Ухвала суду № 40676080, 30.09.2014, Корсунь-Шевченківський районний суд Черкаської області

Справа № 699/914/13-ц

Номер провадження 6/699/31/14

УХВАЛА

30.09.2014 м.Корсунь-Шевченківський

Корсунь-Шевченківський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого - судді Свитки С.Л.,

за участю секретаря Побута Р.С.,

державного виконавця Пухи Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні подання державного виконавця відділу державної виконавчої служби Корсунь-Шевченківського районного управління юстиції Черкаської області про тимчасову заборону боржнику ОСОБА_1 у виїзді за межі України,

В С Т А Н О В И В:

Державний виконавець відділу державної виконавчої служби Корсунь-Шевченківського районного управління юстиції Черкаської області звернувся до суду з поданням, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби, про тимчасову заборону боржнику ОСОБА_1 у виїзді за межі України без вилучення паспортного документу, посилаючись на те, що останній ухиляється від виконання рішення суду про стягнення на користь ТОВ «Нова пошта» боргу в сумі 84590,02 гривень .

У судовому засіданні державний виконавець подання підтримав в повному обсязі та наполягав на його задоволенні.

Вислухавши доводи державного виконавця, дослідивши матеріали подання та вивчивши матеріали виконавчого провадження, суд дійшов наступного висновку.

Згідно з п.4 ст.2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, право вільно пересуватися може у певних місцевостях підлягати обмеженням, що встановлені згідно із законом і виправдані суспільними інтересами в демократичному суспільстві.

Законодавством України встановлено випадки, у яких застосовуються такі обмеження, визначено порядок та умови їх застосування, зокрема, ст.6 ЗУ „Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України", п.18 ч.3 ст.11 ЗУ „Про виконавче провадження", ч.1 ст.3771 ЦПК України.

Так, відповідно до п.18 ч.3 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року за №606-ХІV державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.

Частина 1 ст.377-1 ЦПК України передбачає, що питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.

За змістом п.5 ч.1 та ч.2 ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» від 21.01.1994 року за №3857-ХІІ громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), - до виконання зобов'язань.

Аналіз наведених норм закону дає підстави для висновку, що суд має право встановити щодо боржника тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України лише за поданням державного виконавця, обов'язково погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби, за умови доведення та документального підтвердження факту ухилення боржника, який має паспорт для виїзду за кордон і з цією метою має намір та реальну можливість вибути за межі України, від виконання зобов'язань, покладених рішенням суду чи іншого органу (посадової особи). Таке обмеження може бути встановлено лише строком до виконання боржником своїх зобов'язань.

Окрім того, застосування таких обмежень може мати місце лише у виключних випадках і повинно використовуватися лише як крайній захід після реалізації усіх можливих та передбачених законом засобів примусового виконання судового рішення, оскільки стосується гарантованого ст.33 Конституції України та ст.313 ЦК України особистого немайнового права особи вільно залишати територію України та права на свободу пересування, передчасне і безпідставне обмеження яких є неприпустимим.

Вивченням матеріалів справи, судом встановлено, що будь-які докази, які підтверджують надіслання ОСОБА_1 копії постанови про відкриття виконавчого провадження, в якій містяться вимоги про добровільне виконання зобов'язань, докази одержання ним усіх документів, що виносились у процесі виконання виконавчого провадження, як це передбачено вимогами ч.5 ст.25, ч.1 ст.31 ЗУ "Про виконавче провадження", а також докази того, що останній ухиляється від виконання зобов'язань, відсутні.

Саме по собі посилання на заборгованість за виконуваним судовим рішенням за відсутності відповідних доказів не свідчить про цілеспрямоване ухилення боржника від виконання зобов'язання та наявність у неї паспорту і реальної можливості для виїзду за кордон з цією метою.

Окрім того, державним виконавцем не надано доказів того, що ним відповідно до ч.1 ст.11 ЗУ «Про виконавче провадження» було вичерпано весь передбачений перелік заходів щодо примусового виконання судового рішення або всі вони виявилися безрезультатними.

Наявність доказів розшуку майна боржника та джерел доходів, не можуть свідчити про те, що державним виконавцем виконано всі необхідні заходи для примусового виконання вимог, які прямо передбачені виконавчим документом та ЗУ "Про виконавче провадження".

За таких обставин справи та відповідно до зазначених норм матеріального і процесуального права, суд вважає, що подання державного виконавця про тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України передчасне, оскільки наведені у ньому обставини і додані до нього документи не можуть бути в даному випадку визнані такими, що свідчать про умисне ухилення боржника від виконання судового рішення в контексті положень ст.377-1 ЦПК України, ст.6 ЗУ «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» та ст.11 ЗУ «Про виконавче провадження», а тому правові підстави для встановлення щодо боржника тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України відсутні.

Керуючись ст.377-1 ЦПК України,

Суд

УХВАЛИВ:

У задоволені подання державного виконавця відділу державної виконавчої служби Корсунь-Шевченківського районного управління юстиції Черкаської області про тимчасову заборону боржнику у виїзді за межі України про тимчасову заборону боржнику ОСОБА_1 у виїзді за межі України відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Черкаської області через Корсунь-Шевченківський районний суд протягом п'яти днів з дня її проголошення.

Суддя Свитка С. Л.