Ухвала суду № 40665954, 22.09.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 361/2870/14 Головуючий у І інстанції Василишин В.О.Провадження № 22-ц/780/5011/14 Доповідач у 2 інстанції ДаценкоКатегорія 18 22.09.2014

УХВАЛА

Іменем України

18 вересня 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді Даценко Л.М.,

суддів Савченка С.І., Білоконь О.В.,

при секретарі Токар Т.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 08 липня 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та договором поруки,

встановила:

У квітні 2014 року позивач ПАТ «УкрСиббанк» звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому посилався на те, що 05 вересня 2007 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 11210163000, згідно з умовами якого банк надав останньому кредит у розмірі 99665,00 доларів США терміном до 05 вересня 2028 року із процентною ставкою 10,5 процентів річних. 10 вересня 2007 року між сторонами укладений договір про надання споживчого кредиту № 11212302000, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит

у розмірі 50000,00 доларів США терміном до 10 вересня 2017 року зі сплатою 11,6 відсотків річних. Відповідач ОСОБА_1 зобов'язався щомісячно повертати кредит та сплачувати проценти у розмірі, передбаченому умовами договорів.

У забезпечення виконання кредитних зобов'язань за даними кредитними договорами відповідачка ОСОБА_2 уклала з позивачем 05 вересня 2007 року договір поруки № 139032 та 10 вересня 2007 року договір поруки № 140207.

Всупереч умов кредитних договорів відповідач ОСОБА_1 не здійснює своєчасних платежів у повному обсязі для погашення суми заборгованості по кредитному договору від 05.09.2007 року з вересня 2009 року, а по кредитному договору від 10.09.2007 року з грудня 2012 року, чим тривалий час порушує взяті на себе договірні зобов'язання.

Тому станом на 02 квітня 2014 року утворилася заборгованість перед банком за кредитним договором від 05 вересня 2007 року в розмірі 107087,11 доларів США, що в еквіваленті становить 1189330,86 грн. та за кредитним договором від 10 вересня 2007 року в розмірі 28938,66 доларів США, що в еквіваленті становить 321398,54 грн.

Тому позивач ПАТ «УкрСиббанк» просить суд стягнути з відповідачів солідарно вказану заборгованість на його користь та судовий збір в розмірі 3654,00 грн.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 08 липня 2014 року позов задоволено, стягнуто з відповідачів солідарно на користь позивача заборгованість за кредитним договором від 05 вересня 2007 року в розмірі 107087,11 доларів США, що в еквіваленті становить 1189330,86 грн. та за кредитним договором від 10 вересня 2007 року в розмірі 28938,66 доларів США, що в еквіваленті становить 321398,54 грн. Також стягнуто з відповідачів на користь позивача судовий збір в розмірі по 1827 грн. з кожного.

У апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 просить дане рішення скасувати і ухвалити нове рішення, яким стягнути з відповідачів на користь позивача заборгованість за кредитним договором від 05 вересня 2007 року в розмірі 318056,99 грн. та за кредитним договором від 10 вересня 2007 року в розмірі 36165,34 грн., посилаючись на неповне з»ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального і процесуального права, оскільки суд не прийняв до уваги розрахунок розміру заборгованості, складений апелянтом.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд виходив з того, що умови договорів про надання споживчого кредиту від 05 вересня 2007 року та від 10 вересня 2007 року виконані не були, оскільки відповідачі порушили свої договірні зобов'язання щодо належного та вчасного погашення кредиту і нарахованих процентів.

Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Згідно із статтями 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 1050 ЦК України, визначено, що якщо договором встановлено строк позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього України.

Відповідно статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до вимог ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

За змістом статтей 553, 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Встановлено, що 05 вересня 2007 року між ПАТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 11210163000, згідно з умовами якого банк надав останньому кредит у розмірі 99665,00 доларів США, терміном до 05 вересня 2028 року із процентною ставкою 10,5 процентів річних. 10 вересня 2007 року між сторонами укладений договір про надання споживчого кредиту № 11212302000, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит в розмірі 50000,00 доларів США терміном до 10 вересня 2017 року зі сплатою 11,6 відсотків річних. Відповідач ОСОБА_1 зобов'язався щомісячно повертати кредит та сплачувати проценти у розмірі та у строки, передбачені умовами договорів.

У забезпечення виконання кредитних зобов'язань за даними кредитними договорами відповідачка ОСОБА_2 уклала з позивачем 05 вересня 2007 року договір поруки № 139032 та 10 вересня 2007 року договір поруки № 140207.

Встановлено, що всупереч умов кредитних договорів відповідач ОСОБА_1 не здійснює своєчасних платежів у повному обсязі для погашення суми заборгованості по кредитному договору від 05.09.2007 року з вересня 2009 року, а по кредитному договору від 10.09.2007 року з грудня 2012 року, чим тривалий час порушує взяті на себе договірні зобов'язання.

Встановлено, що станом на 02 квітня 2014 року заборгованість за кредитним договором від 05 вересня 2007 року складає 107087,11 доларів США, що в еквіваленті становить 1189330,86 грн., в тому числі: заборгованість за кредитом та прострочена заборгованість 90761,76 доларів США, що в еквіваленті становить 1008018,26 грн.; прострочена заборгованість за процентами 15026,98 доларів США, що в еквіваленті становить 166892,65 грн.; пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами 1298,37 доларів США, що в еквіваленті становить 14419,94 грн.

Заборгованість за кредитним договором від 10 вересня 2007 року складає 28938,66 доларів США, що в еквіваленті становить 321398,54 грн., в тому числі: заборгованість за кредитом та прострочена заборгованість 28897,33 доларів США, що в еквіваленті становить 320939,53 грн.; заборгованість за процентами 0,16 доларів США, що в еквіваленті становить 1,78 грн.; пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами 41,17 доларів США, що в еквіваленті становить 457,23 грн. (а. с. 51-58).

Встановлено, що за умовами договорів поруки від 05.09.2007 року та від 10.09.2007 року відповідачка ОСОБА_2 зобов'язалася відповідати за невиконання ОСОБА_1 усіх його зобов'язань перед кредитором, що виникли з кредитного договору від 05 вересня 2007 року та кредитного договору від 10 вересня 2007 року в повному обсязі як існуючих в теперішній час, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому. Відповідальність поручителя і боржника є солідарною (а. с. 36-39).

З урахуванням наведеного, оскільки умови договорів про надання споживчого кредиту від 05 вересня 2007 року та від 10 вересня 2007 року виконані не були та відповідач порушив свої договірні зобов'язання щодо належного та своєчасного погашення кредиту і нарахованих процентів, то суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд не взяв до уваги розрахунок заборгованості, складений відповідачем ОСОБА_1, не заслуговують на увагу, оскільки зазначений розрахунок не є належним та допустимим доказом.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасовано з підстав, викладених у апеляційній скарзі.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 08 липня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді