Ухвала суду № 40670372, 24.09.2014, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа № 320/10091/13-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/778/857/14 Головуючий в 1-й інстанції: Іваненко О.В.

Категорія: ст.15 ч.2, 115 ч.1 КК України Доповідач в 2-й інстанції: Жовніренко В.П.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого-судді Жовніренко В.П.

суддів: Прямілової Н.С., Імберової Г.П.

при секретарі Полизі Т.В.

за участю прокурора Стоматової В.П.

обвинуваченого ОСОБА_2

захисника ОСОБА_3

розглянула в апеляційному порядку, у відкритому судовому засіданні, матеріали кримінального провадження № 12013080140003658 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_2 на вирок Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 08 травня 2014 року, яким

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Кольчугіно Володимирської області РФ, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1,

визнано винним та засуджено за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України до семи років позбавлення волі.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_2 у вигляді тримання під вартою, до набрання вироком законної сили, залишено без змін.

Строк відбування покарання постановлено обчислювати з 09.08.2013 року.

Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь Мелітопольської міської ради в рахунок відшкодування витрат закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого 4008 грн. 24 коп.

Вирішена доля речових доказів на підставі ст. 100 КПК України.

Як вказано у вироку суду, 09 серпня 2013 року, приблизно о 16 годині, ОСОБА_2 в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись у будинку АДРЕСА_1, в ході сварки з ОСОБА_2, 1952 року народження, яка виникла на ґрунті тривалих неприязних відносин, маючи умисел на умисне вбивство, тобто умисне противоправне заподіяння смерті іншій людині, наніс ОСОБА_2, 1952 року народження, удар ножем у життєво важливий орган - грудну клітину зліва, в області серця, бажаючи заподіяння останньому смерті, чим спричинив йому тілесне ушкодження у вигляді рани лівої половини грудної клітини по передній пахвовій лінії на рівні 8-10 ребер, проникаючу у ліву плевральну та черевну порожнини з пошкодженням м'язового масиву грудної клітини, діафрагми, великого сальника з виділенням крові та повітря у ліву плевральну порожнину, що викликала необхідність проведення хірургічної операції - розтину грудної порожнини та черевосічення, що кваліфікується, як тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, але не довів свій злочинний умисел до завершення з причин, які не залежали від його волі, тому що ОСОБА_2, 1952 р.н., було терміново доставлено до лікарні, де йому була надана невідкладна медична допомога.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_2 просить вирок скасувати, а справу направити на додаткове розслідування, посилаючись на те, що його дії за ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України кваліфіковані не правильно, оскільки він не мав умислу на вчинення даного злочину, а був вимушений захищати своє життя від потерпілого, який фізично сильніший за нього. Крім того, зазначає, що: справа була розглянута судом неповно та односторонньо, судом не мотивовано у вироку, чому одні докази взяті до уваги, а інші ні; під час досудового розслідування не були враховані суттєві обставини, не був досліджений ряд доказів, а були прийняті до уваги лише ті докази, які являються недостовірними та підтверджують його винність; як орган досудового розслідування, так і суд проігнорували покази потерпілого про те, що це він (потерпілий) спровокував скандал і бійку; під час досудового розслідування було допущено ряд порушень вимог закону, а саме: свідок ОСОБА_4 була допитана у відсутності його захисника і їй не були роз'яснені її права як свідка, у зв'язку з чим в подальшому свідок ОСОБА_4 відмовилась від своїх показів; під час допиту свідка ОСОБА_5 слідчий не врахував той факт, що цей свідок перебуває на обліку в психіатричному диспансері, тому не може бути допитана як свідок; суд не врахував покази потерпілого про те, що він не має до нього претензій та просить не позбавляти його волі, оскільки він з дружиною знаходяться у похилому віці і потребують допомоги; судово-медична експертиза на наявність у нього тілесних ушкоджень була проведена поверхнево, не було враховано, що у нього були переламані ребра та йому було відмовлено у проведенні рентгену.

В доповненні до апеляційної скарги обвинувачений ОСОБА_2 просить вирок змінити, перекваліфікувати його дії на ч.1 ст.121 КК України, призначити покарання із застосуванням ст.ст. 69, 75 КК України та врахувати, що він повністю визнав свою вину в спричиненні потерпілому тяжких тілесних ушкоджень, давав правдиві покази, чим сприяв встановленню істини у справі, щиро покаявся, за місцем проживання характеризується позитивно. Також зазначає, що удар потерпілому він наносив не цілеспрямовано, а потерпілий пояснив, що не чув, щоб він йому погрожував вбивством. Крім того, стверджує, що експертиза на встановлення стану сп'яніння відносно нього не проводилась.

Крім того, обвинувачений ОСОБА_2 подав клопотання про звільнення його від відбування покарання на підставі Закону України «Про амністію у 2014 році».

В запереченнях на апеляційну скаргу прокурор просить залишити скаргу без задоволення, оскільки наведені в ній доводи являються необґрунтованими, а вирок суду залишити без змін, вважаючи його законним.

У судовому засіданні апеляційного суду обвинувачений ОСОБА_2 та його захисник підтримали скаргу в частині зміни вироку суду першої інстанції, просили перекваліфікувати дії обвинуваченого на ч.1 ст.121 КК України та призначити йому покарання із застосуванням ст.ст. 69, 75 КК України.

Прокурор у судовому засіданні апеляційного суду заперечував проти апеляційної скарги обвинуваченого, просив залишити її без задоволення, а вирок суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача про сутність вироку та апеляційної скарги, обвинуваченого ОСОБА_2, його захисника, прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги і клопотання, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга і клопотання обвинуваченого не підлягають задоволенню за наступних підстав.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні злочину при обставинах, зазначених у вироку, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, підтверджується матеріалами провадження та є обґрунтованими.

Доводи, зазначені в апеляційній скарзі обвинуваченого, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки вони спростовуються поясненнями потерпілого та матеріалами кримінального провадження.

Так, у судовому засіданні в суді першої інстанції потерпілий ОСОБА_2 пояснив, що протягом тривалого часу його син ОСОБА_2 зловживає спиртними напоями, у зв'язку з чим у них постійно траплялися скандали, в результаті яких він його часто бив. 09.08.2013 року приблизно о 16-00 годині його син ОСОБА_2 повернувся додому із міського звалища, де він заробляє собі на життя і вже перебував у стані алкогольного сп'яніння. Через це між ними стався черговий скандал, в ході якого ОСОБА_2 почав його ображати і висловлюватись в його адресу нецензурною лайкою. Він схопив ОСОБА_2 за тулуб, повалив його на диван, який знаходився на веранді і притиснув його до дивана, щоб він заспокоївся. В цей момент, до них підбігла його дружина і попросила відпустити ОСОБА_2. Він відпустив його, і пішов у свою спальню дивитися телевізор. Через декілька хвилин, до нього в спальню забіг ОСОБА_2 з металевою трубою і нею вдарив його по лівій частині голови, оскільки він встиг відвернутися в бік. Після цього, він схопився двома руками за трубу, яку тримав ОСОБА_2 і почав виривати її, проте останній трубу з рук не випускав і вони таким чином перемістилися на кухню, де він притиснув ОСОБА_2 до кухонного столу трубою, тримаючи трубу двома руками і натискаючи нею в грудину ОСОБА_2 В цей момент він відчув гострий біль в області грудей з лівого боку, від чого кинув трубу. Він побачив на собі кров, а в руках ОСОБА_2 - кухонний ніж, та зрозумів, що ОСОБА_2 його підрізав. Ніж лежав на кухонному столі, до якого він притискав ОСОБА_2 Він, зажавши рану руками, пішов до своєї кімнати й крикнув дружині, що ОСОБА_2 його підрізав. До кімнати забігла його дружина, та з мобільного телефону подзвонила їхній дочці ОСОБА_5, повідомивши про те, що трапилося, і попросила викликати швидку допомогу. Через деякий час, приїхала «швидка допомога», та відвезла його до лікарні.

Згідно з висновками судово-медичної експертизи № 625 від 27.09,2013 року у потерпілого ОСОБА_2 виявлені тілесні ушкодження у вигляді рани лівої половини грудної клітини по передній пахвовій лінії на рівні 8-10 ребер, проникаючої у ліву плевральну та черевну порожнини з пошкодженням м'язового масиву грудної клітини, діафрагми, великого сальника з виділенням крові та повітря у ліву плевральну порожнину, що викликала необхідність проведення хірургічної операції - розтину грудної порожнини та черевосічення, що кваліфікується, як тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.

Експерт ОСОБА_6 в суді першої інстанції показав, що він проводив судово-медичну експертизу потерпілого ОСОБА_2 за його медичною документацією з лікарні, згідно з якою у потерпілого ОСОБА_2 були пошкоджені відразу і грудна, і брюшна порожнини. З такими тілесними ушкодженнями, враховуючи їх локалізацію, ушкодженнями внутрішніх органів, людина може прожити від декількох хвилин до декількох десятків хвилин. Ненадання кваліфікованої медичної допомоги та непроведення термінової операції у такому випадку неодмінно призводять до смерті потерпілого. Саме терміново проведена операція завадила настанню наслідків у вигляді смерті потерпілого.

Враховуючи сукупність всіх обставин вчиненого ОСОБА_2 злочину, в тому числі тривалість конфліктних взаємовідношень обвинуваченого з потерпілим, часті сварки між ними на ґрунті зловживання обвинуваченим спиртними напоями, а також, що обвинувачений ОСОБА_2 після закінчення конфлікту, пішов в гараж, взяв металеву трубу, повернувся додому, в кімнату де знаходився потерпілий та вдарив нею по голові потерпілого, після чого кухонним ножем вдарив в ліву половину грудної клітини на рівні 8-10 ребер та завдав йому тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, суд з урахуванням роз'яснень, даних в Постанові Пленуму ВСУ №2 від 07.02.2003 року «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи» про відмежування умисного вбивства від умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, обґрунтовано дійшов до висновку, що дії обвинуваченого ОСОБА_2 слід кваліфікувати, як закінчений замах на вбивство потерпілого.

Доводи ОСОБА_2, що суд не врахував, що свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на досудовому слідстві були допитані з порушенням кримінального процесуального закону, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки судом першої інстанції при постановленні вироку щодо обвинуваченого, їх покази дані на досудовому слідстві, не враховувались.

Доводи обвинуваченого ОСОБА_2, що експертиза на встановлення стану алкогольного сп'яніння щодо нього не проводилась також є необґрунтованими, оскільки обвинувачений ні в суді першої інстанції, ні в апеляційному суді не заперечував, що під час вчинення ним щодо потерпілого 09.08.2013 року злочину, він перебував у стані алкогольного сп'яніння.

При призначенні ОСОБА_2 покарання, суд першої інстанції, на думку колегії суддів, врахувавши ступінь тяжкості вчиненого злочину, його особу та обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання, призначив обвинуваченому мінімальне покарання, передбачене санкцією ч. 1 ст. 115 КК України.

Крім того, не підлягає задоволенню і клопотання обвинуваченого ОСОБА_2 про звільнення його від відбування покарання на підставі Закону України «Про амністію у 2014 році», оскільки відповідно до п. «є» ст. 8 Закону України «Про амністію у 2014 році», амністія не застосовується до осіб, яких засуджено за умисне вбивство (ст. 115 КК України).

Враховуючи викладене, а також, що істотних порушень кримінального процесуального закону при судовому розгляді кримінального провадження щодо ОСОБА_2 не встановлено, колегія суддів не вбачає підстав для зміни вироку суду першої.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_2 та його клопотання про звільнення його від відбування покарання на підставі Закону України «Про амністію у 2014 році» залишити без задоволення.

Вирок Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 08 травня 2014 року відносно ОСОБА_2 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а ОСОБА_2, який тримається під вартою, в той самий строк з дня вручення йому копії ухвали.

Судді:

В.П. ЖовніренкоН.С. ПряміловаГ.П. Імберова