Рішення № 40680266, 15.09.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/13298/14 15.09.14

За позовом Приватного підприємства "ГРУПА КОМПАНІЙ ШЕРИФ"

до Національного музею народної архітектури та побуту України

про стягнення 214 460,53 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники

від позивача: Настиченко В.А. за довіреністю № 2208/2014/2 від 22.08.2014 р.

від відповідача: Обухов В.В. за довіреністю б/н від 17.07.2014 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство "ГРУПА КОМПАНІЙ ШЕРИФ" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Національного музею народної архітектури та побуту України (відповідач) про стягнення 214 460,53 грн. на підставі Договору № 331 про закупівлю послуг з охорони за державні кошти від 09.02.2012 р. та Додаткової угоди № 3 від 07.03.2013 р. до вказаного договору, з яких: 187084,80 грн., 21030,32 грн. інфляційних нарахувань, 6345,41 грн. 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в період з 09.03.2013 р. по 03.05.2013 р. надав відповідачу охоронні послуги на підставі Додаткової угоди № 3 від 07.03.2013 р. до Договору № 331 від 09.02.2012 р., якою було продовжено дію наведеного договору до 03.05.2013 р., втім відповідач не підписав акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) за період з 09.03.2013 р. по 03.05.2013 р. на загальну суму 187 084,80 грн., а рівно не оплатив зазначені послуги позивачу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.07.2014 р. було порушено провадження у справі № 910/13298/14 та призначено розгляд справи на 01.09.2014 р. о 14:30 год.

23.07.2014 р. через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи. Клопотання судом задоволене.

29.08.2014 р. через відділ діловодства суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи на виконання вимог ухвали суду від 04.07.2014 р., а саме: письмового підтвердження про відсутність аналогічного спору; копій рахунків-фактур № СФ-0000112 від 09.03.2013 р., № СФ-0000113 від 01.04.2013 р., № СФ-0000114 від 01.05.2013 р.; витягів з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стосовно позивача та відповідача станом на 22.08.2014 р.

29.08.2014 р. через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшли заперечення на позовну заяву, якими відповідач просив суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки позивачем не доведено факту надання послуг з охорони об'єкту відповідача в період з 09.03.2013 р. по 03.05.2013 р. Відповідач також звернув увагу суду на те, що Додаткова угода № 3 від 07.03.2013 р. до Договору № 331 від 09.02.2012 р. та Акт прийому-передачі об'єкта з під охорони від 07.05.2013 р. підписані ОСОБА_5, тоді як генеральним директором відповідача є Заруба Д.В. На підтвердження правової позиції, викладеної у запереченнях, відповідач надав суду виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 28.02.2012 р.; копію статуту відповідача та наказ Міністерства культури про призначення генерального директора відповідача.

В судове засідання, призначене на 01.09.2014 р., представники позивача та відповідача з'явилися.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 01.09.2014 р., надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог. Позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні, призначеному на 01.09.2014 р., заперечував проти заявлених позовних вимог та просив суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у запереченнях на позовну заяву, поданих 29.08.2014 р. через відділ діловодства суду.

В судовому засіданні, призначеному на 01.09.2014 р., представники позивача та відповідача подали спільне клопотання про продовження строку вирішення спору. Клопотання судом задоволене і передане до відділу діловодства суду для реєстрації.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.09.2014 р. продовжено строк вирішення спору на п'ятнадцять днів та відкладено розгляд справи на 15.09.2014 о 10:00 год.

11.09.2014 р. через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшла заява про долучення до матеріалів справи копії додаткової угоди № 2 від 28.01.2013 р. до Договору № 331 про від 09.02.2012 р.

11.09.2014 р. через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшли додаткові пояснення до заперечень на позовну заяву, в яких відповідач зазначив, що продовження строку дії Договору № 331 від 09.02.2012 р. на тих же умовах оплати та здійснення виплат в силу п. 6 ст. 40 Закону України «Про здійснення державних закупівель» не було можливе, а тому сторони дійшли згоди про здійснення позивачем охорони об'єкта відповідача у період з 09.03.2013 р. по 03.05.2013 р. безкоштовно (як подарунок). Відповідач також зазначив, що розрахунок вартості послуг охорони до Додаткової угоди № 3 від 07.03.2013 р. до Договору № 331 від 09.02.2012 р. сторонами не підписувався, а тому не можливо встановити кількість постів охорони, яка зменшувалась у спірний період.

В судове засідання, призначене на 15.09.2014 р., представники позивача та відповідача з'явилися.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 15.09.2014 р., надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог. Позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні, призначеному на 15.09.2014 р., заперечував проти заявлених позовних вимог та просив суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у запереченнях на позовну заяву та додаткових поясненнях до заперечень на позовну заяву, поданих 29.08.2014 р. та 11.09.2014 р. через відділ діловодства суду.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 15.09.2014 р. було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

09.02.2012 року між Приватним підприємством "ГРУПА КОМПАНІЙ ШЕРИФ" (виконавець, відповідач) та Національним музеєм народної архітектури та побуту України (замовник, позивач) був укладений Договір № 331 про закупівлю послуг з охорони за державні кошти (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 наведеного Договору виконавець (позивач) зобов'язався у 2012 році надати замовнику (відповідачу) послуги з фізичної охорони території Національного музею народної архітектури та побуту України за адресою: 03026, м. Київ. с. Пирогів, Національний музей народної архітектури та побуту України (надалі - Об'єкт), а замовник - прийняти і оплатити такі послуги.

Згідно п. 1.2 Договору умови, порядок, система охорони об'єктів та режим роботи визначається даним Договором та за згодою сторін окремою домовленістю.

Пунктом 3.1 Договору сторони, зокрема, узгодили, що оплата за послуги виконавця (позивача), відповідно до умов Договору складає: 13,92 грн. разом з ПДВ за одну годину охорони одним охоронником.

Порядок здійснення оплати за Договором передбачений п.п. 4.1 - 4.5 Договору. Так, відповідно до п. 4.1 Договору за виконані виконавцем послуги замовник (відповідач) перераховує суму згідно з актом виконаних робіт на розрахунковий рахунок виконавця (позивача). Відповідно до п. 4.2 Договору оплата за послуги проводиться щомісячно, але не пізніше 20-го числа наступного місяця за попередній.

Строк надання послуг за Договором сторони визначили у п. 5.1 Договору - з 01 лютого по 31 грудня 2012 року, а строк дії Договору сторони визначили у п. 10.1 Договору - з моменту підписання даного договору сторонами та до 31 грудня 2012 р.

Разом з тим, підписавши Додаткову угоду № 1 та Додаткову угоду № 2 від 28.01.2013 р. до Договору сторони домовились про продовження дії Договору до 08.03.2013 р. на строк, достатній для проведення процедури закупівлі в 2013 році на суму коштів 223833,60 грн., а підписавши Додаткову угоду № 3 від 07.03.2013 р. до Договору - сторони домовились про продовження дії Договору до 03.05.2013 р. При цьому згідно пунктів 1.3 та 1.4 Додаткової угоди № 3 дана додаткова угода є невід'ємною частиною Договору та набирає чинності з моменту її підписання обома сторонами, всі інші пункти Договору залишаються без змін.

Відповідно до п.п. 6.1.1 п. 6.1 Договору замовник (відповідач) зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за надані послуги.

В свою чергу, виконавець (позивач) має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за надані послуги.

На твердження позивача, ним було якісно та своєчасно надано відповідачу в період з 09.03.2013 р. по 03.05.2013 р. передбачені Договором послуги з фізичної охорони території Національного музею народної архітектури та побуту України на загальну суму 187084,80 грн., про що складені акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000108 на суму 76838,40 грн., № ОУ-0000109 на суму 100224,00 грн., № ОУ-0000110 на суму 10022,40 грн.

Натомість, в порушення умов Договору відповідач не оплатив надані позивачем послуги за вищевказаний період, оскільки не перерахував на розрахунковий рахунок позивача у передбачений п. 4.2 Договору строк суми згідно з актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000108, № ОУ-0000109, № ОУ-0000110 здачі-прийняття робіт (надання послуг), які позивач разом з вимогами про належне виконання зобов'язань № 2607/ГКШ від 26.07.2013 р., № 1306/ГКШ від 13.06.2014 р. та рахунками-фактурами № СФ-0000112 від 09.03.2013 р., № СФ-0000113 від 01.04.2013 р., № СФ-0000114 від 01.05.2013 р. направляв відповідачу двічі (29.07.2013 р. та 16.06.2014 р.), що підтверджується фіскальними чеками № 1438 від 29.07.2013 р. та № 9260 від 16.06.2014 р. з описами вкладень у цінні листи.

Позивач також зазначив, що відповідно до акту прийому-передачі від 07.05.2013 р. ним було передано, а відповідачем було прийнято з під охорони Об'єкт, при цьому сторони зазначили, що Об'єкт передано повністю відповідно до умов Договору, без зауважень та претензій до кількості і якості наданої позивачем охорони.

Оскільки відповідач не оплатив спірні послуги за період з 09.03.2013 р. по 03.05.2013 р. на загальну суму 187084,80 грн. (основний борг), позивач звернувся з відповідним позовом до Господарського суду міста Києва про стягнення суми основного боргу, а також сум 3% річних та інфляційних нарахувань за прострочення грошового зобов'язання.

Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, оскільки позивачем не доведено факту надання послуг з охорони об'єкту відповідача в період з 09.03.2013 р. по 03.05.2013 р. При цьому відповідач звернув увагу суду на наступне: Додаткова угода № 3 від 07.03.2013 р. до Договору № 331 від 09.02.2012 р. та Акт прийому-передачі об'єкта з під охорони від 07.05.2013 р. підписані ОСОБА_5, тоді як генеральним директором відповідача є Заруба Д.В.; продовження строку дії Договору № 331 від 09.02.2012 р. на тих же умовах оплати та здійснення виплат в силу п. 6 ст. 40 Закону України «Про здійснення державних закупівель» не було можливе, у зв'язку з чим сторони дійшли згоди про здійснення позивачем охорони об'єкта відповідача у період з 09.03.2013 р. по 03.05.2013 р. безкоштовно (як подарунок); розрахунок вартості послуг охорони до Додаткової угоди № 3 від 07.03.2013 р. до Договору № 331 від 09.02.2012 р. сторонами не підписувався, а тому не можливо встановити кількість постів охорони, яка зменшувалась у спірний період.

Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Судом встановлено, що укладений між сторонами Договір за своєю юридичною природою є договором про надання послуг.

Відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) за договором про надання послуг одна сторона - виконавець, зобов'язується за завданням другої сторони - замовника, надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частина 1 ст. 903 ЦК України встановлює обов'язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, встановлених у договорі, якщо останнім передбачено надання такої послуги за плату.

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Судом встановлено, що Додатковою угодою № 3 від 07.03.2013 р. до Договору сторони продовжили дію Договору до 03.05.2013 р. При цьому згідно пунктів 1.3 та 1.4 Додаткової угоди № 3 визначено, що дана додаткова угода є невід'ємною частиною Договору та набирає чинності з моменту її підписання обома сторонами, всі інші пункти Договору залишаються без змін.

Факт надання позивачем відповідачу спірних послуг з охорони О'бєкта в спірний період (з 09.03.2013 р. по 03.05.2013 р.) підтверджується, зокрема, актом прийому-передачі від 07.05.2013 р., який був підписаний представниками сторін та скріплений печатками сторін. Згідно наведеного акту позивачем було передано, а відповідачем було прийнято з під охорони Об'єкт, при цьому сторони зазначили, що Об'єкт передано повністю відповідно до умов Договору, без зауважень та претензій до кількості і якості наданої позивачем охорони.

Пунктом 4.1 Договору встановлено, що за виконані послуги відповідач повинен перерахувати суму згідно з актом виконаних робіт на розрахунковий рахунок позивача, а відповідно до п. 4.2 Договору оплата за послуги повинна проводиться щомісячно, але не пізніше 20-го числа наступного місяця за попередній.

Отже, відповідно до наведених умов Договору оплата за послуги не ставиться в залежність від підписання актів чи одержання рахунків на оплату, а фактично сторонами встановлений обов'язок відповідача здійснити оплату за послуги не пізніше 20-го числа наступного місяця за попередній.

Разом з тим, матеріали справи містять докази направлення позивачем відповідачу актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000108 на суму 76838,40 грн., № ОУ-0000109 на суму 100224,00 грн., № ОУ-0000110 на суму 10022,40 грн. та рахунків-фактур № СФ-0000112 від 09.03.2013 р., № СФ-0000113 від 01.04.2013 р., № СФ-0000114 від 01.05.2013 р. на відповідні суми, а всього на суму 187084,80 грн. Так, направлення позивачем відповідачу вказаних документів підтверджується фіскальними чеками № 1438 від 29.07.2013 р. та № 9260 від 16.06.2014 р. з описами вкладень у цінні листи.

Матеріалами справи також підтверджується, що після отримання відповідачем вищенаведених актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) за період з 09.03.2013 р. по 03.05.2013 р. та рахунків-фактур на загальну суму 187084,80 грн., відповідач акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) не підписав, а рахунки-фактури - не оплатив.

В той же час, вищевказані акти не були і повернуті позивачу з мотивованою відмовою від їх підписання щодо кількості та/або якості наданої позивачем охорони в спірний період, а вказані рахунки-фактури - не були повернуті з огляду на неналежне оформлення, як це передбачено п.п. 6.2.4 п. 6.2 Договору. В свою чергу, такі дії відповідача в сукупності з наявним в матеріалах справи актом прийому-передачі від 07.05.2013 р., підписаним представником відповідача, підтверджують факт надання позивачем відповідачу послуг з охорони О'бєкта в період з 09.03.2013 р. по 03.05.2013 р.

При цьому судом перевірено підставність визначення позивачем вартості наданих відповідачу послуг в спірний період в розмірі 187084,80 грн. (суми основного боргу) з огляду на те, що Додатковою угодою № 3 від 07.03.2013 р. було продовжено дію Договору до 03.05.2013 р., а всі інші пункти Договору залишились без змін. Судом досліджено, що відповідно до п. 3.1 Договору оплата за послуги виконавця відповідно до умов Договору складає: 13,92 грн. разом з ПДВ за одну годину охорони одним охоронником. Також, відповідно до Додатку № 2 до Договору (Дислокація постів охорони ПП "ГРУПА КОМПАНІЙ ШЕРИФ"), який є невід'ємною частиною Договору, визначено 10 (десять) постів охорони на Об'єкті, вказано про задіяння 10 (десяти) чоловік охоронників цілодобово. Таким чином, суд дійшов висновку про те, що позивач вірно визначив вартість послуг охорони за період з 09.03.2013 р. по 03.05.2013 р. (56 діб) в розмірі 187084,80 грн. (10 постів х 10 охоронників х 24 години (доба) х 56 діб = 187084,80 грн.).

Отже, матеріалами справи підтверджується факт надання позивачем відповідачу послуг з охорони О'бєкта за період з 09.03.2013 р. по 03.05.2013 р. на загальну суму 187084,80 грн.

При цьому суд відхиляє доводи відповідача стосовно того, що Додаткова угода № 3 від 07.03.2013 р. до Договору, якою продовжено дію Договору, та Акт прийому-передачі об'єкта з під охорони від 07.05.2013 р. підписані не уповноваженою особою, а саме: підписані в.о. генерального директора відповідача ОСОБА_5, тоді як генеральним директором відповідача є Заруба Д.В.

Згідно ч. 2 ст. 2 ст. 207 ЦК України, правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюються печатками.

Матеріали справи, зокрема, Статут Національного музею народної архітектури та побуту України, виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стосовно відповідача станом на 28.02.2012 р. та станом на 22.08.2014 р., наказ від 30.01.2012 р. № 74/0/17-12 про призначення на посаду генерального директора, підтверджують, що генеральним директором відповідача в період підписання Додаткової угоди № 3 від 07.03.2013 р. до Договору, а рівно станом на даний час є Заруба Д.В.

В той же час, відповідачем не надано суду належних і допустимих доказів на підтвердження того, що станом на дату укладення оспорюваної Додаткової угоди № 3 від 07.03.2013 р. до Договору, а також станом на дату підписання Акту прийому-передачі об'єкта з під охорони від 07.05.2013 р., ОСОБА_5 не був в.о. генерального директора відповідача або що у останнього були наявні обмеження повноважень, які б були внесені до даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Суд також не бере до уваги твердження відповідача про те, що продовження строку дії Договору № 331 від 09.02.2012 р. на тих же умовах оплати та здійснення виплат в силу п. 6 ст. 40 Закону України «Про здійснення державних закупівель» було не можливе, у зв'язку з чим сторони дійшли згоди про здійснення позивачем охорони об'єкта відповідача у період з 09.03.2013 р. по 03.05.2013 р. безкоштовно (як подарунок). Наведені твердження відповідача повністю спростовуються матеріалами справи з огляду на фактичне підписання відповідачем Додаткової угоди № 3 від 07.03.2013 р. до Договору без жодних застережень щодо умов оплати та її здійснення відповідачем з урахуванням приписів п. 6 ст. 40 Закону України «Про здійснення державних закупівель». Більш того, матеріали справи не містять жодних доказів того, що сторони дійшли згоди про здійснення позивачем охорони об'єкта відповідача в період з 09.03.2013 р. по 03.05.2013 р. безкоштовно (як подарунок).

Згідно із ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов'язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з матеріалів справи вбачається, а відповідачем не спростовано, що станом на час розгляду справи по суті відповідач не оплатив послуги з охорони за період з 09.03.2013 р. по 03.05.2013 р. на загальну суму 187084,80 грн., надані йому позивачем на підставі Договору, строк оплати яких є таким, що настав.

За таких обставин, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 187084,80 грн. заборгованості за Договором визнаються судом обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім цього, судом розглянуто позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань та 3% річних за прострочення останнім виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач заявив вимоги про стягнення з відповідача 21030,32 грн. інфляційних нарахувань та 6345,41 грн. 3% річних, при цьому розрахунок інфляційних нарахувань та 3 % річних позивач здійснив окремо за сумами заборгованості за відповідним актом здачі-прийняття робіт (надання послуг), визначивши при цьому період нарахування інфляційних нарахувань та 3 % річних з урахуванням п. 4.2 Договору, згідно якого оплата за послуги повинна проводиться щомісячно, але не пізніше 20-го числа наступного місяця за попередній.

За розрахунком позивача інфляційні нарахування на суму 76838,40 грн. (акт № ОУ-0000108) за період з 21.04.2013 р. по 26.06.2014 р. склали 8682,74 грн., на суму 100224,00 грн. (акт № ОУ-0000109) за період з 21.05.2013 р. по 26.06.2014 р. склали 11225,09 грн., на суму 10022,40 грн. (№ ОУ-0000110) за період з 21.06.2013 р. по 26.06.2014 р. склали 1122,49 грн., а всього до стягнення з відповідача позивач заявив 21030,32 грн. інфляційних нарахувань.

Здійснивши перевірку (за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга") наданого позивачем розрахунку інфляційних нарахувань, судом встановлено, що загальна сума інфляційних нарахувань становить 22343,18 грн.

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі21.04.2013 - 26.06.201476838.40 (акт № ОУ-0000108)1.1209227.3386065.7321.05.2013 - 26.06.2014100224.00 (акт № ОУ-0000109)1.11911923.50112147.5021.06.2013 - 26.06.201410022.40 (акт № ОУ-0000110)1.1191192.3511214.75 22343,18 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Враховуючи той факт, що фактично позивачем заявлена до стягнення сума інфляційних нарахувань в розмірі 21030,32 грн., а клопотання в порядку п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України до позовної заяви не додано та в судовому засіданні позивачем не подано, у суду відсутні підстави для виходу за межі позовних вимог в частині стягнення інфляційних нарахувань. Тому вимоги позивача в частині стягнення інфляційних нарахувань визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню у розмірі 21030,32 грн.

Здійснивши (за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга") перевірку наданого позивачем розрахунку 3 % річних, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 6345,41 грн. 3% річних, з яких: 2728,29 грн. - за період з 21.04.2013 р. по 26.06.2014 р. за актом № ОУ-0000108, 3311,51 грн. - за період з 21.05.2013 р. по 26.06.2014 р. за актом № ОУ-0000109, 305,61 грн. - за період з 21.06.2013 р. по 26.06.2014 р. за актом № ОУ-0000110, є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, за результатами вирішення даного спору на відповідача покладається судовий збір в розмірі 4289,23 грн.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85, 116 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Національного музею народної архітектури та побуту України (01010, м. Київ, вул. Лаврська, 9, корп. 19; ідентифікаційний код 03922125), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Приватного підприємства "ГРУПА КОМПАНІЙ ШЕРИФ" (02091, м. Київ, вул. Харківське шосе, буд. 56, кв. 434; ідентифікаційний код 33882179) 187084,80 грн. (сто вісімдесят сім тисяч вісімдесят чотири гривні 80 коп.) основного боргу, 21030,32 грн. (двадцять одну тисячу тридцять гривень 32 коп.) інфляційних нарахувань, 6345,41 грн. (шість тисяч триста сорок п'ять гривень 41 коп.) 3% річних, 4289,23 грн. (чотири тисячі двісті вісімдесят дев'ять гривень 23 коп.) судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги (ч. 1 ст. 93 ГПК України), якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 19.09.2014 р.

Суддя Гумега О.В.