № 104 від 19.09.2006 (далі - договір) за період з 01.12.2011 по 31.07.2014 відповідач заборгував позивачеві разом із штрафними санкціями суму позову.

У судовому засіданні представник відповідача надав відзив, з якого вбачається, що відповідач 29.09.2014 сплатив частину боргу в сумі 10000 грн., а також, посилаючись на скрутний фінансовий стан, просить зменшити розмір пені на 90%, тобто на 2020,20 грн.

Представник позивача часткову оплату боргу відповідачем підтвердив, але проти зменшення суми пені заперечував.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини між сторонами, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог з наступних підстав.

19 вересня 2006 року між МКП «Чернівцітеплокомуненерго» та КЖРЕП № 14 договір № 104 на постачання теплової енергії у гарячій воді, згідно якого позивач зобов'язався постачати відповідачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах згідно Додатку № 1 до договору, а відповідач оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами та у визначені договором терміни.

Згідно умов договору розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться в грошовій формі відповідно до встановлених органами місцевого самоврядування тарифів на підставі показань приладів обліку чи розрахунків (пункт 1 розділу IV договору). Розрахунковим періодом є календарний місяць (п. 2 розділу IV договору).

Пунктом 4 розділу ІІ договору визначено, що в разі зміни тарифів споживач послуг сплачує за теплову енергію за новими тарифами з дня введення їх в дію.

Розрахунки проводилися згідно тарифів, затверджених рішенням виконавчого комітету Чернівецької міської ради: № 1031/24 від 30.12.2008, № 122/4 від 22.02.2011, № 724/20 від 22.11.2011, № 338/10 від 25.06.2013 та постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг № 480 від 31.12.2013 та № 246 від 13.03.2014. Величина тарифу та його зміни доводились до відповідача регулярно і своєчасно, як і до інших споживачів теплової енергії.

Законом України «Про ціни і ціноутворення» від 03.12.1990 № 507-ХІІ, а саме статтею 10, передбачено зміна рівня державних фіксованих та регульованих цін і тарифів на окремі види продукції, товарів і послуг здійснюється в порядку і в строки, що визначаються тими органами, які відповідно затверджують або регулюють ціни (тарифи). У даному випадку рішення Чернівецької міської ради було прийнято на підставі ст.ст. 7, 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст. 20 Закону України «Про теплопостачання».

Оскільки МКП «Чернівцітеплокомуненерго» є суб'єктом природної монополії, то з урахуванням ст. 25 Господарського кодексу України, не визначає умови реалізації товару на ринку.

Відповідач взяті на себе зобов'язання належним чином не виконав, прострочив виконання договірних зобов'язань щодо своєчасної оплати за спожиту теплову енергію, заборгувавши позивачеві 23994,19 грн. за період з 01.12.2011 по 31.07.2014.

23 липня 2012 року відповідачем був укладений договір № 104-Р «Про реструктуризацію заборгованості за надану теплову енергію» до 01.01.2013, однак умови даної угоди відповідачем не виконані.

31 травня 2013 року між сторонами повторно був укладений договір № 104-Р Про реструктуризацію заборгованості за надану теплову енергію» до 30.10.2013, однак відповідач також не виконав свої зобов'язання.

Статями 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 19 ЗУ «Про теплопостачання» встановлено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто неналежне виконання.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до договору та Закону України від 22.11.1996 «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», відповідач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 0,5 % від суми платежу за кожен день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на день розрахунку.

Позивач нарахував відповідачу пеню за прострочення платежу у розмірі 2244,66 грн. з урахуванням приписів ч. 6 ст.232 ГК України.

Пунктом 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Беручи до уваги надані відповідачем докази про скрутний фінансовий стан, зокрема, наявність кредиторської заборгованості в розмірі 596,7 тис. грн., а також добровільну сплату частини боргу, суд вважає за необхідне частково задовольнити клопотання відповідача про зменшення розміру пені, а саме зменшити розмір пені на 50%, тобто на 1122,33 грн.

У відповідності до ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

При вирішенні спору в частині стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань суд керується ст. 625 ЦК України, згідно якої боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тому, крім основної заборгованості та пені, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню також 3% річних у сумі 1912,92 грн. та інфляційні нарахування в сумі 3341 грн.

За таких обставин суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позову, з покладенням судових витрат на відповідача, винного в доведенні розгляду спору в судовому порядку та припинення провадження в частині сплати основного боргу в сумі 10000 грн. у зв'язку із відсутністю предмету спору.

На підставі викладеного, керуючись п. 1-1 статті 80, статтями 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Комунального житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства № 14 (58000, м. Чернівці, вул. Чапаєва, 43, ідентифікаційний код 14271990) на користь міського комунального підприємства «Чернівцітеплокомуненерго» (м. Чернівці, вул. Максимовича, 19-А, ідентифікаційний код 34519280) заборгованість у сумі 13994,19 грн., пеню у сумі 1122,33 грн., 3 % річних у сумі 1912,92 грн., інфляційні в сумі 3341 грн. та судовий збір в розмірі 1827 грн.

3.Припинити провадження в частині сплати основного боргу на суму 10000 грн.

Суддя А. Паскарь