Постанова № 40678023, 22.09.2014, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

22 вересня 2014 року Справа № 814/2479/14

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Желєзного І.В. секретар судового засідання Зощак В.В. розглянувши адміністративну справу

за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1,Очаків,Миколаївська область,57508

доОчаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, вул. Шкрептієнка, 27,Очаків,Миколаївська область,57508

проскасування податкового повідомленн-рішення від 18.07.2014року № 0001232203, ВСТАНОВИВ:

Позивач, відповідно до уточнених позовних вимог, звернувся з позовом до Очаківської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Миколаївській області, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 18.07.2014р. №0001232203 в частині застосування штрафних санкцій в сумі 9521,60грн. за порушення суб'єктом господарювання порядку ведення обліку товарних запасів, посилаючись на невмотивованість висновків контролюючого органу.

Відповідач позов не визнав, зазначивши про законність дій контролюючого органу по проведенню фактичної перевірки та обґрунтованість штрафної (фінансової) санкції.

Дослідивши матеріали адміністративної справи та докази, якими сторони підтверджували свої вимоги і заперечення, суд дійшов висновку про безпідставність заявлених вимог, виходячи з такого.

26 червня 2014 року відповідачем проведено фактичну перевірку дотримання позивачем законодавства у магазині, що розташований по АДРЕСА_2 Миколаївська область, де фізична особа-підприємець ОСОБА_1, яка перебуває на загальній системі оподаткування, здійснювала господарську діяльність.

За результатами перевірки складено акт фактичної перевірки від 26 червня 2014 року №0042/14/29/22/НОМЕР_2, в якому зафіксовано порушення ведення позивачем обліку товарних запасів за місцем їх реалізації та зберігання на суму 4760,80грн., а також не проведення розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій на суму 14,00грн. та невідповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, що зазначена в денному звіті РРО (невідповідність 14,50грн.). В акті також зазначається про те, що на час перевірки Книгу обліку доходів та витрат (далі також - Книга) та первинні документи у т.ч. накладні до перевірки надані не були.

На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 18 липня 2014 року №0001232203, яким до позивача застосовано штрафну фінансову санкцію в розмірі 9523,60грн. відповідно до п.1 ст.17, ст.20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Позивач оскаржує це рішення в частині визначення штрафних санкцій (9521,60грн.) за порушення порядку обліку товарних запасів за місцем їх реалізації.

Приписами пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Відповідно до п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Згідно зі статтею 6 зазначеного Закону облік товарних запасів фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.

Відповідно до ч.8 ст.19 Господарського кодексу України усі суб'єкти господарювання, відокремлені підрозділи юридичних осіб, виділені на окремий баланс, зобов'язані вести первинний (оперативний) облік результатів своєї роботи, складати та подавати відповідно до вимог закону статистичну інформацію та інші дані, визначені законом.

Згідно зі 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» до суб'єктів господарювання, які здійснюють реалізацію товарів які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже фізичні особи-підприємці, які перебувають на загальній системі оподаткування зобов'язані вести облік товарних запасів за місцем їх зберігання або реалізації.

Згідно п.177.10 ст.177 Податкового кодексу України фізичні особи-підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Форма Книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Наказом Міністерства доходів і зборів України від 16.09.2013р. №481 затверджено форму Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядок її ведення.

Відповідно до пп.5 п.6 зазначеного Порядку у графі 5 Книги зазначаються реквізити документа, який підтверджує понесені витрати, що безпосередньо пов'язані з отриманим доходом. Документами, які підтверджують витрати, можуть бути, зокрема, платіжне доручення, прибутковий касовий ордер, квитанція, фіскальний чек, акт закупки (виконаних робіт, наданих послуг) та інші первинні документи, що засвідчують факт оплати товарів, робіт, послуг.

Оскільки ведення даної Книги є єдиними видом обліку, передбаченим законодавством для фіксації придбання товарних запасів для фізичних осіб-підприємців, що перебувають на загальній системі оподаткування, з урахуванням системного тлумачення зазначених вище норм, суд приходить до висновку про те, що ведення зазначеної книги в частині визначення витрат на придбання товарів та зберігання відповідних первинних документів і становлять собою в сукупності облік товарних запасів для таких фізичних осіб, як це передбачено статтею 12 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Доводи позивача про те, що Книга ним велася, а первинні документи зберігалися, але на час перевірки знаходилися у бухгалтера, який перебував на лікарняному, суд оцінює критично, виходячи з такого.

Звертає на себе увагу той факт, що перевірку проведено 26 червня 2014 року. Згідно довідки лікарні 26 червня 2014року ОСОБА_2 (бухгалтер) знаходилася на амбулаторному лікуванні, що не виключає можливості її присутності під час перевірки або надання відповідних документів до податкового органу у строки, передбачені статтею 86 Податкового кодексу України, або забезпечення надання документів безпосередньо суб'єктом господарювання.

При цьому позивач не скористався свої правом надати заперечення на акт перевірки та додати до цих заперечень відповідні підтверджуючі документи, як це передбачено нормами п.44.7 ст.44 а п.86.7 ст.86 Податкового кодексу України.

Твердження позивача про те, що в рамках фактичної перевірки предметом перевірки не міг бути облік товарних запасів, а тому на підставі висновків такої перевірки податкове повідомлення-рішення не приймається, суд вважає невмотивованими, оскільки вони суперечать приписам діючого податкового законодавства.

Отже при прийнятті податкового повідомлення-рішення, що оскаржується, суб'єкт владних повноважень діяв у відповідності до приписів законодавства, а тому підстав для задоволення позовних вимог суд не вбачає.

Вищенаведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України в справах №21-147а13 (Постанова від 11.06.2013), № 21-412а13 (Постанова від 11.06.2013), 21-19а14 (Постанова від 05.02.2014) про те, що фізичні особи-суб'єкти підприємницької діяльності, які перебували на загальній системі оподаткування, відповідно до вимог пункту 12 статті 3 та статті 6 Закону № 265/95-ВР зобов'язані вести облік товарних запасів у порядку.

Вищенаведене в сукупності є підставою для відмови в задоволені позову.

Приписами п.п.1 п.3 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що ставка судового збору при зверненні до суду з позовними вимогами майнового характеру складає 2 відсотки розміру позовних вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати - 1827грн. (в даному випадку 1827,70грн.).

Відповідно до ч.3 ст.4 Закону України "Про судовий збір" під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Враховуючи те, що позивач при зверненні до суду з позовом сплатив 10% розміру ставки судового збору (182,70грн.), а за результатами розгляду справи в задоволенні позову йому відмовлено, то з відповідача слід стягнути 90 % розміру ставки судового збору, що становить 1644,30грн.

Керуючись ст. ст. 11, 70, 71, 86, 159-163, 167 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) судовий збір в розмірі 1644 гривні 30 копійок.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів в порядку ст. 186 КАС України.

Суддя І. В. Желєзний