Ухвала суду № 40666754, 29.09.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2014 р. Справа № 821/2588/14

Категорія: 11.5 Головуючий в 1 інстанції: Кисильова О.Й.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді -Шеметенко Л.П.судді -Домусчі С.Д. судді -Кравець О.О.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в місті Херсоні на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 28 липня 2014 року у справі за адміністративним позовом управління Пенсійного фонду України в місті Херсоні до відділу Державної виконавчої служби Комсомольського районного управління юстиції у м. Херсоні про визнання протиправними дій та скасування постанови,

В С Т А Н О В И Л А :

У липні 2014 року управління Пенсійного фонду (далі УПФ) України в місті Херсоні звернулося до суду з адміністративним позовом до відділу Державної виконавчої служби Комсомольського районного управління юстиції (далі ВДВС Комсомольського РУЮ) у м. Херсоні про визнання протиправними дії державного виконавця та скасування постанови від 22.05.2014 р. ВП№ 39370369 про накладення штрафу у розмірі 680 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що оскаржувана постанова винесена у зв'язку з невиконанням рішення суду щодо виплати соціальної допомоги «дитині війни», однак, державним виконавцем помилково не враховано, що виконати рішення суду неможливо через відсутність належного бюджетного фінансування, тобто, з поважних причин.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 28 липня 2014 року відмовлено УПФ України у місті Херсоні у задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись з вказаним суду першої інстанції рішенням управління Пенсійного фонду України в місті Херсоні подало апеляційну скаргу, в якій апелянтом ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняття нової постанови про задоволення позовних вимог.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до п.1 ч.1 ст.197 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

На виконанні у ВДВС Комсомольського РУЮ у місті Херсоні знаходиться виконавче провадження щодо примусового виконання виконавчого листа від 28.09.2012 р. №2а-4638/11, виданого Суворовським районним судом міста Херсона про зобов'язання УПФУ у Суворовському районі м.Херсона здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_4 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком із розміру встановленого ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати за період з 30.12.2010 р. по 18.06.2011 р. з урахуванням фактично сплачених сум.

16.10.2012 р. на підставі заяви стягувача та ст.ст. 17, 19, 20, 25 Закону України «Про виконавче провадження» відповідачем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, боржнику надано семиденний строк на добровільне виконання рішення. Вказана постанова направлена позивачу.

05.09.2013 р. УПФУ до ВДВС надіслано лист, зі змісту якого слідує, що управлінням виконано рішення суду в частині нарахування ОСОБА_4 надбавки до пенсії. Також УПФУ зазначило, що виконання рішення суду в частині виплати заборгованості є неможливим, оскільки виплати вказаної категорії громадян фінансуються з Державного бюджету України, яким не передбачено такі виплати на поточний рік.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що приймаючи спірну постанову, відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом України «Про виконавче провадження», а посилання позивача на те, що поважною причиною невиконання рішення суду в частині здійснення виплати «дитині війни» пенсії є відсутність бюджетного фінансування є необґрунтованими, оскільки вказані обставини не є підставою для невиконання судового рішення, яке набрало законної сили.

В апеляційній скарзі УПФ України в місті Херсоні вказується, що управлінню неможливо виконання рішення суду за відсутності достатнього бюджетного фінансування, у зв'язку з чим, постанова про накладення штрафу за невиконання рішення суду є безпідставною.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та не приймає доводи апелянта, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини в пункті 74 рішення у справі «Іммобільяре Саффі проти Італії» зазначив, що орган державної влади не має права посилатися на брак коштів на виправдання неспроможності виконати судове рішення про виплату боргу.

Водночас статтею 6 Конвенції передбачено право на справедливий суд.

Європейський суд з прав людини в пункті 40 рішення у справі «Горнсбі проти Греції» зазначив, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов'язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін.

Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі «Піалопулос та інші проти Греції», пункт 68).

Таким чином, згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, посилання органу державної влади на брак коштів не може розглядатися як поважна причина невиконання судового рішення про виплату боргу.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначено Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно з частиною першою статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно i в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до частин першої-третьої статті 75 Закону України «Про виконавче провадження» після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.

Якщо рішення не виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом. При цьому на боржника повторно накладається штраф у порядку, встановленому статтею 89 цього Закону.

Отже, оскільки позивачем не виконано судове рішення з посиланням на відсутність належного бюджетного фінансування, що, як було доведено вище, не є поважною причиною невиконання судового рішення, то державним виконавцем обґрунтовано винесено постанову про накладення на боржника штрафу, тому відсутні підстави для її скасування, що вірно встановлено судом першої інстанції.

Довід апелянта про те, що оскаржувану постанову відповідач повинен був виносити у межах двохмісячного строку, згідно з КпАП України, колегія суддів не приймає до уваги, як необґрунтований.

З огляду на викладені обставини, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги як необґрунтовані та погоджується з висновками суду першої інстанції про необхідність відмови в задоволенні позовних вимог.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та дана правова оцінка, а наведені в апеляційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про незаконність чи необґрунтованість судового рішення.

За таких обставин підстав для скасування постанови суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 195, 197; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в місті Херсоні - залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 28 липня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Л Л.П. Шеметенко Суддя: С.Д. Домусчі Суддя: О.О. Кравець