Ухвала суду № 40665830, 18.09.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2014 р. Справа № 9104/180958/12

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Клюби В. В.

суддів: Хобор Р. Б., Яворського І. О.

з участю: секретаря судового засідання Сідельник Г. М.

представника особи, яка подала

апеляційну скаргу (відповідача) Скрипника С. В.

представника позивача Горуну С. М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Кам'янка - Бузькому районі Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2012 року по справі №2а - 6285/12/1370 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа - Ком» до Державної податкової інспекції у Кам'янка - Бузькому районі Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним акта перевірки та скасування податкових повідомлень - рішень, -

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Альфа - Ком» звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Кам'янка - Бузькому районі Львівської області Державної податкової служби і з урахуванням клопотань про зміну та уточнення позовних вимог, просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення відповідача: №0000392301 від 22 березня 2012 року, №000402301 від 22 березня 2012 року та №0000642200 від 01 червня 2012 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки перевірки про порушення позивачем вимог податкового законодавства і відповідно про заниження податку на прибуток і завищення суми податкового кредиту з податку на додану вартість є безпідставними, оскільки представленими до перевірки первинними документами підтверджується реальність здійснення господарських операцій, а також спростовують висновки відповідача щодо нікчемності правочинів з контрагентами ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» та ПП «Ново - Ком». Тому вважає, що у відповідача не було підстав для прийняття оспорюваних податкових повідомлень - рішень.

Відповідач подав письмові заперечення проти позову, згідно змісту яких позивачем неправомірно віднесено до податкового кредиту податок на додану вартість та до відповідних витрат для обчислення об'єкта оподаткування витрат витрати в зв'язку з придбанням товарно - матеріальних цінностей у ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» та ПП «Ново - Ком», так як фактичного здійснення господарських операцій не було. Це підтверджується актом Алчевської ОДПІ в Луганській області від 14 листопада 2011 року №1811/231-36917481 «Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ПП «Ново - Ком» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період із 01 лютого 2011 року по 30 вересня 2011 року» та актом Ленінської МДПІ у м. Луганську від 11 листопада 2011 року №803/23 - 35554567 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» з питань дотримання податкового законодавства з податку на додану вартість за період із 01 грудня 2010 року по 30 вересня 2011 року», згідно висновків яких встановлено відсутність юридичних осіб за місцезнаходженням та неможливість самостійно здійснювати фінансово - господарську діяльність у зв'язку з відсутністю необхідних умов та ресурсів. Крім цього до перевірки не були представлені товаро - транспортні накладні по вантажних перевезеннях, а також договори, контракти з іншими суб'єктами господарювання, які здійснюють такі перевезення.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2012 року позовні вимоги задоволено повністю: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення відповідача від 22 березня 2012 року №0000392301 та №0000402301, від 01 червня 2012 року №0000642200.

Відповідач не погодився із таким судовим рішенням суду першої інстанції і оскаржив його в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду. Посилаючись у поданій апеляційній скарзі на порушення судом першої інстанції норма матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Окрім цього, обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, посилається на ті обставини, що в ході проведеної перевірки підтверджено порушення позивачем вимог податкового законодавства і відповідно заниження до сплати податків. Висновки перевірки викладені у складеному за результатами перевірки акті. Проте, суд першої інстанції без достатніх підстав та належної мотивації не врахував цих висновків, врахувавши при цьому представлені позивачем документи, які не підтверджують реальності господарських операцій. Зокрема, судом першої інстанції не було враховано, що надані акти здачі - прийняття виконаних робіт мають загальний характер і у цих актах не вказано назву об'єкта, на якому проводилися роботи, не вказано населений пункт, а також не конкретизовано обсяг здійснених робіт. Безтоварність господарських операцій підтверджується також висновками перевірок за місцем обліку контрагентів позивача.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2014 року у відповідності до ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку процесуального правонаступництва замінено відповідача: Державну податкову інспекцію у Кам'янка - Бузькому районі Львівської області Державної податкової служби на Державну податкову інспекцію у Кам'янка - Бузькому районі Головного управління Міндоходів у Львівській області.

В судовому засіданні представник особи, яка подала апеляційну скаргу (відповідача), підтримав викладені в апеляційній скарзі доводи і вважає, що оскаржувана постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню. Також, представник відповідача пояснив, що представлені позивачем первинні документи не могли бути підставою для формування податкових зобов'язань та податкового кредиту. Крім цього, адміністративний суд касаційної інстанції у судових рішеннях висловлював позицію стосовно розумної обережності платника податків при укладенні договорів із контрагентами.

Представник позивача не погодився з апеляційною скаргою і вважає, що наведені відповідачем обставини не свідчать про наявність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Вислухавши суддю - доповідача та доводи представників сторін, дослідивши наявні в справі матеріали та докази, перевіривши доводи апеляційної скарги у їх сукупності, правильність правової оцінки судом першої інстанції обставин справи та застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Постановляючи оскаржуване судове рішення та умотивовуючи свої висновки, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем документи, які відображають стан господарських правовідносин з його контрагентами, свідчать про правомірність формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість та правомірність обчислення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств. За висновком суду першої інстанції, господарські операції підтверджені податковими накладними, а відповідач не навів жодних доводів щодо неналежного оформлення податкових накладних. Тобто, у позивача були правові підстави для формування податкового кредиту з податку на додану вартість по господарських операціях із ТзОВ «Лугпромстроймантехмонтаж» та ПП «Ново - Ком».

Відсутність інформації щодо прав власності контрагентів на транспортні засоби, складські приміщення, земельні ділянки та інші об'єкти нерухомого майна, а також відсутність трудових ресурсів, не виключає можливість цих підприємств на основі цивільно - правових угод використовувати транспортні засоби та інше майно. Доказів того, що цими підприємствами не використовувались у господарській діяльності орендовані транспортні засоби, наймані бригади робітників та інші трудові ресурси відповідач не надав. Згідно реєстрів отриманих та виданих податкових накладних позивач належним чином відобразив у податковому обліку здійснені господарські операції між ним та його клієнтами, що також підтверджує факт придбаних товарів (послуг) та зв'язок із його господарською діяльністю.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується із такими висновками суду першої інстанції з урахуванням наступного.

Як було встановлено судами першої та апеляційної інстанцій і підтверджується матеріалами справи, позивач, товариство з обмеженою відповідальністю «Альфа - Ком», 05 грудня 2003 року зареєстроване Кам'янка - Бузькою районною державною адміністрацією Львівської області згідно Свідоцтва про державну реєстрацію від 05 грудня 2003 року за №597, а також 18 грудня 2003 року позивача взято на податковий облік в ДПІ у Кам'янка - Бузькому районі. Крім цього, позивач із 25 грудня 2003 року зареєстрований платником податку на додану вартість.

Позивачем, як Замовником 01 грудня 2010 року укладено із ПП «Ново - Ком», як Постачальником, договір за №01/12/10, згідно умов якого Постачальник зобов'язувався власними силами та засобами виконувати роботи по влаштуванню систем вентиляції, опалення, кондиціонування, виконувати ремонтно - будівельні роботи на об'єктах замовника, а також забезпечити поставку обладнання і матеріалів на об'єкт. Замовник зобов'язувався надати Постачальнику фронт робіт, прийняти виконані роботи та матеріали і оплатити їх. Ціна визначається Актами виконаних робіт та накладними, а розрахунок здійснюється у безготівковій формі.

Також, 01 жовтня 2010 року позивачем, як Замовником» укладено із ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», як Підрядником, договір за №2/10/10, за умовами якого Підрядник зобов'язувався власними силами та засобами виконувати роботи по влаштуванню систем вентиляції, опалення, кондиціонування, виконувати ремонтно - будівельні роботи на об'єктах замовника, а також забезпечити поставку обладнання і матеріалів на об'єкт. В свою чергу замовник зобов'язувався надати підряднику фронт робіт, прийняти виконані роботи та матеріали і оплатити їх.

01 жовтня 2010 року між ПП «Міоком», ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» та ТзОВ «Альфа - Ком» укладено договір про виконання зобов'язань Боржником на користь третьої особи (додаток до договору №1/10/10 від 01 жовтня 2010 року). У відповідності до цього договору обов'язок Боржника (позивача по справі) по оплаті щодо виконання грошових зобов'язань по оплаті за Договором, підлягає виконанню на користь Третьої особи (ПП «Міоком»). Зобов'язання по прийманню товару, його перевірці та здійсненні інших дій, які не включають в себе оплату чи інші грошові правочини залишаються на виконанні боржника перед Кредитором (ТзОВ «Лугпромстройтехмонтаж»).

Позивачем на підтвердження виконання умов вищевказаних договорів представлено копії видаткових та податкових накладних, платіжних доручень, актів здачі - прийняття робіт, які були досліджені судом першої інстанції та детально описані в оскаржуваному судовому рішенні. Також, між сторонами по справі відсутній спір щодо переліку та опису вказаних документів, і відповідачем не висловлювалося застережень щодо цих документів.

В період із 27 по 28 лютого 2012 року відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа - Ком» з питань фінансово - господарських відносин: із ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» за період із 01 жовтня по 31 грудня 2010 року, із 01 березня по 30 червня 2011 року; із ПП «Ново - Ком» за період із 01 по 31 грудня 2010 року та із 01 березня по 30 червня 2011 року, за результатами якої 29 лютого 2012 року складено акт перевірки за №70/23 - 0/32354309.

Згідно висновків перевірки, позивачем допущені порушення: п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 135.2 ст. 135, п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток в сумі 373 993 гривень, в тому числі: за четвертий квартал 2010 року - в сумі 286 508 гривень, за перший квартал 2011 року - в сумі 57 267 гривень, за другий квартал 2011 року - в сумі 30 218 гривень; пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. пп. 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до зайвого включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість за жовтень, листопад, грудень 2010 року в сумі 215 844 гривень; п. 198.1, 198.2, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено суму податкового кредиту в березні, квітні, травні, червні 2011 року на суму 72 089 гривень.

На підставі висновків перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення - рішення: 22 березня 2012 року за №0000402301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 334 914 гривень, з яких: на 280 952 гривні - за основним платежем та на 53 962 гривні - за штрафними (фінансовими) санкціями; 22 березня 2012 року за №0000392301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в сумі 437 593 гривні, з яких: на 365 965 гривень - за основним платежем та на 71 628 гривень - за штрафними (фінансовими) санкціями; 01 червня 2012 року за №0000642200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 15 791 гривня 42 коп., з яких: на 12 633 гривні 14 коп. - за основним платежем та на 3 158 гривень 28 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам особи, яка подала апеляційну скаргу, колегія суддів апеляційного суду звертає увагу на таке.

У відповідності до пп. пп. 14.1.179, 14.1.181 п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді. Податковий кредит це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу

Згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України визначено, що витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно з п.198.2 ст. 198 Податкового кодексу України є дата здійснення першої з наступних подій: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);

дата отримання податкової накладної.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За змістом наведених правових норм витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також для формування податкового кредиту з податку на додану вартість, повинні бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

У відповідності до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна має містити: порядковий номер податкової накладної; дату її виписування, назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (п. 201.6 Податкового Кодексу України).

Не дозволяється включення до податкового кредиту будь - яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Отже, предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та обчислення об'єкта оподаткування податком на прибуток, добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст і обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Пунктом 2.2 цього Положення визначено, що первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

На підтвердження реального виконання укладених з контрагентами договорів позивачем були представлені первинні документи: реєстри отриманих та виданих податкових накладних, податкові та видаткові накладні, платіжні доручення, акти здачі - прийняття робіт (надання послуг), локальні кошториси по виконанню монтажних та інших робіт з погодженням договірних цін, довідки про вартість виконаних будівельних робіт, акти приймання виконаних будівельних робіт, довіреності, підсумкові вартості ресурсів, які підтверджують факт поставки товарів та надання послуг, їх придбання та подальше використання у господарській діяльності. Надані позивачем документи, які відображають стан господарських правовідносин між ним та його контрагентами, свідчать про правомірність формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість та правомірне обчислення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств.

Крім цього, для підтвердження зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) і господарською діяльністю, позивачем представлені: акти здачі - прийняття товарів, робіт, послуг; довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати; акти приймання виконаних будівельних робіт; видаткові накладні; документи в тому числі і податкові накладні про те, що послуги та поставлені від ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» і ПП «Ново - Ком» товари були використані для виконання замовлення: ТзОВ ТВК «Львів - Холод», ТзОВ «Шувар», ТзОВ «Львівський лікеро - горілчаний завод», ПП «Будінвесттехнологія», ПП «Істар», ПП «Старколд», ТзОВ «ЕКТА», ВАТ «Галичфарм», ТзОВ «Енергоресурс - Інвест», ТзОВ «Про Тек Вікна Україна», ТзОВ «Авалюкс ЛТД», військової частини А0747.

Згідно долучених позивачем до матеріалів справи реєстрів отриманих та виданих ТзОВ «Альфа - Ком» податкових накладних позивач належним чином відобразив у податковому обліку здійснені господарські операції між ним та його клієнтами.

Тобто, позивачем підтверджено факт придбаних товарів (послуг) та зв'язок із його господарською діяльністю первинними документами, які у даному випадку є достатніми для підтвердження обставин, на які посилається позивач.

Також слід зазначити, що на момент здійснення спірних господарських операцій позивач та його контрагенти були зареєстровані в установленому законом порядку, а також зареєстровані платниками податків.

Системний аналіз норм чинного податкового законодавства, наявних в матеріалах справи доказів свідчить про те, що документи, на підставі яких позивач сформував податкові зобов'язання та податковий кредит за спірний період, відповідають критеріям первинного документу, через що зазначені дії позивача щодо визначення об'єкта оподаткування та формування податкового кредиту є правомірними.

Представлені позивачем первинні документи містять інформацію щодо змісту виконаних робіт у рамках договорів, а тому є достовірними доказами виконання контрагентом позивача вимог, обумовлених названим договором.

Твердження відповідача на відсутність товаросупровідних документів, які б підтверджували реальне придбання товару не може бути враховане судом апеляційної інстанції у своїх висновках, оскільки відсутність товаро - транспортних накладних, сама по собі, не свідчить про нікчемність господарських операцій, так як вказані накладні не є безумовним доказом факту поставки товару і відсутність таких накладних не може впливати на визначення об'єкта оподаткування та формування податкового кредиту з податку на додану вартість за умови доведення реальності господарської операції належним чином оформленими документами. Товарно - транспортні накладні є обов'язковими у межах договору перевезення, учасниками якого є перевізник та замовник транспортних послуг.

Також, судом першої інстанції досліджувалися обставини поставки товарів та надання послуг контрагентами позивача і наданим з приводу цього доказам судом дано правильну правову оцінку в сукупності з іншими доказами по справі.

З огляду на встановлені судами фактичні обставини справи та докази, представлені сторонами на підтвердження обставин, якими вони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції прийшов до законних і обґрунтованих висновків про безпідставність тверджень відповідача щодо нікчемності укладених позивачем та його контрагентом правочинів та щодо відсутності мети реального настання правових наслідків. Безпідставними є також доводи відповідача про порушення позивачем податкового законодавства, що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток. Тому, оспорювані податкові повідомлення - рішення прийняті всупереч закону та за відсутності підстав для їх прийняття.

При цьому, доводи апеляційної скарги і посилання відповідача на наявність певної інформації щодо контрагентів позивача не враховуються колегією суддів апеляційного суду у своїх висновках, так як такі доводи не узгоджуються із відповідними положеннями податкового законодавства, а також у зв'язку із наданням позивачем первинних документів не спростовують висновків суду першої інстанції.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагента, фактичного знаходження його за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів у останнього. За умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання позивачем незаконної податкової вигоди, позивач не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб.

Тому, колегія суддів апеляційного суду не погоджується із посиланнями податкового органу на зазначену в актах перевірок контрагентів позивача інформацію щодо наявності трудових ресурсів та основних засобів і неможливість здійснення ними господарських операцій з поставки товарів та надання послуг.

Представлені відповідачем в судовому засіданні апеляційного суду документи щодо господарських взаємовідносин позивача з АТ «Галичфарм» та ТзОВ ТВК «Львівхолод» не спростовують змісту здійснених позивачем господарських операцій і жодним чином не підтверджують доводів апеляційної скарги.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Натомість, відповідач як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх та беззаперечних доказів в підтвердження правомірності прийнятого ним рішення.

Колегія суддів апеляційного суду не погоджується із доводами, викладеними відповідачем на обґрунтування апеляційної скарги також і з тих підстав, що такі доводи ґрунтуються на висновках перевірки, які були спростовані позивачем в судовому засіданні і які обґрунтовано були визнані судом першої інстанції такими, що не підтверджені належними та допустимими доказами.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто ухваленим відповідно до норм матеріального права з дотриманням процесуальних норм, та на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи.

Колегія суддів апеляційного суду з урахуванням встановлених судом обставин справи та доказів, вважає, що суд першої інстанції дотримався зазначених вимог.

Згідно ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Виходячи із змісту вищевказаних статей Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів апеляційного суду вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції і відповідно - до задоволення апеляційної скарги апеляційний суд не вбачає.

Керуючись ст. ст. 159, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Кам'янка - Бузькому районі Головного управління Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2012 року по справі №2а - 6285/12/1370 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа - Ком» до Державної податкової інспекції у Кам'янка - Бузькому районі Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним акта перевірки та скасування податкових повідомлень - рішень - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили, а у випадку складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст. 160 ч. 3 Кодексу адміністративного судочинства України - у цей же строк з дня складення ухвали суду в повному обсязі безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В. В. Клюба

Судді: Р. Б. Хобор

І. О. Яворський

Ухвалу у повному обсязі складено 24 вересня 2014 року.