Рішення № 40677432, 18.09.2014, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 22-ц/796/6661/2014 Головуючий у 1 інстанції - Оксюта Т.Г.

м. Київ Доповідач - Борисова О.В.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 вересня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі :

головуючого судді: Борисової О.В.

суддів: Ратнікової В.М., Гаращенка Д.Р.

при секретарі: Шалапуда Н.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Солом'янського районного суду м.Києва від 13 березня 2014 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Надра» до ОСОБА_4, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Солом'янського районного суду м.Києва від 13 березня 2014 року позов ПАТ КБ «Надра» до ОСОБА_4, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договоромзадоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором №68/П/67/2008-980 від 05 вересня 2008 року в сумі 501888,97 грн.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Надра» 3654 грн. судового збору.

Не погодившись з рішенням суду, представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги ПАТ «УкрСиббанк» задовольнити частково та стягнути з ОСОБА_4 на користь ПАТ «УкрСиббанк» прострочену заборгованість за кредитом в сумі 111 041,37 грн. станом на 22 листопада 2013 року, 107443,08 грн. заборгованість за відсотками, пеню в розмірі 1000 грн., вирішити питання розподілу судових витрат, а в решті позовних вимог відмовити.

Посилається на те, що судом першої інстанції безпідставно зазначено в рішенні суду про те, що позивачем було направлено вимогу відповідачам виконати взяті на себе зобов'язання за неналежне виконання своїх обов'язків, оскільки до позовної заяви не було додано копії вимоги банку до відповідачів про дострокове виконання зобов'язань за кредитним договором. В матеріалах справи немає доказів направлення такої вимоги відповідачам. А тому у суду першої інстанції не було підстав стягувати з відповідачів достроково суму кредиту, строк якого не настав.

Зазначає, що судом першої інстанції при ухваленні рішення не було застосовано строк позовної давності до позовних вимог по стягненню пені та штрафу, хоча в клопотанні представника відповідача було зазначено, що нею буде заявлено про застосування строків позовної давності до вимог про стягнення пені та штрафу.

Апелянт вказує на те, що суд першої інстанції не перевірив правильність нарахування позивачем інфляційних втрат та необґрунтовано стягнув з відповідачів на користь позивача інфляційні втрати в сумі 1699 грн. 82 коп.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив її відхилити.

Відповідачі в судове засідання не з'явилися, належним чином повідомлені про день, місце і час судового засідання, а тому колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи у їх відсутність.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі не виконали взятих на себе зобов'язань за договором «Автопакет» №68/П/67/2008-980 від 05 вересня 2008 року, у зв'язку з чим утворилася заборгованість, яка станом на 22 листопада 2013 року становить 501888,97 грн. та яка підлягає стягненню з відповідачів солідарно на користь ПАТ КБ «Надра».

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Частиною 1 ст. 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.ст.525, 526, 530 ЦК України зобов'язання мають виконуватись належним чином та у встановлений строк, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Згідно з ч.1 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 1 ст.550 ЦК України передбачено, що право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Згідно з ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що 05 вересня 2008 року між ВАТ «КБ «Надра», правонаступником якого є ПАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_4 укладено договір «Автопакет» №68/П/67/2008-980, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит на придбання автотранспортного засобу «Mitsubishi Pajero» в сумі 212500 грн., зі сплатою 20,8% річних з кінцевим терміном повернення до 05 вересня 2015 року.

Відповідно до п.п. 3.2 вказаного договору в якості забезпечення виконання ОСОБА_4 своїх зобов'язань щодо погашення кредиту, сплати відсотків, комісії, штрафних санкцій та інших платежів, передбачених кредитним договором, ОСОБА_2 поручилася солідарно та в повному обсязі відповідати перед позивачем за неналежне виконання ОСОБА_4 взятих на себе зобов'язань, що витікають з умов кредитного договору.

Згідно із п.п. 2.2.1, 2.2.2, 2.2.3 цього ж договору відповідач ОСОБА_4 зобов'язався щомісячно до 18 числа поточного місяця сплачувати мінімальний платіж у розмірі 4911,11 грн.

Банк виконав свої зобов'язання за кредитним договором в повному обсязі та здійснив видачу кредитних коштів в сумі 212500 грн, що підтверджується заявою на видачу готівки №906 від 05 вересня 2008 року.

18 вересня 2010 року між ВАТ «КБ «Надра», правонаступником якого є ПАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_4, ОСОБА_2 було укладено додаткову угоду №1 до договору «Автопакет» №68/П/67/2008-980 від 05 вересня 2008 року, відповідно до якої ОСОБА_4 було надано грошові кошти у сумі 212500 грн., зі сплатою 20,8% річних з кінцевим терміном повернення до 05 вересня 2015 року.

Відповідач ОСОБА_4 скористався кредитними коштами та свої зобов'язання за договором «Автопакет» №68/П/67/2008-980 від 05 вересня 2008 року належним чином не виконав.

Відповідно до п.п. 3.2.1 договору, ОСОБА_2 безвідзивно та безспірно зобов'язалась відповідати перед позивачем за неналежне виконання ОСОБА_4 взятих на себе зобов'язань, що витікають з умов кредитного договору.

Згідно п.п. 3.2.2 договору, ОСОБА_2 відповідає перед позивачем у тому ж об'ємі, що і відповідач ОСОБА_4, а тому відповідачі є солідарними боржниками.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачами взятих на себе зобов'язань за договором «Автопакет» №68/1П/67/2008-980 від 05 вересня 2008 року, утворилась заборгованість, яка станом на 22 листопада 2013 року становить 501888,97 грн., з яких: заборгованість за кредитом - 199157,30 грн.; заборгованість по сплаті відсотків - 107443,08 грн.; пеня за прострочення сплати кредиту - 18559,82 грн.; штраф за порушення умов кредитного договору - 173535,27 грн.; несплачені комісії - 1493,68 грн.; сума індексації за період прострочених платежів - 1699,82 грн.

Згідно з частинами 1, 2 ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого, порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Таким чином колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за кредитним договором є законним та обґрунтованим.

Зазначаючи в апеляційній скарзі про невірність проведеного банком розрахунку, апелянт не спростував надані позивачем докази, не представив свого розрахунку, який би давав підстави до з'ясування зазначених обставин, що чітко передбачено ст.ст.57, 58, 60 ЦПК України.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивач не мав права нараховувати інфляційні втрати в розмірі 1699,82 грн. за 2011 рік та за 2012 рік, колегія суддів відхиляє, оскільки позивачем ПАТ «КБ «Надра» здійснено розрахунок заборгованості з використанням індексу інфляції лише за окремі місяці 2011 року та 2012 року де індекс інфляції перевищував 100 %.

Посилання апелянта на не застосування судом першої інстанції наслідків пропуску строку позовної давності колегія суддів не приймає до уваги, оскільки сторони при укладенні договору «Автопакет» №68/П/67/2008-980 від 05 вересня 2008 року погодили збільшити строк позовної давності до десяти років відповідно до ст.259 ЦК України (п.7.2.)

Доводи апеляційної скарги про неправильне застосування судом першої інстанції ст.549 ЦК України, у зв'язку з одночасних стягненням пені і штрафів колегія суддів не відхиляє виходячи з наступного.

П.п.5.1. та 5.2. договору «Автопакет» №68/П/67/2008-980 від 05 вересня 2008 року передбачено, що у разі прострочення позичальником строку сплати мінімальних необхідних платежів по погашенню кредиту/кредитної лінії, позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на час виникнення заборгованості, за кожен день прострочення; у разі порушення позичальником вимог п.п.4.3.1., 4.3.2., 4.3.7., 4.3.9., 4.3.10. цього договору, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф у розмірі 10% від суми кредиту, визначеної у п.1.1. цього договору, за кожен випадок.

Пунктами 5.2. та 5.3. додаткової угоди № 1 передбачено, що у випадку порушення позичальником вимог п.п.4.3.2. - 4.3.5, 4.3.8 - 4.3.17 цього договору (крім п.п.4.3.6., 4.3.7 договору), позичальник зобов'язаний сплатити кредитору штраф у розмірі 5 процентів від суми залишку по кредиту, розрахованої на день порушення умов цього договору, за кожен випадок; у випадку прострочення позичальником виконання зобов'язання, визначеного абз.1 п.2.4 цього договору на строк більше 30 календарних днів, позичальник починаючи з 30-го дня прострочення зобов'язаний сплатити кредитору штраф у розмірі 10% від суми несплаченого щомісячного платежу (несплаченої частини щомісячного платежу) за кожен випадок.

Як вбачається з матеріалів справи, умовами п.5.1. договору передбачено застосування пені як виду цивільно-правової відповідальності за прострочення позичальником строку сплати мінімальних необхідних платежів по погашення кредиту.

У той самий час п.4.3.10. основного договору та п.п.4.3.2., 4.3.12., 4.3.17. додаткової угоди № 1 сторонами передбачена сплата штрафів як виду цивільно-правової відповідальності за інші правопорушення: один із них - за порушення позичальником надати додаткове забезпечення виконання зобов'язань у разі суттєвого погіршення фінансового стану позичальника, інші - за порушення зобов'язання позичальника здійснювати щорічне страхування заставного майна, зобов'язання надати ПАТ «КБ «Надра» договори страхування та копії документів, що засвідчують оплату страхових внесків; - за порушення зобов'язання надати ПАТ «КБ «Надра» довідку про розмір отриманої позичальником заробітної плати та/або отриманих доходів не рідше одного разу за кожний календарний рік впродовж строку дії договору, а у випадку невиконання зобов'язання згідно п.4.3.6. кредитного договору надати довідку про розмір отриманої позичальником заробітної плати та/або отриманих доходів щоквартально впродовж строку дії договору.

За таких обставин доводи апелянта в частині неправильного застосування судом вимог ст.549 ЦК України та покладення на відповідача подвійної цивільно-правової відповідальності одного і того ж виду за одне і те саме порушення договірного зобов'язання не знайшли свого підтвердження.

Доводи апелянта про те, що у суду першої інстанції не було підстав стягувати з відповідачів достроково суму кредиту, строк якого не настав, а також взагалі стягувати з поручителя ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором, так як банком не направлялася вимога поручителю про погашення боргу, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки відповідно до п.24 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» визначено, що пред'явлення вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову.

Отже, виходячи із засад добровільності укладення договору, що підтверджено його підписанням, зокрема, відповідачами, колегія дійшла висновку про порушення умов договору з боку боржника та поручителя, а тому суд дійшов цілком законного висновку про необхідність задоволення позову, виходячи з його доведеності та обґрунтованості.

Разом з тим, вирішивши правильно спір по суті, суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права при вирішенні питання про розподіл судових витрат, стягнувши понесені позивачем витрати по сплаті судового збору в розмірі 3654 грн. солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_2, проте як стаття 88 ЦПК України не передбачає солідарного стягнення судових витрат.

Відповідно до вимог ч.1 ст.88 ЦПК України, стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Оскільки даний спір вирішено на користь позивача, позов задоволено, а тому судові витрати, понесені позивачем, повинні бути відшкодовані відповідачами в рівних частинах.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення суду першої інстанції в частині солідарного стягнення з ОСОБА_4 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «КБ «Надра» судового збору в розмірі 3654 грн. необхідно змінити та стягнути з ОСОБА_4 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «КБ «Надра» судовий збір в розмірі по 1827 грн. з кожного.

В решті рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 218, 303, 304, 307, 309, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Солом'янського районного суду м.Києва від 13 березня 2014 року в частині солідарного стягнення з ОСОБА_4, ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Надра» суму сплаченого судового збору в розмірі 3654 грн. - змінити, виклавши абзац третій резолютивної частини рішення в наступній редакції.

Стягнути з ОСОБА_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 на користь публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Надра», код ЄДРПОУ 20025456 судовий збір в розмірі 1827 грн. з кожного.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: