Рішення № 40680413, 16.09.2014, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.09.2014 Справа № 917/1325/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-сервісне підприємство "Гірмашсервіс", вул. Будівельників, 16, м. Комсомольськ, Полтавська обл., 39800

до Публічного акціонерного товариства "Рижівський гранітний кар'єр", вул. Горького, 151, м. Комсомольськ, Полтавська обл., 39800

про стягнення 147 411,10 грн.,

Суддя Ківшик О.В.

Представники :

від позивача: не з’явилися;

від відповідача: не з’явилися.

У судовому засіданні 21.07.2014 р. в порядку ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 16.09.2014 р. до 10 год. 00 хв. з огляду на задоволене судом клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та з метою надання сторонам часу для мирного врегулювання спору.

16.09.2014 р. у судовому засіданні відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення, залучено її до матеріалів справи та повідомлено про термін виготовлення повного тексту судового рішення.

Суть спору : розглядається позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-сервісне підприємство "Гірмашсервіс" про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Рижівський гранітний кар'єр" 147 411,10 грн. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем умов укладеного між ТОВ "Виробничо-сервісне підприємство "Гірмашсервіс" та ВАТ "Рижівський гранітний кар'єр" Договору № 10/05-2011 від 10.05.2011 р., в тому числі: 121 126,77 грн. основний борг, 7 589,68 грн. інфляційні втрати, 8 505,42 грн. пеня, 10 189,23 грн. 3% річних.

Позивач представництво у судове засідання не забезпечив, його явка в судове засідання судом обов'язковою не визнавалась. Останній надіслав суду заяву № 15/9 від 15.09.2014 р. (вх. № 11959 від 16.09.2014 р.) про розгляд справи за відсутності його представника та заяву № 11/9 від 11.09.2014 р. (вх. № 11960 від 16.09.2014 р.) про збільшення позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 160 209,99 грн. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем умов укладеного між ТОВ "Виробничо-сервісне підприємство "Гірмашсервіс" та ВАТ "Рижівський гранітний кар'єр" Договору № 10/05-2011 від 10.05.2011 р., в тому числі: 121 126,77 грн. основний борг, 15 440,62 грн. інфляційні втрати, 12 258,69 грн. пеня та 11 383,91 грн. 3% річних.

Оскільки дана заява пред'явлена з дотриманням встановлених процесуальних правил, право на збільшення розміру позовних вимог надане позивачеві ч. 4 ст. 22 ГПК України, заява про збільшення позовних вимог приймається судом до розгляду в даному позовному провадженні. Спір розглядатиметься в межах предмету спору в редакції заяви позивача № 11/9 від 11.09.2014 р. (вх. № 11960 від 16.09.2014 р.) про збільшення розміру позовних вимог.

У попередньому судовому засіданні представник відповідача усно повідомляв суд про можливе врегулювання спору та заявляв суду клопотання про відкладення розгляду даної справи. Вищезазначене клопотання було задоволено судом, в зв'язку з чим розгляд справи був перенесений на 16.09.2014 р. на 10 год. 00 хв..

У призначене на 16.09.2014 р. судове засідання відповідач представництво не забезпечив, вимог суду не виконав, причин щодо цього суду не повідомив.

Сторони відповідно до пп. 2.6.15 Інструкції з діловодства в господарських судах України та пп. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" були належним чином та завчасно повідомлені про дату, час і місце проведення судового засідання та про покладені на них судом обов'язки, про що свідчать матеріали справи.

Відповідно до пп. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР) щодо права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, закінчення строку вирішення спору з урахуванням ч. 3 ст. 69 ГПК України, суд не оцінює вказану обставину як підставу для подальшого відкладення розгляду справи. Спір розглядається за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані документальні докази, суд,

встановив :

10.05.2011 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-сервісне підприємство "Гірмашсервіс" (виконавець) та Відкритим акціонерним товариством "Рижівський гранітний кар'єр" (замовник) було укладено Договір № 10/05-2011 про перевезення гірничої маси в кар'єрі (далі – Договір, а.с. 19-20).

При цьому сторони узгодили, зокрема, наступне :

- по даному договору замовник доручає, а виконавець зобов’язується надати останньому послуги по перевезенню гірничої маси у кар'єрі замовника (ПАТ "Рижівський гранітний кар'єр") власним автотранспортом, у строки та об'ємах, узгоджених між сторонами у додатках до даного договору, а замовник зобов’язується прийняти та оплатити надані послуги відповідно до умов даного договору (п. 1.1 Договору);

- вартість послуг по перевезенню гірничої маси за 1 м3 на 2011 рік узгоджена сторонами - 4,00 грн. (у т.ч. ПДВ). Вартість послуг за кожний місяць визначається на підставі актів виконаних робіт виходячи з вартості послуг по перевезенню гірничої маси за 1 м3 - 4,00 грн. (у т.ч. ПДВ) (п. 2.1 та п. 2.2 Договору);

- розрахунки сторін за надані послуги по даному договору виконуються по факту виконаних робіт протягом 5-ти робочих днів від дати підписання акту приймання-передачі виконаних робіт та на підставі рахунку, пред'явленого виконавцем замовнику (п. 4.1 Договору);

- за прострочення строків оплати наданих послуг замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі 0,1% від суми заборгованості, за кожен день прострочення оплати, але не більше, ніж у розмірі подвійної облікової ставки НБУ (п. 5.1 Договору);

- виконавець починає виконувати обумовлені даним договором послуги з моменту підписання даного договору і надає їх протягом всього строку дії даного договору, в тому числі у вихідні та святкові дні (п. 6.1 Договору);

- цей Договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2011 р. (п. 6.2 Договору).

Як вбачається з матеріалів справи, Відкрите акціонерне товариство "Рижівський гранітний кар'єр" було перейменоване на Публічне акціонерне товариство "Рижівський гранітний кар'єр" у зв'язку з необхідністю приведення у відповідність до норм Закону України "Про акціонерні товариства". Відповідно до чинного законодавства України було проведено державну реєстрацію змін до установчих документів останнього.

Факт виконання позивачем прийнятих на себе зобов’язань з надання послуг замовнику на загальну суму 121 126,77 грн. підтверджується наявними у справі копіями актів здачі-приймання послуг (а.с. 10-13), а саме : № 76 від 17.06.2011 р. на суму 4 819,18 грн., № 91 від 30.06.2011 р. на суму 42 941,02 грн., № 92 від 31.07.2011 р. на суму 49 558,40 грн. та № 174 від 31.08.2011 р. на суму 23 808,17 грн., які підписані представниками сторін та скріплені печатками сторін (оригінали актів оглянуто судом та встановлено, що наявні у матеріалах справи копії відповідають оригіналам). Крім того, в дотримання умов Договору позивачем були пред'явлені відповідачу відповідні рахунки на оплату отриманих послуг, а саме : № 105 від 17.06.2011 р., № 120 від 30.06.2011 р., № 155 від 31.07.20111 р. та № 204 від 31.08.2011 р. (копії наявні у матеріалах справи, а.с. 14-17).

За даними позивача в порушення умов Договору відповідачем оплату вартості отриманих послуг не проведено, на момент подання позову заборгованість складає 121 126,77 грн.. Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами проводилась звірка взаєморозрахунків та було складено належним чином оформлений акт, згідно якого станом на 31.12.2012 р. за відповідачем рахується заборгованість у розмірі 121 126,77 грн. (а.с. 58).

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом (з урахуванням прийнятої судом до розгляду заяви № 11/9 від 11.09.2014 р. (вх. № 11960 від 16.09.2014 р.) про збільшення позовних вимог) про стягнення з відповідача 160 209,99 грн. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного між сторонами 10.05.2011 р. Договору про надання послуг з перевезення гірничої маси № 10/05-2011, з яких : 121 126,77 грн. основний борг, 15 440,62 грн. інфляційні втрати за період з 25.06.2011 р. по 16.09.2014 р., 12 258,69 грн. пеня за період з 17.03.2014 р. по 16.09.2014 р. та 11 383,91 грн. 3% річних за період з 25.06.2011 р. по 16.09.2014 р..

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Враховуючи правову природу укладеного договору, кореспондуючи права та обов'язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з договору про надання послуг.

Статтею 901 Цивільного кодексу України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною першою ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконав зобов'язання за Договором. Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за вищезазначеним Договором та приписів ст. 903 Цивільного кодексу України не сплатив вартість отриманих послуг. Заборгованість останнього на момент подання позову та розгляду даної справи складає 121 126,77 грн.. Дана обставина відповідачем не спростована.

Отже, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 121 126,77 грн. основного боргу підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Згідно з частиною першою ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України). Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Згідно із ст. 3 Закону України від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (із змінами) розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

У відповідності до положень пункту 4.1. Договору розрахунки сторін за надані послуги по даному договору виконуються по факту виконаних робіт протягом 5-ти робочих днів від дати підписання акту приймання-передачі виконаних робіт та на підставі рахунку, пред'явленого виконавцем замовнику.

Пунктом 5.1 Договору визначено, що за прострочення строків оплати наданих послуг замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі 0,1% від суми заборгованості, за кожен день прострочення оплати, але не більше ніж у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Тобто, зі змісту зазначених пунктів Договору слідує, що момент прострочення відповідачем виконання зобов'язання встановлюється щодо кожного підписаного акту окремо (по закінченню 5-ти робочих днів від дати підписання акту приймання-передачі виконаних робіт), і як наслідок, пеня також має нараховуватись на суму боргу по кожному акту приймання-передачі послуг окремо з урахуванням вимог ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України (6 місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано).

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 12 258,69 грн. пені за несвоєчасну оплату вартості отриманих ним послуг за період з 17.03.2014 р. по 16.09.2014 р., суд прийшов до висновку, що вимоги позивача в цій частині задоволенню не підлягають, оскільки позивачем невірно визначений період нарахування пені : за наданим позивачем розрахунком пред'явленої до стягнення суми пені нарахування неустойки починається не з моменту прострочення платежу за кожним актом окремо, а з дати, що визначається шляхом зворотного відліку шести місяців від дати звернення з позовом (прийнятої судом до розгляду в даному провадженні заяви про збільшення позовних вимог), що порушує приписи п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

За приписами п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Після проведення перевірки наданого позивачем розрахунку позовних вимог в частині стягнення з відповідача 15 440,62 грн. інфляційних втрат за період з 25.06.2011 р. по 16.09.2014 р. та 11 383,91 грн. 3% річних за період з 25.06.2011 р. по 16.09.2014 р., суд визнає його вірним (розрахунок здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 8.1.5").

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Допустимих доказів в спростування вищевикладеного чи будь-яких обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

За викладеного, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 121 126,77 грн. основного боргу, 15 440,62 грн. інфляційних втрат та 11 383,91 грн. трьох процентів річних підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню. В частині стягнення з відповідача 12 258,69 грн. пені позовні вимоги задоволенню на підлягають.

При прийнятті рішення судом враховано приписи п. 2.1 Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 р. "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" (із змінами та доповненнями) та ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України, а також те, що відповідачем заява про застосування строків позовної давності до заявлених позивачем вимог не надавалася.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати, понесені позивачем при подачі позову, покладаються на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Рижівський гранітний кар'єр" (вул. Горького, 151, м. Комсомольськ, Полтавська обл., 39800), ідентифікаційний код юридичної особи 03327339 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-сервісне підприємство "Гірмашсервіс" (вул. Будівельників, 16, м. Комсомольськ, Полтавська обл., 39800), ідентифікаційний код юридичної особи 34739075 - 121 126,77 грн. основного боргу, 15 440,62 грн. інфляційних втрат, 11 383,91 грн. трьох процентів річних та 2 959,04 судового збору.

Видати наказ з набранням рішенням законної сили.

3. В частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 12 258,69 грн. пені відмовити.

Повне рішення складено 19.09.2014 р.

Суддя О.В.Ківшик

Примітка : Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.