Постанова № 40678626, 10.09.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

10 вересня 2014 року 12:09 №826/12513/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., при секретарі судового засідання Шведа В.С.., за участю представників сторін, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю «Інфотакс плюс»

до

державної податкової інспекції у Шевченківському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві

про

визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.07.2014 №0010342203, від 21.07.2014 №0010352203, від 21.07.2014 №0010362203,

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 10 вересня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог частини другої статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України. Під час проголошення вступної та резолютивної частин постанови сторонам роз’яснено зміст судового рішення, порядок і строк його оскарження, а також порядок отримання повного тексту постанови, визначеного статтею 167 Кодексу адміністративного судочинства України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інфотакс плюс» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.07.2014 №0010342203, від 21.07.2014 №0010352203, від 21.07.2014 №0010362203.

Позовні вимоги мотивовано тим, що державною податковою інспекцією у Шевченківському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві на підставі хибних висновків акту перевірки від 08.07.2014 №1222/26-59-22-03/37853822, необґрунтовано прийнято податкові повідомлення-рішення від 21.07.2014 №0010342203, від 21.07.2014 №0010352203, від 21.07.2014 №0010362203.

Відповідач проти позову заперечив з огляду на обґрунтованість висновків акту перевірки від 08.07.2014 №1222/26-59-22-03/37853822 та, відповідно, податкових повідомлень-рішень від 21.07.2014 №0010342203, від 21.07.2014 №0010352203, від 21.07.2014 №0010362203 з огляду на відсутність реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Інфотакс плюс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 04.10.2011 по 31.05.2014.

Перевіркою встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Інфотакс плюс»:

- підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на прибуток за 2013 року у сумі 137 807,00 грн. та завищення від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток за I квартал 2014 року у сумі 660 833,00 грн;

- пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість у розмірі 277 227,00 грн.

За наслідками перевірки державною податковою інспекцією у Шевченківському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві складено акт від 08.07.2014 №1222/26-59-22-03/37853822 та прийнято податкові повідомлення-рішення:

від 21.07.2014 №0010342203, яким позивачеві визначено грошове зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 172 259,00 грн. у тому числі: 137 807,00 грн. – основний платіж, 34 452,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

від 21.07.2014 №0010352203, яким позивачеві зменшено суму від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 660 833,00 грн.;

від 21.07.2014 №0010362203, яким позивачеві визначено грошове зобов’язання з податку на додану вартість 346 534,00 грн. у тому числі: 277 227,00 грн. – основний платіж, 69 307,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу валових витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Як вбачається з акту перевірки державної податкової інспекції у Шевченківському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві від 08.07.2014 №1222/26-59-22-03/37853822 висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між товариством з обмеженою відповідальністю «Інфотакс плюс» та його контрагентами: товариством з обмеженою відповідальністю «Грант тайм» та товариством з обмеженою відповідальністю «Укрдевелопмент».

З матеріалів справи вбачається, що між товариством з обмеженою відповідальністю «Інфотакс плюс» (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Грант Тайм» (виконавець) укладено договір про надання консалтингових послуг від 08.01.2014 №1-14, відповідно до якого замовник доручає, а виконавець зобов’язується надавати замовнику комплексні консалтингові послуги, які полягають у розробці бізнес-плану розвитку підприємства; розробки інвестиційного проекту будівництва мережі кафе; консультування з приводу проектного фінансування інвестиційного проекту.

На підтвердження виконання умов договорів, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії договору про надання консалтингових послуг від 08.01.2014 №1-14; додатку до договору від 03.03.2014; акту прийому-передачі векселів від 28.03.2014; векселя від 28.03.2014; акту здачі-прийняття робіт від 31.01.2014 №12; податкової накладної від 31.01.2014 №1074; копія інвестиційного проекту.

Також, між товариством з обмеженою відповідальністю «Інфотакс плюс» (довіритель) та товариством з обмеженою відповідальністю «Укрдевелопмент» (комерційний агент) укладено агентський договір від 01.06.2013 №10/11-13, відповідно до якого комерційний агент в порядку та на умовах, визначених цим договором та чинним законодавством України, за агентську винагороду зобов’язується надавати довірителю послуги із сприянню у вчинені від імені та за рахунок довірителя правочинів, а саме: пошук потенційних покупців РРО та витратних матеріалів.

На підтвердження виконання умов договорів, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії агентського договору від 01.06.2013 №10/11-13; актів надання послуг за відповідні періоди; податкових накладних за відповідні періоди; звітів комерційного агенту за відповідні періоди.

У свою чергу, державною податковою інспекцією у Шевченківському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві на спростування реальності господарських операцій, здійснених між товариством з обмеженою відповідальністю «Інфотакс плюс» та його контрагентами: товариством з обмеженою відповідальністю «Грант тайм» та товариством з обмеженою відповідальністю «Укрдевелопмент» вказано на акти:

державної податкової інспекції у Шевченківському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві від 16.04.2014 №1057/2659/22-02/38123047 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб’єкта господарювання товариства з обмеженою відповідальністю «Грант тайм» щодо підтвердження господарських відносин із постачальниками та покупцями за період з 01.02.2013 по 28.02.2014»;

державної податкової інспекції у Шевченківському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві від 04.04.2014 №1068/26-55-22-09/38489433 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб’єкта господарювання товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдевелопмент» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків: товариством з обмеженою відповідальністю «УЦК» за листопад 2013, товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Оптіма-маркет» за листопад-грудень 2013».

Аналізуючи надані сторонами докази суд вказує на наступне.

Щодо взаємовідносин із товариством з обмеженою відповідальністю «Грант тайм»: ані договір про надання консалтингових послуг від 08.01.2014 №1-14, ані первинні документи, надані позивачем на обґрунтування його здійснення, не містять конкретизації проекту, розробка якого мала здійснюватись товариством з обмеженою відповідальністю «Грант тайм», узгодження умов завдання на відповідний проект.

Не обґрунтовано позивачем і наявність економічної доцільності щодо розробки інвестиційного проекту вартістю 793 тис.грн., який реалізований не був.

При цьому, позивачем не спростовано висновки акту перевірки контролюючого органу щодо неможливості здійснення товариством з обмеженою відповідальністю «Грант тайм» господарської діяльності через відсутність офісних приміщень, трудових ресурсів і створення останнього з метою мінімалізації податкового навантаження третіх осіб.

Так, позивачем сформовано податковий кредит за січень 2014 року на підставі податкової накладної від 31.01.2014, виданої товариством з обмеженою відповідальністю «Грант тайм». При цьому, позивачем вартість послуг товариству з обмеженою відповідальністю «Грант тайм» сплачено не було, а шляхом внесення змін до договору від 08.01.2014 №1-14 виписано простий вексель, який станом на час розгляду справи в суді погашений не був.

Враховуючий, що відповідний проект не був використаний у власній господарській діяльності, вартість послуг фактично не оплачено, є безпідставним і формування позивачем і валових витрат за І квартал 2014 року у сумі 660 833 грн.

Щодо взаємовідносин із товариством з обмеженою відповідальністю «Укрдевелопмент» за договором від 01.06.2013 №10/11-13, то позивачем також не наведено суду економічної доцільності на оплату посередницьких послуг товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдевелопмент» у розмірі 870 358, 72 грн., наявність зв’язку між фактом продажу РРО і послугами товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдевелопмент».

Не спростовано позивачем і доводів відповідача щодо неможливості здійснення товариством з обмеженою відповідальністю «Укрдевелопмент» господарської діяльності через відсутність офісних приміщень, трудових ресурсів і створення останнього з метою мінімалізації податкового навантаження третіх осіб.

Так, згідно даних податкового обліку товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдевелопмент» на товаристві працює 1 особа, склад контрагентів лише за грудень 2013 року становить 195 із оборотами у суми 64 197 718 грн.

При цьому, доказів оплати послуг за договором від 01.06.2013 №10/11-13 позивачем суду не надано.

За таких обставин, під час судового розгляду справи судом було встановлено, що позивачем за відсутності фактів оплати послуг за договорами із товариством з обмеженою відповідальністю «Грант тайм» та товариством з обмеженою відповідальністю «Укрдевелопмент», на підставі первинних документів, які не відображають рух активів в процесі здійснення господарських операцій, наявність ділової мети та економічної доцільності, необґрунтовано сформовано податковий кредит та валові витрати.

Отже, позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Інфотакс плюс» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.07.2014 №0010342203, від 21.07.2014 №0010352203, від 21.07.2014 №0010362203, не підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат за наслідками відмови у задоволенні позову, суд наголошує на наступному.

Згідно з частиною першою статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно із приписами статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру судовий збір становить 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати. Під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Враховуючи сплачену позивачем при зверненні до суду суму судового збору у розмірі 487,20 грн., з позивача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі у розмірі 4 384,80 грн. (4 872,00 грн. – 487,20 грн.).

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Інфотакс плюс» 04119, місто Київ, вулиця Якіра, 16, код ЄДРПОУ 37853822) на користь Державного бюджету України (розрахунковий рахунок ГУ ДКСУ в місті Києві №31218206784007, МФО 820019, код отримувача 38004897) судовий збір у розмірі 4 384,80 грн. (чотири тисячі триста вісімдесят чотири гривні 80 копійок).

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.

Повний текст постанови складено 15.09.2014