Постанова № 40680106, 02.09.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

02 вересня 2014 року 16:45 №826/10486/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., при секретарі судового засідання Давиденко Л.В., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

непідприємницького товариства «Відкритий недержавний пенсійний фонд «Резерв Тернопілля»

до

Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

визнання протиправними дій та зобов’язання вчинити дії,

про

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Непідприємницьке товариство «Відкритий недержавний пенсійний фонд «Резерв Тернопілля» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (01032, м.Київ, бульвар Шевченка, 33-б; код ЄДРПОУ 21708016) щодо неповернення пенсійних активів у розмірі 31 000,00 грн., розміщених у публічному акціонерному товаристві «Банк «Форум» згідно договору банківського вкладу від 22.05.2013 №212/2;

- зобов’язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (01032, м.Київ, бульвар Шевченка, 33-б; код ЄДРПОУ 21708016) повернути позивачу непідприємницькому товариству «Відкритий недержавний пенсійний фонд «Резерв Тернопілля» (04210, м.Київ, проспект Героїв Сталінграду, будинок 12-Л, код ЄДРПОУ 33942101) пенсійні активи у розмірі 31 000,00 грн., розміщених у публічному акціонерному товаристві «Банк «Форум» згідно договору банківського вкладу від 22.05.2013 №212/2.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач протиправно не повернув непідприємницькому товариству «Відкритий недержавний пенсійний фонд «Резерв Тернопілля» грошові кошти в розмірі 31 000,00 грн., розміщених на рахунку публічного акціонерного товариства «Банк Форум».

Відповідач проти позову заперечив з огляду на те, що позивач не звертався до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб із заявою про повернення пенсійних активів, у зв’язку з чим твердження позивача про відмову у повернення грошових коштів є безпідставним.

Справу №826/10486/14 розглянуто в письмовому провадженні на підставі частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, враховуючи наявність клопотань представника позивача та представника відповідача про розгляд справи в письмовому провадженні,

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Між непідприємницьким товариством «Відкритий недержавний пенсійний фонд «Резерв Тернопілля» (від імені якого на підставі договору про управління активами пенсійного фонду від 30.08.2006 №1-КУА та від 02.06.2014 №2-КУА виступило приватне акціонерне товариство «Компанія з управління активами «Національний резерв») та публічним акціонерним товариством «Банк «Форум» укладено договір банківського вкладу «Строковий» від 22.05.2013 №212/2.

За посиланням позивача, приватне акціонерне товариство «Компанія з управління активами «Національний резерв» звернулось до публічного акціонерного товариства «Банк «Форум» із заявою від 17.06.2014 № 228 про повернення грошових коштів.

Через відсутність відповіді з боку публічного акціонерного товариства «Банк «Форум» на дану заяву, непідприємницьке товариство «Відкритий недержавний пенсійний фонд «Резерв Тернопілля» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з даним позовом.

Проаналізувавши доводи сторін з приводу спірних правовідносин, суд наголошує на наступному.

Згідно із приписами частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Частиною першою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до частини першої статті 11, частини першої статті 71, частини першої статті 104 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач звертається до адміністративного суду з позовом у разі, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносинах. При цьому, дійсне (фактичне) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

Позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Проте ці рішення, дія або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин. З необхідністю захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень і визначено завдання адміністративного судочинства.

Суд наголошує, що право на судовий захист, гарантоване Конституцією України (стаття 55), закріплене статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства України, має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тож для того, щоб особі було надано судовий захист, суд повинен встановити, що оскаржуваними рішенням чи діянням суб'єкта владних повноважень порушено права, свободи чи інтереси саме цієї особи.

Позивач зазначає про допущення відповідачем бездіяльності, яка виявилась у відмові у виплаті пенсійних активів, однак позивач не навів а ні в позові, а ні під час розгляду справи належних і достатніх доказів на підтвердження конкретних обставин допущеного відповідачем дійсного порушення його прав, свобод або інтересів.

Зокрема, матеріали справи не містять доказів надіслання/вручення звернення приватного акціонерного товариства «Компанія з управління активами «Національний резерв» від 17.06.2014 №228 Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, його уповноваженій особі (відсутні докази поштового надіслання або безпосереднього вручення шляхом реєстрації вхідної кореспонденції відповідачем).

В свою чергу, за посиланням відповідача, що позивачем не спростовано, до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб жодних звернень позивача не надходило, а відтак і не розглядалось, отже за відсутності порушених прав позивача з боку відповідача відповідні позовні вимоги є передчасними.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги є безпідставними, необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 128 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.