Рішення № 40672915, 21.08.2014, Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/164/14-ц

Провадження 2/496/564/14

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

21.08.2014 року

Біляївський районний суд Одеської області

у складі: головуючого - судді Калінюка Р.Б.,

при секретарі - Шубинській А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Біляївка цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до ОСОБА_1 та Державної реєстраційної служби України про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі у власність та виселення, -

В С Т А Н О В И В:

ПАТ "Дельта Банк" звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1, в якому просить суд в рахунок виконання основного зобов'язання щодо оплати заборгованості у розмірі 40806,72 доларів США, що згідно курсу НБУ складає 326168,11 гривень за Договором про надання споживчого кредиту №11359474000 від 12.06.2008 року, укладеним між АКІБ «УКРСИББАНК» та ОСОБА_1, звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: квартиру, загальною площею: 42,10 кв.м.; житловою площею: 27,60 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, шляхом передачі іпотекодержателю вказаного предмету іпотеки у власність та визнати на нього права власності за іпотекодержателем ПАТ «Дельта банк» (ЄДРПОУ:34047020, місцезнаходження: 01001, Київська обл., м. Київ, вул. Щорса, буд. 36, корп. Б) на підставі Іпотечного договору № б/н від 12.06.2008 року, укладеного між АКІБ «УКРСИББАНК» та ОСОБА_1.

Зобов'язати Державну реєстраційну службу України (вул. Марини Раскової, 15, м. Київ, 02660) здійснити державну реєстрацію права власності на квартиру, загальною площею: 42,10 кв.м.; житловою площею: 27,60 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за ПАТ «Дельта банк».

Припинити право власності іпотекодавця ОСОБА_1 в тому числі право володіння, користування та розпорядження квартирою, загальною площею: 42,10 кв. м.; житловою площею: 27,60 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Припинити право користування житловим приміщенням усіх мешканців, які проживають та зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1.

Виселити з квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, іпотекодавця ОСОБА_1 та усіх інших мешканців, які проживають і зареєстровані за вказаною адресою.

Стягнути на користь ПАТ «Дельта банк» (ЄДРПОУ:34047020, місцезнаходження: 01001, Київська обл., м. Київ, вул. Щорса, буд. 36, корп. Б) витрати по сплаті судового збору у розмірі 3261,68 грн. з ОСОБА_1.

21.08.2014 року представником позивача було надано до суду заяву про відмову від вимог за п.2 прохальної частини позовної заяви, а саме стосовно зобов'язання Державної реєстраційної служби України (вул. Марини Раскової, 15, м. Київ, 02660) здійснити державну реєстрацію права власності на квартиру, загальною площею: 42,10 кв.м.; житловою площею: 27,60 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за ПАТ «Дельта банк», в якій просили суд вказану вимогу не розглядати (а.с.148).

Свої уточнені вимоги позивач мотивує тим, що 12.06.2008 року між АКІБ «УКРСИББАНК» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання споживчого кредиту № 11359474000.

Відповідно до умов вказаного договору ОСОБА_1 отримав кредит у сумі 29000,00 доларів США, який зобов'язувався повернути у повному обсязі в строк до 12.06.2028 року або достроково зі сплатою 14,00 % річних за користування кредитом.

З метою забезпечення виконання грошових зобов'язань за вказаним Договором про надання споживчого кредиту іпотекодавець ОСОБА_1 передав у іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру, загальною площею: 42,10 кв.м.; житловою площею: 27,60 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Предмет іпотеки належить іпотекодавцю на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Біляївського районного нотаріального округу Одеської області 12 червня 2008 року за р. № 2153. Обтяження нерухомого майна іпотекою було зареєстровано Банком у порядку, передбаченому законом у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та у Державному реєстрі іпотек.

На підставі рішення Загальних зборів акціонерів від 27.10.2009 року АКІБ «УКРСИББАНК» змінило назву на ПАТ «УКРСИББАНК», яке є правонаступником усіх прав та зобов'язань АКІБ «УКРСИББАНК».

08 грудня 2011 року своє право вимоги, що виникло з кредитного договору у Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», останнім передано Публічному акціонерному товариству «Дельта банк», інтереси якого представляє на підставі довіреності Товариство з обмеженою відповідальністю «Колекторська Компанія «Вердикт».

На підставі ст.514 ЦК України та вказаного Договору до ПАТ «Дельта банк» перейшло право вимоги, що виникло з кредитного договору та договору іпотеки у обсязі та на умовах, що існували у первісного кредитора.

Через неналежне виконання умов Договору про надання споживчого кредиту у позичальника станом на 14.06.2013 року утворилась заборгованість у розмірі 40806,72 доларів США, що згідно курсу НБУ складає 326168,11 гривень, яка складається з: 27028,84 доларів США, що згідно курсу НБУ складає 216041,52 гривень - заборгованість за кредитом; 13777,88 доларів США, що згідно курсу НБУ складає 110126,60 гривень - заборгованість по процентам за користування кредитом, 0,00 гривень - заборгованість за комісією за користування кредитом.

В судове засідання представник позивача не з'явилась, однак надала до суду заяву, якою підтримала позовні вимоги з урахуванням уточнень, та просила суд справу розглянути без участі представника позивача, та не заперечувала проти заочного розгляду вказаної цивільної справи (а.с.148).

Відповідачі ОСОБА_1 та представник Державної реєстраційної служби України до судового засідання повторно не з'явились, хоча судом були повідомлені про день слухання справи належним чином, а тому за згодою представниці позивача суд вважає можливим ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, відповідно до статті 224 ЦПК України.

Вивчивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд вважає, що позов ПАТ "Дельта Банк" з урахуванням уточнень від 21.08.2014 року не підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Як встановлено в судовому засіданні, 12.06.2008 року між АКІБ «УКРСИББАНК» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання споживчого кредиту № 11359474000. Відповідно до умов вказаного договору ОСОБА_1 отримав кредит у сумі 29000,00 доларів США, який зобов'язувався повернути у повному обсязі в строк до 12.06.2028 року або достроково зі сплатою 14,00 % річних за користування кредитом (а.с.13-19).

З метою забезпечення виконання грошових зобов'язань за вказаним Договором про надання споживчого кредиту іпотекодавець ОСОБА_1 передав у іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру, загальною площею: 42,10 кв.м.; житловою площею: 27,60 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. (а.с.35-38).

В судовому засіданні встановлено, що предмет іпотеки належить іпотекодавцю на підставі Договору купівлі-продажу (а.с.56-57), посвідченого приватним нотаріусом Біляївського районного нотаріального округу Одеської області ОСОБА_2 12 червня 2008 року за р. № 2153. Обтяження нерухомого майна іпотекою було зареєстровано Банком у порядку, передбаченому законом у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (а.с.55) та у Державному реєстрі іпотек (а.с.53-54).

На підставі рішення Загальних зборів акціонерів від 27.10.2009 року АКІБ «УКРСИББАНК» змінило назву на ПАТ «УКРСИББАНК», яке є правонаступником усіх прав та зобов'язань АКІБ «УКРСИББАНК».

08 грудня 2011 року своє право вимоги, що виникло з кредитного договору у Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», останнім передано Публічному акціонерному товариству «Дельта банк», що підтверджується Договором купівлі-продажу прав вимоги за кредитами від 08 грудня 2011 року, інтереси якого представляє на підставі довіреності Товариство з обмеженою відповідальністю «Колекторська Компанія «Вердикт» (а.с.66-69).

На підставі ст.514 ЦК України та вказаного Договору до ПАТ «Дельта банк» перейшло право вимоги, що виникло з кредитного договору та договору іпотеки у обсязі та на умовах, що існували у первісного кредитора.

Відповідно до ст.514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно о ст. 33 ЗУ «Про іпотеку», звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до ст. 7 ЗУ «Про іпотеку», за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині.

Відповідно ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ст.36 ЗУ «Про іпотеку», сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону;

Відповідно до ст. 37 ЗУ «Про іпотеку», іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності.

Відповідно до ст. 35 ЗУ «Про іпотеку», у разі порушення основного зобов'язання іпотекодержатель надсилає письмову вимогу про усунення порушення. Положення цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Через неналежне виконання умов Договору про надання споживчого кредиту у позичальника станом на 14.06.2013 року утворилась заборгованість у розмірі 40806,72 доларів США, що згідно курсу НБУ складає 326168,11 гривень, яка складається з: 27028,84 доларів США, що згідно курсу НБУ складає 216041,52 гривень - заборгованість за кредитом; 13777,88 доларів США, що згідно курсу НБУ складає 110126,60 гривень - заборгованість по процентам за користування кредитом, 0,00 гривень - заборгованість за комісією за користування кредитом, що підтверджується розрахунком (а.с.26-33).

На підставі ст.ст. 509, 526 ЦК України новий кредитор ПАТ «Дельта банк» має право вимагати виконання зобов'язання на свою користь.

Відповідно до ст.16 ЦК України, кожна особа мас право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути у тому числі визнання права.

Відповідно до п.39 Постанови пленуму ВСУ №5 від 30.04.2012 року, суди мають виходити з того, що не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки і набуття іпотекодержателем права власності на нього за рішенням суду. В разі встановлення такого способу звернення стягнення на предмет іпотеки в договорі, іпотекодержатель на підставі частини другої статті 16 ЦК має право вимагати застосування його судом.

Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 03.06.2014 року (надалі ЗУ від 03.06.2014 року) передбачено, що протягом дії цього Закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку. Не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) інше майно (майнові права), яке відповідно до законодавства або кредитного договору підлягає стягненню з позичальника, зазначеного у підпункті 1 цього пункту, при недостатності коштів, одержаних стягувачем від реалізації (переоцінки) предмета застави (іпотеки). Кредитна установа не може уступити (продати, передати) заборгованість або борг, визначений у підпункті 1 цього пункту, на користь (у власність) іншої особи.

Судом встановлено, що правовідносини між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 містять всі умови, передбачені вищевказаним ЗУ від 03.06.2014 року, а саме: по-перше, між позивачем та відповідачем було укладено договір про надання споживчого кредиту (а.с.13-19). По-друге, кредит наданий в іноземній валюті, що підтверджується п.1.1. вказаного договору (а.с.13). По-третє, нерухоме житлове майно використовується відповідачем як місце постійного проживання, що підтверджується штампом реєстрації в його паспорті за зазначеною адресою (а.с.42). В-четверте, позивачем не надано суду доказів про те, що у відповідача у власності знаходиться інше, окрім квартири яка є предметом іпотеки, нерухоме житлове майно, відповідних клопотань про витребування інформації про знаходження у відповідача іншого нерухомого житлового майна позивачем до суду надано не було. Згідно ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Аналогічна вимога міститься в ст. 60 ЦПК України, відповідно до якої кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. З урахування вищезазначених обставин, а також вказаних норм права, суд вважає встановленим той факт, що у відповідача знаходиться у власності тільки спірна квартира, що підтверджується наявним в справі договором купівлі-продажу від 12.06.2008 року (а.с.56-57). В-п'яте, як вбачається із п.1 зазначеного договору купівлі-продажу від 12.06.2008 року (а.с.56) та п.1.2. іпотечного договору від 12.06.2008 року (а.с.35-36) загальна площа квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 складає 42,10 кв.м., що не перевищує 140 метрів, передбачених ЗУ від 03.06.2014 року.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст.1 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, зважаючи на положення Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», суд дійшов висновку про необхідність відмови в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 7, 33, 35, 36, 37 Закону України «Про іпотеку», Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 03.06.2014 року, ст.ст. 16, 509, 514, 526 ЦК України, ст.ст.1, З, 4, 10, 14, 15, 60, 114, 118, 119, 120, 156, 157, 208, 209, 215, 224-226 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до ОСОБА_1 та Державної реєстраційної служби України, з урахуванням уточнень, про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі у власність та виселення - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області шляхом подання апеляційної скарги до Біляївського районного суду Одеської області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання відповідачами його копії.

Суддя Біляївського районного

суду Одеської області Р.Б.Калінюк