Ухвала суду № 40665666, 16.09.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/7892/14 Головуючий у 1-й інстанції: Гарник К.Ю. Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

16 вересня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі Зубрицькому Д.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.06.2014 у справі за адміністративним позовом комунального підприємства «Житлосервіс «Куренівка» до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

КП «Житлосервіс «Куренівка» звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 03.03.2014 № 0001831502 та № 0001841502.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.06.2014 позов задоволено.

Не погоджуючись з зазначеним вище судовим рішенням відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41, ч. 4 ст. 196 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на прибуток комунального підприємства «Житлосервіс «Куренівка».

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт від 25.02.2014 № 77/26-54/15-02-08, в якому встановлено порушення позивачем вимог підпункту 49.18.2 пункту 49.18. статті 49, підпункту 54.3.1 пункту 54.3 статті 54 Податкового Кодексу України, що виразилось у несвоєчасній сплаті авансових внесків з податку на прибуток за січень - квітень 2013 року.

На підставі акту перевірки відповідачем 03.03.2014 винесено податкові повідомлення-рішення:

- № 0001831502, яким позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 24 069, 20 грн. (20 %);

- № 0001841502, яким позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 4 353,70 грн. (10%).

За результатом адміністративного оскарження рішенням ГУ Міндоходів у місті Києві від 28.04.2014 № 3887/10/26-15-10-07-15 та рішенням Міністерства доходів і зборів України від 20.05.2014 № 8910/6/99-99-10-01-02-15 спірні податкові повідомлення-рішення залишені без змін.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що оскільки позивачем сплачений авансовий внесок з податку на прибуток за лютий - квітень 2013 року та зарахований на єдиний казначейський рахунок до державного бюджету у встановлений Податковим кодексом України термін сплати, то висновки податкового органу про порушення підпункту 49.18.2 пункту 49.18. статті 49, підпункту 54.3.1 пункту 54.3 статті 54 Податкового Кодексу України є необґрунтованими, а тому податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України. Податкові повідомлення-рішення є обґрунтованими, оскільки у ході перевірки встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно пункту 57.1 статті 57 розділу II та пункту 2 підрозділу 4 розділу XX Перехідних положень ПК України платники податку на прибуток підприємств, які починаючи з 2013 року подають річну податкову декларацію відповідно до пункту 57.1 статті 57 цього Кодексу, сплачують у січні - лютому 2013 року авансовий внесок з цього податку у розмірі 1/9 податку на прибуток, нарахованого у податковій звітності за дев'ять місяців 2012 року, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Таким чином, термін сплати авансового внеску становить 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця, тобто протягом 20 днів з моменту закінчення місяця, що дозволяє сплачувати авансовий внесок до 20 числа, кожного місяця, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з копій платіжних доручень, позивачем своєчасно сплачувались авансові внески з податку на прибуток за лютий - квітень 2013 року, зокрема, платіжним дорученням від 18.02.2013 № 280 сплачено авансовий внесок з податку на прибуток за лютий 2013 року; платіжним дорученням від 19.03.2013 № 444 - за березень 2013 року; платіжними дорученнями від 19.04.2013 № 631, від 23.04.2013 № 659, від 25.04.2013 № 686, від 26.04.2013 № 696, від 26.04.2013 № 695, від 23.05.2013 № 848, від 22.05.2013 № 818, від 21.05.2013 - за квітень 2013 року.

Крім того, відповідно до наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Змін до бюджетної класифікації» від 17.01.2013 № 19 та наказу Державної казначейської служби України «Про затвердження змін до Довідника відповідності символу звітності коду класифікації доходів бюджету» від 22.01.2013 № 14 Державною казначейською службою України 01.01.2013 відкрито нові рахунки для зарахування авансових внесків з податку на прибуток.

Інформація про зміну рахунків зі сплати авансових внесків з податку на прибуток офіційно оприлюднена на веб-порталі у вигляді узагальнюючої податкової консультації щодо особливостей подання декларацій з податку на прибуток та сплати податку у 2013 році, затвердженої наказом ДПС України від 21.12.2012 № 1171, також вказано реквізити нових бюджетних рахунків.

Згідно наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Змін до бюджетної класифікації» від 17.01.2013 № 19 доповнено Класифікацію доходів бюджету, затверджену наказом Міністерства фінансів України від 14.01.2011 № 11 «Про бюджетну класифікацію» (із змінами), такими позиціями, зокрема, код 11023200 «Авансові внески з податку на прибуток підприємств та фінансових установ комунальної власності».

Вказаний наказ є нормативно-правовим актом, проте він не містить реквізитів рахунків для сплати таких авансових внесків, тому позивачем була використана інформація про зміну кодів класифікації, наведена у засобах масової інформації, та використана ним при здійсненні платежу.

Відповідно до пункту 2.4 наказу ДПА України «Про затвердження Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України» від 18.07.2005 № 276 інформацію про реквізити зазначених рахунків органи державної податкової служби доводять до платників податків шляхом їх розміщення на дошці податкових оголошень, установленій на доступному для огляду місці біля входу до приміщення податкового органу.

Таким чином, колегія суддів звертає увагу, що відповідач належним чином не повідомив позивача про зміну рахунків для сплати, а доказів розміщення інформації про нові рахунки на дошці податкових оголошень, згідно вищезазначеного наказу не надано.

Крім того, відповідно до п. 22.4 статті 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» при використанні розрахункового документа ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в даному випадку ініціювання позивачем сплати необхідної суми грошового зобов'язання з авансового внеску з податку на прибуток до державного бюджету було здійснено у встановлені строки. Визначення у платіжному дорученні невірного номера рахунку не є правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми податку у визначений строк та виникнення податкового боргу, а також, як наслідок, для застосування фінансових санкцій і пені.

Більш того, податок на прибуток підприємств, як і авансовий внесок з податку на прибуток підприємств та фінансових установ комунальної власності належить до доходів загального фонду Державного бюджету України, тобто має єдиного одержувача - Державний бюджет України, а тому зарахування коштів на той чи інший рахунок державного бюджету є заходом в межах державного бюджету з метою врегулювання питань формування та використання бюджетних коштів. Порядок сплачених до бюджету податків (а саме таким порядком обліку є як облік надходжень до бюджету, який ведеться органами Держказначейства, так і облік платежів, який ведеться податковим органом) не може впливати на сплату податків до бюджету та свідчити про виконання або невиконання платниками своїх обов'язків по сплаті податків.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 20.09.2007 у справі № 24401/06.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки позивачем своєчасно й у встановленому законом розмірі сплачено суму грошового зобов'язання з авансового внеску з податку на прибуток за лютий - квітень 2013 року до державного бюджету, то податкові повідомлення-рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, що вірно встановлено судом першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.06.2014 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В.В.

Шурко О.І.

.

Головуючий суддя Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.