Ухвала суду № 40664637, 24.09.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" вересня 2014 р. м. Київ К/800/13381/13

Вищий адміністративний суд України у складі: головуючого судді Бухтіярової І.О., суддів Маринчак Н.Є., Приходько І.В.,

за участю секретаря судового засідання Лисюк І.О.,

представника позивача Пилипенка А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 10.09.2012 року

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2013 року

у справі № 0670/2056/12

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Обербетон Україна» (далі - позивач, ТОВ «Обербетон Україна»)

до Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у м. Житомирі)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Обербетон Україна» звернулось у квітні 2012 року до суду з позовом до ДПІ у м. Житомирі про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0001142304 від 05.12.2011 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за серпень 2011 року на 408 806,00 гривень і донарахування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 204 403,00 гривні та № 0000062304 від 11.01.2012 року про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за серпень 2011 року на 2 135 319,00 гривень.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 10.09.2012 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2013 року, позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі. Вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Позивач в своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинство України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому засіданні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем здійснено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів за серпень 2011 року, за наслідками якої складено акт № 6130/23-2/36072242 від 21.11.2011 року, яким зафіксовано порушення позивачем вимог п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), у зв'язку з чим завищено заявлену суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за серпень 2011 року на 408 806,00 гривень.

Також, у акті перевірки зазначено, що підприємством не враховано дані попередніх перевірок, а саме: акт планової виїзної перевірки № 6647/23-1/36072242/0110 від 30.08.2010 року (далі - акт-1); акт документальної позапланової виїзної перевірки № 3148/23-2/36072242 від 25.06.2011 року (далі - акт-2); акт документальної позапланової виїзної перевірки № 3762/23-2/36072242 від 12.08.2011 року (далі - акт-3); акт документальної позапланової виїзної перевірки № 4324/23-2/36072242 від 29.09.2011 року (далі - акт-4).

Перевіркою не встановлено відхилень задекларованих позивачем за серпень 2011 року сум податкових зобов'язань, податкового кредиту та від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Таким чином, висновки акту перевірки щодо завищення позивачем суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 408 806,00 гривень та завищення від'ємного значення суми податку на додану вартість на 2 135 319,00 гривень у серпні 2011 року ґрунтуються на неврахуванні позивачем в декларації за серпень 2011 року висновків вищезазначених актів.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення: № 0001142304 від 05.12.2011 року про зменшення товариству суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за серпень 2011 року на 408 806,00 гривень і донарахування штрафних (фінансових) санкцій в сумі розміром 204 403,00 гривні; № 0000062304 від 11.01.2012 року про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за серпень 2011 року на 2 135 319,00 гривень.

Суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги повністю, з висновками яких погоджується колегія суддів касаційної інстанції, виходили з наступного.

Так, судами попередніх інстанції на підставі наявних матеріалів справи встановлено, що висновки акту перевірки № 6130/23-2/36072242 від 21.11.2011 року ґрунтуються виключно на висновках актів перевірки № 6647/23-1/36072242/0110 від 30.08.2010 року, № 3148/23-2/36072242 від 25.06.2011 року, № 3762/23-2/36072242 від 12.08.2011 року, № 4324/23-2/36072242 від 29.09.2011 року.

Судами встановлено, що висновки акта-2 базуються на неврахуванні позивачем висновків органу державної податкової служби, викладених у акті-1. Висновки акта-3 ґрунтуються на неврахуванні позивачем висновків акта-1 та акта-2, а висновки акта-4 ґрунтуються на неврахуванні позивачем висновків акта-1, акта-2 та акта-3.

За висновками акта-1, акта-2 та акта-3 відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення, які були оскаржені позивачем до Житомирського окружного адміністративного суду. За результатами розгляду адміністративних позовів прийнято судові рішення, відповідно до яких позовні вимоги ТОВ «Обербетон Україна» задоволено: постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 11.04.2012 року у справі № 0670/12377/12 визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення, винесені на підставі акта-2; постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 10.04.2012 року у справі № 0670/12378/12 визнано протиправними податкові повідомлення-рішення, винесені на підставі акта-3; постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 11.04.2012 року у справі № 0670/905/12 визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення, винесені на підставі акта-4.

В судовому засіданні встановлено, що вказані судові рішення на момент розгляду даної справи набрали законної сили.

У частині 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Враховуючи встановлені судами попередніх інстанцій обставини у справі, а також враховуючи приписи чинного податкового законодавства, яке регулює спірні правовідносини, колегія суддів касаційної інстанції вважає висновки судів попередніх інстанцій про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.12.2011 року № 0001142304 та від 11.01.2012 року № 0000062304, які прийняті на підставі акту перевірки № 6130/23-2/36072242 від 21.11.2011 року, цілком вірними та обґрунтованими.

Отже, доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які б могли б призвести до скасування оскаржуваних рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 160, 167, 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 10.09.2012 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2013 року у справі № 0670/2056/12 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова

Судді: Н.Є. Маринчак

І.В. Приходько