Ухвала суду № 40668027, 19.09.2014, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/29324/13-ц Провадження № 22-ц/772/2584/2014Головуючий в суді першої інстанції Вохмінова О. С.Категорія 27Доповідач Оніщук В. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" вересня 2014 р. м. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області у складі:

головуючого: Оніщука В.В.

суддів: Чорного В.І., Чуприни В.О.,

при секретарі: Богацькій О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 22.01.2014 року по справі за позовом ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

в с т а н о в и л а :

В грудні 2013 року позивач звернувся в суд із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 06.09.2007 року між АКБ «ТАС-Комерцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №0101/0907/88-061, згідно якого банк надав відповідачу кредит в сумі 50 000 доларів США на строк до 05.09.2017 року із сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 12,5 % річних за весь строк фактичного користування кредитом. З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 06.09.2007 року між банком та відповідачем було укладено договір іпотеки, предметом якого є належна їй квартира АДРЕСА_1, загальною площею 68,7 кв. м.. Свої зобов'язання за кредитним договором банк виконав та надав відповідачу кредитні кошти. Згідно договору факторингу від 28.11.2012 року ПАТ «Сведбанк», яке є правонаступником АКТ «Тас-Комерцбанк», відступило свої права ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» по кредитному та іпотечному договорам від 06.09.2007 року, укладених з відповідачем, внаслідок чого відбулася заміна кредитора, тому ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» набуло статусу нового кредитора за вказаними договорами. Позивачем зазначено, що ОСОБА_2 свого зобов'язання щодо повернення кредитних коштів належним чином не виконує, внаслідок чого станом на 27.08.2013 року виникла заборгованість в розмірі 53 427,31 доларів США, що за офіційним курсом НБУ на дату розрахунку складає 427 044,49 грн., яка складається: по основній сумі кредиту - 37845,00 доларів США, що за офіційним курсом НБУ на дату розрахунку складає 302 495,09 грн.; заборгованість по процентам - 8 384,01 доларів США, що за офіційним курсом НБУ на дату розрахунку складає 67 013,39 грн.; пені - 7 198,30 доларів США, що за офіційним курсом НБУ на дату розрахунку складає 57 536,01 грн., а тому позивач просив в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №0101/0907/88-061 від 06.09.2007 року звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме на квартиру АДРЕСА_1, а також стягнути судові витрати.

Заочним рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 22.01.2014 року позов задоволено і в рахунок погашення боргу перед ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» за кредитним договором №0101/0907/88-061 від 06.09.2007 року в розмірі 53 427 (п'ятдесят три тисячі чотириста двадцять сім) доларів США 31 цент, що станом на 27.08.2013 року складає еквівалент 427 044 (чотириста двадцять сім тисяч сорок чотири) грн. 49 коп. звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 68,7 кв. м, яка належить на праві власності ОСОБА_2 на підставі договору міни від 10.07.1998 року, зареєстрованого в КП «ВООБТІ» 16.07.1998 року в реєстровій книзі № 58 за реєстровим №1447, шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, визначеною на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Вирішено питання про судові витрати.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 01.08.2014 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення суду від 22.01.2014 року залишено без задоволення.

Не погодившись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити, посилаючись на неповноту з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального і процесуального права.

В судовому засіданні ОСОБА_2 та її представник апеляційну скаргу підтримали з посиланням на викладені в ній обставини.

В судове засідання, яке було призначено після проголошеної у справі перерви, відповідач та її представник не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, причин неявки не повідомили, а тому згідно вимог ч.2 ст. 305 ЦПК України їх неявка не перешкоджає продовженню розгляду справи і крім того, ними було надано пояснення у даній справі.

Представник ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував, вказавши на її безпідставність та законність і обґрунтованість рішення суду.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Вимогами ст. 308 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи позов, районний суд виходив з того, що боржник належним чином не виконує взяті зобов'язання за кредитним договором, внаслідок чого утворилась заборгованість, для погашення якої та відповідно до умов укладених договорів, звернуто стягнення на предмет іпотеки.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 06.09.2007 року між АКБ «Тас-Комерцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №0101/0907/88-061, за умовами якого остання отримала кредит в розмірі 50 000 доларів США на строк до 05.09.2017 року, із сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 12,5% річних за весь строк фактичного користування кредитом, при цьому відповідач зобов'язалась в порядку та на умовах визначених кредитним договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені кредитним договором.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 06.09.2007 року між банком та ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки, предметом якого є квартира АДРЕСА_1, загальною площею 68,7 кв. м, яка належить відповідачу на праві власності на підставі договору міни від 10.07.1998 року.

Вимогами ст. 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що свої зобов'язання за кредитним договором банк виконав та надав відповідачу кредитні кошти

Згідно договору факторингу № 15 від 28.11.2012 року та договору про відступлення прав за іпотечними договорами від 28.11.2012 року банк-кредитор - ПАТ "Сведбанк" відступив свої права та вимоги ТОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс".

Вимогами ст. 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

З матеріалів справи видно, що позичальник свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконує, у зв'язку з чим станом на 28.11.2012 року утворилась заборгованість в сумі 53 427,31 доларів США, що за офіційним курсом НБУ на дату розрахунку складає 427 044,49 грн., з яких по основній сумі кредиту - 37 845,00 доларів США, що за офіційним курсом НБУ на дату розрахунку складає 302 495,09 грн.; заборгованість по процентам - 8 384,01 доларів США, що за офіційним курсом НБУ на дату розрахунку складає 67 013,39 грн.; пені - 7 198,30 доларів США, що за офіційним курсом НБУ на дату розрахунку складає 57 536,01 грн..

Згідно п. 2.3 кредитного договору, при непогашенні заборгованості перед банком у строки, передбачені даним договором, банк має право звернути стягнення на предмет іпотеки, та/або звернутися в суд.

Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання іпотекодавцем основного зобов'язання повністю або частково, передбачено і пунктом 10 вищевказаного іпотечного договору.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Право позивача на задоволення своїх вимог шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, передбачено і вимогами ст. 589 ЦК України.

Листом від 14.12.2012 року ОСОБА_2 письмово повідомлялась про заміну кредитора та про розмір наявної у неї заборгованості за кредитним договором, при цьому відповідач в судовому засіданні підтвердила, що їй було відомо про заміну кредитора, заперечень проти вимог нового кредитора вона не висувала і на рахунок останнього нею було здійснено один платіж на погашення заборгованості.

Крім того, вимогою від 27.08.2013 року ОСОБА_2 була письмово повідомлена про розмір заборгованості та попереджена, що у разі невиконання вимоги, позивач здійснить звернення стягнення на предмет іпотеки в судовому порядку.

На підставі наведеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, щодо звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості, що утворилась внаслідок неналежного виконання боржником свого обов'язку щодо повернення коштів.

Викладені в апеляційній скарзі доводи щодо неповідомлення ОСОБА_2 про відступлення прав за іпотечним договором, є безпідставними, оскільки права за даним договором до позивача перейшли одночасно з правами за кредитним договором, про що боржник була повідомлена і чого вона не заперечує, а також необгрунтованими є посилання на нікчемність укладеного договору факторингу.

Щодо тверджень апелянта про допущені порушення вимог ст. 35 Закону України "Про іпотеку", а саме те, що іпотекодержатель не надіслав у 30-ти денний термін іпотекодавцю та боржнику письмову вимогу про усунення порушення основного зобов'язання та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги, є безпідставними, оскільки ч.2 ст. 35 вищевказаної норми Закону передбачено, що положення ч. 1 цієї статті, на яку звертає увагу апелянт, не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Також, судова колегія звертає увагу на те, що з часу надіслання боржнику, яка одночасно є іпотекодавцем, письмової вимоги про виконання договірних зобов'язань та на момент ухвалення судового рішення, пройшло майже п'ять місяців, що також свідчить про відсутність порушень вимог ст. 35 Закону України "Про іпотеку".

Крім того, не свідчать про незаконність рішення посилання на Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», тому як даний Закон набув чинності після ухвалення рішення судом першої інстанції.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, тобто ухвалене рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для його скасування немає.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 22.01.2014 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: /підпис/ В.В. Оніщук

Судді: /підпис/ В.І. Чорний

/підпис/ В.О. Чуприна

З оригіналом вірно: