Ухвала суду № 40678036, 26.09.2014, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

26.09.2014 р. № 814/2779/14

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Желєзного І.В. секретар судового засідання Зощак В.В. розглянувши адміністративну справу

за позовомПублічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в особі філії "Південне регіональне управління" Публічного акціонерного товариства "Банк"Фінанси та Кредит", вул. Потьомкінська, 78,Миколаїв,54001

доЦентрального відділу Державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції, вул. Декабристів, 41/23,Миколаїв,54020

третя особаОСОБА_1, АДРЕСА_1

прозобов'язання вчинити певні дії,

.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «Південне РУ» Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» (далі по тексту - позивач, Банк) звернулося до адміністративного суду з позовом до Центральний відділ державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції (далі по тексту - відповідач, ДВС), в якому просило зобов'язати ДВС зняти арешт з житлового будинку АДРЕСА_1 у м.Миколаєві, що був накладений постановою відповідача від 15.04.2011 року у виконавчому проваджені № 25913800 і який перешкоджає Банку у реалізації своїх прав іпотекодержателя.

Відповідач позов не визнав.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, суд встановив наступне.

25.09.2007 року між Банком та ОСОБА_2 (далі - боржник) на забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № №318-kisi-2007 від 25.09.2007 року укладено Іпотечний договір, предметом іпотеки за яким є житловий будинок з відповідними господарськими та побутовими будівлями і спорудами АДРЕСА_1 у м. Миколаєві загальною площею 186кв.м., житловою 91,1кв.м. (далі по тексту - предмет іпотеки, будинок).

15.04.2011 року постановою ДВС про відкриття виконавчого провадження №25913800 по стягненню з ОСОБА_1 (власник будинку) на користь ПАТ «ЕрстеБанк» заборгованості за кредитним договором на будинок накладено арешт.

Статтею 23 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» передбачене право обтяжувача одержати задоволення своєї вимоги за рахунок предмета обтяження.

Відповідно до ст.3 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

Разом з тим, приписами ст.32 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб;

2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні;

4) інші заходи, передбачені рішенням.

Згідно ст.52 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателя не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або якщо йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі, та роз'яснює йому (заставодержателю) право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна.

Згідно зі ст.60 Закону України "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

З майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом. Копія постанови начальника відділу державної виконавчої служби про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного дня після її винесення надсилається сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту.

У разі наявності письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зносу, пошкодженням або в разі якщо витрати, пов'язані із зверненням на таке майно стягнення, перевищують грошову суму, за яку воно може бути реалізовано, арешт з майна боржника може бути знято за постановою державного виконавця, що затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копії постанови державного виконавця про зняття арешту з майна надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту.

У всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.

Відповідно до ст.2 КАС України основним завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень судам належить перевіряти, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, із якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що в адміністративному судочинстві скасуванню підлягає тільки протиправний процесуальний акт державного виконавця, а дії державного виконавця визнаються незаконними тільки у разі їх протиправності.

Із приписів ч.4 ст.54 Закону України "Про виконавче провадження" слідує, що про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателя та роз'яснює йому (заставодержателю) право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна. Тобто законодавець передбачив право звернення стягнення на заставлене майно (опис майна), в тому числі для встановлення (виключення) обставин зазначених в ч.3 ст.54 Закону України "Про виконавче провадження", а також інших обставин, що мають значення для виконавчого провадження (часткове або повне погашення іпотекодавцем боргу та ін.) з роз'ясненням права зняття арешту шляхом пред'явлення відповідного позову.

Таким чином, захист права іпотекодержателя (в разі їх порушення) в даному випадку повинен здійснюватися шляхом звернення до суду в порядку цивільного судочинства про зняття арешту із заставленого майна із залученням відповідачами по справі боржника (іпотекодавця) та стягувача у виконавчому проваджені, а сам факт накладення державним виконавцем арешту на майно боржника є правомірною дією і не тягне за собою скасування постанови про арешт майна або зняття державним виконавцем арешту з такого майна, оскільки не виключає можливості реалізації іпотекодержателем першочергового права для задоволення вимог з заставленого майна а також зняття арешту з такого майна шляхом пред'явлення позову з залученням в якості відповідачів боржника по виконавчому проваджені та особи в інтересах якої накладено арешт на майно і в необхідних випадках - особу, якій передано майно, якщо воно було реалізоване (в іншому випадку (не залучення вказаних осіб в якості відповідачів) свідчило б про порушення їх процесуального права на захист своїх інтересів).

При цьому, оскільки справа повязана зі спором про право на майно, захист прав заінтересованою особою (не стороною та не учасником виконавчого провадження) шляхом пред'явлення позову про виключення майна з-під арешту (зняття арешту) здійснюється в цивільному судочинстві з залученням в якості відповідача власника майна та інших осіб, які на нього претендують, що також узгоджується з правовою позицією Вищого адміністративного суду України, висловленої в п.16 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 21.05.2012 року №5.

Вирішуючи питання про підвідомчість справ даної категорії адміністративному суду, суд виходить з того, що характерним для цих справ є те, що сторони в матеріальному правовідношенні перебувають в стані спору про право. Конституційне право на судовий захист від посягань на майно фізичних та юридичних осіб (як власника майна та і володільця або користувача) набуває втілення в можливості звертатися до судів загальної юрисдикції з вимогою про звільнення майна з-під арешту. А отже, розгляд цих справ у судах відповідно до вимог чинного законодавства сприяє відновленню порушених прав вказаних осіб.

Слід зазначити, що для встановлення компетенції судів щодо розгляду справ цієї категорії в законі закріплено загальні правила і окремі винятки з них.

Згідно зі ст.ст. 55, 124 Конституції України та ст.3 ЦПК України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, і будь-яка заінтересована особа має право в порядку, визначеному законом, звернутися до суду по захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до вимог ст.15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: 1) захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Стаття 107 ЦПК України вказує, що усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються районними, районними у містах, міськими та міськрайонними судами.

Згідно ст. 15 ЦПК України даний спір підлягає розгляду у суді в порядку цивільного судочинства, оскільки він стосується захисту порушених цивільних прав позивача.

В випадку, що є предметом судового дослідження, виконавче провадження, в ході якого накладено арешт на спірний будинок, відкрито по виконанню рішення суду по цивільній справі. Позивач звернувся з позовом, посилаючись на ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», яка регулює питання щодо звільнення майна з-під арешту, та на ст.ст. 572, 589 ЦК України, що підтверджує ту обставину, що даний спір виник з цивільних правовідносин.

Що стосується питань підсудності за вказаною категорією цивільних справ, то ст.114 ЦПК України передбачена виключна підсудність: позови про зняття арешту з майна пред'являються за місцезнаходженням цього майна або основної його частини.

Вищенаведене в сукупності вказує на те, що спір про право на майно в тому числі про виключення майна з-під арешту (зняття арешту) розглядається в місцевовому загальному суді в порядку цивільного судочинства, що є підставою для закриття провадження у справі.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 157, ст. 165 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

Закрити провадження у справі № 814/2779/14 за позовом Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" в особі філії "Південне регіональне управління" Публічного акціонерного товариства "Банк"Фінанси та Кредит" до Центральний відділ ДВС Миколаївського міського управління юстиції про зобов'язання вчинити певні дії-зняти арешт з житлового будинку.

Повернути Публічному акціонерному товариству "Банк "Фінанси та Кредит" в особі філії "Південне регіональне управління" Публічного акціонерного товариства "Банк" Фінанси та Кредит"73 гривні 08 копійок в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

Роз'яснити позивачу право звернення з позовом в порядку ЦПК України до місцевого загального суду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів в порядку ст. 186 КАС України.

Суддя І. В. Желєзний